Дослідження суспільно-політичної лексики на матеріалі «Щоденника» О. Довженка

РОЗДІЛ  ІІ. ДОСЛІЖЕННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ НА МАТЕРІАЛІ  «ЩОДЕННИКА» О. ДОВЖЕНКА

     2.1 Аналіз номінацій суспільно-політичної лексики на позначення конкретних осіб

       “Щоденник” О. Довженка ― важливий документ доби. Фактично, це окремо зроблені записи, розташовані в хронологічному порядку. Але прочитані разом, вони становлять один із різновидів мемуарної літератури, тобто теж є літературним твором. Художні особливості включають в себе всі ознаки цього різновиду мемуарної літератури. Це фрагментарність, повтори, завершення, емоційно-оціночні вислови. Стиль ― суворо-реалістичний, часом романтично-піднесений чи іронічно-саркастичний [26, c. 20].

     Обійтись  без суспільно-політичної лексики  письменникові, який створює свої праці для народу, неможливо, тому що народ широко користується цією лексикою у виробництві і в побуті [2, c. 26].

     Так, залежно від перних характеристик лексико-семантичне поле «Номінації конкретних осіб» можна класифікувати на такі лексико-семантичні групи:

• «назви осіб в залежності від виконуваних ними функцій»;
• «назви осіб в залежності від їхньої оціночної характеристики самим автором»;
• «назви осіб в залежності від їхніх посад».

     Наприклад, лексико-семантична група «назв осіб в залежності від їхньої оціночної характеристики самим автором» включає в себе такі номінації у контексті «Щоденника» Довженка: «куркулі», «чиновничок», «безбатченко», «бюрократ», «націоналіст», «фріц», «фашист», «гітлерівець», «окупант», «дезертир».

     Куркуль я, ч. Багатий селянин-власник, на якого працюють наймити і незаможники. «Повертаються куркулі. Знов буде важко» [8 с. 117].

     Дезертир – це військовослужбовець, самовільне залишивший місце військової служби, самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. «Дезертир був проти приходу військовослужбовців» [8 с.94].

     Чиновничок чка, ч., зневажл. Зменш, до чиновник. «Брешеш, - подумав я, - брешеш, сліпий чиновничку» [8 с. 137].

     Безбатченко а, ч. 1. розм., заст. Нешлюбна дитина. Бюрократ а, ч. 1. Службова особа, яка, на шкоду справі і інтересам громадян, неухильно додержується формальностей у справах. Шапкозакидатель ч. Хвасткувата та вітряна людина, що упереджена у можливості легкої перемоги. || прикм. шап-козакидательский, -а, -е. Шагкозакидательські настрої. «З шапокзакидателями, безбатченками і бюрократими поряд?» [8 с.241].

     Націоналіст а, ч. 1. Прихильник націоналізму (у 1 знатг.). Прихильник, учасник національно-визвольного Руху. Представник вузьконаціонального напрямку в науці, мистецтві і т. ін. «Націоналіст запропонував жінці після зборів заспівати українську пісню» [8 с.217].

     Окупант а, ч. Той, хто бере (брав) участь в окупації; загарбник. «Смерть німецьким окупантам!» [8 с. 134].

     Фашист а, ч. Прибічник, прихильник фашизму; член фашистської організації. «Все одно ні один фашист звідси живм не вийде» [8 с.153].

     Гітлерівець (фріц) вця. ч. Прихильник Гітлера: німецький фашист. «Гітлерівці прикриваються нашими людьми» [8 .112]. «Показати бйця, що знищив сам-один двісті фріів» [8 с.311].

         Що ж стосується групи «назв осіб в залежності від виконуваних ними функцій», то тут спостерігається набір найчастотніших лексем: «комуніст», «колгоспник», «червоноармієць», «партизанка».

         Комуніст а, ч. 1. Член комуністичної партії; заст. Прихильник комунізму. «Комуніст? Я не член Комуністичної партії» [8 с.134].

         Партизанка и, ж. /Кін. до партизан. «Партизани та партизанки ― хлопчики по 16 літ і дівчатка» [8 с.113].

         Червоноармієць ійця, ч. Рядовий воїн Червоної Армії. «На станції стояв у черзі за квитком червоноармієць» [8 с.144].

         Колгоспник – чол. Член колгоспу, селянин, котрий вступив до колгоспу. «Зайшли фашисти у двір до колгоспникаЗатуливітра і, замкнувши хату, спалили родину» [8 с.95].

         Щодо лексико –семантичної групи  «назв осіб в залежності від їхніх посад», тут можна виокремити такі слова: «начполіт», «офіцерша», «комісар».

         Офіцерша і, ж., розм. Дружина офіцера. «Після мітингу-зборів офіцер запропонував поспівати українських пісень. Почала офіцерша» [8 с.64].

         Комісар – призначений у підрозділ, частину, з’єднання, обєднання спеціальний представник політичного керівництва держави (або правлячої партії), здійснюючий політичний нагляд над воєнним командуванням і особовим складом, а також ведучий у частині політико-просвітительську і виховну роботу. «Комісар вів танки в бій у люк, махнув рукою і опустився мертвий» [8 с.203].

         Начполіт – начальник з політичної частини. «Учора ввечері був у начполіта управління фронту» [8 с.45].

         Письменник гнівно засуджує тоталітарну систему, яка  виховувала кар’єристів і підлабузників, людей підозрілих і недовірливих, що відмовляються мислити самостійно й у всьому вбачають відступи “класових ворогів, ворожої ідеології”. Але О. Довженко вірить у свій народ, у його національне відродження, в те, що добро, закладене в людину від природи, переможе [15, c.77].

         Тож можні визначити словотворчі засоби та  мотивувальні  основи  номінацій згаданого типу:  вживається  суфікс  -к-а, приєднуваний  до  назв  чоловічого  роду  з суфіксами -ист, -іст (-їст), -овик  або відповідний суфіксу -ець (-єць)  в назвах чоловічого  роду:  комуністка, колгоспник, червоноармієць, фашист, комуніст.

     2.2 Аналіз номінацій  на позначення  предметів, ознак 

     Суспільно-політична  лексика фіксується в художніх творах усієї тематики післявоєнної української художньої прози. Вона пронизує всі шари лексики художнього твору, цементуючи й організовуючи їх, надаючи їм соціального художнього, естетичного забарвлення, спрямованості мови художнього твору. Тому буде важливими є влучні назви предметів та їхніх ознак.

     Досліджуючи лексико-семантичну групу номінацій предметів та ознак, можна виділити перелік лексем, котрі використовуються автором найчастіше.

     На  позначення предметів Довженком  використано такі лексеми: «партбілет», «трибуна», «станок», «завод».

     Завод, -у, ч. Промислове, перев. велике підприємство. «Часто було спровоковано самогубство заводів-гігантів» [8 с.105].

     Станок -нка, ч. 1. Зменш.-пестл. Станочок; заст. Те саме, що станик; заст. Половина плахти. «Кожний зрозумів усю велич п’ятирічок, що врятували людство од занепаду, і кожний наш заводик, кожний станочок, що його кпували» [8 с.128].

     Партбілет (партквиток) - тка, ч. Квиток члена Комуністичної партії Радянського Союзу; партійний квиток. «Чи був у вас партбілет?» [8 с.18].

     Трибуна, и, ж. 1. Кафедра для оратора. Отаторська трибуна, Парламентська трибуна, більшовики використовували трибуну Державної думи для розкриття політики царського правління 2. перен. місце, де здійснюється та протікає політична, публіцистична, ораторська діяльність (книжн.). «Довгий, тяжкий шлях, але почесний, пройшла ти, сестро, од плічу ярославни до трибуни Верхолвної Ради СРСР, де возвеличили тебе славну і достойну, господино Україно» [8 с.67].

     На  позначення ознак автор використав у своєму творі такі лексеми: «Сільськогосподарський», «комуністичний», «радянський», «концентраційний», «безпартійний», «ленінський», «партійний», «Комсомольський», «контрреволюційний».

     Партійний, -а, -е. 1. який стосується партії; партійні збори, партійний орган. 2. стосовно до члена партії ; сплачувати партійні внески. «Буду жя виконувати, мабудь, до смерті партійнеЛенінове діло в безпартійних лавах» [8 с.135].

     Радянський а, е. 1. Прикм. до рада 2. Який існує в Країні Рад, належний їй. «Героя Радянського Союзу! Кузіна виносять на плечах пораненого і змореного з боліт бійці» [8 с.53]. «Дурний, дурний, колсь я лаяв вихідний радянський день». [8 с. 228].

     Комсомольський а, е. Прикм. до комсомол і комсомолець. Двері раптом відчинились і до хати ступив секретар комсомольської організації [8 с.73].

     Концентраці́йний  та́бір — табір-в'язниця для військовополонених і цивільних у воєнний час або у тоталітарному режимі. Перші концентраційні табори створено англійцями для африканських жінок і дітей під час Другої англо-бурської війни в Південній Африці в 1889. «Пішли в дезертири і попали до німецького концентраційного табору» [8 с.186].

     Контрреволюційний а, е. Скерований проти революції, ворожий їй; протиреволюційний. «Де історія вважалася чимсь забороненим, ворожим і контрреволюційним, - це Україна» [8 с.135].

     2.3 Аналіз номінацій абстрактних понять суспільно-політичної лексики та термінологічного походження

     У результаті впровадження в мову художньої прози термінологічної, суспільно-політичної і суспільно-наукової лексики письменники розширили творчі можливості мови художньої літератури як засобу збагачення людського пізнання [23, c.46].

     Багато  груп суспільно-політичної лексики  навіть важко виділити в окрему “термінологічну” категорію, настільки глибоко ввійшли вони в народно-розмовну мову і злилися з нею [9 c. 68].

     На  позначення термінів відповідної епохи  Довженком використано такі лексеми: «п’ятирічка», «кон’юнктура», «президію», «соціалізм», «класовість», «антагонізм», «наркомат», «гестапо», «мітинг», «контрреволюція», «поліція», «мобілізація», «класовість», «конференція».

     Контрреволюція (франц.— боротьба експлуататорських класів, реакційних політ, сил проти революції соціальної і створеного її перемогою суспільно-політ. ладу. Для досягнення своїх антинар. цілей К. вдається до жорстоких репресій, терору, провокацій, заколотів, агресії, нав'язує народові громадянську війну, організовує саботаж, диверсії тощо. Найзапекліший опір чинять внутрішня К. і міжнар. реакція соціалістичній революції (див. Громадянська війна і воєнна інтервенція 1918—20 в Росії). Трудящим України, напр., у боротьбі за перемогу соціалізму довелося боротися як з силами міжнар. і загальнорос. К., так і з місцевою укр., єврейською та ін. бурж.-націоналістичною К., у т. ч. з Центральною радою, гетьманщиною, Директорією, григор'єв-щиною, махновщиною, куркульським бандитизмом. «Партизан називав його мезерним жидомором,  того,  хто підпитував контрреволюцію» [8 c.121].

     Геста́по (нім. Geheime Staatspolizei) — таємна державна поліція Третього Рейху в 1933—1945 роках, призначена для боротьби з інакодумцями, незадоволеними і супротивниками нацистського режиму, входила до складу Міністерства внутрішніх справ Німеччини. «Обдурюють його в газетах і оббивають пороги німецький гестапо» [8 c.139].

     Антагонізм — тип суперечності, де тенденції, сторони, що стикаються, мають діаметрально протилежний характер, який поглиблюється в міру свого розвитку і переростає у конфлікт. Боротьба між антагоністичними протилежностями відбувається у гострих формах і майже завжди завершується знищенням однієї з них. Повне розв'язання антагонізму досягається лише в результаті ліквідації тієї основи, що його породила. «Гострота антагонізму почала роздиратиїхні гарячі душі» [8 c.82].

     П'ятирічки — централізовані державні перспективні плани, що унапрямлювали розвиток економіки, техніки, науки, освіти та культури в СРСР на 5 років. За Сталіна п'ятирічки мали юридичну силу закону, робилися великі зусилля й вживалися різні примусові засоби, щоб їх виконувати, а щорічні плани (спочатку звалися лише «контрольними числами» і тільки деякі з них (напр., 1931 і 1937) оформлювалися як державні закони.