Дослідження фразеологізмів німецької мови

Як наслідок народних спостережень за погодою та майбутнім урожаєм з’явилося багато фразеологічних одиниць комунікативного типу з компонентами на позначення місяців: Was der August nicht kocht, lässt der September ungebraten – “Чого серпень не зробив, того вересень не доробить”; Mai kühl und naß, füllt der Bauer Scheuer und Fass – прик. “Травень холодний – рік хліборобний”[21,177].

1.2. Фразеологічні одиниці книжного походження, які містять оніми, запозичені з творів німецької літератури. Це звороти, які походять від різних літературних джерел (літературних цитат, авторських афоризмів, сентенцій тощо). Ономастичні компоненти фразеологічних одиниць літературного походження репрезентують особові імена та прізвища, співвіднесені з іменами персонажів художніх творів: Das passt wie [der] Faust aufs Gretchen – “це чудово підходить до чого-небудь”. Faust, Gretchen – герої трагедії Й.В.Ґете “Фауст”. Даний фразеологізм є переосмисленим виразом; passen wie die Faust aufs Auge – “підходити як корові сідло; ні до села, ні до міста”; sich vorkommen wie Hans im Glück – “здаватися щасливчиком”. Вираз бере початок

від твору В.Бределя “Ein neues Kapitel” (“Hans Schraber kam sich vor wie Hans im Glück”).

Основою топонімічного компонента слугують назви географічних об’єктів, зафіксовані у літературних джерелах: auch ich war in Arkadien geboren – “і я в Аркадії народився” (тобто, і я був колись щасливим; і я був народжений для щастя). Аркадія – 1) область в Греції; 2) перен. Країна “щасливих пастушків”, країна щастя (F.Schiller “Resignation”). Die schönen Tage in Aranjuenz sind nun zu Ende – розм. “минули золоті дні Аранхуеса” (про колишнє благополуччя). Цим виразом Ф.Шіллер розпочав трагедію “Дон Карлос”, у якій йдеться про долю сина іспанського короля Філіпа ІІ. Незважаючи на те, що мати Дона Карлоса померла, коли йому лише 4 дні від народження, його дитячі та юнацькі роки були щасливими, оскільки він провів їх у розкішному королівському палаці в м. Аранхуесі.

Запозичені фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом являють собою стійкі сполуки слів, що як готові відтворювані одиниці утворилися в іншій мові і були перенесені в німецьку мову без перекладу, в транслітерованому чи нетранслітеранованому вигляді. У групі німецьких фразеологічних одиниць з компонентом-онімом, запозичених з інших мов, можна виокремити кілька підгруп:

2.1. Фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом античного походження.

Ці фразеологізми беруть свій початок із давньогрецької та давньоримської міфології. Можна припустити, що такі фразеологічні одиниці є одними з найдавніших за часом творення. Про це свідчить їхній інтернаціональний характер. Більшість міфологічних зворотів базуються на конкретних історіях, пов’язаних з денотатом імені. В результаті переосмислення, в основі якого лежать асоціації, ономастичні компоненти фразеологічних одиниць зазнали семантичних змін. Забуття міфу призвело до відходу одиничного поняття на другий план, у результаті чого власні назви набули у мові певних конотацій, не властивих їм у номінативній функції: das trojanische Pferd – “троянський кінь; підступний дарунок, який несе в собі згубу тому, хто його одержить” (сховавшись у величезному дерев’яному коні, грецькі воїни на чолі з Одіссеєм хитрощами проникли до Трої та зруйнували її). Tantalsqualen (er)leiden / ausstehen / erdulden – вис. “зазнати мук Тантала” (спокутуючи у пеклі свої гріхи, Тантал стояв по коліна у воді, яка миттю зникала, коли він нахилявся, щоб вгамувати спрагу, а коли він хотів зірвати плід з дерева, що хилилося до його голови, вітер відхиляв віти).

2.2. Фразеологічні одиниці, джерелом виникнення яких є біблійна міфологія.

Фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом біблійного походження становлять значний пласт фразеологічного фонду німецької мови. Найпопулярніші біблійні імена Abraham, Joseph, Adam, Eva, Noah, Methusalem, Kain, Abel, Lazarus, Salomon, Pontius послугували основою багатьох ФО: Kain und Abel – бібл. “Каїн та Авель; убивця і невинна жертва”. Біблійна легенда розповідає про синів Адама та Єви – Каїна та Авеля. Каїн убив свого брата Авеля; так сталося перше вбивство на землі. Розгніваний Бог поклав на чоло вбивці ганебне тавро (Kainszeichen). У переносному значенні Каїн – злочинець, вбивця, виродок. Ім’я Авеля вживається в літературній мові як символ невинної жертви.

j-n von Pontius zu Pilatus schicken – ірон. “посилати когось від Понтія до Пілата; бюрократично ставитися до людини, посилаючи її з однієї установи до іншої; ганяти когось без толку” (Христос, перед тим, як був розп’ятий іудеями, перебував під владою римського намісника Понтія Пілата. Останній, не знаючи, що йому робити з Христом, послав його до царя Ірода; той, в свою чергу, відіслав Христоса назад до Пілата) [19,647].

Оніми біблійного походження мають широкий зміст, що можна пояснити багатою екстралінгвальною інформацією, яку вони містять. Ці імена розвинули переносні значення ще до фразеологізації, перетворились у складі фразеологічних одиниць на конотативні. Характер конотативних значень зумовлений відповідною оцінкою імені в біблійних творах чи специфічно національними традиціями й народними віруваннями. Так, позитивні конотації антропонімічних компонентів спостерігаємо в таких фразеологічні одиницях: so sicher wie in Abrahams Schoss sein – “почувати себе у цілковитій безпеці”; salomonische Weisheit – “соломонова мудрість”.Серед негативних конотативних значень біблійних імен зустрічаються такі: falsch wie Judas – “лицемірний як Іуда”; (ein) armer Lazarus – “бідний Лазар”; der alte Adam regt sich wieder – “Старезний Адам заворушився” (прокинулися, даються взнаки давні звички) тощо.

У складі фразеологічних одиниць біблійного походження зустрічаються також топоніми та відтопонімічні деривати, пов’язані зі змістом Біблії: die Posaunen von Jericho – бібл. “ієрихонські труби”. Іудейському війську довго не вдавалося взяти штурмом міцні стіни м. Єрихон, але сталося диво: коли пролунали приголомшливі звуки священих сурм обложників, стіни було зруйновано і місто захоплено.

die Fleischtöpfe Ägyptens – літ., рідк. “сите, але залежне життя”, sich nach Fleischtöpfen Ägyptens (zurück)sehnen – “тужити за колишнім ситим життям”. Згідно з біблійними легендами, ізраїльтяни скаржилися на голод у пустелі, куди їх привели Мойсей та Аарон, воліючи краще померти в Єгипті, де вони мали вдосталь хліба та м’яса. Sodom und Gomorrha – “содом і гоморра; розпуста, безладдя, хаос”. Міста Содом і Гоморра на півдні Мертвого моря були символом розпусти, безладу та хаосу в біблійній міфології. Вони були зруйновані за свої гріхи.

2.3. . Фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом, запозичені з інших європейських мов.

У складі запозичених фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом можна виокремити кілька підгруп:

а) Фразеологічні одиниці, пов’язані з різними історичними подіями:

den Rubikon überschreiten / übertreten – “перейти Рубікон, зробити небезпечний, ризикований, але рішучий крок, відважитися на відповідальний вчинок, що визначатиме подальший хід подій, матиме значення поворотного пункту в якійсь справі або навіть у житті народу” (лат. Alea jacta est). Походження цього виразу пов’язане з діяльністю видатного державного діяча Юлія Цезаря (100-44 рр. до н.е). Він усупереч волі сенату 49 року до нашої ери перейшов зі своїми легіонами ріку Рубікон, що була кордоном між Умбрією (власне Італія) та Цізальпінською Галлією (тепер північна Італія). Після переходу військами річки Рубікон Юлій Цезар вигукнув свою історичну фразу “Жереб кинуто!” Цізальпінську Галлію приєднано відтоді до Італії.

in spanische Stiefel einschnüren – “обмежувати (свободу, ініціативу тощо)”. Дослівно: взувати іспанські чоботи. У середні віки до обвинувачених, які не визнавали себе винними, інквізиція застосовувала жорстокі тортури. Одним із засобів катування були так звані “іспанські чоботи”, тобто спеціально змайстровані дерев’яніабо залізні колодки, одягали на ногу, забивали клинки і таким чином здавлювали ногу.

б) Фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом, пов’язані з казками, легендами, байками інших народів:

toben / wüten wie ein Berserker – “показувати свою злість; діяти, не звертаючи уваги на інших” (із скандинавської легенди, Berserker – вбивця, одягнений у ведмеже хутро, яке надавало йому сили);

Hier Rhodus, hier springe! – “Тут Родос, тут стрибай!; покажи, на що ти здатний!” Вираз запозичений з байки давньогрецького поета-байкаря Езопа, де йдеться про хвалька, який розповідає про свій стрибок у Родосі, посилаючись на численних свідків, які нібито були присутні при цьому. Один із слухачів звертається до хвалька: “Друже, нащо свідки? Тут Родос – стрибай!”

в) Фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом, пов’язані з творами світової літератури:

der letzte (der) Mohikaner – “останній з могікан, останній представник певної етнічної або суспільної групи, покоління”. Фразеологічна одиниця є назвою роману американського письменника Ф.Купера “The last of the Mohicans” (1826). У ньому йдеться про важку долю останнього представника племені північноамериканських індіанців, масове винищення і трагічну загибель цілого народу.

Bei Philippi sehen wir uns wieder! – “Я з тобою ще поквитаюся!” Цей вираз бере початок з твору В.Шекспіра “Julius Caesar”.

Отже, проаналізований фактичний матеріал є свідченням того, що ономастична фразеологія німецької мови відзначається різноманітними джерелами походження. У діахронічному аспекті всі фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом є етимологічно мотивованими. Проте з точки зору синхронії переважна більшість фразеологізмів втратила свою мотивацію.

2.3. Контекст як важлива умова реалізації значення фразеологізму

фразеологізм німецька мова

Як вже говорилося вище, вибір необхідної частини обсягу значення багатозначного слова відбувається в умовах промови залежно від контексту (лат. contextus - "зв'язок, з'єднання"). Якщо спробувати об'єднати численні визначення контексту, що даються різними авторами, вийде коротка формула, запропонована І.Г. Торсуєвою: "Контекст - фрагмент тексту мінус обумовлена одиниця" (Торсуєва, 1990). Фрагмент тексту, зрозуміло, повинен включати в себе визначену одиницю, складаючи її ліве і праве оточення, бути необхідним і достатнім для визначення значення і не повинен суперечити загальному змісту тексту. Однак і в такому розгорнутому вигляді визначення контексту не охоплює всіх умов, у яких обсяг значення багатозначного слова може бути уточнений [14,205].

Пояснення, пропоновані деякими довідниками (наприклад, "контекст - розгляд одиниць одного виду в співвідношенні з співположеними їм у часі чи просторі одиницями того ж виду" або "умови, особливості вживання даних елементів у мові"), видаються досить розпливчастими. Найбільш докладною і несуперечливою, на наш погляд, є теорія контексту М.М. Амосової.

Коротко вона зводиться до наступного: багатозначне слово, семантично реалізоване в мові, є ядром, навколо якого знаходяться одиниці-індикатори, тобто вказівний мінімум оточення, що допомагає зробити потрібний вибір. Контекст, по Амосовій, - це поєднання ядра та індикаторів, взаємно впливають один на одного (пор. з визначенням контексту, даними Ф. А. Литвином, - "відомі адресату з коду відомості про інші елементи мовного висловлювання"). Залежно від характеру індикаторів можна виділити кілька типів контексту. Перш за все це група лінгвістичних типів: лексичний, граматичний і лексико-граматичний типи. Друга група типів контексту - позамовні умови, в яких протікає мова. Якщо за наявності лінгвістичного контексту індикатори перебувають в самому тексті і обов'язково представлені мовними одиницями, то при контексті позамовного значення реалізується за рахунок чогось, що знаходиться за межами тексту [3,124].

Для опису умов мовленнєвого акту, не виражених матеріально, М.М. Амосова використовує термін "мовна ситуація", пропонуючи такі її різновиди, як "життєва ситуація", "описова ситуація" і "тематична, або сюжетна, ситуація".

Зрозуміло, вплив всього мовного відрізка і умов його використання на вибір необхідної частини обсягу значення багатозначного слова не настільки лінійний. Саме тому в літературі можна знайти величезну кількість типологій і класифікацій контексту, що виникають в залежності від цілей кожного дослідника. Так, прийнято виділяти мікро - і макроконтекст, де мікроконтекст - це мінімальне оточення одиниці плюс додаткове кодування у вигляді асоціацій, конотацій і т.д., а макроконтекст - оточення одиниці, що дозволяє встановити її функцію в тексті вцілому. Говорять також про експліковані (експліцитні) вербальні і невербальні і імпліційоваі (імплицитні) контексти; за функціональним принципом виділяють дозволяючий, погашаючий, компенсуючий та інші типи контекстів.

У О.С. Ахманової же знаходимо вказівку на такі види контексту, як побутовий, театральний, топонімічний, метафоричний; абсолютно особливо контекст трактується в теорії літератури та дослідженнях з естетики.

Висновки

Фразеологізми володіють багатими виразними можливостями. З їх допомогою письменники малюють яскраві, живі картини дійсності. Завдяки експресивності фразеологізмів повсякденна мова будь-якої людини може обростати якимись новими чарівними образами, вона стає багатшою, емоційність, виразність. Тому можна з упевненістю сказати про те, що фразеологія займає аж ніяк не останнє місце в мовознавстві протягом всієї історії його розвитку.

В дослідженні в основу покладене таке визначення: фразеологізм розглядається як окрема, самостійна одиниця мови, здатна, як і інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови в смислові та граматичні зв'язки, а значить мати граматична категорії, виконувати в реченні відповідну синтаксичну функцію.

Фразеологічні одиниці мови можуть вивчатися у різних аспектах, але вихідними, визначальними завжди будуть ті, які сприятимуть розкриттю основних ознак, що робить фразеологізм фразеологізмом, що виділяє його в окрему одиницю мови. Цілком зрозуміло, що для розкриття диференціальних ознак, як і самої сутності фразеологізму, необхідно їх розглядати у зіставленні, порівнянні з іншими одиницями мови – словом, словосполученням, відзначаючи спільні та відмінні їх риси. Саме виходячи із таких вимог, ми будемо вести свої спостереження.