Каламбур як стилістичний засіб англійської мови

 

1.3. Структура каламбуру

 

Каламбур – стилістичний зворот мови, заснований на комічному використанні різних значень однакових чи співзвучних (графічно оформлених) слів. Результатом такого використання є семантично багатопланові тексти, що відрізняються гумористичною або сатиричною спрямованістю.

Каламбур може бути як самостійним твором, так і його частиною. Для більш чіткого уявлення структурно-семантичних особливостей каламбуру, зручності опису його інформативної структури та способів відтворення засобами інших мов в роботі розглядається загальна структура каламбуру.

Перша спроба створити узагальнену  схему належить В. С. Виноградову [1]. Згідно з його схемою, каламбур складається з двох компонентів: лексичної основи(опорний компонент, стимулятор), що дозволяє почати гру, і «перекрутня» (результат, результуючий компонент), що робить каламбур завершеним. Ця схема нам здається привабливою своєю простотою і наочністю, але, як кожна схема, вона дає лише приблизне уявлення про каламбур як одиницю перекладу; ймовірно, ускладнених форм - про які також згадує автор - більше, ніж основних, двокомпонентних.

Трохи бентежить і  термін «стимулятор», так як опорний  компонент грає, мабуть, пасивну роль, будучи лише повісткою в своєрідній «передкаламбурній ситуації», де роль стимулятора належить радше другому компоненту, діючому на зразок пускового механізму, який активізує опорний компонент, виводячи його зі стану нейтральності. І ще один момент, на наш погляд, дуже важливий: роль другого компоненту нерідко грає не одна точно визначена мовна одиниця, а контекст, і навіть більше того - його елементи, що маються на увазі.

Схема, запропонована  в даній роботі, має певні недоліки. В ній, за справедливою думкою С. Н. Флоріна і С. К. Влахова [21], неточно визначено роль обіграного елементу каламбуру і повністю ігнорується роль контексту.

Також існує друга  схема каламбуру, в якій розглядаються  інші сторони цього явища, які  не були розглянуті у вищезгаданій схемі.

Каламбур подано у  вигляді ядра і базисного контексту. До складу ядра входять мінімум два  елементи, об'єднані однаковою чи схожою фонетичною (графічною) формою і різні  за змістом. Базисний контекст розглядається  як мінімальна необхідна умова реалізації елементів ядра в каламбурі.

Тобто, порівнюючи з першою схемою, ядро є «перекрутнем», а базисний контекст - стимулятором каламбуру. Головним недоліком даної схеми є складність для сприйняття і неможливість використання цієї схеми при розгляданні не омонімічних каламбурів.

Отже, ми розглянули дві  найпоширеніші схеми структури  каламбуру. Вони дають лише приблизне  уявлення про явище каламбур, адже неможливо розглянути усі випадки  створення каламбуру у двох схемах.

 

 

РОЗДІЛ 2. КАЛАМБУР ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ

 

2.1. Шляхи пошуку відповідностей під час передачі каламбурів

 

Сказане про природу  каламбурів може у певній мірі виявити  тy pобoтy, яку доведеться виконати перекладачу, і те, у чому її основні труднощі. На відміну від перекладу звичайного тексту, у якому його зміст (зокрема образи, фон, авторський стиль) потрібно влити у нову мовну форму, тут, під час перекладу каламбуру, перевираженню підлягає і сама форма оригіналу--фонетична і/або графічна. Неважко зрозуміти, що досягти правильного перекладу ,не змінюючи форму, вдається порівняно рідко, бо між обігруваними словами (фразеологізмами) іноземних мов і відповідними одиницями мови перекладу повинні існувати не просто еквівалентні відносини, але повна еквівалентність з охопленням двох(або більше) значень. Однак, навіть за такого становища не завжди можна спрогнозувати стовідсотково вдалий переклад: між еквівалентами часто раптом виявляються непомітні за інших обставин розбіжності -- в частотності чи вживаності, в стилістичному забарвленні чи емоційному заряді, в етимології чи словотвірних можливостях.

Висновок зі сказаного  один: абсолютно точного перекладу (тобто передачі забезпечення і форми), важко досягти. Зазвичай же, не обходиться без втрат. Саме тому перекладач повинен в першу чергу поставити собі запитання: чим жертвувати? Передати зміст, відмовившись від гри слів, або ж зберегти каламбур за допомогою заміни образу, відхилення від точного значення, навіть взагалі зосередитися лише на грі, повністю абстрагувавшись від змісту?

Вирішення питання залежить від створення низки обставин, та в першу чергу від вимог  контексту, переважно широкого контексту, а то й усього твору загалом. І  вже у другу чергу враховуються «каламбурні можливості» мови перекладу  та іноземної мови і лексичні дані самих одиниць.

Таким чином, принципи перекладу  такі:

а) можливість перекладу;

б) взаємозв'язок форми  і змісту;

в) необхідність збереження у перекладі співвідношень між  частинами і цілим, властивих  тексту оригіналу.

Базуючись цих принципах, процес перекладу сприймається як процес пошуку рішень -перекладу.

Початковою точкою цього процесу  є семантика елементів ядра каламбуру  іноземних мов і важливе місце  його розташування. У цьому опорою до створення каламбуру у перекладі  можуть служити: семантика обох елементів ядра, семантика одного з елементів ядра, нова семантична основа [13]. Використання семантики обох елементів досить рідкісний випадок у перекладацькій практиці, оскільки вона припускає наявність в мови перекладу паралелей елементів іноземних мов. При збігу умов реалізації елементів ядра в каламбур переклад здійснюється на рівні слова.

Так, ядро каламбурів, побудованих  на полісемії слова dear:

1) дорогий, шановний;

2) дорогий, багато коштує, має  лексичні паралелі у багатьох  мовах і легко відтворюється без втрат інформації.

У випадку, коли елементи ядра не мають  еквівалентів у мові перекладу, перекладачі  створюють каламбур одному з елементів  ядра, підлаштувавши під нього  інший, співпадаючий за формою та значенням  першого.

Такому рішенню передує ретельний аналіз оригіналу, під час якого встановлюється можливість зміни семантики одного з елементів.

Тут необхідно враховувати, що у  окремих випадках існують провідні елементи ядра, семантика яких немає  повинна змінюватися. Наприклад, в  каламбурі Керрола " Mine is a long and a sad tale! Said the Mouse... It is a long tail, certainly " , said Alice... " but why do you call it sad? " побудованому на омонімії слів - " tale - tail " провідним елементом є слово tail - «хвіст», оскільки наступна розповідь Миші - це фігурний вірш, побудований у вигляді хвоста. Більшість перекладачів цього твору зберегли цей елемент каламбуру, обравши у своїй свій власний шлях. В. Корнієнко обіграв словосполучення «хфакт звісний» (схоже на «хвіст мій»).

Заміна компоненту спричинила необхідність внесення змін до контексту каламбуру. Ці зміни виправдані, оскільки допомагають зберегти головне - функціональне навантаження оригіналу.

Щодо неможливості використання навіть одного з елементів ядра каламбуру, переклад може створюватися за цілком зміненої семантичної основи. Іде пошук спорідненого за змістом ядра. Є кілька прийомів,які допомагають перекладачам впоратися із цією задачею.

Так, каламбур Керрола " We called him Tortoise because he taught us " у перекладі М. Демурової [21] набуває такого вигляду: «Ми звали його Спрутиком, оскільки він завжди ходив з прутиком».Використавши назву іншої морської тварини, перекладач зберегла особливості прийому, заснованого на авторської етимології - один з поширених прийомів створення каламбуру у дитячих творах.

Аналіз кожної пропозиції входить  у текст каламбуру, показує, що вироблена  заміна не торкнулася змісту розповіді  і дозволила зберегти всі провідні і якісні компоненти прийому.

Б. Заходер[22] утворив іншу етимологію, побудовану на слові «Пітон», попередньо зв'язавши його з вигаданим «зміїним» рядом:

«морской змей - удав - питон - питонцы». «он был Питон. Ведь мы его питонцы». У переклад Б.Заходера внесено більше змін, ніж у переклад М. Демурової, головне - функціонально адекватна інформація прийому збережена.

Попри розбіжності семантики каламбуру  мови перекладення у трьох наведених  вище перекладах, пошук функціональних еквівалентів йшов аналогічним шляхом. У створенні подібних еквівалентів велику допомогу перекладачеві надає  прийом трансформації.

Трансформація каламбуру  не використовується, коли неможливо  знайти аналог в мові, на яку перекладається каламбур. В такому випадку прийом каламбуру опускається, аби не привести до порушення норм мови, до створення безглуздого контексту. Цей прийом має назву «нейтралізація» .

Прийом компенсації  використовується , коли присутні відмінності  в семантиці мов. Вибір засобів  і місця компенсації диктується, передусім, особливостями оригіналу(стилем автора,жанром твору, епохою тощо) та змістом перекладу. Компенсація може бути повною. А застосування прийомів іншого найчастіше компенсує втрату лише частково [14].

Компенсація застосовується, якщо перекладач не знайшов еквівалентів іншомовного каламбуру в мові перекладу. В такому випадку, каламбур нейтралізується і створюється нова гра слів відповідно до контексту.

В якості часткової компенсації  перекладачі використовують стилістичні  засоби звукової організації виразності: риму, алітерацію(повторення приголосних звуків),звукову подібність. Наприклад, одна з перших перекладачів «Аліси в країні чудес» П. Соловйова замінила каламбур, побудований на буквальному, і переносному розумінні відомого англійського прислів'я " A cat may look at a king " оформленою римою пропозицією: «Як дивиться на небо земля, так дивиться Кіт на Короля».

 

2.2. Труднощі перекладу каламбуру

 

Помилки, допущені під  час передачі каламбурів, зазвичай пов'язані з невдалим вибором  елементів їх ядра. Вони може бути підрозділені на чотири види:

1) використовується лексика,  що спотворює хронологічну і  фонову інформацію оригіналу;

2) функціонування каламбуру  у мовленні персонажів, які не  використовують даний стилістичний  прийом.

Поява нових перекладів одних і тих ж творів - явище виправдане і закономірне. Аналіз таких перекладів дає багатий матеріал, що сприяє вивченню системи перекладацьких концепцій, узагальненню позитивного досвіду браку перекладацької теорії та практики.

Рішення наступних перекладачів виявляється ідентичними чи схожими, використовується термін «запозичення», значення у разі незалежного рішення приймається нами умовно. Елементи запозичення можуть бути дуже різноманітними.

Перекладачі запозичують:

а) весь переклад каламбуру;

б) ядро каламбуру;

в) спосіб його передачі;

р) місце створення.

Запозичення окремих  каламбурів у перекладачів, які вдало  переклали їх на споріднені мови. У  цьому слід зазначити, що з цілого ряду творів складається певна традиція, і порушувати її можна лише у разі, коли перекладач пропонує інше, оригінальніше рішення, а не прагне шляхом введення нового варіанту продемонструвати свою незалежність від досвіду попередників.

Мета кожного наступного перекладу - не самоствердження його автора, а створити максимально можливе  наближення перекладу до оригіналу шляхом його якісних характеристик з урахуванням творчого використання позитивного досвіду попередніх перекладачів.

Розділ присвячений вивченню структури, особливостей каламбурів та проблем, пов’язаних із відтворенням їх у перекладі з англійської на українську мову. Так, каламбур – це стилістичний прийом, за основу якого правлять омоніми, пароніми, будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічних та сатиричних текстах [4, с. 331].

Сутність каламбуру  полягає в сутичці або, навпаки, у несподіваному об’єднанні двох несумісних значень в одній фонетичній (графічній) формі [1, с. 289].

Обов’язковим компонентом  структури будь-якого каламбуру  є ядро (два елементи, що об’єднані  однаковою або схожою фонетичною чи графічною формою, але різні за змістом) та базисний контекст, який створює мінімальні умови для реалізації елементів ядра в каламбур.

У своїй книзі «Введение  в переводоведение» В.С.Виноградов розглядає каламбур як двочленне  утворення, кожен з компонентів  якого може бути словом або словосполученням. Перший компонент є своєрідною лексичною основою каламбуру, опорним елементом, так званим «стимулятором». Другий член конструкції – це слово (словосполучення)- «перевертень» («перевертыш»), який ще називається результантою і являє собою вершину каламбуру. Лише після реалізації в мовленні другого компонента і співвіднесення його зі словом-еталоном виникає

Стимулятор не обов’язково  розташований якраз біля результанти. Він може з’являтися у ширшому  контексті, бути у постпозиції або матися на увазі [2, с. 105].

На перший погляд схема  проста, але вона дає лише приблизне  уявлення про каламбур як одиницю  перекладу. Термін «стимулятор» не зовсім підходить для назви першого, опорного компонента, адже він є  усього лише передумовою для створення каламбуру. Стимулятором другий компонент, який діє на зразок пускового механізму і активізує опорний, виводячи його зі стану нейтральності. When two egotists meet, it’s an I for an I. Опорним елементом є початок фрази «when two egotists meet», а стимулюючим, таким, що надає висловленню каламбурного забарвлення, – « it’s an I for an I». В науковій літературі можна зустріти різні класифікації каламбурів. З точки зору перекладу найзручніше розглядати каламбури на трьох рівнях: фонетичному, лексичному та фразеологічному.

Фонетичний рівень характеризується переважанням звучання над сенсом. Часом це переважання є настільки  помітним, що виникає сумнів чи насправді  такий зворот належить до каламбурів. Тому доречніше розглядати переклад каламбурів двох типів: лексичних і фразеологічних.