Лекции по "Безпека житедіяльности"

США застосовували хімічну зброю під час воєнних дій в Кореї (1951-1955) та війни у В'єтнамі (1964-1973), де для дестабілізації природного середовища скинули 14 млн. бомб і снарядів, розпорошили 5700т гербіцидів, «ейджент-оранджу», близько 23000т дефоліантів, 170т сильнодіючої отруйної речовини діоксану. Від них постраждало 2 млн. осіб. Хімічними речовинами було отруєно 202 000 га лісу та 1,11 млн. га території.

Під час Другої світової війни німецьке командування застосовувало біологічну зброю, розповсюджуючи головним чином висипний тиф. У 1943-1944роках на шляхах наступу радянських військ у спеціальних концтаборах створювались епідемічні осередки. Сюди привозили хворих і розміщували серед здорових. Матеріали Нюрнберзького процесу (1945-1946рр.) показали, що Німеччина активно готувалась до застосування біологічної зброї. Розробляла біологічну зброю і Японія.

У Кореї в 1951р. американці скинули бактеріологічні  бомби, в результаті чого виникла епідемія лихоманки Денге (геморагічна лихоманка). Декілька сотень тисяч кубинців також постраждали від цієї лихоманки, навмисно завезеної із США.

І хоча рішеннями ООН проголошена  перемога над чумою, віспою, ніхто  в світі не відмовляється від  лабораторій з біологічними засобами.

У XXст. військові дії проводились  досить активно. За приблизними даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22-25 мільйонів  осіб. Наведемо приклади локальних  військових конфліктів середини та кінця  XXст. Це війна у В'єтнамі, воєнні дії радянських військ в Афганістані, війна росіян в Чечні,  війни США та їх сателітів по блоку НАТО в Афганістані, Югославії та Іраку, які ведуться подекуди до цього часу в інтересах США. Кожна з них принесла людські жертви, біль та страждання тисячам і тисячам сімей, окрім того, супроводжувалась глибоким руйнуванням біосферних структур.

Звісно, що сьогодні, як і  колись перед другою світовою війною існує ООН, але ніхто з супердержав (особливо США та Великобританія) сьогодні не зважають на її рішення при лобіюванні своїх інтересів за рахунок народів  інших країн. Тобто право сильного було, є і завжди буде як похідна  людської фізіології та психології. Тому збройні сили, як атрибут державності, мабуть ніколи не втратять свого значення попри всі розмови з цього  приводу.

Що зроблено в Україні  з цього питання? У Кримінальному  Кодексі України внесено декілька статей: ст. 436 - позбавлення волі на строк до 3-х років за публічні заклики до війни; ст. 437 - позбавлення  волі на строк від семи до дванадцяти років за змову, планування чи підготовку війни; ст. 437 - позбавлення волі на строк  від десяти до п'ятнадцяти років  за ведення агресивної війни або  агресивних дій. 

3. Тероризм 

До соціально-політичних конфліктів відносяться виступи  екстремістських угруповань (тобто  тероризм). В наш час явище тероризму  досить поширене. Якщо донедавна звертання  до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковою, надзвичайною подією, то в наші дні  практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і  набув глобального характеру.

Тероризм (від лат. tеггог - страх, залякування) - це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють  країну, де тероризм піднесений до рангу  державної політики. Він може застосовуватись  і як засіб задоволення амбіцій  окремими політичними діячами, і  як знаряддя досягнення своїх цілей  мафіозними структурами, кримінальним світом.

Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація- звільнення з в'язниці товаришів по партії; кримінальна мотивація - вимога викупу);
• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);
• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів; форма самофінансування);
• вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

Аж до 80-х років ареною активного терору залишалась Європа. В європейських аеропортах регулярно  захоплювали літаки. Від рук терористів гинули політичні діячі.

У 70-80-ті роки в усьому світі  часто гриміли вибухи в громадських  місцях вокзалах, аеропортах, магазинах, суспільних та житлових будівлях.

На території Європи загальновідомі терористичні організації - італійські «Червоні бригади», німецьке «Відділення  Червоної Армії», баскська ЕТА, Ірландська республіканська армія (ІРА), войовничі  угруповання, які за допомогою крові  та терору намагаються і сьогодні вирішати «національні питання».

Особлива ситуація склалась у Росії з Чечнею - у пам'яті  залишились події в Будьонівську, Москві, Волгодонську, Буйнакську. Чечня  стала одним з центрів світового  тероризму (мусульманського тероризму). На Близькому Сході - це представники палестинських угруповань «Хамас», націоналістичні та ісламські рухи, в тому числі організації (наприклад, бойовики правого крила ФАТХа  «Танзім»). В Афганістані - це представники організації Усами бін Ладена «Аль-Каїда». У лютому 1993 року вони підірвали  бомбу в приміщенні Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку.

Чотири вибухи, які пролунали 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, Вашингтоні та біля Піттсбурга, без перебільшення, вразили світ. Терористам з організації  Усами бін Ладена «Аль-Каїда» вдалося  захопити декілька цивільних літаків, за штурвалами яких терористи-смертники  таранили вежі Всесвітнього торгового  центру та будівлю Пентагону. Внаслідок  вибуху та пожежі завалилися Північна та Південна вежі торгового центру. В результаті теракту загинуло декілька тисяч чоловік.

Через нездатність країн  з екстремістською чи релігійно-екстремістською  державною ідеологією вести проти  інших країн війни старого  типу (таких як друга світова або  «холодна»), екстремістські угруповання  цих країн неминуче повинні були звернутися до «зброї слабких» - терору, а глобалізація світу також неминуче повинна була надати їх діям глобального характеру, тобто призвести до світової терористичної війни. Ця війна почалася давно, але світ помітив це 11 вересня 2001 року після трагедії в Нью-Йорку та Вашингтоні.

Треба відзначити, що в Україні  не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні  перебуває в іншій площині - це «кримінальний тероризм» всередині  країни, спричинений відсутністю  ефективних політичної та економічної  систем, а також безконтрольна  діяльність закордонних терористичних  організацій на території України.

З метою запобігання тероризму  в Україні впроваджена кримінальна  відповідальність. Згідно ст.258 Кримінального  кодексу України передбачається позбавлення волі на строк від 5 до 10 років за теракти або дії  які можуть бути класифіковані як теракти.

У грудні 1972р. був створений Спеціальний комітет з питань міжнародного тероризму, до якого увійшли представники 34 держав. На початку 1995р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму. За останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань боротьби проти тероризму.

Якщо будуть знайдені методи боротьби з тероризмом, світ стане  спокійнішим і безпечнішим. А  поки він існує, необхідно знати, як треба поводитись, опинившись у  становищі заручника. Найважливіше для заручника- це залишитися живим. Тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії. Найкраще - це тихо сидіти і не привертати до себе уваги, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в бік  терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик). У присутності терористів бажано не вести розмов поміж собою, в крайньому випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що виділяє  заручника з-поміж усіх потерпілих. Особливо це стосується жінок - витерти  косметику, прикраси (зокрема, золоті та діамантові), тобто зробити себе на цей час максимально непривабливою. При стрілянині, відкритій терористами, негайно треба лягати на підлогу.  

4. Екстремальні  ситуації криміногенного характеру  та способи їх уникнення 

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко збільшується частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної  кризи, нерівномірності суспільного  розвитку, різкого спаду рівня  життя, значних прогалин у законодавстві  та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством. Яка ж існує зброя для самозахисту? Найдешевшим і доступним засобом  самозахисту є газовий(аерозольний) балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу.

У травні 1995р. було введено  в дію розпорядження Кабінету Міністрів, згідно з яким дозволялось  виготовляти і продавати в  Україні газові балончики тільки з двома речовинами: МПК і капсаїцином. Балончиками з газом СS дозволялось  користуватись тільки міліції. Сьогодні в Україні найбільш розповсюджені  аерозолі, які містять МПК («Терен»).

Серйозним засобом самооборони  є газовий пістолет. Для придбання, збереження і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхідно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли 18-річного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми про те, що власник цього документа є психічно нормальним і за станом здоров'я може володіти вказаним засобом самооборони. Дозвіл оформляється за місцем проживання строком на 1-3 роки. Після закінчення цього терміну зброю необхідно перереєструвати. Забороняється передавати пістолет і патрони до нього іншим особам без відповідного дозволу. При втраті або викраденні газової зброї треба терміново сповістити про це в правоохоронні органи.

Засобом самозахисту може стати пневматична зброя. Наприклад, з відстані 10м куля пневматичного пістолета здатна ввійти в м'які тканини людини на 2мм, чого достатньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматичної зброї не потрібно дозволу. Але з січня 1995р. придбання і використання пневматики обмежене - щоб купити зброю, яка має калібр більше 4,5мм і швидкість польоту кулі понад 100м/с, необхідно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цей засіб самооборони також має як недоліки, так і переваги. Наприклад, на траєкторію польоту металевої кульки не впливає зустрічний вітер (на відміну від газових пістолетів, при пострілі з яких ціль накривається газовою хмарою). Але ця зброя досить громіздка і, головне, не існує законодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.

Досить ефективним засобом  самозахисту є автономні сигнальні пристрої, їх застосування дуже просте: висмикнеш дротик - брелок для ключів, сумка чи дипломат починають видавати такі гучні й пронизливі звуки, що будь-який зловмисник побоїться мати справу з вами, не привертаючи до себе загальної уваги. Такий сигнальний пристрій розрахований на 1 чи 2 години безперервного крику, вимкнути його, не знаючи секрету, практично неможливо. Засіб вважається безпечним. Єдине застереження - потужність звукового тиску не повинна перевищувати 80 децибел.

Якщо людина не має змоги  придбати зброю для самозахисту  або можливості її застосувати, можна  скористатися простими порадами на кожний день щодо особистої безпеки :

• гроші й цінні речі тримайте при собі; портфелі, сумочки не залишайте без догляду;

• в кафе або барі, перш ніж повісити пальто на вішалку або спинку крісла, заберіть з нього гроші і документи;

• не відчиняйте двері незнайомій людині (або тримайте двері на ланцюжку); пам'ятайте, грабіжники можуть приходити під виглядом сантехніків, службовців газопостачання, електромережі і навіть робітників міліції; посадові особи зобов'язані самі пред'явити посвідчення;

• повертаючись додому пізно ввечері, намагайтесь йти по освітленій та жвавій вулиці, уникаючи темних провулків та парків, хоча це й забере більше часу;

• якщо на Вас напали, кричіть якомога голосніше або розбийте скло найближчого помешкання чи магазину; спробуйте поговорити з нападником і зверніться до його почуттів.

Найсуворіші покарання, передбачені  Кримінальним кодексом України, встановлюються за вбивство та зґвалтування. Статеві  злочини через серйозність фізичних та психологічних наслідків для  жертв належать до особливо важких посягань. Кримінальні дані свідчать, що злочини із зґвалтування мають  тенденцію до зростання. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без  належного розслідування та відповідного покарання. Тому злочинці й роблять  нові й нові напади.

Для захисту від зґвалтування необхідно:

не провокувати зґвалтування своїм зовнішнім виглядом, не слід давати щонайменших приводів до залицянь з боку незнайомця;

уникати улюблених місць  ґвалтівників - віддалених пляжів, місць  для заміського відпочинку тощо, не рекомендується у сутінках ходити через  двори, парки та сквери;

обходити місця, де збираються підлітки;

при нападі можна також  застосувати фізичний опір - завдати  удару по больових місцях: в області  паху, по очах. Бити треба коліном, ліктем. Спричинити біль можна також в  ділянці обличчя, шиї, живота. Захищаючись, треба завжди йти до кінця - на карту  може бути поставлене Ваше життя;