Лекции по "Безпека житедіяльности"

зникнення або викрадення з об'єктів зберігання, використання, переробки та під час транспортування  вогнепальної зброї, боєприпасів, артозброєння, вибухових матеріалів, радіоактивних  речовин, СДОР, наркотичних речовин, препаратів та сировини (30500);

виявлення застарілих боєприпасів (30600);

аварії на арсеналах, складах  боєприпасів та інших об'єктах  військового призначення з викидом  уламків, реактивних та звичайних снарядів (30700).

Зазначений класифікатор не містить ні конкретних, ані спеціальних  ознак небезпечних ситуацій воєнного характеру і не дає їхнього  поділу на групи. Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру визначаються законодавством України, окремими нормативними і відповідними оперативними і мобілізаційними  планами і не вивчаються в межах  навчальної програми дисципліни «Безпека життєдіяльності».

Кожна кваліфікаційна картка надзвичайної ситуації містить інформацію про вид, групу та клас надзвичайної ситуації, ознаки виду надзвичайної ситуації та рівень цих ознак, коли ситуація вважається надзвичайною, коли вимагається  термінове оповіщення про неї  та коли вона вимагає державного реагування. Ознаки виду надзвичайної ситуації характеризують загрозу або виникнення надзвичайної ситуації і поділяються на конкретні (фізичні, хімічні, технічні, статистичні  та інші) та спеціальні.

У процесі визначення рівня надзвичайної ситуації (НС) послідовно розглядаються три групи факторів: територіальне поширення; розмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат; класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.

Встановлення  факту віднесення аварійної події  до рангу НС, визначення виду та рівня  НС проводиться у такій послідовності.

При настанні аварійної події  оперативний черговий персонал об'єкта сповіщає про неї постійному органу управління місцевого рівня ЄДСЗР, а також відповідному, за підпорядкуванням, галузевому органу управління місцевого  регіонального чи загальнодержавного рівня.

Постійні органи повсякденного  управління місцевого рівня ЄДСЗР  та вищевказані галузеві органи здійснюють першу оцінку аварійної події  на її відповідність вимогам віднесення до рангу НС.

З цією метою виконується  цільовий пошук необхідної класифікаційної  картки, а вже в ній - схожої конкретної ознаки. У разі збігу або значної  схожості аварійної події хоч  з однією з наведених у картці конкретних ознак провадиться співставлення  числових критеріїв цієї ознаки з  реальною межею, яка досягнута аварійною  подією. При перевищенні хоч одного з критеріїв аварійна подія заноситься до журналу НС і про це негайно сповіщаються орган повсякденного управління регіонального рівня ЄДСЗР і регіональна структура галузевих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, де також вона реєструється в журналі НС під визначеним цифровим кодом з додаванням в кінці літери «М» (місцева).

Навіть якщо параметри  аварійної події досягли рівня  встановленого в класифікаційній  картці першого критерію і це відносить  НС лише до місцевого рівня, контроль за її розвитком повинні забезпечити, одночасно готуючи додаткові  сили та засоби реагування до направлення  в місце події, регіональні органи управління ЄДСЗР. Це поширюється і  на випадки, коли аварійна подія сталася  за межами конкретного об'єкта і  тому з самого початку є місцевою.

При подальшому погіршенні ситуації і досягненні критеріїв, що визначені у колонці термінового  сповіщення, НС переходить до регіонального  рівня управління, який повинен взяти  на себе відповідальність за своєчасне, повне і адекватне реагування на НС і терміново сповістити про  НС органи повсякденного управління державного рівня ЄДСЗР (оперативно-чергові  служби МНС України, галузевих міністерств  та інших центральних органів  виконавчої влади). У цей період НС заноситься до журналу НС державного рівня під визначеним цифровим кодом  з додаванням в кінці літери «Р» (регіональна). Одночасно змінюється літера в коді у всіх журналах інших рівнів управління. З цього моменту контроль за її розвитком повинні забезпечити, одночасно готуючи додаткові сили та засоби реагування до направлення в місце події, органи управління державного рівня ЄДСЗР.

Відповідальність за своєчасне, повне і об'єктивне інформування координаційних органів управління державного рівня ЄДСЗР покладена  Кабінетом Міністрів України  на галузеві міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, якими розроблені та узгоджені відповідні класифікаційні картки.

У разі подальшого погіршення ситуації і досягнення критеріїв, що визначені в останньому стовпчику  картки, НС переходить до державного рівня  управління, органи якого з цього  моменту беруть на себе відповідальність за своєчасне, повне та адекватне  реагування на НС. У журналах реєстрації всіх рівнів знову і вже остаточно  змінюється літера у визначеному  цифровому коді з «Р» на «Д» (державна).

У разі, якщо прояви аварії (катастрофи) можуть бути віднесені до різних галузей  або конкретних видів НС, остаточне  рішення щодо її класифікації приймає  комісія з питань техногенно-екологічної  безпеки та надзвичайних ситуацій на тому рівні, до якого належить ситуація.

Згідно з Законом «Про цивільну оборону України» «громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від  наслідків аварій, катастроф, значних  пожеж, стихійного лиха і вимагати від  Уряду України, інших органів  державної виконавчої влади, адміністрації  підприємств, установ і організацій  незалежно від форм власності  і господарювання гарантій щодо його реалізації. Держава як гарант цього  права створює систему цивільної  оборони, яка має своєю метою  захист населення від небезпечних  наслідків аварій і катастроф  техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру».

Головною функцією органів  державної виконавчої влади, адміністрації  підприємств, установ і організацій  незалежно від форм власності  господарювання у разі виникнення НС є захист населення та організація  його життєзабезпечення.

Заходи щодо захисту населення  плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють  усе населення. Водночас характер і  зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози  місцевих умов з урахуванням важливості виробництва для безпеки населення, інших економічних та соціальних чинників. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а об'єкти - за категоріями стосовно засобів  захисту населення у разі надзвичайної ситуації. Цей розподіл здійснює Кабінет  Міністрів України.

Для міст встановлені  наступні групи: особливої важливості; першої групи; другої групи; третьої групи.

Для підприємств  та організацій встановлені наступні категорії: особливої важливості; першої категорії; другої категорії.

Основні заходи щодо захисту  населення плануються та здійснюються завчасно і мають випереджувальний характер. Це стосується насамперед підготовки, підтримання у постійній готовності індивідуальних та колективних засобів  захисту, їх накопичення, а також  підготовки до проведення евакуації  населення із зон підвищеного  ризику. 

 

2.Організація  життєзабезпечення населення в  надзвичайних ситуаціях 

 

Для організації життєзабезпечення  населення в умовах НС та організації  робіт з ліквідації наслідків  аварій, катастроф, стихійних лих  створюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій - ДКНС. ДКНС діють

при Кабінеті Міністрів України, в областях, містах, регіонах як на постійній  основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій входить забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятувальних  служб, контроль за розробкою та реалізацією  заходів з попередження можливих аварій і катастроф. Усі завдання з ліквідації НС виконуються по черзі  у максимально короткі строки.

Передусім вирішуються завдання щодо термінового захисту населення, запобігання розвитку чи зменшення  впливу надзвичайної ситуації і завдання підготовки та виконання рятувальних  та інших невідкладних робіт.

Організація життєзабезпечення  населення в умовах НС - це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей.

Цей комплекс включає:

управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при  загрозі та виникненні НС;

захист населення та територій  від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

забезпечення населення  питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;

захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

житлове забезпечення і працевлаштування;

комунально-побутове обслуговування;

медичне обслуговування;

навчання населення методам  захисту і діям в умовах НС;

розробку і своєчасне  введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;

санітарну обробку;

знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;

підготовку сил та засобів  і ведення рятувальних та інших  невідкладних робіт в районах  лиха і осередках ураження;

забезпечення населення  інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки; морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання  високої психологічної стійкості  людей в екстремальних умовах;

заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення  несприятливих для людей екологічних  наслідків НС та інші заходи.

Усі ці заходи організовують  державна виконавча влада, органи управління цивільної оборони при чіткому  погодженні між собою заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах цивільної оборони і  виконуються в період загрози  та після виникнення НС.

З метою недопущення загибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності  в НС передусім повинно бути проведено  оповіщення населення про можливу  загрозу, а якщо необхідно, організовано евакуацію.

Оповіщення населення  здійснюється всіма доступними способами: через телебачення, радіомережу, радіотрансляційну  провідну мережу, спеціальними сигналами (гудки, сирени). Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної  оборони.

Евакуація - це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.

Евакуація працюючого населення  здійснюється за виробничим принципом, а населення, яке не пов'язане  з виробництвом, за територіальним принципом через домоуправління, ЖЕУ, ЖЕК тощо. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками. 

 

3. Ліквідація наслідків  надзвичайних ситуацій 

 

Внаслідок НС виникають руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження  місцевості радіоактивними та хімічними  речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у  пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших непередбачуваних ситуаціях. У зв'язку з цим необхідні заходи з рятування людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошкоджень. При вирішенні цих  проблем виходять з того, що в  осередках ураження і районах  лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні, а й деякі невідкладні  роботи, не пов'язані з рятуванням людей.

Рятувальні та інші невідкладні  роботи (РіНР) проводять з метою: порятунку людей та надання допомоги ураженим, локалізації аварій та усунення пошкоджень, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. При виконанні РіНР велике значення має дотримання таких умов, як: своєчасне  створення угруповань, сил, що залучаються  для проведення РіНР; своєчасне ведення  розвідки; швидкий рух і введення сил в осередок ураження; безперервне  проведення РіНР до їх повного завершення; тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР; всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувальні роботи включають:

розвідку маршрутів висування  формувань і об'єктів робіт;

локалізацію і гасіння  пожеж на маршрутах висування  і на ділянках робіт;

пошук уражених і витягування  їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, які там знаходяться;

подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтро-вентиляційною  системою;

надання першої долікарської допомоги ураженим та евакуація їх до лікарських установ;

виведення (вивезення) населення  з небезпечних зон у безпечні райони;

санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських  тварин, дезактивацію та дегазацію  техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, води, фуражу. Крім того проводяться  інші невідкладні роботи. 

 

 

 

МОДУЛЬ 5. ОРГАНІЗАЦІЯ  ТА УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Блок 5.1. Лекція 15. Правові основи безпеки життєдіяльності

План.

1.       Засади БЖД в Конституції України.

2.       Законодавство України про охорону здоров'я.

3.       Охорона праці в законодавстві України. 

 

 

 

1.   Засади БЖД в Конституції України

Становлення суверенної України  повинно супроводжуватися створенням безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності  людини. Основне місце в цьому  процесі посідає законодавство  у галузі регулювання відносин з  охорони здоров'я людини та навколишнього  середовища і безпеки в надзвичайних ситуаціях й ситуаціях повсякденного  життя, тобто безпеки життєдіяльності. Ці відносини регулюються нормативними актами різної юридичної сили - конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади.