Дослідження фразеологізмів німецької мови

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ І. Фразеологічна одиниця як предмет фразеології та її основні диференційні                                           ознаки.

1.1.Термін " Фразеологічна одиниця ", суть поняття та особливості фразеологізмів.

1.2.Класифікація фразеологізмів у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці.

Розділ ІІ. Дослідження фразеологізмів німецької мови.

2.1 Джерела виникнення німецьких фразеологізмів

2.2. Конотативне значення фразеологізмів в порівняльному плані.

2.3. Контекст як важлива умова реалізації значення фразеологізму.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Мова є однією з найважливіших складових, що будує націю. Вона супроводжує людину з перших днів її життя і до самої смерті, вона розвивається разом із суспільством. Тому немає нічого дивного в тому, що протягом сторіч багато вчених проводять дослідження щодо відкриття головних законів розвитку не тільки мови в цілому, але й її окремих частин.

Знати мову - означає володіти всіма її структурами та словами. Тому словник - це один із аспектів мови, який слід викладати в школі та у вищих навчальних закладах. Питання в тому, які слова та ідіоми студенти мають запам'ятати. У зв'язку з цим слова слід уважно підбирати - в залежності від принципів підбору лінгвістичного матеріалу, умов викладання та вивчення іноземної мови.

Фразеологія, один із розділів лексикології, що вивчає усталені мовні звороти Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх структура, семантика, походження та взаємозв'язок з іншими мовними одиницями. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови.

Фразеологія будь-якої мови - це цінна лінгвістична спадщина, в якій відбивається бачення світу , національна культура, звичаї і вірування , фантазія і історія народу, що говорить на цій мові.

Фразеологія кожної мови вносить вирішальний вклад до формування образної картини  світу . Способи бачення світу через мовні образи , відображені в системі фразеологізму , які, будучи глибоко національними , базуються , проте , на спільних для всіх людей логіко – психологічних, а також лінгвістичних підставах .

Спірним залишається питання про час, коли зародилася фразеологія . Одні схильні вважати основоположником даної науки швейцарського лінгвіста французького походження Ш. Баллі. Відомо, що в своїх роботах з французької стилістики певне місце він відвів опису сполучень слів . Фразеологію ж розглядав як розділ лексикології , бо фразеологічні одиниці еквівалентні слову. На думку інших, наука про фразеологізми зародилася тоді , коли В.В. Виноградов дав визначення основних понять , обсягу і завдань фразеології.

Як зазначалося вище, не існує єдиного тлумачення термінів «фразеологія» та “фразеологізм ”. А ті , що існують, можуть суперечити одне одному.

Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну “фразеологія” це:

1) сукупність фразеологізмів певної мови ;

2) розділ мовознавства , який вивчає фразеологічний склад мови.

Термін «фразеологія» є багатозначним . В широкому плані він позначає сукупність всіх видів стійких поєднань слів тієї або іншої мови. У більш вужчому сенсі цей термін уживається для позначення лише таких стійких з'єднань слів, які характеризуються певною експресивністю і емоційністю, мають оціночний характер. Такі, наприклад, Hals über Kopf стрімголов, похапки, абияк; j-m einen Floh ins Ohr setzen розбурхати, стурбувати когось повідомленням; gleiche Brüder, gleiche Kappen два чоботи -- пара. Нарешті, фразеологією називається лінгвістична дисципліна, що вивчає стійкі поєднання слів мови.

Фразеологічний склад німецької мови має ряд специфічних, властивих тільки йому особливостей . Проте ця специфіка може бути виділена лише на тлі тих рис, які визначають лінгвістичну природу стійких словосполук взагалі і є спільними для одиниць фразеологізмів цілого ряду інших європейських мов .

Фразеологізми або стійкі словосполучення  відрізняються від вільних синтаксичних словосполук, перш за все, тим, що вони в семантичному плані є єдністю і виражають, як правило, одне поняття, напр.: etwas zum Ausdruck bringen виражати, виразити щось, mit Haut und Haar цілком, sich aufs hohe Pferd setzen розхвастатися, запишатися. Різниця в понятті, що виражається вільними і фразеологічними поєднаннями слів, виступає особливо яскраво в таких випадках, коли є можливість порівняти омонімічні вільні і фразеологічні словосполучення, наприклад: blauer Brief -- блакитний лист (вільне словосполучення) і blauer Brief - - повідомлення про відставку (фразеологічне словосполучення); junges Gemüse -- молоді овочі (вільне словосполучення) і junges Gemüse -- дітвора, молодь (фразеологічне словосполучення). Стійкі словосполучення зовнішньо нагадують вільні. Вони можуть збігатися з ними по синтаксичній структурі, але не ідентичні їм по семантиці. Стійкі або фразеологічні словосполучення служать, подібно до слів, для вираження поняття. Від слів вони відрізняються своєю різнооформленістю.

Другою відмітною властивістю фразеологічних одиниць є їх стійка або стабільна форма, внаслідок чого вони існують в мові як готове ціле. Фразеологічні одиниці лише відтворюються в мові, а не створюються в ній знову. Ця обставина також зближує фразеологічні одиниці зі словом і відрізняє їх від вільних словосполучень.

Актуальність цієї роботи полягає у дослідженні семантичної єдністі стійкого словосполучення і функціонування такого словосполучення як єдиного цілого, уподібнення фразеологічних одиниць і включення їх у словарний склад мови.        

            Предмет цього дослідження - німецькі фразеологізми в лексикографічному

аспекті.

Об'єктом дослідження є варіативність конотації фразеологізмів німецької мови з точки зору їх лексичного навантаження.

Метою цієї роботи є дослідження походження фразеологізмів, їх розвитку і класифікації, їх лексикографічної значущості, семантичної єдності і їх функціонування в мові.

РОЗДІЛ І. Фразеологічна одиниця як предмет фразеології та її основні диференційні ознаки

1.1   Термін "ФО", суть поняття та особливості фразеологізмів

Фразеологія, як стверджують лінгвісти, - найбільш демократична складова словника, узята із глибин мови народу.  Фразеологічні одиниці характеризуються подвійним смислом, і значення складових слів стійкого словосполучення створюють певну картину, але  фактичне значення всієї одиниці має мало, або й нічого спільного із цією   картиною, створюючи цілком новий образ.                                                                      Останніми десятиріччями жодна галузь лінгвістичної науки не привертала до себе такої уваги мовознавців, як фразеологія. Якщо раніше про неї писали, що вона ще перебуває у стані "прихованого" розвитку, то нині можна сказати, що фразеологія по праву зайняла місце самостійної лінгвістичної дисципліни. Становленню фразеології як галузі лінгвістики сприяло здійснене у працях таких мовознавців як М.В. Ломоносова, Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні, І.І. Срезневського, П.Ф. Фортунатова, О.О. Шахматова ґрунтовне дослідження синтаксичної природи словосполучень, а також висвітлення стилістико-семантичних особливостей стійких комплексів слів [7, 21 – 22].                                                                                                                                                          Також вагомий внесок у розробку проблем фразеології зробили Л.А. Булаховський, Л.С. Паламарчук, Г.М. Удовиченко, П.Й. Горецький, М.М Сидоренко, Н.А. Москаленко, О.С. Юрченко та інші.

Однак це ще не означає, що всі питання природи фразеологічних одиниць, їх семантики всебічно й остаточно розв'язані. До цього часу, наприклад, існує розбіжність у поглядах мовознавців на предмет фразеології, її обсяг. Ось чому саме від з'ясування такого поняття як зміст фразеологічної одиниці, від характеристики його найважливіших диференційних ознак, тобто тих рис, які дозволяють нам фразеологізм називати фразеологізмом, залежить вивчення фразеології в цілому, а також окремих її аспектів. Відсутність чітких критеріїв у визначенні самої сутності фразеологічної одиниці негативно відбивається на укладанні фразеологічних словників.

У характеристиці стійких словосполучень академік В.В. Виноградов виходить із того, що "більшість людей говорить і пише за допомогою готових формул, кліше. У системі сучасної літературної мови слова, більшою мірою, функціонують не як вільні, раптово зіткнуті і зчеплені окремі компоненти мови, а займають постійні місця в традиційних формулах" [5, 15 – 17]. З цією думкою збігаються і висловлювання М.М. Шанського про те, що основною ознакою фразеологічних одиниць є відтворюваність. Такі міркування дають можливість усі загальновживані сполучення слів поділити на два типи: не відтворювані і відтворювані.

Перший тип – це сполучення слів (словосполучення і речення), які ми легко складаємо в процесі мовлення на основі особливого сприйняття і уявлення. Такі сполучення не зберігаються у готовому вигляді. Другий тип становлять вирази (словосполучення і речення), які засвоюються у нашій пам'яті як готові одиниці мови. Такі словосполучення не доводиться щоразу будувати заново. Їх ми лише відтворюємо у тому вигляді, в якому вони закріпилися в мові. Оскільки відтворюваність властива не лише стійким словосполученням, але й цілим реченням (прислів'ям, приказкам, афоризмам), то виникла розбіжність у поглядах мовознавців як на предмет фразеології, так і на її обсяг [2, 5 – 8].

У лінгвістиці відомі понад 20 визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання. Деякі мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у тому, що і для слова, і для фразеологізму важко встановити спільні риси, які можна було б віднести до кожного з них без винятку.

Особливе місце у мовознавстві займає семантична класифікація В.В. Виноградова, опрацьована на ґрунті синтаксичних ідей О.О. Шахматова з урахуванням результатів наукових досліджень швейцарського стиліста Баллі, ця класифікація по суті започаткувала основи фразеології як лінгвістичної дисципліни. Термін "фразеологічна одиниця", введений саме В.В. Виноградовим, мав використовуватися для позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Отже, відтворюваність, на думку В.В. Виноградова, є основною ознакою фразеологізму [5, 59 – 62].

Б.О. Ларін під фразеологічними одиницями розумів такі стійкі словосполуки, які характеризуються втратою первісних реалій і появою нового метафоричного значення. "Фразеологічна одиниця, – зазначає О.М. Бабкін, – це така одиниця мови, якій властива цільність, що виникає у результаті послаблення лексичного значення у слів її компонентів". С.Г. Гаврін підкреслює: "Фразеологічна одиниця - це відтворювана загальновживана мовна одиниця, цілісна за своїм значенням і складена з двох і більше повнозначних слів" [4, 54 – 59]. "Фразеологічна одиниця, – на думку М.М. Шанського, – це відтворювана в готовому вигляді одиниця мови із двох і більше наголошуваних компонентів слівного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складом і структурою". В.П. Жуков фразеологізмом називає "стійку, нарізно оформлену відтворювану одиницю мови, наділену цілісним (або рідше, частково цілісним) значенням і здатну сполучатися з іншими словами".

На своєрідність характеру фразеологізмів як ідіоматичних словосполук, які за своїм змістом є цілісні і не можуть бути передані іншими мовами без заміни схожого стилістичного забарвлення, вказував Л.А. Булаховський.

Л.І. Ройзензон фразеологізми називав стійкими словесними комплексами (ССК): "Усі стійкі словесні комплекси характеризуються тим, що вони існують у мові як готові одиниці, здатні творити мовлення як його будівельний матеріал: тільки ця риса об'єднує всі без винятку одиниці, що входять до фонду ССК мови.

Дещо інші ознаки фразеологічних одиниць подає В.М. Мокієнко. Він пише: "фразеологізми визначаються трьома постійними для стійких сполук характеристиками: роздільною оформленістю, відносною стійкістю (відтворюваністю в готовому вигляді) і експресивністю" [10, 17 – 20]. Виділяючи ці характеристики як основні ознаки фразеологізму, дослідник відзначає, що перші дві з них є властиві мові, а третя – мовленню, що саме аналізом взаємодії кожної із зазначених характеристик можна виявити суперечливу суть фразеологічного сполучення і обмежити обсяг фразеології.

Отже, наведені та інші існуючі в мовознавстві визначення фразеологічних одиниць свідчать про те, що ученими виділяються різні їх ознаки, серед яких, зокрема, можна назвати: 1) семантична цілісність або семантична нерозкладність (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, В.П. Жуков, М.М. Шанський, Л.А. Булаховській); 2) метафоричність (Б.О.Ларін, О.В.Кунін, В.П.Жуков, О.М.Бабкін); 3) нарізно оформленість (В.П. Жуков, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, Л.Г. Скрипник); 4) відтворюваність (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, В.П. Жуков, Л.Г. Скрипник); 5) наявність не менше двох повнозначних слів (С.Г. Гаврін, М.М. Шанський); 6) неперекладність іншими мовами (Л.А. Булаховський).