Побутова ідіоматика у романі Люсі Мод Монтгомері «Енн із Зелених Мезонин»

                                                Зміст  

Вступ…………………………………………………………………………………… 3

Розділ І.  Життєвий та творчий шлях Люсі Монтгомері. Місце письменниці у світовій літературі…………………………………………………………………….. 6

Розділ ІІ. Класифікація ідіоматичних виразів у англійській мові…………………14

Розділ ІІІ. Особливості  перекладу побутової ідіоматики в романі Люсі Монтгомері Енн із Зелених Мезонин………………………………………………..20

Висновки………………………………………………………………………………27

Список використаних джерел………………………………………………………..30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

      «Енн  з Зелених Мезонин» – це історія рудоволосої дівчинки, яку Марк Твен назвав «найзворушливішою і найчарівнішою дитиною художньої літератури з часів безсмертної Аліси». Вибір теми нашої роботи – «Побутова ідіоматика у романі Люсі Мод Монтгомері «Енн із Зелених Мезонин» – викликаний  неповторністю образу та популярністю її роботи серед читацького загалу різних часів та вікових категорій.

      Образ головної героїні привертає увагу  своєю щирістю та безпосередністю. Маленька дівчинка, що володіє чималим розумовим потенціалом, щиро захоплюється світом своїх фантазій, мріями. Вона прагне знайти справжніх друзів, люблячу родину, власне місце у ворожому та жорстокому світі.

      Енн, читаючи багато книг, збагатила свою повсякденну лексику різноманітними афоризмами, фразеологізмами, прислів’ями та приказками. Така деталь робить образ головної героїні неповторним та неординарним. Автор майстерно використовує прийом антитези, протиставляючи буденність, рутину та сірі будні вишуканості та певній «книжковості» вокабуляру Енн Ширлі. Застосовуючи подібні засоби Люсі Монтгомері виділяє свою героїню з – поміж інших персонажів книги, акцентуючи увагу читача на її незвичайному сприйнятті світу, закликає нас стати на бік маленької сироти, переживати разом із нею всі негаразди, що трапляються в житті.

      У нашій роботі ми маємо змогу дослідити  майстерність автора у використанні ідіоматичних виразів, що допомагають  створити неповторний образ молодої  героїні, що проходить ряд складних життєвих випробувань. Фразеологічні одиниці, що створюють неповторний колорит роману, повинні бути дослідженими, деякою мірою класифіковані, щоб показати майстерність автора у їх використанні та результат, що був отриманий внаслідок такої роботи.

     Дослідженням  цієї проблеми свого часу займалися та науковці та перекладачі як М. Ю. Батищева, Ю. Е. Чернова, Р. С. Боброва, розглядаючи різні аспекти життя та творчості автора.

      Об’єктом  дослідження у нашій роботі є роман Люсі Мод Монтгомері «Енн із Зелених Мезонин». Предмет вивчення – побутова ідіоматика та особливості її перекладу різними перекладачами.

     Мета  роботи: дослідити особливості художнього стилю письменниці та специфіку використання фразеологічних одиниць у романі; звернути увагу на своєрідність перекладів різних авторів.

     Для досягнення даної мети були поставлені такі завдання:

• прослідкувати специфіку творчості Люсі Мод Монтгомері;
• розглянути характерні риси різних підходів до класифікації ідіоматичних виразів;
• визначити новаторство автора у жанрі роману та у створенні неординарних персонажів;
• порівняти переклади роману «Енн із Зелених Мезонин» різними авторами;
• схарактеризувати місце та значення канадської письменниці у світовій літературі.

     Актуальність нашої роботи полягає у:

1. необхідності систематизувати доробки найвідоміших літературознавців з даної теми;
2. потребі добору нових прикладів до відомих підходів класифікації ідіом;
3. можливості адаптації наукового матеріалу для вивчення на уроках світової літератури у школі.

   Наукова новизна роботи полягає у систематизації попередніх досліджень та детальному текстуальному вивченні роману «Енн із Зелених Мезонин» з метою виділити значення використання побутової ідіоматики у творі.

   Теоретична  значущість визначається актуалізацією матеріалу з даної теми та конвертацією його для використання ширшим колом студентів, учнів старших класів та вчителів чи викладачів.

   Практичне значення дослідження зумовлене можливістю використання його матеріалів та уроках світової літератури у школі, при підготовці семінарських занять та при написанні наукових робіт. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  І.  Життєвий та творчий  шлях Люсі Монтгомері. Місце письменниці  у світовій літературі.

     Ім'я  канадської письменниці Люсі Мод  Монтгомері (1874 - 1942) майже невідоме російському читачеві, а тим часом її твори ось вже багато років користуються величезним успіхом як у всіх англомовних, так і в багатьох інших країнах, – вони майже щорічно видаються мільйонними тиражами в США , Канаді, Великобританії, Австралії, з'являються в перекладах іншими мовами, на їх основі створені театральні постановки і кінофільми, а містечко Кавендіш на острові Принца Едуарда, де народилася, жила, творила і похована письменниця і де відбувається дія її книг, стало однією з пам'яток Канади і місцем паломництва численних туристів. З 1993 р. при університеті острова Принца Едуарда діє дослідний інститут Л. М. Монтгомері, що займається вивченням її творчості.

     Майбутня  письменниця народилася 30 листопада 1874 в містечку Кліфтон (нині Нью-Лондон). Їй ще не було двох років, коли померла  від туберкульозу її мати. Батько залишив дівчинку на піклування бабусі і дідусі – батьків її матері, що жили в Кавендіш, – а сам переїхав до провінції Саскачеван, де одружився вдруге.

     З шести років вона відвідувала  звичайну сільську школу, а з дев'яти  почала вести щоденник і пробувала писати вірші й оповідання. Вперше її вірш було опубліковано в газеті «Патріот» в 1891 р., коли вона один рік жила в Саскачевані у батька і мачухи.

     У 1894 р. Монтгомері, закінчивши Коледж принца Уельського в Шарлоттаун, отримала вчительську ліцензію. У наступні роки вона викладала в різних школах рідної провінції, а протягом одного року відвідувала університет в Галіфаксі. Всі ці роки вона багато писала: вірші оповідання, серіали, які публікувала в канадських, американських і британських журналах. 

     Після смерті дідуся в 1898 р. вона повернулася  в Кавендіш, щоб взяти на себе турботу про бабусю. Там вона й  провела наступні 14 років (з невеликою перервою в 10 місяців в 1901 – 1902 рр., коли працювала в Галіфаксі репортером і коректором в одній з газет), а після смерті бабусі в 1911 р. вийшла заміж за пресвітеріанського священика Евана Макдональда , з яким була таємно заручена за п'ять років до цього. Еван не був її першим коханням; до цього в її житті були невдалі заручини з далеким родичем Едвіном Сімпсоном і нетривале, але гаряче романтичне захоплення другом Херманом Лердо. 

     Незабаром після весілля молоде подружжя переїхало  в Ліскдейл (провінція Онтаріо), де Еван був священиком. Там вони прожили  до 1926 р. Там же народилися їх три  сина Честер (1912), Х'ю (мертвонароджений, 1914) і Стюарт (1915). Люсі допомагала чоловікові у його пастирській діяльності, займалася господарством (вона дуже добре готувала, любила рукоділля, захоплювалася садівництвом, фотографувала), вела велике листування з друзями та багато писала. На острів Принца Едуарда вона поверталася лише ненадовго, в літні місяці. У 1926 р. сім'я переїхала в Норвал (провінція Онтаріо), а в 1935 р. після виходу Еванса на пенсію перебралася в Торонто.

     Повість «Енн із Зелених Мезовин», в основу якої лягли дитячі враження письменниці, була написана в 1905 р., проте декілька канадських видавців, яким Монтгомері запропонувала свій рукопис, відкинули її. Лише в 1908 р. книга вийшла в США. Успіх книги був негайним і нечуваним. Марк Твен назвав рудоволосу героїню Монтгомері «найзворушливішим і чарівним дитиною художньої літератури з часів безсмертної Аліси».

     Після виходу в світ першої книги письменниця  отримала тисячі листів з проханням  продовжити історію Енн. І тоді з'явилися  такі твори, що оповідають про долю Енн – підлітка, дівчини і, нарешті, дорослої жінки («Енн з Авонлеі», «Енн з острова Принца Едуарда», «Аня з Шумливих Тополь», «Будинок Мрії Енн», «Енн з Інглсайда»), та інші сюжетно пов'язані з ними повісті про Авонлеї та її мешканців («Авонлейскі хронічки» та ін), які зустріли не менше захоплений прийом у читацької аудиторії. Незабаром з'явилися і повісті про інших дівчаток: Джейн з Маяка, Кілменн з фруктового Саду, Емілі із Молодого Місяця (на думку дослідників її творчості, сама автобіографічна з книг Монтгомері), Пет зі Срібний Заростей та ін. Всього за життя Монтгомері опублікувала 20 романів (дії 19 з них відбувається на острові Принца Едуарда), близько 500 коротких оповідань і близько 500 віршів (у газетах та журналах), 2 збірки оповідань, один том поезії, 3 коротких біографічних нарису в серії «Сміливі жінки», а також безліч статей на різні теми. Дослідникам її творчості та історії Канади вона також залишила безцінний матеріал у вигляді своїх щоденників, у яких крім власних записів можна знайти особисті пам'ятні речі, газетні вирізки, фотографії.

     У 1923 р. Монтгомері першою з канадських жінок отримала членство в Королівському  Товаристві Гуманітарних Наук у Великобританії, а в 1935 р. була обрана в інститут мистецтв Франції і отримала орден Британської імперії. У 1936 р. канадський уряд придбав значну ділянку землі в Кавендіші, що вже став на той час популярним місцем у всіх шанувальників книг Монтгомері, і відвів його під національний парк. У 1943 р. Монтгомері була оголошена в Канаді «особистістю національного історичного значення».

     Померла Люсі Мод Монтгомері 24 квітня 1942 і  похована на кладовищі в Кавендіші, на пагорбі, звідки видно землю і  море, яке вона дуже любила. Чоловік пережив її ненадовго – він помер у листопаді 1943 р.

     Творчість і біографія Л. М. Монтгомері стали предметом численних книг, статей, досліджень. Якщо спочатку до її творів застосовувалися критерії дитячої літератури, то в останні двадцять років у зв'язку з розвитком феміністського напрямку в літературній критиці дослідники цікавляться властивим її творчості глибоким підходом до питань становлення особистості жінки і аналізують його, застосовуючи стандарти «літератури для дорослих», а не «дитячої класики».

     Розповідь про входження дівчинки чи дівчини  в світ, де роль жінки багато в чому визначається патріархальними традиціями, набуває більш глибокий сенс, стаючи розповіддю про боротьбу жінки творчого складу за духовне виживання.

     Хоча  ці книги звернені в першу чергу  до юних читачкам, їх з інтересом  і задоволенням прочитають і дорослі, бо це оригінально, талановито і з гумором написані твори, що дихають життєвою правдою і добротою і залишають у душі читача світле почуття.

     Незважаючи  на те, що книги Люсі Мод Монтгомері були і залишаються предметом  численних літературознавчих книг і статей, питання чи відносити їх до «дитячої літератури», «жіночих романів» або удостоїти простої і місткої назви «класика» залишається відкритим, точно так само, втім, як і інше, більш широке і цікаве, питання, гостро поставлене феміністської літературною критикою останніх десятиліть: чи не є усталений літературний канон за своєю суттю чоловічим каноном, в рамках якого критики, більшість з яких чоловіки, судять у відповідності з патріархальними стандартами про всі художні твори, в тому числі і такі, авторами і більшістю читачів яких є жінки.

     Не  бажаючи однозначно прийняти ту чи іншу точку зору на обидва ці питання  і не претендуючи на повноту висвітлення  особливостей і переваг творчості  Монтгомері, ми все ж хочемо поговорити про ті з них, які, можливо, не цілком очевидні після прочитання лише однієї чи двох її книг.

     Перш  за все ми повинні згадати про час появи цих творів. Перші десятиліття XX століття – це період, коли особливої ​​актуальності набули питання спільного навчання дівчаток і хлопчиків, вищої освіти для дівчат, виборчого права та професійної кар'єри для жінок. Ідеал XIX століття, що обмежував жінку роллю відданої дружини, доброї матері і хорошої господині повільно і поступово змінювався, перетворюючись в ідеал ХХ століття – освічена жінка, здатна заробити собі на життя, а тому стверджується своє право на нову роль у суспільстві і шукає новий, більш глибокий сенс у любові, шлюбі, сім'ї. Цікавим, але мало вивченим фактом є те, що в цей період книги про дівчаток і дівчат, які прагнуть до університетської освіти і кар'єрі письменниці, з'явилися саме в колишніх колоніях (США, Канада), в Англії таких книг не було. Поряд з Монтгомері можна згадати тут і інших північноамериканських письменниць: Олкотт, Уебстер, Уіггін; у самої Монтгомері крім Енн із Зелених Мезонин є й інша героїня з літературними амбіціями – Емілі із Молодого Місяця.