Наочні методи ознайомлення дітей з природою

Текст лекції з методики ознайомлення дітей  з природою для  студентів заочної  форми навчання 

Підготувала – доц. Горопаха Н.М. 

Тема  4. Наочні методи ознайомлення дітей з природою 

План

1. Спостереження – основний метод ознайомлення з природою, їх види і значення у роботі з дошкільниками.
2. Пізнавальна сутність та структура спостереження. Керівництво спостереженнями дітей з боку вихователя
3. Використання дидактичних картин у роботі щодо ознайомлення з природою.
4. Використання художніх картин та книжкової графіки у ознайомленні дітей з природою.
5. Моделювання у ознайомленні дітей з природою.

 

Література 

1. Васильева А.И. Учите детей наблюдать природу. – Минск, 1972.
2. Горопаха Н. Виховання екологічної культури дітей. – Рівне, 2001. – С. 34-37.
3. Как знакомить дошкольников с природой / Под ред. П.Г. Саморуковой. – М., 1978. – С. 16-19
4. Лисенко Н.В Практична екологія для дітей. – Ів.-Фр., 1999. – С. 5-23.
5. Наблюдения и труд детей в природе / Сост. М.Ф.Мазурина. – М., 1976.
6. Николаева С. Наглядные пособия – важное средство ознакомления дошкольников с природой // Дошкольное воспитание. – 1988. - № 6. – С. 37-40.
7. Ніколаєва С.М. Спостерігаючи – пізнаємо // Ознайомлення дітей з природою. Хрестоматія. Ч.1. – Рівне, 2007. – С. 125-133.
8. Організація спостережень у дитячому садку / Упор. Ю. Харченко. – Харків, 2007. – 144 с.
9. Підкурганна Г. У світ прекрасного: вчити розуміти мову мистецтва // Дошкільне виховання. – 1989. - № 6. – С.10.
10. Тарасенко Г.С. Дивосвіт: технологія естетико-екологічного виховання. – К., 2000.

 

    Спостереження – це метод, що передбачає цілеспрямоване, планомірне сприймання дітьми предметів та явищ природи. Саме на основі цього сприймання і відбувається пізнання природи.

    Психологи визначають спостереження як активну форму пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження фактів, початкових уявлень про об'єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

    Спостереження має надзвичайно велике значення у пізнанні природи:

• дає можливість безпосередньо поспілкуватися з живим об'єктом, закладає основи для появи у дітей емоційно-позитивного, турботливого ставлення до даного об'єкта чи явища, а отже формує моральні почуття дітей;
• спостереження впливає на естетичні почуття дітей, оскільки дозволяє дитині не лише ознайомитись з об’єктом чи явищем, а й помилуватися ним, прилучитися до краси, що викликає естетичні переживання;
• спостереження дозволяє показати дітям цілісний образ природи, показати взаємозв'язки, що існують у ній;
• однак найбільше значення спостережень у розумовому розвитку дітей, оскільки саме спостереження забезпечують перший етап людського пізнання.

    Й.-Г. Песталоцці писав: "Єдиний дійсний фундамент людського пізнання – спостереження природи". Високо цінували спостереження Я.А. Коменський, Ж.Ж. Руссо, К.Д. Ушинський, Є.М. Водовозова, Є.І. Тихеєва, С.Ф. Русова та інші педагоги.

    Є різні підходи до визначення самого процесу спостереження і розуміння  його суті. Деякі автори (Л. В. Занков, П. А. Рудик, А. О. Смирнов) розглядають спостереження як планомірне, більш або менш довготривале сприймання, що дає змогу простежити те чи інше явище, ті чи інші зміни, які відбуваються в об'єктах сприймання. Правильна організація спостережень забезпечує формування і розвиток у дітей виразних і вірних уявлень про тварин і рослини, об’єкти неживої природи, про сезонні зміни в природі.

    У роботах Б. Г. Ананьева, а також  у дослідженнях, що розвивали висунуті ним положення (Г. К. Матвеева, П. Г. Саморукова), спостереження визначається як складна психологічна діяльність, в якій сприймання, мислення і мова об'єднуються в єдиний цілісний акт розумової роботи. В цьому визначенні підкреслено, що спостереження передбачає не тільки безпосереднє сприймання фактів, але й їх осмислення, інтерпретацію.

    У результаті розвитку спостережень формується спостережливість — сукупність особистих якостей і здібностей людини, яка передбачає вміння підмічати суттєве в навколишньому світі, правильно розпізнавати типові риси в тих чи інших явищах, швидко орієнтуватися в різних ситуаціях. Вказуючи на важливість формування спостережливості у дітей, К. Д. Ушинський зазначав, що якщо вчення має претензію на розвиток розуму у дітей, то воно повинно вправляти їх здатність до спостереження.

    Отже, спостереження – це складна пізнавальна діяльність, у якій беруть участь сприймання, мова та мислення, для якої необхідна стійка увага. Детальний аналіз спостереження як пізнавальної діяльності можна зробити на основі психологічної характеристики його, яку дає Г.О. Люблінська. Вона виділяє у процесі спостереження три етапи:

    - синтез 1 – перше цілісне сприймання об'єкта, яке забезпечує появу у дитини яскравого емоційного образу цього об'єкта. Цей етап характеризується певними особливостями. Зокрема, сприймається лише загальний образ об'єкта, деталі у ньому не виділяються, за виключенням однієї-двох найяскравіших, за якими в подальшому об’єкт буде впізнаватися;

    - аналіз – детальне виділення в об’єкті його особливостей, окремих частин та деталей, співвідношення між ними, порівняння з іншими об'єктами. Аналіз – це сприймання, яке супроводжується розмірковуванням, що приводить до розуміння внутрішніх законів функціонування даного об'єкта;

    - синтез 2 – кінцеве цілісне сприймання об'єкта, яке узагальнює отримані в ході аналізу враження; сприймається образ об'єкта глибоко пізнаного, зрозумілого, знайомого.

    Види  спостережень виділяють на основі різних показників.

    В залежності від змісту спостереження виділяють:

    - спостереження за явищами неживої природи, атмосферними, сезонними тощо;

    - розглядання об'єктів неживої природи; 

    - розглядання рослин та спостереження за їх ростом;

    - спостереження за тваринами;

    - спостереження за працею дорослих у природі та природоохоронною діяльністю;

    - екологічні спостереження (вивчення взаємозв’язків у природі, стану довкілля тощо).

    За  характером пізнавальних завдань розрізняють спостереження:

    - первинні; 

    - повторні (для уточнення, конкретизації уявлень, вивчення змін у об'єкті);

    - порівняльні (одразу за декількома об'єктами);

    - заключні (узагальнення знань про об'єкт, отриманих іншим шляхом).

    За  тривалістю спостереження бувають короткотривалі (в рамках одного організаційного моменту) та довготривалі (являють собою серію короткотривалих спостережень за змінами у об'єкті).

    Зміст спостережень за живими об'єктами складається з наступних моментів: розглядання зовнішніх особливостей будови рослин і тварин; спостереження за їхніми проявами (способами функціонування); виявлення залежності стану живої істоти від наявності або відсутності необхідних умов (у тому числі і тих, котрі створюються працею людей).

    Об’єктами для розглядання є дерева, трави, кімнатні рослини, дошкільнята учаться  їх розрізняти за характерними ознаками будови (формою і забарвленням листя, квітів, плодів) і правильно називати.

    Змістом спостережень за тваринами є їхні зовнішні особливості (будова), способи функціонування (поведінка), компоненти середовища існування, прояву пристосувального взаємозв'язку із середовищем, характер взаємин людини з тваринами.

    Ефективність  спостереження як методу ознайомлення дітей з природою залежить від дотримання вихователем структури спостереження.

    Структура спостереження як методу повинна відповідати названим вище етапам спостереження як форми пізнання.

    Методику  керівництва спостереженнями дітей  детально розробили Г.І. Васильєва, П.Г. Саморукова, К.І. Золотова, С.М. Ніколаєва тощо. Г.І. Васильєва визначила структуру спостереження як методу ознайомлення з природою:

    - перший етап – підготовчий. Його мета: викликати у дітей інтерес до спостереження. Методичні прийоми: бесіда, показ ілюстрації, загадка, постановка перед дітьми практичного завдання, проблемного тощо.

    - другий етап – початок спостереження. Має основну мету: зосередити увагу дітей на спостережуваному об'єкті. Для цього вихователь ставить перед дітьми мету і завдання спостереження. Прийоми: сюрпризність, загадка, проблемне завдання на наочній чи словесній основі.

    Ці  два етапи мають забезпечити  первісне сприймання об'єкта (синтез 1). Початок спостереження повинен  проходити особливо цікаво, емоційно, включати влучні вислови та описи, яскраві порівняння. Вже з перших хвилин діти повинні відчути ставлення самого вихователя до спостережуваних явищ. Слід також пам'ятати, що дитина спочатку помічає у об'єкті найбільш яскраве, що впадає в око і емоційно відгукується на нього. Тому на початку спостереження слід дати дітям можливість помилуватися явищем природи, вільно висловити свої почуття дорослому та один одному. На цьому етапі можна використати коментар вихователя, але не варто використовувати запитань.

    - третій етап – основний – спрямовується на аналіз об'єкта. Основні прийоми: запитання (констатуючі, порівняльні, проблемні); пояснення, коментар. Використовуються також ігрові прийоми (імітація дітьми рухів тварини, голосу тощо), практичні (виконання дітьми у процесі спостереження нескладних трудових чи пошукових дій). До основного етапу спостереження також можуть бути включені загадки, прислів'я, уривки з творів художньої літератури, показ ілюстрації.

    Послідовність розглядання, яку підказують запитання  дорослого, залежить від того, який саме об'єкт природи ми розглядаємо. Схеми розглядання з дітьми рослин та тварин різні. П.Г. Саморукова вважає, що розглядаючи з дітьми рослини, варто відштовхуватись від аналізу їх будови, йдучи від кореня до верхівки рослини. При розгляданні живих тварин слід викликати у дітей в першу чергу інтерес до поведінки та повадок тваринки, а лише потім до її зовнішніх ознак. Зовнішній вигляд тварини розглядають у зв'язку із її активністю, повадками, які привернули увагу дітей. Головне при цьому – показати дітям зв’язок між зовнішнім виглядом тварини та повадками, у якому виявляється пристосованість живої істоти до умов існування.

    - четвертий етап – заключний. Мета – підведення підсумків спостереження. Важливо дати дітям ще раз пережити почуття, пов’язані із сприйманням краси природи, помилуватися нею і, разом з тим, узагальнити все сприйняте. Це можна зробити, використавши узагальнюючу розповідь вихователя, художню літературу або творче чи практичне завдання.

    Закінчувати спостереження слід так, щоб пізнавальний інтерес до цього об’єкта не згас, а навпаки, зріс, виникло бажання ще більше дізнатися про нього. На цьому наголошував В.О. Сухомлинський, котрий писав: "Вмійте відкрити перед дитиною в навколишньому світі щось одне, відкрити так, щоб кусочок життя заграв перед дітьми всіма барвами веселки. Залишайте завжди щось недосказане, щоб не раз хотілося ще і ще вернутися до того, що вона дізналася".

    Методику  керівництва спостереженнями доповнює Н.В. Лисенко. Вона відзначає, що крім описаного вище варіанту, який вона визначає, як спостереження за схемою, запропонованою вихователем, можливі ще два варіанти керівництва :

    - спостереження за запитаннями вихователя, яке передбачає продумування вихователем основних опорних тематичних блоків інформації про об'єкт спостереження та умовне позначення їх основними, досить загальними запитаннями. Ці запитання намічають основний зміст спостереження, але не послідовність його. Вона обирається самими дітьми в залежності від їх досвіду та активності. На основі запитань вихователя діти складають план спостереження та реалізовують його разом з педагогом.