Предмет трудового права Украины

       Відносини щодо дисциплінарної і матеріальної відповідальності є охоронними за своєю  соціальною спрямованістю, однак реалізуються в рамках трудового договору, який охоплює всю систему індивідуальних трудових відносин⁷.

       У науці трудового права прийнято включати в систему суспільних відносин, що становлять предмет трудового  права, крім власне трудових відносин, також велику групу відносин, тісно пов'язаних з трудовими, які передують, супроводять або витікають з останніх (колективні трудові відносини)⁸. До них відносять - організаційно-управлінські відносини в сфері праці; відносини щодо забезпечення зайнятості, профорієнтації і працевлаштування; відносини щодо професійного відбору, професійної підготовки й підвищення кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві; соціально-партнерські відносини; відносини щодо нагляду і контролю за охороною праці й дотриманням трудового законодавства; відносини щодо розгляду трудових спорів. Професор К.Н. Гусов і професор В.Н. Толкунова називають також організаційно-управлінські відносини профспілкового органу на виробництві або іншого уповноваженого працівниками органу з роботодавцем, його адміністрацією (з приводу поліпшення умов праці, застосування норм трудового права, прийняття і застосування локальних норм трудового права, захисту прав трудящих), а також відносини щодо матеріальної відповідальності учасників трудового відношення за шкоду, заподіяну з вини однієї сторони іншій⁹.

       Професор  Р.З. Лівшиць до відносин, що передують  трудовим, відносить відносини на ринку праці щодо забезпечення зайнятості; до відносин, функціонуючих одночасно  з трудовими - відносини щодо участі трудящих в управлінні виробництвом, щодо колективних переговорів, щодо укладення і виконання колективного договору, щодо встановлення умов праці, з охорони праці, щодо контролю і нагляду за дотриманням трудового законодавства, з вирішення колективних трудових спорів, з участі профспілок у регулюванні трудових відносин. За термінологією Міжнародної Організації Праці ці відносини отримали назву колективних трудових відносин на відміну від індивідуальних трудових відносин за участю працівника. Колективні трудові відносини покликані обслуговувати відносини найманої праці. До відносин, які можуть слідувати за трудовими, належать відносини щодо вирішення трудових спорів у питаннях здійснення тих або інших виплат (наприклад, виплати вивільненому працівникові середнього заробітку у встановлених межах на період до працевлаштування)¹⁰.

       Розвиток  нових економічних умов, наявність  нової законодавчої бази, нові суспільні  відносини змушують переосмислити  юридичну природу названих відносин, їх місце в загальній системі права, а також у предметі трудового права.

       1.3. Загальні правила  законодавчого регулювання  трудових відносин  що становлять предмет трудового права

       Законодавство про працю регулює трудові  відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

       Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

       Застосування  ст. 3 КЗпП вкрай ускладнене неузгодженістю її змісту з деякими іншими законодавчими актами¹¹. Для правильного розуміння статті,  варто враховувати, що ст. 3 КЗпП у початковій редакції, змінені лише Законом від 20 березня 1991 року, за загальним правилом, виключала поширення дії Кодексу законів про працю на трудові відносини членів колгоспів. Лише деякі групи норм Кодексу законів про працю та інших актів законодавства про працю поширювалися на трудові відносини в колгоспах, однак це безпосередньо, а в силу норм колгоспного законодавства, що відсилали до законодавства про працю.

       Законом від 20 березня 1991 року до ст. 3 КЗпП внесені зміни, відповідно до яких Кодекс законів про працю був поширений на всіх працівників (крім військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, на яких не ведуться трудові книжки, а також деяких інших осіб, які не мають статусу працівників за трудовим правом), незалежно від галузевої належності і форми власності підприємств, установ, організацій, з якими працівники перебувають у трудових відносинах. Правильність такого розуміння частини першої ст. 3 КЗпП підтверджується частиною другою тієї ж статті, яка допускає лише встановлення особливостей регулювання трудових відносин тих працівників, які одночасно є членами кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств.

       Проте вже після того, як Законом від 20 березня 1991 року були внесені зміни  до ст. 3 КЗпП, які остаточно, здавалося  б, вирішили питання про поширення, як правило, норм КЗпП на всіх працівників, при прийнятті Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" Верховна Рада України знову зробила спробу обмежити сферу дії Кодексу законів про працю і трудового законодавства в цілому. Ст. 19 названого Закону встановила: "трудові відносини членів підприємств (колективних сільськогосподарських підприємств) регулюються цим Законом і статутом підприємств, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України".

       Заперечувати чинність ст. 19 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" з тієї причини, що вона суперечить ст. 3 КЗпП, норми якого повинні застосовуватися переважно перед нормами інших законів у силу ст. 4 КЗпП, було б неправильним. П. 3 Постанови "Про порядок введення Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" приписує до приведення законодавчих актів, що суперечать цьому Законові, у відповідність до нього, застосовувати тільки ті законодавчі акти, що не суперечать цьому Закону. Однак не слід перебільшувати значення протиріччя між ст. 19 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" і частиною другою ст. 3 КЗпП. Закон "Про колективне сільськогосподарське підприємство" містить вкрай обмежену кількість норм, що регулюють трудові відносини. Практика свідчить, що у статутах таких підприємств подібні норми також зазвичай не встановлюються. За таких умов, оскільки ст. 19 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" не передбачає прямого поширення норм Кодексу законів про працю на трудові відносини у таких підприємствах, норми цього Кодексу варто застосовувати до трудових правовідносин у колективних сільськогосподарських підприємствах за аналогією (за відсутності відповідних норм у Законі "Про колективне сільськогосподарське підприємство" і відповідних умов в статутах підприємств).

       Аналогічне  правило було встановлено ст. 27 Закону "Про фермерське господарство": "Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю". Воно також виключає застосування Кодексу законів про працю до трудових відносин членів фермерського господарства. У силу п. 4 Прикінцевих положень цього Закону закони та інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню, якщо вони не суперечать цьому Закону. Отже, ст. 27 Закону "Про фермерське господарство" має перевагу при правозастосуванні перед нормами Кодексу законів про працю, зокрема, - перед частиною другою ст. 3 КЗпП. Неможливість прямого застосування норм Кодексу законів про працю до трудових відносин членів фермерського господарства робить необхідним застосування їх за аналогією (оскільки відповідні відносини не врегульовані статутом фермерського господарства).

       При прийнятті Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" враховані невдалі спроби обмеження сфери дії Кодексу законів про працю, які мали місце під час прийняття Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Поширення на трудові відносини членів сільськогосподарських кооперативів законодавства про працю було визнано офіційно (ст. 25 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію"). Аналогічне положення сформульоване в частині першій ст. 34 Закону "Про кооперацію": "Трудові відносини в кооперативних організаціях регулюються цим Законом, законодавством про працю, статутами кооперативних організацій та правилами їх внутрішнього розпорядку".

       Частина друга ст. 3 КЗпП передбачає можливість встановлення "особливостей праці", тобто особливостей правового регулювання трудових відносин "членів кооперативів, та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями". Оскільки стороною трудового договору в силу ст. 21 Кодексу законів про працю завжди є працівник - фізична особа, і цю лінію правотворчі органи послідовно проводять через усі нормативні акти про працю, зазначення в частині другій ст. 3 КЗпП на "особливості праці членів... їх (кооперативів) об'єднань" варто визнати таким, що не підлягає застосуванню, оскільки членами об'єднань кооперативів є кооперативи як юридичні особи, а не фізичні особи (ст. 30 Закону. "Про кооперацію"). Зазначення в ст. 35 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" на регулювання трудових, відносин в кооперативних об'єднаннях та в ст. 34 Закону "Про кооперацію" на регулювання трудових відносин в кооперативних організаціях не є підставою для встановлення особливостей регулювання трудових відносин в кооперативних об'єднаннях їх статутами, оскільки ці особливості встановлюються не відповідно до зазначених правил, а в силу ст. 3 КЗпП.

       Загальна  межа встановлення особливостей правового  регулювання трудових відносин працівників, на трудові відносини яких зазначається у частині другій ст. 3 КЗпП, полягає в тому, що зазначеним працівникам у будь-якому випадку надаються передбачені законодавством про працю гарантії, що стосуються праці жінок, молоді, інвалідів, охорони праці й зайнятості. У зв'язку з прийняттям Конституції України, що допускає визначення діянь, які є дисциплінарними правопорушеннями, та встановлення відповідальності за них виключно законами¹², статутами юридичних осіб, перелічених у частині другій ст. 3 КЗпП, не можуть встановлюватися також заходи дисциплінарної відповідальності. Не повинно виникати особливих складностей при визначенні кола гарантій (та норм, що встановлюють їх) для жінок, молоді та інвалідів. Гарантії, що стосуються охорони праці, встановлені статтями 153-173 КЗпП, Законом "Про охорону праці" і відповідними спеціальними нормативними актами.                              

       Складніше визначити зміст гарантій, що стосуються зайнятості, і відповідних їм правових норм. Очевидно, це - гарантії, покликані забезпечити право працівників на зайнятість. Як вихідне положення для визначення поняття гарантій стосовно зайнятості (або гарантій щодо зайнятості) варто взяти найбільш близький термін, що вживається у ст. 5 Закону "Про зайнятість населення", - "Гарантії зайнятості". У цій статті йдеться про додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення, однак порівняння ст. 5 зі ст. 4 Закону "Про зайнятість населення" дає підстави для твердження про те, що саме в цих двох статтях визначений зміст гарантій зайнятості.

       Підкреслимо, що ні законодавством, ні статутами підприємств, зазначених у частині другій ст. 3 КЗпП, не може знижуватися рівень гарантій для працівників перелічених підприємств, який передбачено Кодексом законів про працю, і стосується зайнятості, охорони праці, праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

       Закон "Про сільськогосподарську кооперацію" не встановлює особливостей регулювання праці найманих працівників сільськогосподарських кооперативів, крім одної ч. 2 ст. 35 цього Закону встановлює лише, що за згодою сторін допускається укладення трудового контракту.

       Трудові відносини фермерського господарства з найманими працівниками регулюються законодавством про працю з урахуванням особливостей, встановлених ст. 27 Закону "Про фермерське господарство". Таких особливостей дві: 1) з найманими працівниками фермерського господарства може укладатись контракт; 2) трудовий договір (контракт) з таким господарством в будь-якому разі укладається в письмовій формі.

       На  найманих працівників колективних  сільськогосподарських підприємств повністю поширюється чинність Кодексу законів про працю та інших актів законодавства про працю.

       Допускається  встановлення особливостей правового, регулювання трудових відносин працівників підприємств з іноземними інвестиціями. Вони можуть встановлюватися законодавством і статутами підприємств за умови, що вони не будуть знижувати рівень правових гарантій, що встановлені законодавством про працю і що стосуються зайнятості, охорони праці, праці жінок, неповнолітніх та інвалідів, а також не будуть стосуватися заходів дисциплінарної відповідальності. Закон "Про режим іноземного інвестування" не встановлює будь-яких особливостей регулювання праці працівників підприємств з іноземними інвестиціями. Однак немає перешкод для встановлення таких особливостей у статутах підприємств (з урахуванням зазначених вище обмежень).   

       У частині другій ст. 3 КЗпП говориться про особливості праці. Це, звичайно, стилістично невдало, оскільки необхідно  вести мову про особливості регулювання  праці. Однак будь-якому разі, ясно, що законодавець обмежив можливість встановлення на зазначених у частині другій ст. 3 КЗпП підприємствах тільки особливостей регулювання праці, тобто трудових відносин у вузькому розумінні, а не відносин, пов'язаних з трудовими. Тому уявляється неприпустимим внесення до статутів підприємств, що одержали право встановлення особливостей регулювання трудових відносин на підставі ст. 3 КЗпП, особливостей, наприклад, розгляду трудових спорів. Правові норми, які визначають порядок розгляду трудових спорів, встановлюють процедуру захисту прав, що випливають із трудових відносин, а не регулюють ці відносини.