Розділ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВИХ ВІДНОСИН, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ПРЕДМЕТ ТРУДОВОГО ПРАВА

       2.1. Поняття трудових  відносини як предмету  трудового права

       Серед інших суспільних відносин, які є предметом трудового права, чільне місце належить трудовим відносинам. Об'єктом і змістом їх є трудова діяльність, в якій реалізується здатність людини до праці. Відтак, основним предметом трудового права є суспільні відносини, пов'язані із застосуванням та організацією праці.

       Трудові відносини — це відносини працівника і роботодавця, що виникають у  зв'язку з використанням несамостійної  праці в загальному процесі організації праці¹³.

       Учасники (суб'єкти) трудових відносин — працівник  і роботодавець (власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа), які свої взаємовідносини будують, як правило, на договірній основі.

       Трудовим  відносинам як предметові трудового  права характерні такі ознаки (рис. 1.). 

                                    Рис. 1. Ознаки трудових відносин

       Відносини, побудовані на індивідуальній праці, не є предметом трудового права (наприклад, праця підприємця). На осіб, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, норми трудового права теж не поширюються.

       Державна  служба належить до предмета трудового  права, щодо служби в органах внутрішніх справ, то вона виходить за межі трудового права і є предметом адміністративного права. На військовослужбовців трудове право теж не поширюється.

       Трудові відносини — відносини, побудовані на угоді між працівником і роботодавцем про виконання працівником за оплату певної роботи, що потребує того чи іншого фаху, кваліфікації або посади, на підпорядкуванні працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, якщо роботодавець забезпечує умови праці, передбачені трудовим законодавством, колективним договором, угодами, трудовим договором¹⁴. 

 

       2.2. Відносини, що  тісно пов’язані  з трудовими

       До  системи суспільних відносин, які  є предметом трудового права, крім відносин трудових, належать відносини, тісно пов'язані з трудовими; вони передують їм, супроводжують чи походять з них.

       На  це в юридичній літературі немає єдиної точки зору (рис. 2)¹⁵. 

 

       Рис.2. Відносини, тісно пов'язані з трудовими відносинами,

       за  класифікацією О.В. Смирнова 

       Так, наші російські колеги — К.Н. Гусов  і В.Н. Толкунова відносинами, тісно пов'язаними з трудовими, вважають:

       - відносини щодо зайнятості й працевлаштування;

       - відносини трудового колективу з роботодавцем організаційно-управлінського характеру;

       - організаційно-управлінські відносини профспілкового органу чи іншого уповноваженого працівниками органу з роботодавцем на виробництві;

       - відносини, пов'язані з наглядом і контролем за трудовим законодавством та охороною праці;

       - відносини щодо підготовки кадрів, професійного добору фахівців і підвищення їх кваліфікації на виробництві;

       - відносини, пов'язані з матеріальною відповідальністю учасників трудових відносин за шкоду, заподіяну з вини однієї сторони іншій;

       - соціально-партнерські відносини представників колективу та роботодавця, пов'язані з веденням переговорів та укладанням колективного договору чи інших соціально-партнерських угод;

       - відносини, необхідні для вирішення трудових спорів¹⁶.

       2.2.1. Організаційно-управлінські відносини у сфері праці

       Ці  відносини виникають у процесі організації й управління колективною працею, участі виборних профспілкових органів, трудових колективів у встановленні умов праці, застосування чинного законодавства про працю.

       Вони  мають на меті вироблення й прийняття  локальних нормативно-правових актів і рішень щодо вдосконалення організації, нормування, оплати й охорони праці тощо. Ці відносини пов'язані з розробкою, укладанням і виконанням колективних договорів, а також інших соціально-партнерських угод (генеральних, галузевих, регіональних, тарифних).

       Суб'єктами організаційно-управлінських відносин на рівні організації є, з однієї сторони — роботодавець, а з другої — виборний профспілковий орган та інші органи, уповноважені трудовими колективами на представництво. Учасники їх — соціальні партнери, які приймають нормативно-правові акти щодо соціально-трудових відносин: угоди, колективний договір та ін.

       Змістом організаційно-управлінських відносин є права й обов'язки сторін, пов'язані з розробкою та прийняттям локального нормативно-правового акта.

       Організаційно-управлінські відносини охоплюють умови й  оплату праці, застосування норм трудового права, в тому числі локальних; вони регулюють питання захисту прав працівників, встановлення додаткових — порівняно із законодавством — трудових і соціально-побутових пільг, а також інших проблем, що зачіпають індивідуальні та колективні інтереси працівників.

       Ці  відносини можуть виникнути з  волі роботодавця, трудового колективу, виборного профспілкового чи іншого органу, уповноваженого представляти трудовий колектив. Наприклад, для укладення колективного договору.

       Як  правило, ініціативу в розробці й  прийнятті нормативно-правових актів виявляє роботодавець, який відповідає за організацію виробництва.

       Підставою для припинення організаційно-управлінських  відносин є прийняття локально-нормативного акта чи втрата чинності діючого нормативно-правового акта.

       2.2.2. Відносини, пов'язані з працевлаштуванням

       Ці  відносини передують трудовим відносинам. У процесі працевлаштування є три види взаємопов'язаних відносин (рис. 3)¹⁷. 

       Рис.3. Види відносин у процесі працевлаштування громадян 

       До  суб'єктів відносин щодо зайнятості належать центри зайнятості, центри організації професійного навчання незайнятого населення, а також центри професійної орієнтації населення. Органи зайнятості відіграють роль посередників, вони мають збалансувати попит і пропозицію робочої сили для раціональної зайнятості населення. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і можуть на рівних конкурувати на ринку праці.

       Відносини між громадянином та органом працевлаштування виникають на підставі звернення громадянина із заявою щодо його працевлаштування. Орган працевлаштування зобов'язаний розглянути її і вирішити комплекс питань, пов'язаних з його працевлаштуванням.

       Відносини між центром зайнятості й роботодавцем виникають, якщо необхідно:

       - зобов'язати роботодавця повідомити  центр зайнятості про свої  потреби в кадрах, укласти трудовий  договір з громадянином, направленим центром зайнятості на вакантну посаду;

       - дати вмотивовану відповідь центрові зайнятості, коли громадянинові відмовлено в укладанні трудового договору і повернути направлення центру зайнятості;

       - зобов'язати працевлаштувати громадян  деяких категорій згідно чинного  законодавства України про зайнятість населення.

       Відносини між громадянином, який шукає роботу, і роботодавцем (щодо його працевлаштування — прийняття на роботу за направленням центру зайнятості) виникають у зв'язку з правом громадянина на вибір виду зайнятості.

       Якщо  робота, на яку направляється громадянин, з тих чи інших причин його не влаштовує, він має право відмовитися від укладання трудового договору. Роботодавець також має право відмовитися від укладання трудового договору з громадянином, якщо ділові якості чи стан його здоров'я не дають змоги виконувати роботу, зазначену в направленні центру зайнятості.

 

       2.2.3. Відносини у зв'язку з наглядом за охороною праці та контролем за дотриманням трудового законодавства

       Ці  відносини виникають між органами нагляду й контролю за дотриманням  чинного законодавства про працю та посадовими особами роботодавця¹⁸. Ці відносини є охоронними, їх змістом є права та обов'язки сторін, спрямовані на створення належних, безпечних і здорових умов праці та додержання трудового законодавства. Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

       2.2.4. Відносини у зв'язку з професійною підготовкою кадрів і підвищенням кваліфікації (перекваліфікації) на виробництві.

       Ці  відносини мають три групи зв'язків (рис. 4). 

       Рис. 4. Відносини у зв'язку з підготовкою кадрів

       підвищенням кваліфікації 

       Відносини у зв'язку з професійною підготовкою  виникають, коли громадяни отримують  робочі спеціальності або підвищують кваліфікацію, або здійснюють перекваліфікацію працівників.

       Відносини у зв'язку з професійною підготовкою кадрів на виробництві (Рис. 5).

       Відносини у зв'язку з професійною підготовкою кадрів на виробництві

       Рис. 5. Особливості відносин у зв'язку з професійною підготовкою