Побутова ідіоматика у романі Люсі Мод Монтгомері «Енн із Зелених Мезонин»

     Вирази, до складу яких входять  “as ... as ... similes”і вирази з “like” зазвичай нескладно перевести і запам'ятати. Якщо зустрічається фразеологізм as dead as a doornail, не обов'язково знати, що означає doornail, тому що as dead as a doornail значить мертвий. Однак, важливо пам'ятати, що ці висловлювання не є нейтральними; вони стилістично забарвлені і звичайно вживаються в розмовній мові.

       Ідіоми, що описують  людей, можуть  бути розділені  на дві підгрупи.  

       Ідіоми, пов'язані з позитивними і негативними якостями, наприклад: His fingers are all thumbs (він незграбний); або She has iron nerves (вона стримана).

       Як люди ставляться до соціальних норм, наприклад: I think Mary has a secret to hide (Мері щось приховує від нас).

       Ідіоми, описують  емоції або настрій,  діляться на три  підгрупи.

       Позитивні і негативні почуття. Наприклад: to get on someone's nerves (дратувати).

       Фізичний стан: to burst into tears (розплакатися).

       Побоювання або страх: She was scared stiff (Вона була дуже налякана).

     Наступна  група – ідіоми, пов'язані з проблемними ситуаціями. Вона включає кілька підгруп:

• проблеми та труднощі: a hard luck (невдача);
• ідіоми, до складу яких входить дієслово «get»: to get frustrated (засмучуватися);
• ідіоми, пов'язані зі змінами: to change one's mind (змінити рішення);
• ідіоми, пов'язані з полегшенням положення: to do well (одужувати).

     Ідіоми, пов'язані з похвалою і критикою: to go on at someone (критикувати).

     Ідіоми, пов'язані з використанням  мови та спілкуванням. Ця група включає в себе 3 підгрупи:

• ідіоми, пов'язані з проблемами спілкування: to have a row with somebody (посваритися);
• цікава або нудна розмова: stream of consciousness (потік свідомості);
• обговорення, зустрічі і т.д.: To strike up a conversation (перервати розмову).

   Інші  ідіоми:

• ідіоми, пов'язані з платежем, купівлею і продажем: to save up for (збирати);
• ідіоми, засновані на назвах частин тіла: to lend an ear (вислухати);
• ідіоми, пов'язані з розпорядком дня: to get up (вставати).

    Сюди  також належать окремі фразеологізми, які не можуть бути включені в перелічені групи, наприклад: to run out (скінчитися), і деякі окремі групи виразів в "Blueprint", такі як all along (завжди), all in all (в результаті), all of a sudden (несподівано).

    Нарешті, остання група – це прислів'я: Out of the frying pan and into the fire (З вогню, та в полум'я).

     Обновивши таким чином класифікацію ідіоматичних виразів англійської мови, ми пристосували її до завдань нашої роботи. Використовувати подібний підхід можна не лише для вивчення творчості Люсі Монтгомері, а й для роботи з будь – якими художніми текстами. Дана класифікація полегшить запам’ятовування та аналіз фразеологічних одиниць, зосередить увагу дослідника на домінантних рисах стильових особливостей твору. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ  ІІІ. Особливості  перекладу побутової  ідіоматики в романі Люсі Монтгомері «Енн із Зелених Мезонин»

     Розпочати дослідження різних підходів до перекладу  роману «Енн із Зелених Мезонин» слід із суперечностей, пов’язаних із інтерпретацією імені головної героїні. Аня або Енн? Тут можна навести наступні аргументи на користь ім'я Аня.

     Ім'я  героїні (і тільки її ім'я) має важливе значення для самого змісту книги: вона незадоволена цим ім'ям, воно здається їй негарним, прозаїчним, яке віддає «хлібом з маслом і домашніми турботами». Звичайно, ми можемо попросити читача повірити нам, що канадській дівчинці ім'я Енн представляється саме таким, але набагато краще дати це відчути, назвавши її «Аня».

     Для героїні важливі і дрібниці: як саме пишеться її ім'я (Anne або Ann). Якщо ми наведемо варіанти «Енн» і «Ені», наврядчи російський чи український читач відчує різницю.

     У наступних книгах серії друзі  нагадують героїні про те, що її ім'я одночасно є і королівським. Російська та українська традиція вимагає вживання імені «Анна» при згадці про англійських королев: королева Анна (1702 – 1714), Анна Болейн та ін. Тому звертання «королева Енн» буде звучати безглуздо, так само як король Джейкоб замість Яків або королева Елізабет замість Єлизавета.

     Англійських імен, що починаються на букву А  чимало, і в словниках (зокрема, в  найбільш авторитетних на сьогоднішній день словниках англійських імен і прізвищ А. І. Рибакіна) завжди вказується два російських еквівалента. На мій погляд, зручніше і звичніше для російської та української людини говорити Альфред, Аврора, Адам, Аделіна, а не Елфрід, Орор, Едам, Едилін. Саме тому в Країну Чудес потрапляє не «Еліс», а «Аліса».

       Єдиним недоліком імені Аня  є, ймовірно, те, що назви книг про неї в російському та українському перекладах не «виглядають іноземними». На жаль, бідна Аня була права: назва «Корделія з Зелених Мезонин» виглядала б набагато цікавіше!

     Якщо  порівнювати, то дуже привабливою виглядає традиція, яка існує в практиці перекладів, зокрема художньої літератури для дітей та юнацтва, польською мовою, коли складні, незвичні, незручні для вимови імена замінюються схожими (чи не зовсім схожими) польськими. Так у перекладах Монтгомері польською Марілла перетворилася на Марилю, Метью в Матеуша, Рейчел у Малгожату. Книги при цьому не втратили абсолютно нічого в художньому відношенні, а герої стали ближчими і зрозумілішими для читача.

     М. Ю. Батищева називає головну героїню Аня, тоді як Ю. Е. Чернова та Р. С. Боброва використовують перекладацьку транскрипцію, не пристосовуючи звучання даного антропоніма до норм української чи російської мови.

     Приблизно ті ж міркування можна висловити  і з приводу назви села: Авонлей і Ейвонлі? Ми, безумовно, вже звикли говорити Ейвон, Стратфорд-на-Ейвоні і т. д., проте вживання цих назв в нашій мові не дуже широко поширене. Нам не доводиться протягом багатьох сторінок відмінювати ці слова і утворювати від них прикметники відповідно до традицій російської та української мови. У той же час у книгах Монтгомері назва села зустрічається постійно, і писати і говорити «ейвонлійска молодь», «ейвонлійская дорога» і т. д., мабуть, дещо складно. Крім того, як справедливо зазначає у вступній статті до свого словника "Іноземні прізвища і імена" Р. А. Лідін: «Особлива умова для практичної транскрипції – дотримання милозвучності... Наприклад, угорське ім'я Rozsa звучить як Рожа (у списку особистих імен дано благозвучне Роза), німецьке прізвище Hertz – як Херц (ми вживаємо благозвучне Герц)». Точно так само мені здається щонайменше дивним відповідати на питання про місце розташування – «в Ей-вон-лі».

     У даній ситуації знову бачимо, що Ю. Е. Чернова та Р. С, Боброва більше схиляються до транскрибування власних назв, тоді як М. Ю. Батищева намагається використовувати еквіваленти, які будуть ближчими для сприйняття носіям російської на української мови.

     Щодо  перекладу побутової ідіоматики у романі, ми маємо можливість порівняти  підходи до цього питання таких перекладачів як М. Ю. Батищева, Ю. Е. Чернова та Р. С. Боброва. За основними критеріями результати їх роботи дуже схожі і між ними немає ніяких суттєвих відмінностей. Усі троє авторів використовують однакові прийоми при перекладі фразеологічних одиниць у романі «Енн із Зелених Мезонин».

    Як  відомо, перекладати ідіоматичні  одиниці потрібно на рівні словосполучення, а інколи навіть на рівні речення. В процесі перекладу з англійської мови треба пам'ятати, що характерною рисою цієї мови є полісемія, яка зустрічається і у випадку перекладу словосполучень. Досить велика кількість словосполучень можуть виступати у реченнях у якості як вільних так і сталих словосполучень залежно від контексту, в якому вони використані.

    Наприклад: I have pins and needles in my hand.

    Це  речення можна перекласти двома  шляхами. Якщо словосполучення pins and needles – вільне, то переклад речення буде: У мене в руці голки та булавки. Якщо ж це словосполучення ідіоматичне, то переклад буде: У мене заніміла рука.

    Наприклад, М. Ю. Батищева та Р.С. Боброва абсолютно  ідентично перекладають фразеологічне  словосполучення «daily grind». Вони інтерпретують його як «кропітка щодення праця».

    Також збігається переклад такого виразу «dance to a different tune» у Ю. Е. Чернової та Р. С. Бобрової. Він означає «змінити свою поведінку чи ставлення».

    Як  бачимо, використання перекладу на рівні словосполучення є ключовим методом роботи зазначених перекладачів із об’єктом нашого дослідження. Ми не зустрічаємо буквального перекладу ідіоматичних одиниць, працюючи з даним текстом, тому що особливістю цього твору Люсі Монтгомері є широке застосування фразеологізмів, що підкреслюють неординарність особистості головної героїні.

    Також слід звернути увагу на часте використання перекладачами інтерпретації на рівні речення. У ряді випадків відповідності можна знайти тільки на рівні речень. Наприклад:

    The voice of one is the voice of none. -- Один у полі не воїн.

    East or West, home is best. – У  гостях – добре,  а вдома – краще.

    Ці  англійські речення, приказки або прислів’я , мають значення, які не дорівнюють сумі значень слів, з яких вони складаються, і одиницею прекладу в цьому випадку виступає речення в цілому.

    Те  ж саме ми знаходимо у багатьох випадках речень, що використовується у загальних життєвих ситуаціях, коли відповідності треба шукати на рівні речень. Наприклад:

    Many happy returns of the day! – З днем народження!

    Help yourself! – Пригощайтесь!

    Will you leave a mеssage? –   Що йому переказати?

    Р. С. Боброва та Ю. Е. Чернова уникають перекладацьких трансформацій у процесі роботи з текстом роману, тоді як М. Ю. Батищева сміливо їх використовує. Прикладом цього може стати наведений вище випадок із назвою села, де мешкає Енн – Авонлей чи Ейвонлі. В принципі, обидва варіанти допустимі, але перший із них робить книгу більш наближеною до вимог російського та українського читача.

    Взагалі, розглядаючи побутову ідіоматику у  романі, ми помітили, що дані словосполучення  відносяться, в основному, до дієслівних фразеологічних зрощень, які неможливо  перекладати буквально. Наприклад, do an about-face, do away with (something), do in (something), do justice to (something), що означають «раптово змінити точку зору», «покінчити з чимось», «знищити, убити, зіпсувати» та «гідно щось оцінити» відповідно.

    Ідіоматичні вирази, що використовуються в романі, пов’язані із рутинним життям у маленькому селі, але всі вони носять відтінок аристократичності, надають неповторного шарму мовленнєвому оформленню книги. Різноманітні книжкові фрази, що так часто використовує Енн, яка є великою фантазеркою, набувають в такому середовищі дещо сатиричного забарвлення, стають частиною буденності. Звичайно ця частина набагато яскравіша, але навіть пишномовність Енн стає складовою рутини.

    Таким чином, при перекладі роману автори використовують фразеологічні одиниці, які класифікуються як ідіоми, що описують щоденні життєві ситуації.

    Також хочемо зазначити деякі докори, що часто, за совами М. Ю. Батищевої, звучать у бік Люсі Монгомері та її книги. Як говорить автор перекладу, аналіз нижчезазначених недоліків тісно пов'язаний із якістю перекладу.

    Докір перший: недостатня обгрунтованість деяких вчинків героїні. Заперечуючи таке звинувачення, необхідно відзначити, що уважний аналіз тексту завжди дозволяє виявити глибинні причини всіх вчинків героїні. До того ж автор, як послідовний реаліст, ні в чому не відступає від правди життя, неодноразово нагадує нам про те, що героїня має тонко відчуває душею і тією якістю, яку прийнято називати «жіночою інтуїцією», що допомагає їй зрозуміти інших героїв і самій правильно вирішити проблеми, що постають перед нею.

    Інший можливий докір стосується «млявості» або «затягнутості» оповіді. Чи маємо ми право пред'явити його другій і наступним книгам серії? Перша книга серії зазвичай залишає у читача настільки яскраве враження, що, мабуть, «засліплює» і не дозволяє відразу оцінити переваги наступних книг. На наш погляд саме цей докір лише підкреслює вартість Монтгомері як письменника – реаліста. Чи не той самий докір звертаємо ми і до реального життя, коли, розлучившись з дитинством і його бурхливо пережитими, а тому й глибоко пам'ятними подіями, вступаємо в юність, а потім і в зрілість? Життя, навіть у більшості мешканців галасливих міст аж ніяк не заповнене яскравими подіями, пристрастями, небезпечними пригодами, А що вже казати про мешканців сільської місцевості Канади початку ХХ століття! Але все ж, незважаючи на те, що наше життя неспішно переповзає із дня у день, приносячи нам маленькі радощі й прикрощі, мало хто з нас стане стверджувати, що ніколи не був щасливий. Сама неспішність оповідання Монтгомері підтверджує цю правду життя: Ми ростемо, дорослішаємо, старіємо повільно, і – в усякому разі, у більшості з нас відбувається це без бур і потрясінь.