Автор: y**********@gmail.com, 26 Ноября 2011 в 21:05, дипломная работа
Його мета полягає у аналізі і порівнянні авторських інтерпретацій біблійного матеріалу представниками різних національних літератур – вітчизняної та західноєвропейської. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:
розгляд теоретичних аспектів вивчення художніх образів, традиційного сюжетно-образного матеріалу, зокрема біблійного, опрацювання відповідних наукових робіт;
розгляд явища інтерпретації та з'ясування ролі, яку відіграє це явище в становленні і функціонуванні традиційних образів;
огляд біографій Дж. Г. Байрона та В. Сосюри, з’ясування життєвих обставин, в яких відбулося звернення авторів до канонічної версії;
здійснення аналізу на матеріалі обраних художніх творів вищезазначених письменників трансформації цих біблійних образів, з'ясування відмінностей між авторською та канонічною версіями.
Вступ.……………………………………………………………………….…….3
Розділ І До проблеми традиційних образів……………….………....................5
Літературно-художній образ………………..……………....................5
Традиційні структури.………………………………………………......8
Біблійні образи…………………………………………..………….........14
Протообрази Каїна і Сатани……………………………………….........16
Авторська інтерпретація ……………………………………..................20
Розділ ІІ Інтерпретація Джорджа Байрона………..………………………......23
2.1 Біографічні відомості...…………………………………........................23
2.2 Біблійні образи в поемі «Каїн»…………………………………….......26
Розділ ІІІ Інтерпретація Івана Франко ……………………………………......33
3.1 Біографічні відомості……………………………………………….......33
3.2 Біблійні образи в поемі «Смерть Каїна»…………………………...….35
Розділ IV Інтерпретація Володимира Сосюри…………….....………….........39
4.1 Біографічні відомості……………………………………………….......39
4.2 Біблійні образи в поемі «Каїн»…………………………………….......40
Висновки………………………………………………………………………..46
Список використаних джерел…………………………………………............48
Моє він тіло покалічив,
Але душі не покорив! [42;24]
Цей демонічний Каїн усвідомлює себе не просто як духовну істоту, але як представника нової генерації, як лідера, вождя нового племені. «Я для людей Едем верну», – стверджує він.
Каїн-Демон кидає Богові виклик, і Бог відповідає на нього, повертаючи своєму опонентові красу і крила.
Ти війну оголосив мені!?Я пляму
змиваю з тебе. Що ж, воюй!
Побачим, хто кого! [42;25]
Наприкінці поеми відбувається злиття образів Каїна і Демона. Волохатий мавпоподібний байстрюк зникає, замість нього постає Демон «такий прекрасний, як завжди».
«Спостерігаємо тут своєрідний «божественний експеримент», – пише Микола Крупач, – Бог намагається повернути у своє силове поле нащадка Демона, ніби виправляючи допущену колись помилку: дар надзвичайної краси одному зі своїх ангелів, яка, здавалося б, і стала причиною його бунтарства».
«А
на землі лишився Демон, щоб Революцію
творить», – на цій сповненій
громадянського пафосу ноті завершує
Сосюра свій твір.
ВИСНОВКИ
В ході дослідження нами були проаналізована авторська інтерпретація біблійних образів в трьох художніх творах різних часів, два з яких належать до вітчизняної літератури, один – до західноєвропейської.
В результаті з’ясовано, що Байрон звертається безпосередньо до біблійного матеріалу. Його версія традиційної структури Каїна в однойменному творі є образом-архетипом богоборця. Автор переосмислює традиційний образ з позицій Просвітництва. Байронівський Каїн на відміну від канонічного вже не символ зла; Байрон виправдовує і вбивство і гріхопадіння в біблійному сюжеті. Його Каїн перш за все бунтар, герой, який прагне до дії в ім'я істини, добра і щастя для всього людства. Ставши на шлях героїчної боротьби проти деспотизму, він перетворюється на батька людства. Це перетворення символізує потяг до боротьби у кожній людині, а не першопочаткову жорстокість, як це було в канонічній версії.
Люцифер в поемі також є архетипом богоборця і символом розуму, який в суті своїй не є ні злим, ні добрим.
Франко звертається до образу Каїна через посередництво Байрона. Але трансформуючи Байронівську версію традиційного матеріалу, український письменник доводить хибність богоборської інтерпретації . Франко повертає Каїна в лоно Бога. На перший план в розкритті образу у Франка виходять мотиви каяття і спокутування.
Зображуючи образ Лемеха, Франко розкриває проблему народних авторитетів, які по суті є «сліпими, що ведуть сліпих».
Сосюра, як і Байрон, звертається безпосередньо до біблійного тексту, не використовуючи версії попередників. Його Каїн є архетипом революціонера. Об’єднуючись з образом Демона, Каїн перетворюється на символ людства.
Таким
чином, з’ясовано, що Байрон деканонізує
образ Каїна, а Франко повертає йому архітиповість
першого вбивці. Сосюра ж йде окремим шляхом,
знову повертаючи вже «похороненого»
Франком героя до богоборської міфологеми.
На відміну від Байрона, який трансформував
образ Каїна в рамках біблійної фабули,
Сосюра, створюючи альтернативну версію
біблійного міфу повністю відходить від
протоструктури, відмовляється від мотиву
злочину, тим самим позбавляючи образи
Каїна с Сатани негативних рис.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
http://www.mifinarodov.com/s/
та В.Сосюри
(метафізичний та історіософічний аспекти)
// Вісник Львів. Ун-ту. Серія філологічна,
2003. Вип.32 С. 213-227 [Електроний ресурс] –
Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/
Информация о работе Інтерпретація біблійних образів в поемах Дж. Г. Байрона, І. Франка та В. Сосюри