Лекции по "Безпека житедіяльности"

На території  України знаходиться 877 хімічно небезпечних  об'єктів і 287000 об'єктів використовують у своєму виробництві сильнодіючі  отруйні речовини або їх похідні (у 140 містах та 46 населених пунктах). Нарощення хімічного виробництва  призвело також до зростання кількості  промислових відходів, які становлять небезпеку для навколишнього  середовища і людей. 

 

5. Аварії на  транспорті 

 

Необхідність транспорту в наш час не викликає сумнівів. Транспортні засоби мають великий  позитивний вплив на економіку країни, створюють зручність і комфорт  для людей. Розвиток транспорту, підвищення його ролі в житті людей супроводжується  не тільки позитивним ефектом, а й  негативними наслідками, зокрема, високим  рівнем аварійності транспортних засобів  та дорожньо-транспортних пригод (ДТП).

Автомобільний транспорт. У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблизно в 30 разів більша кількість отримує травми.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові й соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Велике значення при аваріях  має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес. Для пасажирів, зовсім не підготовлених та не обізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, вчинять менше помилок під час аварійної ситуації, що може врятувати їм життя. Тому необхідно, щоб кожний пасажир з метою підвищення особистої дорожньо-транспортної безпеки знав аварійні ситуації, характерні для того чи іншого виду транспортних засобів, послугами якого він скористався, був добре обізнаний із засобами індивідуального та колективного захисту, що знаходяться на транспортному засобі, знав методи їх використання.

Повітряний транспорт. З моменту виникнення авіації виникла проблема забезпечення безпеки авіапольотів. На відміну від інших видів транспорту, відмови двигунів у польотах практично завжди призводять до неминучих катастрофічних наслідків. У середньому щорічно в світі відбувається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких гинуть усі паса жири та екіпаж. Близько двох тисяч людських життів щорічно забирають авіаційні катастрофи, а на дорогах світу щорічно гине понад 250 тисяч чоловік. Отже, ризик потрапити під колеса автомобіля в 10-15 разів вищий від ризику загинути в авіакатастрофі.

Аналіз авіаційних катастроф  у світовому масштабі показує, що загальний шанс на спасіння в авіакатастрофах  при польотах на великих реактивних авіалайнерах значно вищий порівняно  з невеликими літаками.

Наслідки при авіакатастрофах  для пасажирів можуть бути: від  слабкого невротичного шоку до тяжких чисельних травм.

Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки. Крім цього, залізничними коліями перевозяться небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.

Найбільшу небезпеку для  пасажирів становлять пожежі в вагонах. Зумовлюється це тим, що в вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика кількість людей. Температура в  осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів  горіння. Особливо небезпечними є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.

Морський транспорт. Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство пов'язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини. Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.

У світовому морському  транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, з них гине понад 200 одиниць (3%). Безпосередньої небезпеки  для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких близько 2000 гинуть (33%).

Найтяжча в історії  мореплавства катастрофа пасажирського  судна «Дона Пас» в районі Філіппін забрала 3132 життя. Помилки екіпажу  призвели до загибелі технічно справних кораблів «Михайло Ломоносов» та «Адмірал Нахімов» при спокійному морі та ясній  погоді.

У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля постає необхідність вжити  заходів для швидкої евакуації  пасажирів. Операція з евакуації  вже сама по собі пов'язана з ризиком  для життя людей, особливо в умовах штормової погоди. Найбільша небезпека  виникає тоді, коли відмовляють пристрої. Неможливість залишити в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і  потрапляють в надзвичайно складну  ситуацію.

Ризик для життя пасажирів  виникає при спуску на воду рятувальних  засобів, а саме: при перекиданні  шлюпки, сильних ударах об борт корабля  і т.ін. Втрата шансів на порятунок  може виникати внаслідок неправильного  використання рятувальних жилетів  або коли люди стрибають з висоти 6-15 м з борту корабля, який тоне.

Гіпотермія становить  головну небезпеку для пасажирів, які рятуються в шлюпках або  на плотах. Щоб уповільнити переохолодження  організму і збільшити шанси  на виживання необхідно голову тримати  якомога вище над водою, тому що понад 50% всіх тепловитрат організму припадає на голову. Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати  фізичні зусилля.

Перебуваючи на рятувальному плоті, шлюпці чи у воді, людина повинна  намагатися подолати паніку, розгубленість, вірити в те, що її врятують. Така поведінка  в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання. 

 

6. Пожежі та  вибухи 

 

Вибухи та їх наслідки - пожежі, виникають на об'єктах, які виробляють вибухонебезпечні й хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах  виділявся переважно чадний газ. Але в останні десятиріччя  горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення  в повітря синильної, соляної  й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при  витоку газоподібних та зріджених вуглеводних  продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену тощо.

В останнє десятиріччя  від третини до половини всіх аварій на виробництві пов'язано з вибухами технологічних систем та обладнання: реактори, ємності, трубопроводи тощо. Пожежі на підприємствах можуть виникати також внаслідок пошкодження  електропроводки та машин, які перебувають  під напругою, опалювальних  систем.

Проведені у США дослідження  показали, що пожежі й вибухи відбуваються: через несправність електрообладнання - в 23% випадків; куріння в неналежному  місці - 18%; перегрів внаслідок тертя  в несправних вузлах машин - 10%; перегрів пальних матеріалів - 8%; контакти з  пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів - 7%;  контакти з полум'ям, запалення від полум'я горілки - 7%; запалення від пальних часток (іскри) від установок та устаткування для спалювання - 5%; самозапалювання пальних матеріалів - 4%, запалювання матеріалів при різанні та зварюванні металу - 4%.

Більше 63% пожеж у промисловості  обумовлено помилками людей або  їх некомпетентністю. Коли підприємство скорочує штати й бюджет аварійних  служб, знижується ефективність їх функціонування, різко зростає ризик виникнення пожеж та вибухів, а також рівень людських та матеріальних втрат. 

 

 

 

Блок 3.3. Лекція 10. Соціально-політичні небезпеки.

План

1.Соціально-політичні  небезпеки та шляхи їх реалізації.

2.Війни.

3.Тероризм.

4.Екстремальні  ситуації криміногенного характеру.

5.Соціальні небезпеки:  алкоголізм, тютюнокуріння. 

 

 

 

1.Соціально-політичні  небезпеки та шляхи їх реалізації

Соціально-політичні небезпеки  досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах. Існує багато визначень  конфліктів. Так, у політологічних словниках  найпоширенішим є таке трактування  конфлікту: зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою  реалізації їхніх інтересів за умов протидії. Джерелами конфлікту є: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.

Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб'єктивну реакцію  на нього. Якщо конфлікт виникає в  суспільстві, то це суспільний конфлікт.

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно  стає соціально-політичним. Політичні  інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно відстоюють певні  соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають  політичної значущості, якщо вони зачіпають  міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.

Суб'єктами соціально-політичного  конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво.Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого  стає неминучим тоді, коли зачіпає  інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання  на ресурси, вплив, територію з боку індивіду, групи, держави (коли йдеться  про міжнародний конфлікт).

Суб'єктами конфліктів можуть виступати:

1)окремі люди, групи, організовані  в соціальні, політичні, економічні  та інші структури;

2)об'єднання, які виникають  у вигляді політизованих соціальних  груп, економічних і політичних  груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Помітне місце посідає  один з різновидів соціального конфлікту - міжетнічний, пов'язаний із суперечностями, що виникають між націями. Особливої гостроти він набув у країнах, які зазнали краху форми державного устрою (СРСР, Югославія).

Існує дві форми конфліктів:

відкрита - відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

закрита, або латентна, коли відвертого протистояння немає, але відбувається невидима боротьба.

Соціальні конфлікти поділяються на: політичні (конфліктують політичні системи); соціальні (конфліктують соціальні системи); економічні (конфліктують економічні системи (наприклад, корпорації)).

Поняття «соціально-політичний конфлікт» використовується, коли трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська війна, страйки) і між державами (війни, партизанські рухи).

Часто після завершення конфлікту  виникає ще один етап - постконфліктний синдром, що характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували.

Постконфліктний синдром  у разі загострення може започаткувати  новий конфлікт. Це ми спостерігаємо  на прикладах перманентного близькосхідного  конфлікту, конфліктів у Північній  Ірландії, Іспанії та ін. 

 

2. Війни 

 

Війна - це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова- крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Найбільша кількість жертв  через політичні причини є  наслідком війни. Так, під час  Другої світової війни в СРСР (1941-1945 рр.) загинуло близько 55 млн. осіб, було повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч  селищ. Під час в'єтнамської війни  в 60-ті роки було вбито близько 7 млн. місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих  руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому  середовищу.

Учені підрахували, що більш  як за чотири тисячоліття відомої  нам історії тільки близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни  на планеті забрали вже понад 4 млрд. людських життів. Кількість загиблих різко зростає з розвитком  засобів знищення людей та розширенням  масштабів військових дій.

Найбільшу небезпеку для  людства та природного середовища становить ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного бомбардування в серпні 1945р. міст Хіросіма й Нагасакі в Японії. Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження ґрунту, рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становила 273 тисячі осіб, під смертельне радіоактивне опромінення потрапило 195 тисяч осіб.

Ядерна зброя була виготовлена  та випробувалась в СРСР (1949р.), Велико британії (1952р.), Франції (1960р.), Китаї (1964р.). Сьогодні у науково-технічному відношенні до виробництва ядерної зброї  готові понад 40 держав світу, принаймні 30 країн її мають. У світі є  понад 50 000 ядерних боєголовок - на підводних  човнах, на літаках, на кораблях, у спеціальних  сховищах. Сила вибуху цієї зброї дорівнює силі вибуху двадцяти мільярдів тонн тринітротолуолу, тобто силі, яка  в 1 600 000 разів перевищує силу вибуху бомби, що зруйнувала Хіросіму.

Непоправної шкоди людству  завдали наземні, підземні й підводні випробування атомної зброї військовими  США та Франції в Тихому океані на атолах Бікіні, Муруроа, в преріях  штату Невада та ін. За тридцять років (1961-1990рр.) у Карському та Баренцовому  морях було затоплено 11 тисяч контейнерів  із радіоактивними відходами (головним чином відходи ядерного палива підводних  човнів). На Новій Землі було проведено 132 випробування ядерної зброї. Як наслідок природа і людство до цього  часу потерпає від цього забруднення  атмосфери, води та землі.

Велику небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя. Перше досить ефективне застосування хімічної зброї у великих масштабах було здійснене німцями 22 квітня 1915 року на півночі від Іпру в Бельгії. Внаслідок першої газової атаки на Західному фронті було отруєно 15 тисяч осіб, з них 5 тисяч загинуло. 31 травня 1915року німці здійснили газову атаку на Східному фронті в районі Болимова біля Волі Шиловської, де російські війська втратили отруєними понад 9 тисяч осіб, з них померло 1200.