Біблійні фразеологізми та цитати з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка

Біблійні фразеологізми, ужиті в поетичних творах Тараса Шевченка, можна згрупувати за відомою семантичною класифікацією В. Виноградова [9] на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення. В основу цієї фразеологічної теорії покладено ступінь видозміни значення слова у різних синтаксичних і стилістичних умовах фразотворення. Будучи єдиним значеннєвим цілим, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з’єднаності компонентів і співвіднесеності семантики всього вислову із семантикою його окремих складників-компонентів. Відштовхуючись від синтаксичних ідей академіка О. Шахматова й узявши до уваги деякі думки Ш. Баллі, академік В. Виноградов подав семантичну класифікацію, виділивши три типи фразеологічних одиниць: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення — абсолютно неподільні, нерозкладні, немотивовані фразеологічні одиниці, у значенні яких «немає ніякого зв'язку, навіть потенційного, зі значенням їх компонентів» [9, с. 145]. У поетичних творах Тараса Шевченка фразеологічних зрощень вжито небагато: яко в притчу («Давидові псалми. 43»); аспиде неситий («Сон» («У всякого своя доля»)) та інші.

Фразеологічні єдності — теж семантично неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів, а значення цілого пов'язане з розумінням внутрішнього образного стрижня фрази, потенційного смислу слів. У поезія Тараса Шевченка фразеологічні єдності біблійного походження трапляються частіше, ніж фразеологічні зрощення. Наприклад: кукіль і пшениця («Во Іудеї во дні они»), лепта удовиці («Гоголю»), ходити в ярмі («І мертвим, і живим…»), язви мира («Єретик»); зельний крин («Марія»), путем терновим («Марія»), упасти у ворожі руки («Давидові псалми. 12») та інші. До цього розряду В. В. Виноградов зараховував також і літературні цитати. На нашу думку, цитати з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка слід виділити в окремий розряд, оскільки вони в цих поезіях мають пряме значення й не набувають рис фразеологізму.

Фразеологічні сполучення — «тип фраз, створюваних реалізацією зв'язаних значень слів» [9, с. 61]. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями, вони аналітичні, у них значення слів виокремлюються чіткіше, різкіше. У поетичних творах Тараса Шевченка фразеологічні сполучення виступають доволі часто. Наприклад: Бог дасть («Меж скалами, неначе злодій», «Подражаніє Едуарду Сові»), Бог знає («Сліпий»), занапастить душу («Гайдамаки»), однині довіка («Три літа»), Божа благодать («Сон» («У всякого своя доля»)), лютий ворог («Сліпий»), людям на науку («Коло гаю в чистім полі»), на сміх людям («Катерина», «Відьма»), рада лукава («Гайдамаки») та інші.

Незважаючи на те, що семантична класифікація і концепція В. Виноградова здобули чи не найбільше прибічників (В. Жуков, О. Бабкін, В. Телія, в українській лінгвістиці – Г. Удовиченко, М. Жовтобрюх, В. Русанівський, Д. Баранник, Н. Москаленко, Ф. Медведєв, М. Алефіренко, Л. Скрипник та ін.), ця класифікація не завжди охоплює всі типи фразеологізмів, за нею важко визначити межу між фразеологічними зрощеннями і фразеологічними єдностями, два перші типи фразеологічних одиниць різко протиставлені третьому — як цілісні (зрощення і єдності) аналітичному (фразеологічні сполучення), а також значна кількість фразеологічних одиниць залишилася неохопленою. Тому свого часу М. Шанський, зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В. Виноградова, виділив четвертий клас – фразеологічні вислови, до яких належать «такі стійкі у своєму складі й уживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантично подільними, але й складаються цілком зі слів з вільним значенням» [48 , с. 84]. До фразеологічних висловів належать і ряд біблійних фразеологізмів, ужитих у поетичних творах Т. Шевченка. Наприклад:

а) фразеологічні вислови комунікативного характеру, що рівноцінні реченню й виражають те чи інше судження: І дурень, і мудрий нічого не знає./ Живе… умирає… («Гайдамаки»); Їжте моє тіло («Гайдамаки») та інші;

б) фразеологічні вислови номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичним лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як і слова, виконують у мові номінативну функцію: Адамові діти («Сон» («У всякого своя доля»)), братня кров («Кавказ») та інші.

Відомі також інші семантичні класифікації фразеологізмів, зокрема близький до семантичної класифікації В. В. Виноградова розподіл за ступенем граматично-змістової злитості елементів, здійснений на українському матеріалі П. Дудиком (учений виділяє п'ять типів фразеологізмів: ідіоми, фразеологічні єдності, фразеологічні вирази, фразеологічні сполучення та фразеологізовані словосполучення) та семантична класифікація фразеологічних одиниць у плані діахронії, опрацьована Б. О. Ларіним. Усе ж щодо біблійних фразеологізмів, ужитих у поетичних творах Тараса Шевченка найбільш прийнятною є семантична класифікація В. Виноградова й М. Шанського, оскільки саме такий розподіл відбиває всю різноманітність біблійної фразеології, використаної в поезії великого Кобзаря.

2. 1. 2. Походження біблеїзмів, ужитих у поетичних творах Тараса Шевченка

Біблеїзми в поетичних творах Тараса Шевченка виражені як словами (ангел, амінь, хам, сатана, аспид та інші) чи словосполученнями (Адамові діти, кара Божа та інші), так і реченнями (І дурень, і мудрий <...> живе, умирає та інші). Такі використання є вмотивованими текстами віршів, у яких вони вжиті, а також ідеєю, яку висловлює автор. Наприклад, фразему аспиде неситий («Сон» («У всякого своя доля)») автор уживає для емоційної характеристики московського царя (тобто біблеїзм носить номінативний характер), а вислів І дурень, і мудрий <...> живе, умирає («Гайдамаки») використаний автором для надання віршеві форми роздуму.

Тарас Шевченко у своїх поетичних творах використовує фразеологізми із різних книг Біблії.

Старий Заповіт:

1) Книга Буття: Адамові діти (Бут. 4:1 — 2) (Усі на сім світі —/ І царята, і старчата —/ Адамові діти («Сон» («У всякого своя доля»)); Ангел (Бут. 48:16) (Всіх простила, всіх любила/ І мов над землею/ Святим ангелом витала,/ Так їй легко стало («Відьма»)); Божий день (Бут. 4:10) (Отак вони що день Божий/ Удвох розмовляли/ До півночі, а Ярина/ Господарювала («Сліпий»)); братня кров (За кражу, за войну, за кров,/ Щоб братню кров пролити, просять/ І потім в дар Тобі приносять/ З пожару вкрадений покров!! («Кавказ»)) та інші. Усього 130 уживань біблеїзмів.

2) Вихід: кара Божа (Бог карає) (Вих. 4:14) (Не питайте, чорнобриві,/ Бо люде не знають;/ Кого Бог кара на світі,/ То й вони карають... («Катерина»)); розмовляти з Богом (Вих. 3 — 4) (А тим часом місяць пливе оглядать/ І небо, і зорі, і землю, і море,/ Та глянуть на люде, що вони моторять,/ Щоб Богові вранці про те розказать («Гайдамаки»)) та інші. Усього 26 уживань біблійних фразеологізмів.

3) Левит: кров за кров (трансформований фразеологізм на основі біблійного око за око, зуб за зуб) (Лев. 24:19 – 20) (В сльозах росли та й виросли;/ Замучені руки/ Розв’язались — і кров за кров,/ І муки за муки («Гайдамаки»)). Усього одне вживання.

4) Числа: проклинати долю (Чис. 14:26 – 27) (Не питали б люди, що в мене болить,/ Не питали б, за що проклинаю долю,/ Чого нужу світом? («Думи мої, думи мої»)). Усього 14 уживань біблеїзмів.

5) Книга Йова: молодий (молодечий) вік (літа) (Йов. 13:26) (Незчулася, як минули/ Літа молодії... («Утоплена»)); сатана (Йов. 1:6 — 12) («Оженився, сатано, —/ Заробляй же на пшоно...» («Гайдамаки»)). Усього 11 уживань біблійних фразеологізмів.

6) Псалтир: Бог знає (Пс. 93:11) (Розсердився/ Бог знає на кого/ Та й зо мною не говорить («Сліпий»)); гаспид (Пс. 90:13) (О Боже наш милосердий!/ О царю поганий,/ Царю проклятий, лукавий,/ Аспиде неситий!/ Що ти зробив з козаками? («Сон» («У всякого своя доля)»)); кедр ліванський (Пс. 28:5; 36:35) (Мов кедр серед поля/ Ліванського, — у кайданах/ Став Гус перед ними!/ І окинув нечестивих/ Орліми очима («Єретик»)); на сміх (посміх) людям (Пс.43:14) (Дітей своїх на сміх людям/ Пустите по світу,/ Так як я... як я... пустила.../ Діти мої! діти! («Відьма»)) та багато інших. Усього 171 вживання.

7) Книга Екклезіастова: і в дурного, і в мудрого — доля одна: жити й померти (Еккл. 2:12 — 17) (І дурень, і мудрий нічого не знає./ Живе... умирає... («Гайдамаки»)) та інші. Усього 4 вживання.

8) Пісня пісень: зельний крин (Пісн. 2:2) (О світе наш незаходимий!/ О Ти, Пречистая в женах!/ Благоуханний зельний крине! («Марія»)). Усього 2 вживання.

9) Книга пророка Єремії: як пилина (Єр. 13:24) (Чигрине, Чигрине,/ Все на світі гине,/ І святая твоя слава,/ Як пилина, лине/ За вітрами холодними,/ В хмарі пропадає... («Гайдамаки»)) та інші. Усього 2 вживання.

10) Книга пророка Єзекіїля: пророк Єзекіїль (І став єси/ На великих купах,/ На розпутті всесвітньому/ Ієзекіїлем («Єретик»)). Усього 2 вживання.

11) Книга пророка Даниїла: світоч для світу (Дан. 12:3) (Прозрів єси/ В попелі глибоко/ Огонь добрий смілим серцем,/ Смілим орлім оком!/ І засвітив, любомудре,/ Світоч правди, волі... («Єретик»)). Усього 2 вживання.

Найбільше фразеологізмів, ужитих у поетичних творах Тараса Шевченка, походять з Книг Буття та Вихід, а також із Псалтиря. Вислови з цих книг часто використовувані як у церкві, так і в позацерковному житті.

Окрім висловів із книг Старого Заповіту, Т. Шевченко у своїх поетичних творах використовує також біблеїзми з книг Нового Заповіту:

1) Євангеліє від Матвія: не мати де голови прихилити (Мт. 8:20) (Світ, бачся, широкий,/ Та нема де прихилитись/ В світі одиноким («Катерина»)); найменший брат (Мт. 25:40) (Обніміте ж, брати мої,/ Найменшого брата —/ Нехай мати усміхнеться,/ Заплакана мати («І мертвим, і живим, і ненарожденним...»)); вовк ув овечій шкурі (Мт. 7:15) («Молітеся!.. неповинні —/ І з вами те буде!/ Молітеся! люті звірі/ Прийшли в овніх шкурах/ І пазурі розпустили...» («Єретик»)); земля задрижала (Мт. 27:51) (Зомлів Марко,/ Й земля задрижала./ Прокинувся... до матері —/ А мати вже спала! («Наймичка»)) та інші. Усього 30 уживань біблеїзмів.

2) Євангеліє від Марка: вірувати в Бога (Мк. 9:24) («Ґвалт! рятуйте!/ Хто в Бога вірує!» — кричить/ Надворі голос що є сили («Гайдамаки»)) та інші. Усього 2 вживання.

3) Євангеліє від Луки: милість Божа (Лк. 1:50) (Ото указ надрюкують:/ «По милості Божій,/ І ви наші, і все наше,/ І гоже, й негоже!» («Великий льох»)); Бог простить (Лк. 23:34) («Нехай тебе Бог прощає/ Та добрії люде;/ Молись Богу та йди собі —/ Мені легше буде» («Катерина»)) та інші. Усього 5 уживань біблійних фразеологізмів.

4) Євангеліє від Івана: кров із ребер (Ін. 19:34) (Доборолась Україна/ До самого краю./ Гірше ляха свої діти/ Її розпинають./ Заміс[т]ь пива праведную/ Кров із ребер точать («І мертвим, і живим, і ненарожденним...»)). Усього одне вживання.

5) Фразеологізми, що походять з кількох Євангелій: Юда Іскаріот (Мт. 26:14; Мк. 14:10; Лк. 22:3; Ін. 13:2) (Ляхи заснули, а Іуди/ Ще лічать гроші уночі,/ Без світла лічать бариші,/ Щоб не побачили, бач, люде («Гайдамаки»)); амінь (Мт. 28:20; Мк. 16:20; Лк. 24:53; Ін. 21:25) (І день не день, і йде не йде,/ А літа стрілою/ Пролітають, забирають/ Все добре з собою./ Окрадають добрі думи,/ О холодний камень/ Розбивають серце наше/ І співають амінь,/ Амінь всьому веселому/ Однині довіка,/ І кидають на розпутті/ Сліпого каліку («Три літа»)) та інші. Усього 101 вживання.

6) Послання апостола Павла та соборні послання: ні жида, ні ляха (трансформований фразеологізм з біблеїзму ні елліна, ні юдея) (Гал. 3:28) (Прокинеться доля; козак заспіва:/ «Ні жида, ні ляха», а в степу Украйни —/ О Боже мій милий — блисне булава!» («Гайдамаки»)) та інші. Усього 11 уживань біблеїзмів.

7) Одкровення (об’явлення) святого Івана Богослова (Апокаліпсис): страшний суд (Апок. 20:4 — 6) («Молітесь, діти! Страшний суд/ Ляхи в Україну несуть —/ І заридають чорні гори...» («Гайдамаки»)) та інші. Усього 5 уживань біблійних фразеологізмів.

Як бачимо, Тарас Шевченко у своїх поетичних творах використовує біблеїзми із книг Старого й Нового Заповітів. Вислови з деяких книг переважають: Книга Буття, Вихід, Псалтир, Євангелія (особливо Євангеліє від Матвія). Висловлювання з цих книг є найбільш уживаними в церкві, вони надають мовленню урочистості й піднесеності. Саме з такою метою Т. Шевченко вживає їх у своїх поезіях. У поетичних творах Тараса Шевченка можемо нарахувати 520 уживань біблійних фразеологізмів.

Послуговуючись біблійними фразеологізмами з названих книг, автор досягає влучності й точності у висловленні думки, надає своїм творам метафоризації, високої досконалості, сакральності й високостильного звучання.

2. 2. Цитати з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка

На особливу увагу заслуговують цитати з Біблії, ужиті в поетичних творах Тараса Шевченка. Ці вислови переважають над біблійними фразеологізмами, використаними в поезії Кобзаря. Цитати з Біблії мають пряме значення, тобто відповідають тому значенню, з яким їх ужито у Святому Письмі. Усе ж Тарас Шевченко, цитуючи Біблію, надає цим висловам особливого звучання, «проектує» цей матеріал на українські реалії та українські теми.

Велику кількість цитат Тарас Шевченко запозичує з книг Старого Заповіту:

1) Книга Буття: благословення Господнє (Боже) (Бут. 49:25) («...Благослови/ На месть і на муки,/ Благослови мої, Боже,/ Нетвердії руки!» («Єретик»); Боже (Господнє) небо (Бут. 1:1) (І не знаю,/ Чого маленькому мені/ Тойді так приязно молилось,/ Чого так весело було./ Господнє небо і село,/ Ягня, здається, веселилось!/ І сонце гріло, не пекло!/ <...>/ Мов прокинувся, дивлюся:/ Село почорніло,/ Боже небо голубеє/ І те помарніло (N. N («Мені тринадцятий минало»))); Вавилон (Бут. 11:9) (...і ти, білолиций,/ По синьому небу вийдеш погулять,/ Вийдеш подивиться в жолобок, криницю/ І в море безкрає і будеш сіять,/ Як над Вавилоном, над його садами,/ І над тим, що буде з нашими синами... («Гайдамаки»)) та інші. Усього 244 вживання, з яких цитата молитися Богу використана 143 рази, а цитата рай (Божий) – 24 рази.

2) Вихід: закон Божий (Господній) (Вих. 20 — 21) (А в законі Господньому/ Серце його й воля/ Навчається... («Давидові псалми. 1»)); молитися (поклонятися) чужим богам (Вих. 20:3) (Окрадені, замучені,/ В путах умираєм,/ Не молимось чужим богам,/ А Тебе благаєм... («Давидові псалми. 43»)) та інші. Усього 39 уживань цитат.

3) Второзаконня: смиритися перед Богом (Втор. 8:3) (Така моя рада, незнаємий брате,/ Смирись перед Богом, людей не займай,/ Шукай собі брата в палатах і в хаті/ І дбай домовину, а слави не дбай... («Відьма»)). Усього 6 уживань біблійних цитат.