Методика вивчення творів різних жанрів

Як і інші поетичні твори, сюжетні вірші не позбавлені емоційного авторського  ставлення до героя поезії чи об’єкта зображення. Відношення автора до описуваних подій наявна в кожному епічному вірші. Вони виявляється в осуді чи схваленні дій героїв. На неї слід орієнтуватися у визначенні провідної думки твору. У віршах для учнів молодших класів ставлення автора до зображуваного часто висловлюється побажаннями, рекомендаціями, адресованими всім, хто читає. Показовим прикладом у цьому є вірш П.Воронька “Помагай”. Схарактеризувавши дії хлопчика як такі, що заслуговують наслідування, поет звертається до читача зі словами: “Ось і ти часу не гай – будь, як хлопчик Помагай!” 

Або інший приклад. Вірш М.Пригари “Товариші” – сюжетна  розповідь про хлопчика Андрія, який сміливо заступився за дівчинку, не побоявшись двох її кривдників. Для  його змалювання поетеса використовує мало слів. Проте їх достатньо, щоб читач уявив характер героя. Що ж допомагає цьому? Прослідкуємо за фабулою.²⁴

Із школи  додому прямують Андрійко і Володимир. Розмовляють. Але як? У вірші сказано: один із них (товаришів) говорив, а другий більше слухав. Як оцінити говоріння і мовчання: що з них добре, а що погане? Мабуть, дати їм оцінку можна лише у випадку, якщо розглядати їх у певній ситуації. Для того ж слід подумати над тим, що говорить балакучий хлопчик. З вірша діти дізнаються, про що вів розмову Володя. Його розповідь приваблива. Йому хочеться знайти якусь нову планету. А кому не хочеться? Як кожен із нас, він мріє про таке, що багатьох захоплює. Наприклад, податися із Землі в путь, щоб дізнатися, які люди живуть на інших планетах. Цікаво ж! З ним погодиться кожен. А на завершення своїх мрій він запевняє, що, подаючись у путь, не злякається. Це похвально? Так. Значить, у тому, що Володя – говорун, нічого поганого немає.

А що ж Андрійко? Він, як свідчить текст вірша, участі у цій розмові не брав. Може, він не мріє про таке? Можливо, він побоїться мандрувати на інші планети?

Відповісти  на ці запитання допомагає ситуація, у якій опинилися співбесідники. Потаємну Володину розповідь перервав крик із парку: “на стежці двоє хлопчаків дівча скубли за коси”. Розмова урвалася. Кожен діяв по-своєму. Андрійко зреагував першим, він “стиснув кулаки”. Володя ж вважає за краще тут не стояти, бо можна “встрянути у бійку”. Цими словами він розкрив себе повністю. Говорив одне, а діє не так, як запевняв (“не злякаюсь”). У Володі, хай скаже вчитель, слова розійшлися з ділом. Цей вираз має стати предметом обговорення так, щоб діти усвідомили критерій поведінки: словам має відповідати діло.

А як же діяв неговіркий Андрійко? Учні читають: “Він просто кинувся у бій, не мовивши ні слова”. Образ сміливця окреслюється кількома словами. Але надто виразно. Істотну роль у цьому відіграє будова (композиція) твору. Вона розкрита у наведеному вище аналізі. Один хлопчик запевняв іншого у своїй сміливості, інший про це нічого не говорив. А хто з них справді сміливий, показали дії кожного з них, коли вони почули дзвінкоголосий крик дівчинки.

При розборі  цього вірша не слід ігнорувати можливості показати його поетичні особливості. Він  починається образним малюнком зимової пори, коли сніжок лягає на землю білим мохом (цікаве порівняння), коли мете й мета завійка (не завірюха і не хурделиця). Ніщо не передвіщає ніякої біди. Хлопці ведуть розмову, хоч вітер б’є снігом в обличчя і сердито скубе за вуха. Аналіз образного апарата вірша допоможе учням прийняти текст як поетичний твір, якому притаманні художність, ритміка викладу подій.

На відміну  від епічних віршів у ліричних поезіях немає сюжетного розвитку. У них відтворено переживання  поета чи почуття, властиві не тільки авторові твору, а й усім людям. Авторські переживання передаються або в змалюванні картин природи, або в розкритті політичних подій.

У читаннях представлені віршовані твори громадянської  і пейзажної лірики.

У роботі над  творами громадянської лірики важливо  якнайповніше показати головну думку  поезії, виявити складові частини  ідейного задуму, а також ті висновки, які витікають з описуваного. Як і при опрацюванні інших творів, аналіз поезій громадянського спрямування потребує заключного слова вчителя, яке повинно стати закликом чи порадою, виразом гордості за нашу Батьківщину, за свободолюбивий український народ.

Твори пейзажної  лірики потребують своєрідного підходу до їх вивчення. Зумовлено це тим, що вірші такого типу невеликі за розміром і передаються в них не події з життя людей, а почуття, пов’язані із змалюванням явищ природи, переживань. Така поезія сприяє емоційному пізнанню дійсності. Звідси стає зрозумілою вимога методики – читанням ліричних віршів вводити дітей у світ художніх образів через почуття, а далі вести від почуттів до думок, до висновків.²⁵

Сучасний підхід до методики опрацювання ліричного  вірша наголошує на умовах, за яких можливе повноцінне сприймання молодшими школярами пейзажної лірики²⁶:

а) активного  збагачення тезауруса учнів (тезаурус від грецького запас – сукупність понять, словник), розвитку їхньої поетичної  спостережливості;

б) наявності  в них настроєності на сприймання;

в) формування поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви;

г) уміння аналізувати  образно-емоційний зміст твору;

ґ) давати естетичну  оцінку поезії та відображеній у ній  дійсності;

д) активізації  творчої думки учнів.

Забезпечення  цих умов та знання вчителем особливостей сприймання лірики молодшими школярами веде до формування в них неповноцінного естетичного сприймання пейзажної лірики.

Розглянемо  роботу над ліричним віршем, кінцевим результатом якої буде не лише виразне  декламування вірша учнями, а й естетичне сприйняття.²⁷

1. Спочатку вирішуємо  конкретні навчальні завдання: настроїти  дітей на сприймання тексту, викликати  в їхній свідомості та уяві  образи і картини, близькі до  тих, які знаходяться в центрі  уваги вірша; познайомити з  автором, пояснити значення слів, без розуміння яких сприймання вірша буде важким. Щоб справитися з цими завданнями, використовуємо бесіду з опорою на власні спостереження і досвід дітей, елементи розповіді, а також музику і живопис.

2. Після цього  вперше читаємо ліричний вірш. Конкретизуємо завдання: донести до учнів зміст вірша і, головне, викликати емоційний відгук на прослухане. Слід читати так, щоб у дітей з’явився пізнавальний і емоційний інтерес до подальшої роботи з текстом.

3. Наступна робота  – розмова про враження, що виникли у дітей після ознайомлення з твором, виявити рівень їхнього сприймання. Використовуємо бесіду на основі вражень учнів. Наприклад: Діти, чи сподобався вам вірш? Чим? Що особливо сподобалось? Які картини уявили? Як ви думаєте, з яким почуттям поет малює ці картини?

4. Самостійна  робота учнів із текстом вірша.  Вона потрібна для того, щоб  школярі уважніше вчиталися у  зміст, підготувалися до його  аналізу. Для цього пропонуємо  прочитати твір ще раз про  себе і позначити олівцем малозрозумілі  слова і вислови.

5. Мета аналізу  ліричного вірша – поглибити  і розширити образні уявлення, що склалися в учнів.

Головне – не зруйнувати той емоційний стан класу, який виник після першого читання  вірша. Проводимо аналіз так, щоб  поступово зростало захоплення дітей майстерністю поета, щоб за кожним словом, кожним рядком вони бачили яскраву картину і раділи цьому відкриттю. Тому використовуємо вибіркове читання окремих рядків, строф, слів. Наприклад: Як автор описує...? З чим порівнює... ? Прочитайте. За допомогою яких слів автор малює ... ? Звертаємо увагу на образні засоби мови художнього твору: епітети, метафори, порівняння та інше.

Вибіркове читання  супроводжуємо бесідою-роздумом та елементами лінгвістичного аналізу  тексту. Наприклад: Який настрій у  вас виник під час читання цих рядків? Які слова допомагають автору створити такий настрій? Чому автор порівнює ...? Як ви думаєте, для чого автор використовує цей засіб...?

Доцільним є  використання методу стилістичного  експерименту (штучна заміна авторського  слова або словосполучення іншим, близьким за змістом), що вчить дітей розуміти мовні засоби вираження змісту, отримувати естетичну насолоду від вдало підібраного автором слова, сприйняти зображення як витвір мистецтва.²⁸

Розвиваючи  уяву дітей, учитель використовує прийом ілюстрування тексту (розглядання готових ілюстрацій, словесне та музичне ілюстрування). Наприклад: 1. Уявіть собі, що ви художники. Яку картину ви намалюєте до першої строфи? Які фарби використаєте? Чим цей малюнок відрізнятиметься від малюнка до другої строфи? Що домалюєте? та ін. ... 2. Уявіть собі, що ви композитори. Яку музику ви написали б до цього вірша? Які музичні інструменти оберете для виконання?

6. Виразне читання  вірша – своєрідний підсумок  роботи.

Покажемо, як практично  використовувати ці рекомендації на прикладі читання вірша Т.Г.Шевченка “Садок вишневий коло хати”.

Вчитель пропонує дітям прослухати платівку із записом  пісні “Садок вишневий коло хати” (музика М.Лисенка), назвати автора слів.

Музика допомагає  збудити почуття дітей, збагачує їхні серця чарівними поетичними образами (можна використати грамзапис вірша у виконанні Ольги Кусенко).

Вчитель наголошує, що грати каземату не потьмарили живого бачення поетом краси природи, не згасили його мрій про вільне, щасливе  життя народу, про достаток у сім’ях і щасливий побут. І далеко від рідної землі Т.Шевченко думав про свій народ, про Україну.

Починається опрацювання  поезії з її виразного читання. Оскільки у вірші незрозумілих слів немає (може виникнути запитання щодо плугатар – той, хто оре землю плугом, орач), потреба у членуванні його на окремі логічно закінчені частини відпадає.²⁹

Класовод щиро, задушевно читає вірш напам’ять. Запитує дітей, яку пору року зображено у ньому. (Весну, бо гудуть хрущі, співають солов’ї). Про який місяць йдеться? (Травень, коли цвітуть сади). У вірші немає слів “весна”, “травень”, але ми здогадуємося, що мова йде саме про цей період: сади найчастіше цвітуть у травні.

Далі учні читають  вірш, обдумують словесні малюнки  до нього, виділяють у тексті зорові та слухові образи, виписують їх.

Вчитель пропонує прочитати ще раз і осмислити  те, що уявляв поет. (Вечір в українському селі: вишневий садок, плугатарі повертаються з поля, привітно світяться вогники  в біленьких хатах, матері ждуть  з вечерею своїх синів, дочок, чоловіків, сім’я вечеряє надворі, в небі сходить вечірня зоря. Тиша навколо. Тільки лине спів дівчат і невгамовного соловейка...).

Учні підсумовують, що скромне і чесне трудове  життя селян чарує поета, який бачить у ньому багато людяності  та благородства.

Аналізуючи  мову твору, пропонуємо дітям знайти в ньому слова, які показують  емоційне ставлення поета до зображуваного. Це пестливі форми, як-от: зіронька, соловейко, маленькі діточки. Привертаємо увагу  і до звукової організації мови: асонанси звуків [а] та [і] в першій строфі надають звучанню плавності, протяжності; гармонія приголосних у другій і третій строфах передає враження від вечірньої тиші, а внутрішні рими (мати – научати, мати – коло хати) роблять текст ще милозвучнішим.

Така робота сприяє розвиткові поетичного слуху дітей, збагачує мову.  Завершується робота складанням плану екранізації вірша.³⁰

 

План  екранізації вірша Т.Г.Шевченка

“Садок вишневий коло хати”

Зміст кадрів

Музичні ремарки

1. Вечоріє. Українське  село у вишневому цвіту. 2. Поля. Дорогою  йдуть хлопці з плугами, дівчата.  Вітер куйовдить їхнє волосся. 3. Затишна селянська  хата. Мати порається біля печі, готуючи вечерю. 4. Подвір’я, видно  біленьку хату, сад увесь в  цвіту. За столом зібралася  сім’я вечеряти. 5. Навколо стемніло, ясно світить місяць на небі, видно зорі. Подекуди блимають вогники у хатах. 6. Все поринуло  у сні. Спить мати біля своїх  діток. На лавці сидять і  стиха розмовляють дівчата, щебече  соловейко.

Плавна, легка  музика (тихе звучання). Музика голоснішає, стає веселою, бадьорою.   Мрійлива ніжна  музика.   Музика плавна, то голоснішає, то стихає.   Спокійна музика, яка поступово затихає.   Тиха музика, чути спів солов’я.

Таким чином, діти вчаться образно сприймати світ, повніше і яскравіше зображати  картини природи, естетично сприймати їх, відчувають потребу образно висловлювати свої враження і думки.³¹

Через естетичне  сприймання художніх творів учимо школярів помічати прекрасне у навколишньому  світі й розуміти красу в зображенні життя художніми засобами. Це одне з головних завдань уроку читання в початкових класах.

 

 

Особливості роботи над байкою

Жанр байки  у читанках представлений кількома зразками. Уперше з цим жанром діти знайомляться у 2 класі. Наймолодші школярі  байок не читають. Цьому є пояснення: байці властива алегоричність (мистецький прийом втілення абстрактного поняття в художньому образі; наприклад безладдя в зображенні дій Лебедя, Щуки і Рака, що представлені в байці Л.Глібова “Лебідь, Щука і Рак”). Дітям наймолодшого шкільного віку властиве конкретне мислення. Тому при опрацюванні байок у вчителя можуть виникнути складності. Їх подоланню сприятиме, по-перше, використання на уроці привабливих для дітей сторін байки як літературного жанру і, по-друге, усвідомлення вимог до вивчення байки у початковій школі.