Ведення державного земельного кадастру на локальному рівні на території Данилівської сільської ради Білгород-Дністровського району Од

Міністерство  аграрної політики та продовольства  України

Одеський  державний аграрний університет

Факультет землевпорядкування

Кафедра зельного кадастру 
 
 
 
 

КУРСОВИЙ  ПРОЕКТ

З дисципліни:"Земельний кадастр"

На  тему:"Ведення державного земельного кадастру на локальному     рівні на території Данилівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області" 
 
 
 

                                                                                                                                                  Виконав:

                                                                                                                                                   Студ.4/3 зем.

        Варварук І.В.

        Перевірив:

                                                                                                                                                    Кульчицька Л.А.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       
 
 

                                                                               Одеса 2011 

Зміст 

Вступ…………………………………………………………………………….3

1. Формування  землеволодінь, землекористувань різних форм господарювання……………………………………………………………...…5

2. Аналіз змін  за обліковий період…………………………………………....16

3. Ведення державної  статистичної звітності………………………………...19

4. Державний  реєстр земель…………………………………………………...23

Висновок………………………………………………………………………..31

Список використаної літератури……………………………………………...32

Додатки:

1. Витяг з форми 6 – зем;
2. Витяг з форми 2 – зем;
3. Поземельна книга;
4. Книга  записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди;
5. Обмінний файл;
6. Реєстраційна картка;
7. План землеволодінь, землекористувань Данилівської сільської ради Білгород – Дністровського району Одеської області;
8. Кадастровий план землеволодінь, землекористувань ФГ «Агролюкс».

 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

       Завданням ведення земельного кадастру локального рівня являються забезпечення органів  влади, зацікавлених юридичних та фізичних осіб достовірними даними про кількість  і якість, господарський стан, правовий статус і оцінку.

       Ведення земельного кадастру поділяється на наступні рівні:

• локальний рівень – сільська, селищна, міська ради;
• базовий рівень – район;
• регіональний рівень – область;
• загальнодержавний (загальнонаціональний) – територія всієї держави.

       Земельний кадастр на локальному рівні ведеться з метою реєстрації землеволодінь, землекористувань на адміністративній території, визначення ставки оподаткування, реєстрації договорів про оренду землі, реєстрації документів прав власності, користування землею, ведення державного обліку кількості і якості земель в межах землеволодінь, землекористувань, а також закріпленої адміністративної території і проведення оціночних  робіт, обстежень і обслідувань  земель. Данні про розміри, кількість  і якість земельних угідь являються  конфіденційними. Це означає, що до них  має право доступу кожен власник  земель, але вони не підлягають розповсюдженню між усіма власниками.

       На  локальному рівні в державному земельному кадастрі містяться і зберігаються відомості про земельні ділянки та інші об'єкти нерухомого майно, розташовані на цих земельних ділянках, що знаходяться в межах району (в розрізі сіл, селищ, міст районного значення та відповідних територій за межами населених пунктів), міст обласного значення та міст Києва і Севастополя, речові права та їх обмеження. 
На локальному рівні в державному земельному кадастрі систематизуються і зберігаються відомості державного земельного кадастру про межі адміністративно-територіальних одиниць, територіальних та кадастрових зон, кадастрових кварталів, земельних ділянок, земель з особливим режимом використання, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування грунтів, про кількісну і якісну характеристики земель, економічну та грошову оцінку та вартість земельних ділянок, про розподіл земель та розташованого на них нерухомого майна між власниками і користувачами, у тому числі орендарями, черговий кадастровий план, індексна кадастрова карта.

       Дані  земельного кадастру локального рівня  являються відкритими для всіх державних  органів, які в тій чи інший  спосіб мають справу у використанні земельних ресурсів.

       Дані  земельного кадастру локального рівня  являються первинною основою  для ведення державного земельного кадастру вищих рівнів. Державний  земельний кадастр локального рівня  ведеться в розрізі підприємств, господарств за категоріями земель і земельними формами власності.

       На  локальному рівні ведеться наступна земельно-кадастрова документація:

       -земельно-кадастрові  карти;

       - кадастровий план населеного  пункту;

       - реєстр громадян;

       - реєстр землеволодінь, землекористувань;

       - реєстр документів, які посвідчують право власності або право користування землею, а також реєстр договорів оренди землі.

       Виконання ролі державного земельного кадастру у суспільстві залежить від достовірності і повноти його даних, оперативності їх одержання і надання споживачу. Завданням даного курсового проекту є навчитись вести державний земельний кадастр на локальному рівні (території сільської, селищної, міської ради) на території Данилівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

1. Формування землеволодінь, землекористувань різних форм господарювання

 

       Право власності на землю набувається  та реалізується на підставі Конституції  України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються  відповідно до них.

       Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній власності.

       Згідно  Земельного кодексу України, право  власності на землю – це право  володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками [ 1 ].

       Згідно  Закону України «Про власність» право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

       Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

         Кожен громадянин в Україні  має право володіти, користуватися  і розпоряджатися майном особисто  або спільно з іншими.

         Власність в Україні виступає  в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності  є рівноправними. 

       За  цим нормативно-правовим актом суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.  
Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам. Допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав. Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.

       Об’єктами права власності можуть бути   жилi будинки, квартири, предмети особистого користування, дачi, садовi будинки, земельнi дiлянки, насадження на земельнiй дiлянцi, засоби виробництва, вироблена продукцiя i т.д..

         Склад, кiлькiсть i вартiсть майна, що може бути у власностi громадян не обмежуються, крiм випадкiв, передбачених законом.

       Громадяни України мають право на одержання  у власнiсть земельних дiлянок  для:

• ведення фермерського господарства;
• пiдсобного господарства;
• будiвництва та обслуговування жилого будинку i господарських будiвель;
• садiвництва;
• дачного i гаражного будiвництва.

       Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі:

• одержання їх у спадщину;
• одержання частки землі у спільному майні подружжя;
• купівлі-продажу, дарування та обміну [ 6 ] .

       Право постійного користування земельною  ділянкою - це право володіння і  користування земельною ділянкою, яка  перебуває у державній або  комунальній власності, без встановлення строку.

       Права постійного користування земельною  ділянкою із земель державної та комунальної  власності набувають:

       а) підприємства, установи та організації, що належать до державної  та комунальної власності;

       б) громадські організації  інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

       в) релігійні  організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

       Право оренди земельної ділянки - це засноване  на договорі строкове платне володіння  і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

       Земельні ділянки  можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним  громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним  об'єднанням і організаціям, а також  іноземним державам.

       Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають  у прибережній захисній смузі  водних об'єктів, або на земельних  ділянках дна водних об'єктів.

       Оренда земельної  ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

       Право оренди земельної  ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних  торгах, а також передаватися у  заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом [ 1 ].

       Право приватної власності на землю  є похідним від права власності  на землю народу Україну і визначається як система юридичних норм та інших  правових заходів, які регулюють  земельні відносини і забезпечують реалізацію права власника щодо володіння, користування, розпорядження [6].