Лекции по "Безпека житедіяльности"

Що ж може служити показниками здоров'я населення? На думку вчених, цілком припустимо використовувати з метою оцінки здоров'я населення такі демографічні показники, як смертність, дитяча смертність і середня очікувана тривалість життя.

Здоров'я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їх цінності, соціально-економічних умов, а також стану медицини.

Доведено, що приблизно на 50% здоров'я людини визначає спосіб життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, відсутність злагоди в сім'ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо.

Негативно позначається на формуванні здоров'я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення  повітря, води, ґрунту, а також складні  природнокліматичні умови (частка цих  чинників - до 20%).

Істотне значення має стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20%, які визначають сучасний рівень здоров'я населення.

Безпосередньо на охорону  здоров'я з її низькою якістю медичної допомоги припадає всього 10% «внеску» в той рівень здоров'я населення, що ми його сьогодні маємо.

Причинами порушення нормальної життєдіяльності організму і  виникнення патологічного процесу  можуть бути абіотичні (властивості  неживої природи) чинники навколишнього  середовища. Очевидний зв'язок географічного  розподілу низки захворювань  з клімато-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю  випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря  тощо.

На здоров'я людини впливає  біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму  рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби  тощо), отруйних речовин, комах та небезпечних  для людини тварин.

Суттєво на стан здоров'я  населення впливають чинники  соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні  відносини, засоби масової інформації, урбанізація, конфлікти тощо.

Ключ до вирішення питань з охорони здоров'я слід шукати в надрах економіки, політики, у способі  життя і взаємовідносин людей  з їхнім природним оточенням. Здоров'я населення, як дзеркало, відображає обличчя суспільства.

Від самої людини: від  її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, становлення до інших людей  залежить її здоров'я.

Римський філософ Сенека (4р. до н.е. - 65р. н.е.) говорив: «Уміння  продовжити життя - в умінні не скорочувати  його». 

 

МОДУЛЬ 3. НЕБЕЗПЕКИ, ЩО ВЕДУТЬ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАХОДИ ЗМЕНШЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ.

Блок 3.1. Лекція 8.  Природні небезпеки

План

1.Значення природних  небезпек в житті людства.

2.Літосферні стихійні  лиха.

3.Гідросферні  стихійні лиха.

4.Атмосферні стихійні  лиха. 

 

 

 

1. Значення природних  небезпек в житті людства

У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про  інші планети, але сили природи нашої  власної планети все ще нами не підкорені. Людство залишається  залежним від природних явищ, які  досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.

Найбільш серйозні збитки з усіх стихійних лих спричиняють:

повені - 40%, тропічні циклони - 20%, землетруси та посухи - по 15%.

Стихійні лиха - це природні явища, які мають надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

За місцем реалізації стихійні лиха поділяють на:

• літосферні - тектонічні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі);
• гідросферні - топологічні (повені, снігові лавини, шторми);
• атмосферні - метеорологічні (урагани, зливи, ожеледі, блискавки).

 

 

2. Літосферні стихійні  лиха 

 

За руйнівною дією та кількістю  енергії, яка виділяється під  час виверження вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста.

На земній кулі нараховується приблизно 600 активних вулканів, тобто таких вулканів, які після більш-менш тривалої перерви можуть знову ожити. Більшість з них розташована на стиках тих ділянок земної кори, які називаються тектонічними плитами. За теорією А.Вегенера, земна кора складається приблизно з 20 малих та великих пластів, які називаються плитами, або платформами, вони постійно змінюють своє місце розташування. Ці рухливі тектонічні плити земної кори мають товщину від 60 до 100 км й плавають на поверхні в'язкої магми.

Навколо Індонезії, яка знаходиться на одному з таких стиків тектонічних плит, більше сотні вулканів; на західному узбережжі Американського континенту, де стикаються Північноамериканська й Тихоокеанська плити, розташовано десяток вулканів. Ці райони, а також східне узбережжя Тихого океану - Камчатка, Курили, Японія - найбільш активні вулканічні зони планети.

Як утворюються вулкани? Надра земної кулі діляться на чотири зони: в центрі - внутрішнє ядро, його оточує зовнішнє ядро, потім мантія й земна кора. Радіус Землі - 6371 км, тверда оболонка земної кори - від 35 до 70 км, а на дні океану товщина твердої оболонки - всього 7-13 км. Товща земної мантії сягає 2900км.

Магмою називається розплавлена  маса, що виділяється при виверженні вулканів. Геологи вважають, що вона утворюється в нижній частині  земної кори та у верхній частині  мантії на глибині від 30 до 90 км. Гірська  порода на цій глибині так розпечена, що повинна бути рідкою, але вона залишається твердою, її робить більш  щільною величезний тиск верхніх  пластів. Цей тиск звичайно однаковий  по всій поверхні магми; лише там, де дві  плити труться одна об одну і зсуваються, він може послабшати. У цих місцях порода переходить з твердого стану  в рідкий, розширюється, тисне на верхні шари та з надзвичайною силою  виривається на поверхню. Відбувається виверження вулкана. Лавовий потік  при великих виверженнях розповсюджується до 30км, деколи досягає 100км. До 400-500 км розповсюджується зона випадіння кислотних  дощів, які викликають опіки у  людей, отруєння рослинності, ґрунту. Селеві потоки, які виникають на вершинах вулканів під час раптового танення  снігу та льоду в період виверження, мають довжину від декількох  десятків кілометрів до 100-300 км.

Для запобігання негативному  впливу потоку лави використовується метод відведення його в бік від  населених пунктів шляхом створення  штучного русла, можливе будівництво  дамб, охолодження лавових потоків  водою.

Землетруси. Щорічно вчені фіксують близько 1млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100тис. з яких відчуваються людьми та 1000 завдають значних збитків.

Ті місця, де стикаються між  собою тектонічні плити, є сейсмічно  небезпечними зонами, тобто рух плит уздовж їх кордонів супроводжується  землетрусами. Землетруси з особливо важкими наслідками відбуваються там, де дві тектонічні плити не просто труться одна об одну, а зіштовхуються. Вчені-геофізики виділили два головних сейсмопояси: Середземноморський, що охоплює південь Євразії від Португалії до Малайського архіпелагу та Тихоокеанський, що оперізує береги Тихого океану. Вони включають молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомі зони підводних океанів материків.

Землетрус - це сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.

Гіпоцентр, або  осередок землетрусу, - місце, де зсуваються гірські породи.

Епіцентр - точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.

Коливання земної кори передається  сейсмічними хвилями. Найсильніші  вони в гіпоцентрі. З віддаленням  від нього хвилі слабшають.

Для реєстрації землетрусів  зроблено дві шкали. До 30-х років XX ст. сила землетрусу вимірювалась спричиненими збитками-за так званою шкалою Меркаллі. Тепер для визначення сили землетрусу користуються більш досконалим  засобом. Ідею подав в 1935р. американський сейсмолог Ч.Ріхтер. Він запропонував визначати силу землетрусу за 12-бальною шкалою. Нульова позначка на сейсмографі означає абсолютний спокій ґрунту, один бал вказує на слабкий підземний поштовх, кожний наступний бал позначає поштовх в 10 разів сильніший за попередній. Так, 9-бальний землетрус в 10 разів сильніший за 8-бальний, в 100 разів перевищує 7-бальний і, нарешті, в 100 мільйонів разів сильніший за коливання земної кори силою в один бал.

Основними характеристиками землетрусів є: глибина осередку, магнітуда та інтенсивність енергії  на поверхні землі. Глибина осередку землетрусу перебуває в межах від 10 до 30 км, в деяких випадках вона може бути значно більша. Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу і є логарифмом максимальної амплітуди зміщення ґрунту в мікронах, яка вимірюється за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру. Магнітуда за Ріхтером вимірюється від 0 до 9 балів (найсильніший землетрус). Інтенсивність - це показник наслідків землетрусів, який характеризує розмір збитків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу.

Помітний струс поверхні землі від головного поштовху триває від 30 до 60 с, або навіть до 3-4 хв. Більш слабкі поштовхи можуть тривати  з інтервалами в декілька діб, тижнів, місяців і навіть років.

На сьогодні відсутні надійні  методи прогнозування землетрусів  та їх наслідків. Однак за зміною характерних  властивостей ґрунту, незвичайною поведінкою живих організмів перед землетрусом  ученим досить часто вдається складати прогнози. Провісниками землетрусів  є: швидке зростання частоти слабких  поштовхів (форшоків); деформація земної кори, яка визначається спостереженнями  із супутників або зйомкою на поверхні землі за допомогою лазерних джерел світла; зміна відношення швидкостей розповсюдження поздовжніх і поперечних хвиль напередодні землетрусу; зміна  рівня ґрунтових вод у свердловинах; вміст радону у воді тощо.

Найсильніші землетруси за останні 100 років:

Каліфорнія, США, 18 квітня 1906 року. Епіцентр - біля Сан-Франциско, інтенсивність - 10 балів. Основні збитки міста - через  пожежу, яку не вдавалося загасити три дні. Загинуло 700 осіб.

Японія, 1 вересня 1923 року, зруйновані Токіо і Йокогама. Знищені сотні  тисяч будинків, зруйновані мости  й тунелі, страшні пожежі. Загинуло близько 150 тис. осіб.

СРСР, Спітак, Ленінакан, 7 грудня 1988року. Сила землетрусу - 8 балів. Ушкоджені  дороги, залізниця. Спітак зруйнований  вщент, Ленінакан - на 80%. Загинуло понад 25 тис. осіб.

В Україні сейсмічно небезпечними районами є Карпати та гірський Крим. У минулому тут відбувалися руйнівні землетруси силою 6-8 балів (наприклад, Ялтинський землетрус 1927 р.). Центральні райони України належать до сейсмічно  спокійних, хоча й тут інколи реєструються підземні поштовхи, що докочуються  з районів Карпат і гір Вранча (Румунія). Першість за кількістю землетрусів  утримують Японія та Чілі: понад 1000 в рік, або 3 на день.

При землетрусі важливо зберігати  спокій. Якщо відчувається здригання  ґрунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам'ятаючи, що найбільш небезпечні предмети, які падають.

Перебуваючи у приміщенні, треба негайно зайняти безпечне місце. Це отвори капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері  з квартири), кути, утворені ними, місця  під балками каркасу, під несучими колонами, біля внутрішньої капітальної  стіни, під ліжком чи столом. Слід пам'ятати, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися  подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити  з місця.

Не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають уздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас  застав, і тільки дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце. Слід пам'ятати, що сходові прольоти та ліфти часто обвалюються під  час землетрусу. Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти  на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають. Перебуваючи  в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати подалі від високих  будинків, мостів чи естакад. Необхідно  залишатись в машині до припинення поштовхів. Опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, надати собі першу допомогу, якщо вона потрібна. Необхідно надати допомогу тим, хто  її потребує.

Зсуви. Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

• повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);

• середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу);

• швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину)

Зсуви - це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.