Побутова ідіоматика у романі Люсі Мод Монтгомері «Енн із Зелених Мезонин»

    І третій можливий докір: надто багато місця приділяється другорядним персонажам книг. І цей закид, так само як і попередні два, може виникнути лише при неуважному читанні. Наведемо лише одн приклад, який, знову ж таки, покликаний підтвердити думку про глибоку вірність життєвій правді в творах Монтгомері. У третій книзі серії «Енн із острова Принца Едуарда» таким персонажам, як тітонька Джеймсіна або Філліпа Гордон приділено набагато більше місця, ніж Рою Гарднеру, меланхолійному «ідеалу» Енн. На перший погляд це може викликати здивування, але при вдумливому аналізі ми розуміємо, що перші два зі згаданих персонажів набагато ближче знайомі Енні: вона живе з ними в одному будинку, вона пізнає їх все краще з кожним днем, вони впливають на неї, а вона на них. Що ж до Роя, то його Енн і не прагне дізнатися, адже для неї це «ідеал», а не жива людина, яку можна було б полюбити навіть і з недоліками.

     Дозволимо собі не погодитися з думкою такого майстра перекладу, як Жуковський: перекладач не «раб» і не «суперник», а «друг» автора, і як «друг» Люсі Мод Монтгомері рішуче заперечуємо проти скорочення і якої б то не було адаптації її текстів. На наш погляд, її книги подібні до музичних творів, і якщо «з пісні слів не викинеш», то вже тим більше не варто викидати фрагмент або цілу тему із симфонії.

     Ми  схиляємося до думки М. Ю. Батищевої, робота якої як перекладача цінується читачами та видавцями вище, ніж Р. С. Бобрової чи Ю. Е. Чернової. Підсумовуючи результати проведеного аналізу та порівняння перекладів, можемо сказати, що використання змішаного типу транскодування, яке було ключовим прийомом роботи М. Ю. Батищевої при перекладі власних назв, та переклад побутової ідіоматики на рівні словосполучення та речення стали ефективними засобами для інтерпретації та адаптації роману для сприйняття російськими та українськими читачами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки

      Досліджуючи роман Люсі Монтгомері «Енн із Зелених  Мезонин», ми зосередили увагу на становленні  творчої особистості письменниці, на аналізі її неповторного стилю, що виявився у  серії книг про маленьку рудоволосу дівчинку та на ролі побутової ідіоматики у формуванні неординарного колорити книги.

      У ході роботи ми детально розглянули головні  класифікації фразеологічних одиниць  англійської мови. Ми виділили такі підходи структурування ідіом:

1. класифікація В. В. Виноградова (поділ на три групи: поєднання, єдності і зрощення);
2. класифікація з урахуванням частин мови, яким еквівалентні фразеологізми;
3. класифікацію, запропоновану в "English Vocabulary in Use".

    Також була розроблена власна класифікація ідіоматичних виразів, що побудована на основі структури В. В. Виноградова із деякими нашими коректурами. Згідно з нею виділяються такі групи фразеологічних одиниць:

1. вирази для побудови бесіди;
2. вирази, до складу яких входять “as ... as ... similes”і вирази з “like”;
3. ідіоми, що описують людей;
4. ідіоми, описують емоції або настрій;
5. ідіоми, пов'язані з проблемними ситуаціями;
6. ідіоми, пов'язані з похвалою і критикою;
7. ідіоми, пов'язані з використанням мови та спілкуванням;
8. прислів'я;
9. інші ідіоми, що не можуть бути включені у вищевказані групи.

    Розробивши такий підхід до класифікації фразеологізмів, ми досягли полегшення роботи з лексичним матеріалом даного типу. Цей етап роботи передував етапу порівняння різних варіантів перекладу роману «Енн із Зелених Мезонин», тому у подальшому дослідженні ми організовували аналіз на основі власних висновків.

    Перекладами та дослідженням творчості Люсі Монтгомері в Росії (на жаль, в Україні подібні  роботи не проводилися) займалися М. Ю. Батищева, Ю. Е. Чернова, Р. С. Боброва. Аналізуючи предмет нашого дослідження  та особливості його відтворення цими авторами, ми дійшли до висновку, що досягнення вищезазначених літературознавців мало в чому відрізняються один від одного. Основним прийомом, який використовували перекладачі у процесі відтворення оригіналу нашою мовою, був переклад сталих виразів на рівні словосполучення, знаходження відповідностей у російській мові з використанням транскрипції та транскодування (в основному, змішаного типу транскодування).

    Розглядаючи різні суперечності щодо використання транскрипції, ми надали перевагу методу М. Ю. Батищевої, яка застосувала змішане транскодування  замість транскрипції (як Ю. Е. Чернова та Р. С. Боброва) з метою наблизити зміст роману «Енн із Зелених Мезонин» до духу російського читача, щоб допомогти йому повністю осягнути глибину книги.

    Зазначимо також ряд причин, що визначають важливість особистості Люсі Мод  Монтгомері та її творчості у царині світової літератури.

    По  – перше, незважаючи на чималу кількість як української та російської, так і перекладної літератури для дітей, ми як і раніше маємо мало книг для юнацтва, що відповідають на питання, які постають перед підлітками в період формування особистості.

    По  – друге, в нинішній мінливій ​​соціально – економічній обстановці в нашій країні стає іншим становище жінки, і новому поколінню дівчаток і дівчат потрібні нові зразки і ідеали, що відрізняються від колишніх радянських. Потрібні їм і відповіді на питання, що постають перед жінкою в умовах ринку і конкуренції, і в першу чергу, питання про вибір між сім'єю і кар'єрою.

    По – третє, інтерес молоді до релігії, і зокрема до християнства, набуває останнім часом форму різних забобонів або навіть носить збочений характер, а книги Монтгомері змогли б пробудити й інтерес до Біблії, і розуміння принципів життя християнина, причому зробити це в ненав'язливій, простій і природній формі.

    По  – четверте, книги Монтгомері безсумнівно допоможуть читачеві гостріше й глибше відчути красу світу і природи, навчитися говорити про неї поетичною мовою, а не штампами, що стали в наш час модними «зелений друг», «чотириногий друг», «екологія» та ін.

    По  – п'яте, книги Монтгомері так приємно читати тому, що вона не ділить героїв на «хороших» і «поганих», «наших» і «чужих», «білих» і «чорних». Всі, про кого вона говорить у своїх творах, навіть «диваки» показані з великим розумінням і теплотою, і це дозволяє нам відчути (тому що зрозуміти це розумом не так просто), що кожна людина володіє прихованою цінністю душі і тому ми повинні любити і поважати кожного. Це теж щось нове в нашій літературі для юнацтва.

    Спираючись  на наведені вище аргументи, можна зробити  висновок, що роботи Люсі Монтгомері потрібно продовжувати досліджувати (особливо українським літературознавцям). Це чудовий простір для роботи як в плані аналізу перекладу, так  і в плані характеристики персонажів, методів художнього зображення, структури серії книг та кожного роману окремо. «Енн із Зелених Мезонин» була б гармонійним доповненням програми зі світової літератури у п’ятому чи шостому класі середньої школи, адже у шкільному курсі так мало уваги приділяється письменникам із Америки, а особливо із Канади.