Каламбур як стилістичний засіб англійської мови

іністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Мукачівський державний  університет

Кафедра англійської  філології та методики викладання іноземних  мов

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Англійська  філологія (Стилістика)» 

 

на тему

«КАЛАМБУР ЯК СТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. КАЛАМБУР ЯК СТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ……………………………………………………………………………..5

1.1. Термін «каламбур» та його походження…..………………………………5

1.2. Класифікація каламбуру ……………………………………………………..7

1.3. Структура каламбуру………………………………………………………..10

РОЗДІЛ 2. КАЛАМБУР ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ…………………………………….12

2.1. Шляхи пошуку відповідностей під час передачі каламбурів…………….12

2.2. Труднощі перекладу каламбуру ……………………………………………15

2.3. Каламбур в творі Л. Керрола «Аліса в країні чудес»……………………..19

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………...24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………26

SUMMАRY………………………………………………………………………29

 

ВСТУП

 

Каламбур як стилістичний засіб англійської мови є надзвичайно  цікавим та потужним інструментом гумору, а іноді сатири та навіть сарказму. Досліджуваний стилістичний засіб  аквтино вживається не лише в літературному  стилі, але і в газетному, публіцістичному. Особливо виразно каламбур звучить в рекламі. Особливої уваги заслуговує проблема перекладу каламбуру.

Основна стилістична особливістю каламбуру є створення комічного ефекту або сатиричного звучання визначеного пункту тексту, на якому зосереджується увага читача.

Отже, каламбур – це гра слів, що побудована на зіткненні звичного звучання з незвичним і несподіваним значенням.

Раніше дана тема не розглядалася належним чином, й не існувало чітких характеристик та означення каламбуру. Таким чином, актуальність роботи визначається необхідністю подальшої розробки проблеми перекладу каламбуру.

Основною метою дослідження є вивчення структури каламбуру в тісному зв'язку з його контекстуальними характеристиками й встановленням всіх можливих варіантів передачі цього прийому на інші мови без значних втрат.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити наступні завдання:

• дослідити термін каламбур та його походження;
• вивчення структури каламбуру та його класифікації;
• дослідження проблем перекладу каламбуру та їх вирішення.

• виявлення типових помилок перекладачів при перекладі каламбуру та їх причини.

Об'єктом дослідження є поняття каламбур.

Предметом дослідження є особливості перекладу каламбуру з англійської мови на українську.

Мета та завдання дослідження  зумовили таку структру курсової роботи: вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури.

У першому розділі «Каламбур як стилістичний засіб англійської мови» дається визначення терміну «каламбур», визначається його походження як стилдістичного засобу; подається класифікація каламбуру та визначається його структура.

У другому розділі «Каламбур та особливості його перекладу з англійської мови на українську» описуються шляхи пошуку відповідностей під час передачі каламбурів; визначаються труднощі перекладу каламбуру; аналізуються приклади каламбуру на матеріалі твору Люіса Керрола «Аліса в країні чудес.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. КАЛАМБУР ЯК СТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

 

1. Термін «каламбур» та його походження

 

У лінгвістиці дотепер немає єдиного розуміння сутності каламбуру, що відбивається й у термінологічному розмаїтті. Цей прийом ще часто називають “грою слів”, “словесним дотепом”, і т.д. Причому зміст цих понять і їхнє співвідношення часто трактують по-різному.

Словом каламбур ми зобов’язані  вестфальскому барону Каленбергу, що прославився при дворі Людовіка ХV постійними двозначними, мимовільними дотепами:  не володіючи в достатній мірі  мовою, він безбожно нівечив французьку вимову. Французи жорстоко відомстили баронові, понівечивши його прізвище і залишили в такому вигляді наступним поколінням. З часом із значення слова «каламбур» зник елемент випадковості, і тепер це стилістичний зворот вимови або мініатюра визначеного автора, що засновані на комічному використанні однакового звучання слів, які мають різне значення, або слів чи груп слів, що мають подібне звучання, або ж різних значень того самого слова і словосполучення.

Гра слів – використання звукової, лексичної, граматичної форми мовних одиниць (слів, їх окремих значень та частин, фразеологічних одиниць, синтаксичних конструкцій і т.п.) для створення певних фонетико- та семантико-стилістичних явищ, що ґрунтується на зіставленні і переосмисленні, обіграванні близькозвучних або однозвучних одиниць з різними значеннями. Гра слів ототожнюється з каламбуром, проте останній фактично є тільки одним з її різновидів.

Гра слів використовується для трьох цілей, однією з яких є створення комічно-сатиричного  ефекту (каламбур) [19, с. 113].

Як бачимо, каламбур не можна ототожнювати із грою слів, бо останнє поняття ширше. Тому надалі ми будемо вести мову лише про каламбур і його творення за допомогою омонімів.

Нижче ми приводимо визначення каламбуру, що взяті з різних словників.

Каламбур (франц. сalembour –  гра слів) – стилістичний прийом за основу якого правлять омоніми, пароніми, будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічному чи сатиричному контекстах [14, 286].

Каламбур (фр. calembour) - гра слів, заснована на навмисній або мимовільній двозначності, що породжена омонімією чи подібністю звучання і викликає комічний ефект [8, 148].

Каламбур – жарт, заснований на комічному використанні слів, що подібно звучать, але мають різне значення [9, 140].

Каламбур – дотепний жарт, заснований на використанні слів, подібних за звучанням, але різних за значенням, чи на використанні різних значень того самого слова; гра слів. [16, 128].

У нашій роботі каламбур розглядається як різновид гри слів. З усіх підданих аналізові визначень цього прийому найбільш повно і точно його сутність відбита у визначенні, яке дає Велика Радянська Енциклопедія.

Каламбур - стилістичний зворот вимови, заснований на комічному  використанні різних значень однакових слів або слів, що подібно звучать (графічно оформлених), а також на різних значеннях однієї й тієї ж із названих одиниць.

Результатом такого використання є семантично багатопланові тексти, що відрізняються гумористичною або сатиричною спрямованістю.

Основна стилістична  мета каламбуру – комічний ефект  або сатиричне звучання визначеного пункту тексту, на якому зосереджується увага читача.

Отже, каламбур - це гра  слів, що побудована на зіткненні звичного звучання з незвичним і несподіваним значенням.

Елементом, що забезпечує каламбуру успіх, є непередбачуваність тієї чи іншої ланки в ланцюзі мовлення, так званий ефект несподіванки. Поява кожного елемента мовного ланцюга як би визначається всіма попередніми елементами і визначає всі наступні елементи: одночасно або послідовно читач сприймає два значення, одне з яких не очікував.

Сутність каламбуру  полягає в сутичці або, навпаки, у несподіваному об’єднанні двох несумісних значень в одній фонетичній (графічній) формі.

Основними елементами каламбуру  є, з одного боку, однакове або близьке, до омонімії, звучання (у тому числі й у звуковій формі багатозначного слова в його різних значеннях), з іншого боку – невідповідність, до антонімії, між двома значеннями слів, компонентів фразеологічної єдності.

Каламбур – це дотеп, що виникає на базі використання власне мовних засобів.

Слово володіє великою  кількістю комедійно-виражальних  можливостей. Різний зміст слів, однакових за звучанням, дозволяє комедійно зблизити і співставити зміст понять, що виражаються цими словами. Вже проста омонімічна близькість слів містить багаті можливості для комедійної обробки життєвого матеріалу.

Каламбур, будучи органічно пов’язаним із природою та національною специфікою певної мови, складає особливо багато труднощів при перекладі на іншу мову.

Людині, яка не знає мови оригінала, для того щоб відчути  всю “комедійну насолоду” і дотепність каламбуру, часто необхідний не лише дослівний переклад, але й спеціальні коментарі.

 

1.2. Класифікація каламбуру

 

Досить багато вчених спробували визначити каламбур та його класифікацію, вклавши великий внесок у розвиток досліджень каламбуру. Однак, явище «каламбур» й до сьогодні залишається сформованим нечітко й неясно. Нижче наведено одні з найвдаліших, на нашу думку, класифікацій каламбуру, які дають змогу зробити більш-менш чітке розмежування між різними його виявами.

Наприклад, німецький  мовник Л. Райнерс розрізняє чотири форми каламбуру [19]:

1) гра слів, що виникає  з двох значень одного слова;

2) гра слів, що виникає  внаслідок співзвуччя двох слів  ;

3) гра слів, що побудована  на їх перетворенні, внаслідок  чого частина одного слова  стає подібною з частиною другого;

4) гра слів, що створюється внаслідок перевертання речення.

На нашу думку, дана класифікація розглядає лише певну кількість  випадків визначення каламбуру і  є неповною. Автор цієї класифікації визначає каламбур як гру слів.

В. В. Виноградов звертає увагу [2], що цікавим матеріалом для вивчення є пародії, смішні, каламбурні твори. Аналіз семантико-стилістичної стуктури каламбуру дозволяє зробити висновок, що відмінні ознаки цієї мовної гри - створення різних ефектів (перш за все комічного) при допомозі співпадаючих в звучанні, або написанні слів, які близькі або протилежні за змістом, або слів, що реально існують, чи вигадані. Напр.:

1) «сусіди» характерне  на ранніх стадіях розвитку  каламбуру, просте додавання змісту  різних слів):

На пикнике, под тенью ели,

Мы пили более, чем ели.

И зная толк в  вине и в эле,

Домой вернулись  еле-еле.

Дмитрий Минаев.

2) «маска» (різке зіткнення  слів: початкове розуміння замінюється  іншим):

Он любил  и страдал. Любил деньги и страдал  от их недостатка (І. Ільф, Є. Петров «Двенадцать  стульев»);

3) «сім'я» (поєднання ознак  двох попередніх груп: як у  «масці», слова різко зіштовхуються  один з одним, причому в цьому  зіштовхуванні немає переможця:  друге значення не відкидає  перше, і це споріднює даний  тип з типом «сусіди»: «И в нелётную погоду можно вылететь со службы» (Э. Кроткий).

А. П. Сковородніков розрізняє типи каламбурів згідно з «базовим» лексичним явищем:

полісемічні (багатозначність, наявність у мовній одиниці кількох значень. У тих лінгвістичних традиціях, для яких центральним є значення слова): «Если история повторяется, значит у неё склероз» («Аргументи і факти»).

омонічні (це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення): «Народ был, народ есть, народ будет есть» («Комсомольская правда», 1991, 6 грудня).

антонімічні, побудовані на співставленні або протиставленні псевдоантонімів (слів з різних антонімічних пар): «Поклон сужает кругозор, но расширяет преспективы» («Літературна газета», 1995р., 8 листопада).

паронімічні (часткова звукова подібність між словами при їх повній розбіжності): «Это не взятка, а законное, так сказать, взятие...» (А.П. Чехов). «В спорах вырождается истина» («Літературна газета», 2002, 10-16 липня). До цього ж типу А.П. Сковородніков відносить ексеми, що зближуються на основі «авторських етимологій», коли словам, що не пов'язані спільним походженням, приписується генетична спорідненість. «От чая станешь отчаянным; пожуем - увидим» і т.п. Як видно з останніх прикладів, каламбури активно створюються за допомогою паронімів (спільнокореневих співзвучних слів), а також парономазів (різнокореневих співзвуч) [4, с. 234].

З ціллю уточнення  класифікації омонімічні каламбури  також можуть бути розділені на власне омонімічні, омофонічні(слова, які вимовляються однаково, але відрізняються написанням: пресувати(обробляти за допомогою пресу) метал -- присувати (переміщати) стілець достолу), омоформічні(слова, які збігаються в одній або декількох формах: рідна мати --мати хист, але рідної матері -- маю хист., омографічні(слова, які пишуться однаково, але звучать нарізно, завдяки наголосу: ма?ла щастя -- мала? дівчинка, ко?си -- коси? траву). Додавши до названих синонімічні, отримуємо дев'ять можливих типів каламбуру: 1) полісемічні; 2) власне омонімічні; 3) омофонічні; 4) омоформічні; 5) омографічні; 6) паронімічні; 7) парономатичні; 8) синонімічні; 9) антонімічні. Ця класифікація є зрозумілою, однак її недоліком є те, що каламбур тут розглядається як лексичне явище.

Розглянувши дані класифікації, ми можемо зробити висновок, що не існує  однієї повної класифікації каламбуру, яка могла би охопити всі вияви цього багатогранного літературного явища.