Основи валеології

Щоб не допустити розвиток психічних захворювань  в системі психопрофілактичної  практики існує медико-генетичне  консультування. Воно розглядає такі життєво важливі питання: який ступінь  ризику успадкування психічного захворювання? Як його зменшити? Чи потрібно показати дитину психіатрові, якщо в роду вже  є психічні відхилення?

Ціль медико-генетичного консультування – визначення ступеню ризику виникнення спадкового психічного захворювання у  майбутнього або уже існуючого  покоління самого хворого або  кого-небудь з його родини. В психопрофілактичному плані це має велике значення, оскільки залежно від результату, вирішується  питання шлюбу, дітонародження, а  в перспективі – введення в  практику широкого діагностичного спостереження  за контингентом населення з підвищеним ризиком виникнення психічного захворювання. Для кожного типу спадковостей існують  свої співвідношення між числом хворих і здоров’ям членів сім’ї.

Для визначення ступеня ризику розвитку захворювання необхідно проведення обстеження, яке  включає наступні етапи:

1-ий етап – встановлення діагнозу  хворого;

2-ий етап – вивчення психічного  стану родини хворого;

3-ій етап – визначення ступеня  ризику розвитку психічного захворювання;

4-ий етап – інформація для  консультативної рекомендації йому  й допомога в правильності  виборі;

5-ий етап – подальше спостереження  за хворим і його сім’єю, перевірка  правильності зробленого висновку.

В психопрофілактиці  велику роль відіграє лікар-психіатр, який приймає участь у виїзних  засіданнях медико-психологічної комісії  в місті і селах, де проводиться  огляд, обстеження, направлення хворих дітей в допоміжні школи для  дітей з розумовою відсталістю, спеціалізовані інтернати для розумово-відсталих  дітей. Впродовж останнього часу в районі в дитячих садках наявні групи  для дітей з різноманітними порушеннями  звуковимови у дітей анамії, заїканя, затримками психічного розвитку і дефектологічні групи, до яких направляються діти медико-психологічною  комісією. В цьому питанні тісно  працює психіатр із завідуючими дитячими садками, логопедами, проводить їм і  медикаментозне лікування, широко проводиться  психопрофілактична робота з батьками цих дітей в плані лікування  і належного виховання. Контролюється  проведення перекомісії цих дітей  і своєчасного переведення їх з важкої групи до легшої при покращенні психічного стану. В психопрофілактиці  досвід роботи цих садків показав, що активне спостереження і лікування  таких дітей дало свої позитивні  наслідки – зменшився відсоток інвалідизації (соціальна дезадаптація цих дітей).

Важливе значення приділяється роботі з батьками дітей, хворих на епілепсію. Проводяться  тривалі розмови на адаптацію  дітей в соціальному середовищі, виховання правильного ставлення  до хвороби. Значна увага приділяється роз’яснення батькам важливості дотримання правильного лікарського  профілактичного режиму для дітей  та про заборону перебування цих  дітей на висоті, біля води, вогню, вогню  та ріжучих приладів, що можуть призвести  до дитячого травматизму та смерті. В районі проводяться виїзди дитячого психіатра з надання в амбулаторії  та ФАП. Особлива увага приділяється дітям шестирічного віку, за рік  до вступу до школи.

Отже, з  цього випливає, що психопрофілактика  і її міроприємства є необхідною ланкою в психіатрії, яка попереджує психічні розлади не тільки у дітей, але й дорослих.

13. Фізичне виховання дошкільнят - організований процес, спрямований на їхній фізичний розвиток, рухову, фізичну підготовку до творчої життєдіяльності, набуття знань, умінь та навичок з фізичної культури. Його пріоритетні завдання - формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров'я дітей через комплекс фізкультурно - оздоровчих заходів. Заняття з фізичної культури, ранкова, гігієнічна, коригувальна гімнастики, фізкультурні хвилинки, динамічні паузи, рухливі ігри, спортивні вправи та ігри, піші переходи, спортивні вечори розваг та свята, дні здоров'я тощо, - усе це становить структуру фізичного виховання.

Дуже важливо надавати процесу фізичного виховання  оздоровчої спрямованості. Наповнення занять з фізичної культури, ранкової гімнастики та інших форм роботи різноманітними рухами в комплексі з традиційними та нетрадиційними оздоровчими технологіями збагатять дітей знаннями про особисте здоров'я, сформують у них уміння та навички оздоровлення та відновлення власного організму. У дошкільнят з'явиться потреба та бажання бути здоровими, не хворіти, вести здоровий спосіб життя, сформується емоційно-ціннісне ставлення до себе, свого організму.

Серед інноваційних оздоровчих технологій для дітей дошкільного  віку в ДНЗ слід виокремити: фітболгімнастику, художню гімнастику, пальчикову (вправи, ігри, картинки), дихальну та звукову  гімнастику, імунну гімнастику, гідроаероб- іку, психогімнастику (вправи, ігри, етюди, пантоміми). Для зміцнення фізичного  здоров'я дітей і формування в  них упевненої красивої постави, створення позитивних емоцій і оптимістичного світовідчуття, як нетрадиційні методи оздоровлення використовують також елементи хатха-йоги, ремксагіії, масажу і самомасажу. Ці методики мають ряд переваг серед інших видів фізичної активності: вони не вимагають великих приміщень і дорогого обладнання для занять, можуть проводитися з дітьми як молодшого, так і старшого віку. Крім цього, східна гімнастика є чудовим засобом естетичного і морального виховання: завдяки таким вправам не лише покращується здоров'я, а й формуються красива фігура, правильна постава й енергійна хода, поліпшується координація рухів, виробляється сила волі, витримка і впевненість у собі. Ці заняття вчать малюків долати труднощі, підвищують життєвий тонус і працездатність, створюють гарний настрій.

Фітболгімнастика. Досить цікавими є поєднання казкотерапії з нетрадиційними методами зміцнення фізичного здоров'я дітей, зокрема, футболами. Ці заняття сприяють корекції психомоторного, мовного, емоційного, загального психічного розвитку дітей дошкільного віку. Фітболгімнастика включає виконання гімнастичних вправ на великих надувних м'ячах різного розміру і конфігурації. Вправи на м'ячах можна використовувати у навчально-виховному процесі під час різних організаційних форм роботи з дітьми як на заняттях з фізичної культури, фізкультпаузах, валеохвилинках, святах, розвагах тощо так і на прогулянках.

Одним з основних засобів  комплексу нетрадиційних засобів  і методів фізичної культури для дошкільнят, які мають відхилення дихальної системи, є Тайцзи-

цигун-терапія, здійснювана за принципом лаоської дихальноі гімнастики. Подих є важливою ланкою дихальної гімнастики і використовується з метою лікування та профілактики підтримки психічного і фізичного здоров'я. Цілющі механізми лаоської дихальної гімнастики полягають у тому, що вони дають позитивний вплив на кору великих півкуль мозку і вегетативних центрів підкірки, на ендокринну, імунну, дихальну, серцево-судинну, травну, сечостатеву системи організму людини.

Шоугун-терапія. Це ефективний засіб для розвитку і підвищення імунного стану людини, зокрема, дитини дошкільного віку. Шоугун- терапія - це робота з внутрішньою енергією за допомогою рук. Ще давньокитайській медицині були добре відомі зони на тілі людини, де сконцентрована практично  повна інформація про внутрішні  органи. Ці зони: долоні рук, вушні раковини, обличчя, ступні ніг. Пальці і долоні розглядаються як кінцеві чи початкові  зони п'яти енергетичних каналів. Великий  палець звільняє чи концентрує енергію  каналу легень. Вказівний - пов'язаний з каналом товстої кишки. Середній - з каналом перикарда. Безіменний - з каналом "трьох обігрівачів". Мізинець - з каналом серця.

Основу методики вправ  шоугун-терапії становить спосіб концентрації енергії. Для використання цього методу необхідно провести діагностичне обстеження, котрі необхідні  для того, щоб виявити симптоми наявності або відсутність енергії  у різних органах.

14. Цей тип моделі має два різновиди — діагностика за визначенням біологічного віку або за резервами біоенергетики.

Діагностика рівня здоров'я  за визначенням біологічного віку, тобто за швидкістю старіння організму.

Специфіку старіння визначають або за співпаданням біологічного віку з календарним, або за його руйнівною  силою.

Абсолютною мірою життєдіяльності  організму (кількості здоров'я) є  тривалість життя. Біологічний вік (БВ) визначають за різними тестами:

1) розрахунком дійсного  значення БВ із використанням  клініко-фізіологічних показників;

2) розрахунком необхідного  значення БВ за календарним  віком;

3) за співвідношенням  дійсного та календарного віку. Отримані результати є відносними, тому що також

потрібно знати середню  величину ступеня старіння в певному  календарному віці для конкретної популяції. Ґрунтуючись на цих результатах, можна поділити осіб одного календарного віку (КВ) на групи, залежно від ступеня "вікового руйнування" та за "запасом  здоров'я".

І рівень	від -15 до -9 років
ІІ рівень	від -8,9 до -3 років
III рівень	від -2,9 до +2,9 років
IV рівень	від +3 до +8,9 років
V рівень	від +9 до +15 років

І рівень відповідає дуже повільному, а V різко прискореному старінню, III рівень свідчить про відповідність  біологічного віку людини її календарному віку.

Розроблено чотири варіанти методик із визначення біологічного віку. Два варіанти дуже складні, в  них використовується сучасна апаратура. Третій варіант спирається на загальнодоступні показники та вимір життєвої ємності  легень, а в четвертому варіанті не потрібні спеціальні дослідження. Для  визначення біологічного віку за четвертим  варіантом запропонована така формула:

де Мт — маса тіла, кг; СОЗ — самооцінка здоров'я за питаннями, бали; СБ — статичне балансування із закритими очима на лівій нозі без взуття, с.

За допомогою наведених  формул вираховують біологічний  вік, а щоб визначити, наскільки  він відповідає календарному, слід зіставити їх індивідуальні величини. Величина належного БВ (НБВ) визначається за формулами:НБВ = 0,629 • KB + 18,6 — для  чоловіків; НБВ = 0,581 - KB + 17,3 —для жінок