Біблійні фразеологізми та цитати з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка

4) Книги царів: ходити в ярмі (3 Цар. 12:14) (Чого ж ви чванитеся, ви!/ Сини сердешної Украйни!/ Що добре ходите в ярмі,/ Ще лучше, як батьки ходили./ Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,/ А з їх, бувало, й лій топили («І мертвим, і живим, і ненарожденним...»)). Усього 47 уживань цитат.

5) Книга Йова: молодий (молодечий) вік (літа) (Йов. 13:26) (Укороти, Боже, молодого віку/ Тому, хто не має талану любить («Мар’яна-черниця»)). Усього 11 уживань цитат з книги Йова.

6) Псалтир: безумний говорить (Пс. 13:1, 52:2) (Пребезумний в серці скаже,/ Що Бога немає,/ В беззаконії мерзіє,/ Не творить благая («Давидові псалми. 52»)); блажен муж, що не йде на раду нечестивих (Пс. 1:1) (Блаженний муж на лукаву/ Не вступає раду,/ І не стане на путь злого,/ І з лютим не сяде («Давидові псалми. 1»)); блаженний той, кого Бог карає на землі (Пс. 93:12) (Благо тому, кого Господь/ Карає меж нами,/ Не допуска, поки злому ізриється яма («Давидові псалми. 93»)); Бог не бачить (Пс. 9:34; 93:7) (За думою дума роєм вилітає,/ Одна давить серце, друга роздирає,/ А третяя тихо, тихесенько плаче/ У самому серці, може, й Бог не бачить («Гоголю»)); Бог (Господь) любить і не залишає своїх людей (Пс. 93:14) (Господь любить свої люди,/ Любить, не оставить,/  Дожидає, поки правда/ Перед ними стане («Давидові псалми. 93»)); Боже, суди землю (Пс. 81:8) (Встань же, Боже, суди землю/ І судей лукавих./ На всім світі Твоя правда./ І воля, і слава («Давидові псалми. 81»)); сором (стид) наш (мій) перед нами (Пс. 43:16) (І кивають, сміючися,/ На нас головами,/ І всякий день перед нами/ Стид наш перед нами («Давидові псалми. 43»)) та багато інших. Усього 342 вживання. Така кількість вживань зумовлена тим, що, по-перше, Т. Шевченко здійснив переспіви багатьох псалмів, по-друге, Псалтир був однією з найпопулярніших книг серед українського народу. За І. Франком, «ся книжка мала величезний вплив на сформування того релігійного культу, що на єврейській основі виріс у могутнє дерево християнства, і в перекладі на церковнослов’янську мову мала також значний вплив на сформування душі українського народу» [47, с. 7]. Тарас Шевченко, поет справді народний, той мислитель, що відчував душу й уподобання українського народу, не міг оминути у своїй творчості цієї книги. Окрім того, Книга псалмів містить глибокі роздуми про долю єврейського народу. Т. Шевченко порівнює долю євреїв з долею українців й находить багато спільного. Тому Книга псалмів стає для поета такою близькою й найбільш ним цитованою. Надаючи особливого значення цій книзі, Тарас Шевченко вживає цитати з неї не лише в переспівах псалмів, але й ув інших своїх віршах, які не порушують релігійних тем. Очевидно, вплив, який мав на автора Псалтир став відчутним у всій творчості Тараса Шевченка.

7) Книга Екклезіастова: Бог дає (Еккл. 8:15) (Не так серце любить, щоб з ким поділиться,/ Не так воно хоче, як Бог нам дає... («Причинна»)) та інші. Усього 50 уживань цитат з цієї книги.

8) Книга пророка Ісайї: переспів глави 35 з книги пророка Ісайї дає цілий ряд цитат. Усього 19 уживань цитат з цієї книги.

9) Плач Єремії: на розпуттях велелюдних (Плач. 2:19) (І смеркає, і світає,/ День божий минає,/ І знову люд потомлений,/ І все спочиває./ Тілько я, мов окаянний,/ І день і ніч плачу/ На розпуттях велелюдних,/ І ніхто не бачить,/ І не бачить, і не знає —/ Оглухли, не чують;/ Кайданами міняються,/ Правдою торгують («І мертвим, і живим, і ненарожденним...»)) та інші. Усього 8 уживань цитат.

Часто цитованим у віршах великого Кобзаря є Новий Заповіт. Особливо багато цитат у поетичних творах Тараса Шевченка з Євангелій. Наведемо приклади цих цитувань:

1) Євангеліє від Матвія: пекло (Мт. 16:18) (А тепер/ Отим положено конглавом:/ Хто без святої булли вмер —/ У пекло просто... («Єретик»)); Петро (Мт. 16:18) («Бог простить:/ Ми тепер душі, а не люди,/ А відціля видніше буде,/ Як розкопуватимуть льох./ Коли б вже швидче розкопали, Тойді б у Рай нас повпускали,/ Бо так сказав Петрові Бог:/ “Тойді у Рай їх повпускаєш,/ Як все москаль позабирає,/ Як розкопа великий льох”» («Великий льох»)); хула на Бога (Мт. 12:30) (Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,/ Щоб там і здихали, де ви поросли!/ Не плакали б діти, мати б не ридала,/ Не чули б у Бога вашої хули («І мертвим, і живим, і ненарожденним...»)); Божа воля (Мт. 26:42) (О Боже мій милий! така твоя воля,/ Таке її щастя, така її доля! («Причинна»)) та інші. Усього 59 цитувань.

2) Євангеліє від Марка: язви мира (Мк. 3:28 — 29) («Молюся, Господи, помилуй,/ Спаси Ти нас, святая сило,/ Язви язик мій за хули/ Та язви мира ізціли...» («Єретик»)) та інші. Усього 3 вживання цитат.

3) Євангеліє від Луки: прости Ти їм, бо не знають, що чинять (Лк. 23:34) («Молітеся! молітеся!/ Господи, помилуй,/ Прости Ти їм, бо не знають!..» («Єретик»)) та інші. Усього 21 вживання.

4) Євангеліє від Івана: питати в Бога (Ін. 8:7) (Пошлем думу аж до Бога,/ Його розпитати,/ Чи довго ще на сім світі/ Катам панувати? («Сон» («У всякого своя доля»))) та інші. Усього 18 уживань цитат.

5) Фразеологізми, що походять з кількох Євангелій: розп’ятий на хресті (Мт. 27:35; Мк. 15:25; Лк. 23:33; Ін. 19:20) («Во ім’я Господа Христа,/ За нас розп’ятого на древі,/ І всіх апостолів святих,/ Петра і Павла особливе,/ Ми розрішаємо гріхи/ Святою буллою сією/ Рабині Божій...» («Єретик»)); хліб насущний (Мт. 6:11; Лк. 11:3) (Нам тілько плакать, плакать, плакать/ І хліб насущний замісить/ Кровавим потом і сльозами («Кавказ»)); Мати Божа (Мт. 1:16; Лк. 1:27) («Пошли тобі Матер Божа/ Тії благодати,/ Всього того, чого мати/ Не зуміє дати» («Сова»)); Отче наш (Мт. 6:9 — 13; Лк. 11:2 — 4) (Прийшла вона/ І у ногах стала,/ І нищечком за грішного/ «Отче наш» читала («Відьма»)) та інші. Усього 195 цитувань.

6) Діяння святих апостолів: Бог хоче (Діян. 9:6) (А молодії/ Та карії очі/ Щоб марніли в самотині.../ Може, Бог так хоче? («Княжна»)). Усього 2 цитування.

7) Соборні послання: сила Божа (Юд. 1:25) («...Розбойники, людоїди!/ Правду побороли,/ Осміяли Твою славу,/ І силу, і волю...» («Єретик»)). Усього 9 уживань цитат.

8) Послання апостола Павла: проклятий Богом (1 Кор. 16:22) («Ти Богом проклятий!/ Ти єретик! ти єретик!.. —/ Ревіли прелати. — Ти усобник!..» («Єретик»)); Божа правда (Еф. 4:22) (Карай, Боже! Твою правду/ Я витерпіть мушу («Гайдамаки»)) та інші. Усього 3 цитування.

9) Одкровення (об’явлення) святого Івана Богослова (Апокаліпсис): Боже слово (Апок. 6:11) (Старий заховавсь/ В степу на могилі, щоб ніхто не бачив,/ Щоб вітер по полю слова розмахав,/ Щоб люде не чули, бо то Боже слово,/ То серце по волі з Богом розмовля... («Перебендя»)); Страшний Суд (Апок. 20:4 — 6) (Заворушилася пустиня./ Мов із тісної домовини/ На той остатній Страшний суд/ Мертвці за правдою встають («Сон» («У всякого своя доля»))); Царство Боже (Апок. 21:1 — 3) («Небесний Царю! Суд Твій всує,/ І всує царствіє Твоє...» («Єретик»)) та інші. Усього 14 цитувань.

Тарас Шевченко використовує у своїх поетичних творах 1090 уживань цитат з Біблії. Варто зазначити, що Т. Шевченко часто використовував церковнослов’янські варіанти цитат, оскільки біблійні переклади новою українською мовою з’явилися пізніше. До церковнослов’янських варіантів використання біблійних фразеологізмів та цитат можна віднести: хліб насущний («Кавказ») ((Мт. 6:11; Лк. 11:3) (хлυбъ нашъ насущный); Благословенная в женах (благословєна ты въ жєнахъ (Лк. 1:28, 42), зельний крине (sυльный крин (Пісн. 2:2) («Марія»); Неначе срібло куте, бите І семикрати перелите Огнем в горнилі, словеса Твої, о Господи, такії (Словєса господня, словєса чиста, срєбро разжжєно, искушєно зємли, wчищєно сєдмєрицєю (Пс. 11:7)) («Подражаніє 11 псалму) та інші. Велику частину біблійних цитат містять переспіви псалмів. Ці цитати або наслідують церковнослов’янський відповідник у Біблії, або є українськими перекладами. У Шевченкових переспівах переважають церковнослов’янські варіанти цитувань (Молюсь, Господи, внуши їм Уст моїх глаголи (внуши божє молитву мою (Пс. 53:7)); Воспоєм чесним собором (Воспойтє господови пυснь нову (Пс. 149:1) та інші).

Цитати з Біблії є одним із найбільш часто вживаних елементів релігійного стилю в поезіях Тараса Шевченка. Особливо яскраво вони виражені в таких поетичних творах, як «Давидові псалми», «Ісайя. Глава 35», «Осія. глава ХIV», «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19», «Подражаніє 11 псалму», «Саул», «Царі», «Во Іудеї во дні они...», «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє», «Великий льох», «Кавказ», поемах «Єретик», «Неофіти», «Марія». Ці твори або переспівують біблійні тексти, або розповідають про біблійну й церковну історію, або наслідують релігійні жанри. Доволі часто біблійні цитати входять у тексти Шевченкових віршів, які не належать до релігійних жанрів. Наприклад, у вірші «А. О. Козачковському», розповідаючи про своє життя в солдатах, Тарас Шевченко подає пряму цитату із Псалтиря: І я кровавими сльозами/ Не раз постелю омочу (пор.: Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє (Пс. 6:7) (переклад І. Огієнка)).

Отже, Т. Шевченко досить широко використовує у своїх творах цитати з Біблії, надаючи поезіям особливого урочистого звучання. Часто поет послуговується цитатами із Псалтиря та Євангелій, оскільки ці книги були найбільш знані й цитати з них були зрозумілі всім читачам.

Уводячи у свої поетичні твори біблійні фразеологізми та цитати з Біблії, Тарас Шевченко наснажує свої вірші особливим сакральним змістом і піднесеністю. Цитування Біблії – характерна риса, що притаманна мові творів поета, яскрава особливість його ідеостилю. Цитати з Біблії та біблійні фразеологізми, які використовує Тарас Шевченко у своїх поетичних творах, надають цим віршам особливо урочистого звучання, створюють певну піднесену настроєність, наближують твори поета до творів релігійної літератури, підносять українське красне письменство на високий сакральний рівень.

РОЗДІЛ 3. Трансформація біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка

Однією з актуальних проблем сучасної фразеології є проблема функціонування фразеологізмів у мовленні, у тому числі художньому, де не рідко можна помітити їх трансформацію. А. М. Мелерович і В. М. Мокієнко зазначають, що «словникове опрацювання індивідуально-авторських уживань фразеологічних одиниць допоможе оцінити художню майстерність письменників, що виявляється у творчому застосуванні мовних образів» [30, с. 4]. У зв’язку з цим велике зацікавлення викликає творчість Тараса Шевченка, поетичні твори якого увібрали в себе велику кількість біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії, що зазнали авторської трансформації.

Оскільки біблійні фразеологізми та цитати з Біблії увійшли в українську мову через церковнослов’янські та українські переклади, то й їх трансформація в поетичних творах Тараса Шевченка є логічною. Поет, іноді використовуючи церковнослов’янські усталені варіанти цих висловів, часто добирає українські відповідники у власному варіанті. Важливо зазначити, що біблеїзми у поетичних творах Тараса Шевченка зазнають меншої трансформації, ніж біблійні цитати. Це, очевидно, пов’язано з тим, що біблійні фразеологізми вже мали свої усталені варіанти й часто в такому вираженні були вживані в мовленні, цитати з Біблії Тарас Шевченко вводить у свої твори довільно, тому послуговується тим варіантом, якого вимагає текстотворення та творення образної структури тексту.

3. 1. Трансформація біблійних фразеологізмів у поетичних творах Тараса Шевченка

Біблійні фразеологізми в поетичних творах Тараса Шевченка іноді зазнають трансформації. Трансформовані Тарасом Шевченком біблеїзми ми можемо поділити на такі групи (за класифікацією А. М. Мелерович і В. М. Мокієнка):

1) Заміна компонента у вислові: єгипетська робота (Вих. 1:14, 3:17, 6:6) — чужа робота (Степи мої запродані/ Жидові. Німоті./ Сини мої на чужині,/ На чужій роботі («Розрита могила»)); книжники й фарисеї — донощики і фарисеї (Німії, подлії раби,/ Підніжки царськії, лакеї/ Капрала п’яного! Не вам,/ Не вам, в мережаній лівреї,/ Донощики і фарисеї,/ За правду пресвятую стать/ І за свободу («Юродивий»)); світоч для світу (Дан. 12:3; Мт. 5:14) — світоч правди, волі (Прозрів єси/ В попелі глибоко/ Огонь добрий смілим серцем,/ Смілим орлім оком!/ І засвітив, любомудре,/ Світоч правди, волі... («Єретик»)); вовк ув овечій шкурі (Мт. 7:15) — звірі в овніх шкурах («Молітеся!.. неповинні —/ І з вами те буде!/ Молітеся! люті звірі/ Прийшли в овніх шкурах/ І пазурі розпустили...» («Єретик»)).

2) Індивідуально-авторські заміни компонентів з переосмисленням значення: жнива багато, а женців мало (Мт. 9:37) — посіяли жито, та не вони жали (Посіяли гайдамаки/ В Україні жито,/ Та не вони його жали./ Що мусим робити? («Гайдамаки»)); мати-левиця (Єз. 19) — сука, ваша мати, зо львами кліщилась; люта мати (Нащо та сука, ваша мати,/ Зо львами кліщилась, щенята?/ І добувала вас, лихих?/ <...>/ А люта мати!/ Спустила друге бісновате/ Своє скаженеє звіря («Подражаніє Ієзекіїлю»)).

3) Розширення компонентного складу (експлікація) та його часткова заміна: І дурному, і мудрому — доля одна: померти (Еккл. 2:12 — 17) — І дурень і мудрий нічого не знає./ Живе... умирає («Гайдамаки»); нести свій хрест — хрест-кайдани донесли (Воззри, пречистая, на їх,/ Отих окрадених, сліпих/ Невольників. Подай їм силу/ Твойого мученика-Сина,/ Щоб хрест-кайдани донесли/ До самого, самого краю («Марія»)).

4) Скорочення компонентного складу (імплікація): не мати де голови прихилити (Мт. 8:20; Лк. 9:58) — нема де прихилитись (Світ, бачся, широкий,/ Та нема де прихилитись/ В світі одиноким («Катерина»)).

5) Еліпсис (опущення певного компонента, що його можна легко відновити за змістом): І нині, і повсякчас, і навіки віків (І нині, і прісно, і вовіки віків) (Пс. 132:3; 2 Петр. 3:18; Юд. 1:25) — навіки і віки; вовіки і віки; навік-віки; однині довіка; вовіки-віки (І — о диво! трупи встали/ І очі розкрили,/ І брат з браттом обнялися/ І проговорили/ Слово тихої любові/ Навіки і віки!/ <...>/ Слава тобі, Шафарику,/ Вовіки і віки!/ <...>/ Мир мирові подарують/ І славу вовіки («Єретик»)); стати притчею во язицех (Втор. 28:37; Пс. 30:12, 43:15) — притчею стати (Довелось самому/ Розкидати, розточити,/ І добра нікому/ Не зробити ні на шеляг,/ І притчею стати/ Добрим людям... («[Сотник]»)).

6) Структурно-семантична (рольова) інверсія, яку можна розглядати як різновид хіазми: видасть на смерть брат брата і діти піднімуться на батьків (Мк. 13:8 — 12; Лк. 21:10) — одцурається брат брата і дитини мати (Одцурається брат брата/ І дитини мати («І мертвим, і живим, і ненарожденним...»)).