Методика вивчення творів різних жанрів

Не всі казки ґрунтуються  саме на таких засадах розгортання  подій. Але у переважній їх більшості  повтор епізодів визначає структуру  казки.

Неодмінною  частиною казки є її кінцівка. У ній – результат усього здійсненого героями казки¹². Кінцівка більшості народних казок, як і їх зачин, є своєрідна: “Ось і казці кінець, а хто слухав – молодець”, “Казці кінець, а мені – меду корець”, “І стали вони жити-поживати та добра наживати” і інші¹³. На композиційну частину казки доречно особливо звернути увагу дітей. Зробити це можна по-різному. Один з прийомів – поставити запитання: “Чим же закінчилась казка?”.

Таким чином, у  початкових класах не дається визначення казки як жанру. У процесі читання казок дітям розкривається їх своєрідні риси: фантастичність, змалювання незвичайних подій з участю звірів, явищ природи і людей, специфічний зачин, типово казковий виклад з повтором однотипних дій, кінцівка. Під кінець навчання в початковій школі учні зможуть виділити казку як жанр з-поміж інших розглядуваних на уроці читання текстів. Для його їм вистачить знання названих особливостей. Виділення трьох груп казок: про звірів, чарівні і побутові – не входить до програми початкових класів. Про цю літературознавчу класифікацію казок учні дізнаються у старших класах.

У М.Горького є  таке цікаве спостереження: “У світі  немає нічого, що не може бути повчальним, - немає і казок, які не утримували б у собі матеріал “дидактичний”, “повчання”. Справді, хто б у  казках не діяв, його вчинки зрозумілі дорослим і дітям. У казці “Лисичка і Журавель”, наприклад, діють звір і птах. Це незвично. Зате читачеві ясно, що приймають вони одне одного нечемно. Сюжет казки спрямований на викриття неуважності, корисливості, егоїзму. Методика рекомендує скористатися повчальністю казок.

Особливість казки  полягає в тому, що у казці повчальність виражена не нав’язливо, не прямолінійно. Дітей приваблює захоплююча фабула, яскраво намальовані образи, дотепні  характеристики. Учням запам’ятовується, наприклад, висновок болгарської казки “Хто ж був працьовитий?” – “Один нічого не робить, а другий йому допомагає”. Неробство братів досить влучно сформульоване. Його легко запам’ятають діти як дотепний вираз.

Або ще один приклад. Ось українська казка “Нехайло”. Скільки в ній такого, що здатне викликати цікавість у дітей, насамперед прізвище чоловіка – Нехайло. Це ж так у народі називають недбайливих людей, ледарів. Вони діють за правилом: “нехай потім, а не зараз”. Далі: оцінку діям Нехаяла дає лисиця. Знаючи його як ледаря, лисиця не тривожилась і тоді, як дізналась, що Нехайло обіцяв сапою виполоти бур’ян, і у випадку, коли він вирішив узяти косу для знищення бур’яну. І тільки тоді, як він сказав, що піде за сірниками, щоб спалити бур’ян, вона серйозно сприйняла його намір. Не утрудняючи себе нероба спроможиться підпалити бур’ян.¹⁴ Будучи переконаною в цьому, лисиця каже лисенятам: “Це він зробить!” Тому й пропонує тікати з виноградника. Будова казки захоплює дітей, адже неробство персонажа розкривається не людиною, а лисицею.

У казках міститься  значний освітній і виховний потенціал. Діти щиро переживають горе, нещастя  ображених. Зокрема, вони не байдуже  ставляться до загибелі вівці, кози, собаки в казці “Самому вовка не побороти”. Їм жаль невдачливих месників за смерть батька, брат, подруги. У цьому випаду слід не розвіювати співчуття дітей загиблим, а спрямовувати їх на усвідомлення того, у чому помилка дій тих, хто не повернувся з лісу, де був вовк.

Не менш емоційно молодші школярі сприймають текст, у якому добро бере верх над злом або знедолені і бідні перемагають багатих і ситих. Педагогічна цінність казок полягає в тому, що в них перемагає справедливість. Радість дітей слід всіляко підтримувати. Вияв радості – виховний момент. Учителеві залишається тільки підвести своїх підопічних до знаходження причин радості. Так, сюжет казки “Дружні звірі” складний. Спочатку всіх домашніх тварин і птахів об’єднувало спільне горе: вони тікали від холоду. Потім їх роз’єднала особиста пихатість: кожен сподівався, що його врятує власний одяг – бараняча шуба, гусячий пух тощо. Нарешті вони знову разом. Тепер живуть у теплій хаті і спільно завдали прочухана ведмедеві, вовкові й лисиці. Перемогу друзів над зажерливими звірами діти сприймають схвильовано. Однак для вчителя цього недостатньо: необхідно довести причини цієї перемоги.¹⁵

Аналіз казок  збуджує дітей до формулювання оціночних  суджень. Це важливо для розвитку мислення молодших школярів. Наприклад, до наймолодших школярів автори читанки  після прочитання казки “Колосок” звертаються із запитанням: “Як назвали мишенят? Як півника? Чому?” У відповіді дітей має прозвучати оцінка характеру казкових дійових осіб. У процесі розгляду казки “Юсіке і його семеро друзів” можна запропонувати учням запитання: “Як ви гадаєте, чи було б весело Юсіке у країні Неділі, якби він проминув усі інші дні? Чому?” Можна з певністю сказати, що в судженні дітей виявиться їх осудливе ставлення до нероб і прихильне – до працьовитих людей.

Учні самостійно визначають характерні ознаки казкових персонажів: доброту, сміливість, чесність або боягузтво, чванливість, пихатість.

При розгляді казок  правомірно ставити запитання для  узагальнень, роздумів такого типу: Чим  приваблює вас казковий герой? Що відмінного ви помітили в дійових  особах казки? За що ми цінуємо їх?

Добір казок  у читанках задовольняє й іншу сторону навчального процесу  початкової школи – пізнавальну. Зокрема, бурятська народна казка  “Сніг і заєць” в образах розповідає дітям про те, що заєць змінює шерсть, пристосовуючись до умов зими і літа. Пізнавальний зміст має також українська народна казка “Найближчий родич”, яка пояснює, чому хлібина є родичем зерну жита.

Працюючи над  казкою, не слід випускати з поля зору вимог, які ставляться до всіх уроків читання: домогтися усвідомлення змісту тексту. Тільки в цьому випадку можливе здійснення освітньої і виховної мети уроків читання. ¹⁶

Структура уроків читання казок нічим не відрізняється  від будови опрацювання оповідань. Після ознайомлення з текстом  казки і тлумачення (при необхідності) слів і виразів застосовується вибіркове читання, відповіді на запитання (учнів і вчителя), складання плану (різних типів – малюнкового і словесного), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і завдання кожного з цих етапів залежить від тексту казки.¹⁷

Головна увага має бути зосереджена на тому, щоб діти свідомо розуміли текст казки, чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви дій персонажів. Допомагають у цьому питання, відповіді на які підкажуть, чи зрозуміли діти сюжетну канву твору і змальованих картин.

У роботі над  казкою широко застосовуються прийоми  інсценізації й драматизації. Інсценізація – це переробка будь-якого твору (у тому числі й казки) для сцени  або кіно. У захоплюючому творенні сценарію учитель дістане змогу  працювати і над складанням плану, і над розвитком мовлення.

Під драматизацією  розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в  особах. Для драматизації підходять  тексти казок “Дружні звірі”, “Лисичка і Журавель”. У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв казок.¹⁸

Робота над легендою, переказом

Серед етнічних жанрів фольклору, в яких ідейно-художніми  засобами особливо яскраво відображена  історія нашого народу, його світогляд  і поетична культура, значне місце належить легендам і переказам. І тепер на Україні, мабуть, не знайти такого міста чи села, де б в людській пам’ятні не зберігалися чудові фантастичні історії про конкретних героїчних осіб, які там діяли. або реалістичні художні оповідання про них. З покоління в покоління передаються міфологічні розповіді про певні місцини, ріки, озера, ліси, гори, долини та історичні згадки про визначні події, що тут відбувалися.

З драматичністю  людської долі пов’язані у фольклорних  оповіданнях поява багатьох тварин, птиць, рослин. Побутувати і досі побутують на Україні творчо переосмислені народом біблійні оповідання. Усі ці оповіді, що є правдивими, але містять елементи фантастики, і є легендами і переказами.¹⁹

Легенда – народне  сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою.²⁰

Переказ – це невелике усне оповідання про визначні історичні події та їх героїв.

Звідси випливає, що легенди і перекази доступні для  сприймання учнів 3 і 4 класів. У підручниках  з читання пропонуються легенди і перекази про героїчне минуле нашого народу, про походження назв міст, птахів, рослин, а також біблійні легенди. У них міститься значний пізнавальний і виховний потенціал. Діти щиро переживають горе і нещастя людей, дізнаються про традиції української народу, про рослинний і тваринний світ.²¹

Легенди за змістом  подібні до фантастичних казок; у  них також головну роль відіграє чарівний, фантастичний елемент. Але  сюжети легенд більше, ніж казкові, зорієнтовані на достовірність зображуваного. Багато легенд ґрунтується на біблійних сюжетах (про створення світу, перших людей, про Ісуса Христа, Божу Матір, пророків, апостолів, святих). Тому перед вивченням легенди дітей треба ознайомити з тими чи іншими біблійними іменами, сюжетами, подіями. Наприклад, перед вивченням легенди “Суд Соломона” дітям потрібно розповісти, що Соломон був найрозумнішим царем, сказати дещо про його правительство.

Значна частина  сюжетів легенд походить від давніх міфологічних вірувань і уявлень. Це можуть бути легенди про перетворення людини на різні предмети чи тварини, про переселення душ у тварини і рослини. Це легенди про походження калини, верби, папороті. Такі легенди легше сприймаються дітьми, бо вони дуже схожі до казок. Дитяча уява не повинна загострюватися на розвінчанні фантастичності у таких легендах. Діти повинні провести паралель, що, наприклад, калина така ж красива, як і молода дівчина. За допомогою таких легенд про перевтілення людей у рослини діти повинні навчитися поважати і любити красу природи. Доцільно перед вивченням таких легенд розповісти учням про ту чи іншу рослину.

Також уже в  давньоруських літописах зафіксовані  легенди, пов’язані з історичним минулим нашого народу. У них відображена  боротьба наших предків зі степовими  кочівниками, татаро-монгольськими ордами, подвиги козацтва та інші моменти з історії визвольних змагань українського народу. Ці легенди є найправдоподібніші. Дечим вони схожі до оповідань. Наприклад, у легенді “Панщина” розповідається про конкретний період життя українського народу, про знущання, які перенесли українські селяни.

Перед вивченням  історичних легенд і переказів дітей  слід ознайомити з тими чи іншими історичними  фактами. Чимало цих творів пов’язано  з назвами різних місцевостей, які  можна вивчати після розповіді  про цю місцевість. Такі легенди і перекази містять народне тлумачення їх незвичайного походження назв.

Установкою  на достовірність і одно сюжетністю, нестійкою, довільною формою легенда  відрізняється від казки, в якій так чи інакше підкреслюється нарочитість, вигаданість зображеного. Значним фантастичним, іноді міфологічним елементом легенди відрізняються від переказів, що характеризуються більшою реалістичною, фактичною правдивістю, позбавлені алегоризму.²²

Структура уроків читання легенд і переказів така, як і казок. Учитель близько до тексту розказує або читає легенду (переказ). Після ознайомлення з текстом і тлумаченням слів та висловів застосовується вибіркове читання, відповіді на запитання, складання плану, різноманітні форми переказування. Зміст, мета й завдання кожного з цих етапів залежить від тексту.

Головна увага  має бути зосереджена на тому, щоб  школярі свідомо розуміли текст  легенди, чітко уявляли послідовність  розгортання подій і мотиви поведінки  персонажів. Із відповідей на питання  до змісту класовод визначає, чи опанували діти сюжетну канву твору і змальованих картин.

Працюючи над  легендою чи переказом, не слід випускати  з поля зору вимог, які ставляться до всіх уроків читання: домогтися усвідомлення змісту.

Отримані відомості  з прочитаних легенд учні зможуть використати на уроках природознавства, народознавства та інших.

Методика  вивчення вірша. Ознайомлення молодших школярів з ліричним віршем

Молодші школярі  знайомляться з епічними (сюжетними) і ліричними віршами. Відмінність  цих типів поетичних творів накладає відбиток на методику їх вивчення і якоюсь мірою на організацію уроків читання.

Так, епічним  віршам властивий сюжет, розвиток подій. До сюжетних відносяться, зокрема, вірші  “Помагай” П.Воронька, “Товариші” М.Пригари та інші. Не всі вони однакові за розміром і ступенем складності сюжету, адже пропонуються учням різник класів, у роботі з якими враховується техніка читання, здатність сприймати й аналізувати прочитане. Проте читання всіх їх будується за однотипною схемою.

Наявність розвитку подій, в центрі яких діють особи, епічні вірші подібні до інших художніх жанрів, таких як оповідання, казки. Тому організація уроків їх читання схожа на будову уроків вивчення оповідань і казок. Як і при розгляді прозових творів, в опрацюванні віршів після вступної бесіди і ознайомлення з текстом застосовується кількаразове повторне читання, аналіз головної думки і художнього її втілення.²³

Працювати над  віршем, не слід забувати, що об’єкт аналізу  – поетичний твір. У нього особлива форма, що зумовлює використання специфічних прийомів роботи над ним. Йому притаманні більша, ніж в оповіданнях, образність, своєрідна синтаксична будова речень, лаконічне змалювання образів. Це змушує вчителя бути особливо пильним до пояснень окремих слів і виразів, тлумачення смислу речень. У вірші П.Амбросій “Мороз” не можна залишати без роз’яснення словосполучення “світанкової пори”, зміст речення “Хмура осінь наступила, лист зелений пожовтила”. А вірш П.Тичини “Вийшла мати з дітьми в поле” потребує часу для ознайомлення дітей з переносним значенням слів у таких, наприклад, поєднаннях лексем, як “легка хмарка”, “вітри проснулись”, “танцює дощик”, розкриття семантики слів “голубизна”, “прозелень”.