Основи валеології

Міністерство освіти і науки  молоді та спорту України

Львівський інститут економіки  і туризму

 

 

 

 

 

 

Самостійна робота на тему:

«Основи валеології»

 

 

 

 

 

 

                                                                              Виконав:

                                                                               Студент групи ТХ-11

                                                                               Хом’якевич Н.В.

Львів 2012

План

1. Основи теорії культури і  здоров’я людини.

2. Здоров’я людини як медико-біологічна та соціальна категорія.

3. Духовний,психічний,фізичний,соціальний аспекти здоров’я людини.

4. Проблеми здоров’я в житті людини.

5. Показники індивідуального здоров’я і здоров’я колективу.

6. Фактори що забезпечують стабільність здоров’я людини.

7. Захворюванність та смертність як показники стану здоров’я населення.

8. Фактори ризику.

9. Методи протидії залученню до тютюнопаління,вживання алкоголю.

10. Здоров’я людини.

11. Репродуктивне здоров’я,вагітність,попередження спадкових хвороб.

12. Профілактика психоневрологічних і фізичних порушень.

13. Оздоровчі традиційні та нетрадиційні системи.

14. Методика визначення рівня здоров’я людини.

 

 

 

 

1. Засновником науки про здоров’я людини в сучасному її розумінні справедливо вважають І.І.Брехмана, який працював у Владивостоку. Саме він сформулював методологічні основи збереження та зміцнення здоров’я практично здорових осіб. Під час своїх досліджень ролі адаптогенів, наслідком чого став запропонований ним новий науковий напрям — фармакосанація (“ліки” для здорових), він дійшов висновку про необхідність зміни всієї стратегії охорони здоров’я шляхом вивчення етіології, діагностики якості та кількості здоров’я індивіда. В узагальненому вигляді І.І.Брехман назвав це “валеологією” (від лат. valeo — бути здоровим) і 1987 р. видав монографію “Введення до валеології — науки про здоров’я”. В книзі автор стверджував, що наука про здоров’я не може обмежуватися тільки медициною, а повинна формуватися також на основі екології, біології, психології та інших наук, тобто бути інтегративною. Другим після Владивостока центром розвитку валеології став Київ, де формування валеологічного напряму було пов’язано із спортивною медициною і де 1985 р. на виїзному засіданні Бюро Наукової Ради АМН СРСР “Медичні проблеми фізичної культури та спорту” вперше було представлено модель для оцінки рівня соматичного здоров’я індивіда (Г.Л.Апанасенко).Валеологія (лат. valeo – бути здоровим і грец. logos – учення, наука) – наука про формування, збереження та зміцнення здоров'я людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані.Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини, фізіології, психології, педагогіки, соціології тощо.Об'єктом сучасної медицини є хвора людина та людина, яка перебуває у «третьому стані». Ця наука в основному лікувальна, а зусилля профілактичної медицини спрямовані, головним чином, на захист людей від певних захворювань.Об'єктом науки валеології є здорова людина і людина, котра перебуває у «третьому стані», а її предметом – здоров'я індивіда, що живе в реальному, складному світі.Людям доводиться відчувати на собі переважно негативний вплив факторів навколишнього середовища, які призводять до виникнення у них стану передхвороби, або «третього стану».Завданням, валеології є не тільки констатація «третього стану» організму, але й розробка методів і способів виведення людини з нього, а також запобігання цьому станові з метою покращання здоров'я.Таким чином, валеологія зосереджує свої зусилля не на ліквідації хвороб (цим займається в основному медицина), а на недопущенні їх, створюючи умови для запобігання їхньому виникненню.Валеологія має переважно прикладний характер і дає практичні рекомендації людині для підтримання здоров'я на всіх рівнях: духовному, психічному, фізичному та соціальному. Основною метою цієї науки є виховання здорового, повноцінного члена суспільства.

2. Екологічні аспекти того чи іншого захворювання залежать від його причин, які ділять на декілька категорій.

Безпосередньою  причиною   порушення  нормальної  життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні чинники навколишнього середовища. Очевидний зв'язок географічного розподілу низки захворювань, пов'язаних з клімато-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю інсоляції, переміщенням повітря, атмосферним тиском тощо.

Біотичний компонент навколишнього  середовища у вигляді продуктів  метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби тощо), отруйних рослин, комах та небезпечних для людини тварин.

До цієї категорії відносять  патологічні стани, пов'язані з  ан-тропогенними чинниками забруднення  навколишнього середовища: повітря, грунт, вода, продукти промислового виробництва. Сюди також віднесено патологію, що пов'язана з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу   (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики, мікробні та антибактеріальні інсектициди тощо).

Крім наведених вище чинників суттєва роль середовища відбивається у різних порушеннях, пов'язаних з харчуванням, які зумовлені нестачею харчових ресурсів тваринного і рослинного походження, а також мінеральних солей.Окрім хвороб, які виникають безпосередньо під впливом несприятливих умов навколишнього середовища, існує велика група захворювань, які проявляються поганим пристосуванням організму, його окремих органів і систем через генетичний дефект, особливості імунітету тощо.

3. Зміцнення здоров’я  є активним процесом із запобігання  захворюванням, який охоплює освітні  компоненти, що разом із зміною  навколишнього середовища, законодавчим  та організаційним втручанням  сприятиме розробці стратегії  покращення здоров’я.У реальному  житті всі складові здоров’я  – фізичний, психічний, духовний  і соціальний аспекти - діють  одночасно, і їхні інтегровані  впливи визначає стан Здоров’я  людини як цілісного складового  феномену

4. Проблема здоров'я людини існувала завжди, в усі історичні

соціальне-економічні формації. Вона виникла з появою людини та

видозмінюється відповідно до розвитку культури людського суспільства.

Покоління наших предків  жили в тісному спілкуванні з  природою. Уклад

життя і праці був синхронним із природними ритмами. Люди вставали зі

світанковою і засинали з  вечірньою зорею. Кожна пора року мала

притаманні тільки їй трудову  налаштованість і ритм життя.Проблема здоров'я людини вирішувалась досить ефективно і просто. Цепояснювалось тим, що культура здоров'я складалась у індивідуальній свідомості особистості  поступово, під впливом природних  умов життя і була важливим елементом  загальної культури людини.У даний  час вся сукупність факторів діяльності людини, які негативно

впливають на її здоров'я, вимагає  іншого підходу до проблеми формування

здоров'я.Сьогодні люди живуть у ритмі виробничого циклу  однаково в будь-яку поруроку.Умови  життя та праці сучасної людини, безперечно, покращились, але наслідки цього далеко не однозначні.Забруднення  навколишнього середовища, поряд із токсичними ефектами,таїть у собі небезпеку генетичних змін. Особливо негативно позначиласьна стані здоров'я населення нашої країни аварія на Чорнобильській атомній станції.Високий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів зумовиврізке зменшення частки фізичної праці та збільшення нервовихнавантажень.Сучасне постійне погіршення стану здоров'я людей і недостатньо ефективне медичне забезпечення зумовлене рядом причин (напр., погіршенняекологічного стану довкілля, соціальні проблеми, наслідки генетичнихзмін).Мета лікувальної медицини полягає, головним чином, у лікуванні хвороб,вилікування яких,на жаль, не завжди приносить здоров'я. В організмі людини нерідкозалишається слід не тільки від перенесеного захворювання, але й від самого лікування.За умов життя, що змінюються й ускладнюються, людині можна підтримуватиздоров'я, навчившись адаптуватися до тих змін, які вона сама вносить уцей світ.Вирішення проблеми здоров'я людини закладено в самій людині, у знанні тарозумінні нею низки проблем (формування, збереження,зміцнення івідновлення свого здоров'я), а також в умінні дотримуватись правилздорового способу життя.

5. Громадське здоров'я та охорону здоров'я як самостійна медична наука вивчає вплив соціальних умов і факторів зовнішнього середовища на здоров'я населення з метою розробки профілактичних заходів щодо його оздоровлення і вдосконалення медичного обслуговування. Громадське здоров'я займається вивченням широкого кола медичних, соціологічних, економічних, управлінських, філософських проблем у конкретних історичних умовах.  
На відміну від різних клінічних дисциплін громадське здоров'я вивчає стан здоров'я не окремих індивідів, а людських колективів, соціальних груп і суспільства в цілому у зв'язку з умовами та способом життя. При цьому умови життя, виробничі відносини, як правило, є визначальними для стану здоров'я людей. Наприклад, соціально-економічні перетворення, науково - технічний прогрес, можуть принести суспільству певні блага, але одночасно можуть надавати і негативний вплив на його здоров’я.  
Відкриття в області фізики, хімії, біології, урбанізація, бурхливий розвиток промисловості в багатьох країнах, великі обсяги будівництва, хімізація сільського господарства і т.д. нерідко призводять до серйозних порушень в області екології, що згубно позначається, насамперед, на здоров'я людей. Тому, одним із завдань громадського здоров'я є розробка рекомендацій з профілактики негативних явищ, які негативно впливають на здоров'я суспільства. Для планомірного розвитку економіки будь-якої країни величезне значення має інформація про чисельність, віково-статевій структурі населення, визначення його прогнозів на майбутнє. Громадське здоров'я виявляє закономірності розвитку народонаселення, досліджує демографічні процеси, прогнозує перспективу, розробляє рекомендації щодо державного регулювання чисельності населення.  
Провідне значення при вивченні даної дисципліни має питання про ефективність впливу на здоров'я населення всіх заходів, які проводить держава, і ролі в цьому охорони здоров'я, окремих медичних установ.  
За прийнятими поняттями, медицина - це система наукових знань і практичної діяльності, метою якої є зміцнення та збереження здоров'я, продовження життя людей, попередження і лікування хвороб людини. Таким чином, в основі медицини лежать два основних поняття - «здоров'я» і «хвороба». Ці два поняття, будучи основними, є й самими важкими у визначенні.  
У сучасній літературі існує велика кількість визначень і підходів до поняття «здоров'я».  
Відправним пунктом для медико-соціальної інтерпретації здоров'я є визначення, прийняте Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ):«Здоров'я є станом повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутністю хвороб і фізичних дефектів».  
Це визначення відображено в Статуті ВООЗ (1948 р.). ВООЗ проголошений принцип, відповідно до якого «... мати найвищий досяжний рівень здоров'я є одним з основних прав кожної людини». 

6. Здоров'я людини є важливою медико-біологічною і соціальною категорією людини в процесі його існування в системі "людина – середовище існування".

По своїй біологічній  і соціальній сутності здоров'я є  процесом адаптації організму людини до впливу позитивних і негативних факторів середовища існування і  виробничого середовища.

У розглянутому випадку адаптація  організму людини до умов середовища існування містить у собі наступні основні елементи:

• генетичний рівень – генетичний природний добір, який забезпечує збереження популяції;

• фенотиповой рівень – індивідуальна пристосовність людини до нових умов існування в результаті функціонування ієрархічної системи природних адаптивних механізмів;

• метаболізм – обмін речовин, який містить у собі процеси засвоєння речовин, їхній розпад в організмі людини і побудову нових живих тканин чи їхнє відновлення для збереження стабільності функціонування організму;

• гомеостаз – відносна динамічна сталість складу й особливостей внутрішнього середовища організму людини і стійкість його основних фізіологічних функцій, збереження сталості видового складу і регулювання народжуваності;

• імунітет – підтримка  існуючих і розвиток захисних властивостей організму проти впливу інфекцій, що надходять зовні чи створюються  в ньому під впливом різних факторів;

• регенерація здоров'я  – відновлення здоров'я, що порушується  через дію негативних факторів, відновлення  структури ушкоджених органів чи тканин організму;

• умовні чи умовно-рефлекторні  реакції організму людини на зовнішні подразники, що сприяють адаптації  людини до умов його існування в  системі "людина – машина – середовище існування".

7. Причиною порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні (властивості неживої природи) чинники навколишнього середовища. Очевидний зв’язок географічного розподілу захворювань, пов’язаних з кліматично-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря тощо.

На здоров’я людини впливає  біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму  рослин та мікроорганізмів, вірусів, бактерій, грибів , отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин.

Патологічні стани людини можуть бути пов’язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього  середовища: повітря, ґрунтів, води продуктами промислового виробництва. Сюди також  віднесено патологію, пов’язану  з біологічними забрудненнями від  тваринництва, виробництва продуктів  мікробіологічного синтезу (кормові  дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики тощо).

Суттєвий вплив на стан здоров’я населення справляють чинники  соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні  відносини, конфлікти,тзасоби масової  інформації, урбанізація, гігантські темпи  індустріалізації тощо.

Істотне значення має стан генетичного фонду, схильність до спадкових  хвороб.

Шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода  в сім’ї, самотність, низький освітній та культурний рівень – ось широко розповсюджені побутові причини  виникнення хвороб. Вони ж, в свою чергу, пов’язане з традиційними, економічними умовами і політикою держави.

Негативно позначається на формуванні здоров’я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення  повітря, води, ґрунту, а також складні  природнокліматичні умови.

Перелічені вище умови  середовища визначають стан здоров’я населення. Там, де домінує голод  і бруд, інфекційні хвороби і висока дитяча смертність – явище звичайне. Переїдання, сидячий спосіб життя  і паління позначаються на здоров’ї середнього покоління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної системи  і пухлин. Там, де виробничий процес не контролюється, доля робітників у  шахтах, на заводах і у полі спостерігається  професійні захворювання і рання  смерть.

Виявити небезпеки, які криються у навколишньому середовищі, значно легше, ніж усунути їх. Ключ до вирішення  питань про вплив навколишнього  середовища на здоров’я – в надрах економіки, політики, у способі життя  і взаємовідносин людей з їх природним  оточенням.

Дуже важко створити абсолютно  ідеальні умови для здоров’я. Із розвитком людського суспільства  розвиваються їх хвороботворні агенти, а біологічні, геологічні і хімічні  умови навколишнього середовища змінюються значно швидше там, де порушується  природна рівновага.

Фактори ризику для здоров`я  населення, що зустрічаються в навколишньому  середовищі України, різноманітні. У  спадок від колишнього СРСР Україні  залишився високий рівень концентрації промислових об`єктів із застарілими  енергомісткими технологіями, низька ефективність очисних споруд, наслідки аварії на ЧАЕС. Енергомісткість валового національного продукту в Україні  у 9 разів вища, ніж у країнах  Європейського союзу.

Чинники, що визнано шкідливими, забороняють до вживання або регламентують  їх надходження у навколишнє середовище. При цьому у міжнародному співтоваристві рішення про рівень регламентації  приймається згідно концепції “користь-шкода”. Користь, яку матиме суспільство  від застосування чинника, порівнюється із завданою довкіллю і здоров`ю шкодою. Визначається розмір шкоди, т.з. прийнятний допустимий ризик, те, чим людство нехтує, отримуючи користь від того, що впроваджує.