ЗМІСТ

 

       

       ВСТУП

       Трудове право займає одне з провідних місць серед галузей сучасного права України. Його значення визначається роллю праці в суспільстві. Кожній людині, котра реалізує закріплене в ст. 43 Конституції України право на працю, доводиться стикатися з нормами трудового права.

       Предмет трудового права відповідає на питання: які суспільні відносини регулюються цією галуззю права? Саме найменування трудового права свідчить про те, що зміст відносин, що регулюються цією галуззю права, складає трудова діяльність людей. Однак не всі відносини, пов'язані з працею, включаються в сферу дії трудового права, а ті відносини, які входять в предмет - неоднорідні за своїм змістом, цільовим призначенням і суб'єктним складом.

       Визначення  предмета трудового права має  особливе значення, адже тільки визначивши коло суспільних відносин, які в цей час становлять предмет, можна окреслити сферу застосування трудового законодавства.

       Система суспільних відносин, що становлять предмет  трудового права, була глибоко досліджена в науці трудового права М.Г. Александровим, Л.Я. Гінцбургом, С.О. Івановим, Р.З. Лівшицем, Ю.П. Орловським, А.Є. Пашерстником, О.І. Процевським, А.Р. Мацюком, В.М. Скобєлкиним, М.П. Карпушиним та іншими вченими. Багато висновків цих вчених і сьогодні зберегли актуальність і наукову цінність. У той же час розвиток нових соціально-економічних умов не міг не відбитися на трудових відносинах, з'явилися нові суспільні зв'язки, а старі організаційно-правові форми наповнилися новим соціальним змістом.

       Сукупність  вищевикладених обставин зумовлює актуальність обраної теми.

       Об’єктом  дослідження виступають правовідносини які є предметом трудового  права України.

       Метою курсової роботи є теоретичне дослідження  предмету трудового права України.

       У відповідності з поставленою  метою необхідно виконати такі завдання:

       1. Визначити поняття та особливості предмету трудового права;

       2. Вивчити трудові відносини які становлять предмет трудового права;

       3. Вивчити нормативно-правову базу  що регулює предмет трудового  права тощо.

       У процесі роботи використовувались  такі методи дослідження: логіко-юридичний, системний, порівняльний, а також методи аналізу трудового законодавства зарубіжних країн та особливостей його застосування.

       При написанні роботи використовувалася  нормативна, довідкова, монографічна, навчальна література.

       Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел.

 

       Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРЕДМЕТА ТРУДОВОГО  ПРАВА

       1.1. Поняття предмета  трудового права

       У юридичній науці концепцією, основним критерієм для розмежування галузей права служить предмет правового регулювання.¹

       Під предметом розуміється те, що регулює  право, тобто визначені види суспільних відносинах. Останні являють собою  складну, багатоаспектну категорію. У  структуру предмета правового регулювання входять наступні елементи:

       а) суб'єкти — індивідуальні і колективні;

       б) їхня поведінка, вчинки, дії;

       в) об'єкти (предмети, явища) навколишнього  світу, з приводу яких люди вступають  у взаємини один з одним і до яких виявляють свої інтереси;

         г) соціальні факти (події, обставини), що виступають безпосередніми  причинами виникнення чи припинення  відповідних відносин.

       Предмет у даному випадку — це всі відносини, що підпадають під дію правових норм. Іншими словами, сфера, на яку розповсюджується галузь права і яка находиться під її юрисдикцією.

       Про домінуючий характер предмета в порівняні  з рештою критеріїв (зокрема методом  правового регулювання) говорять і  інші вчені.² Однак такий відомий авторитет у галузі теорії права, як професор С.С.Алексеев, ще наприкінці 80-х років висловив сумнів у беззаперечності такого твердження. На його думку, якщо брати до уваги тільки предмет (тобто "зону", "сферу" регулювання), то можна виділити незчисленну кількість галузей права: промислове, рибальське, енергетичне та ін.³ Тому треба враховувати не лише предмет і метод, а під час поділу системи права слід зважати на особливий галузевий режим правового регулювання. Якщо предмет регулювання - матеріальна ознака розмежування юридичних норм на галузі права, то особливий юридичний режим - це юридична ознака кожної галузі права. І якщо підходити з практичних міркувань до поняття галузі права, то особливий юридичний режим має найсуттєвіше значення. До елементів такого режиму С.С.Алексеев відносить: згадуваний метод правового регулювання, особливі юридичні засоби регулювання, принципи правового регулювання і наявність самостійної галузі законодавства⁴.

       Оскільки  юридичний режим галузі завжди матеріально  зумовлений предметом регулювання, спробуємо спершу з'ясувати особливості того кола суспільних відносин, які становлять власне предмет трудового права.

       Взагалі, до предмета права входить не вся  система суспільних відносин. Оскільки право пов'язане з волею, то до предмета права входять лише ті суспільні відносини, що носять вольовий характер. Цей характер предмета права обумовлений тим, що природа, взята поза зв'язком з людиною, не може самостійно стати предметом уваги законодавця.

       Характерною особливістю права є те, що воно відображає тільки сучасні суспільні відносини. Не може регулюватись минуле, бо воно є незворотним. Те ж саме можна сказати й про майбутнє. Його можна передбачити, уявити, але не урегулювати.

       Реалізуючи  право на працю громадяни мають  можливість вступати в різні суспільні  відносини щодо застосування своєї здатності до праці. Громадянам надається реальна можливість займатися працею в різних формах: робота на державних підприємствах, в установах, організаціях; робота в кооперативних промислових і сільськогосподарських підприємствах; індивідуальна трудова діяльність; робота на підставі цивільно-правових договорів тощо.

       Поєднання з працею є такою загальною  особливістю більшості відносин, що не дає ще можливості визначити  межі впливу норм трудового права  на суспільні відносини по застосуванню праці.

       На  даний час, об'єктом регулювання  трудового права виступають суспільні  трудові відносини, змістом яких являється праця. Будучи урегульованими нормами права, суспільні трудові  відносини набувають форми правових відносин⁵. Саме ці відносини становлять головну, найчисленнішу групу відносин, що регулюються трудовим правом. Вони мають певні характерні риси, а саме:

       виникають в зв’язку з безпосередньою діяльністю людей в процесі праці;

       для них характерне включення працівників  в трудовий колектив підприємства, установи, організації;

       працівники  підкоряються правилам внутрішнього трудового  розпорядку;

       в трудових відносинах працівники отримують  за свою роботу заробітну плату по заздалегідь встановленим нормам;

       працівники  виконують роботу особисто і не мають права передоручати її іншим особам.

       Проте предмет трудового права не тотожний з трудовими відносинами. Трудове  право регулює й інші відносини, що безпосередньо пов'язані з працею.  До таких відносяться:

       — організаційно-управлінські відносини, бо праця, як цілеспрямована дія, для досягнення поставленої мети потребує належної організації і керування її процесом;

       — соціально-партнерські відносини, які  відображають колективні трудові відносини і виникають між профспілковими організаціями чи іншими представниками працюючих і адміністрацією з приводу застосування норм трудового права, покращення умов праці і т. ін.;

       — відносини, які виникають під  час розгляду трудових спорів у випадку  виникнення конфліктних ситуацій між  роботодавцем і працівником чи трудовим колективом, які розглядаються в комісіях по трудових спорах, створених на підприємствах (в установах, організаціях), на примирних комісіях, за участю посередників чи трудовим арбітражем;

       — відносини, які приходять на зміну  трудовим і залишаються між роботодавцем і працівником в разі тимчасової чи постійної втрати останнім працездатності або досягнення пенсійного віку, і які виникають тільки у зв'язку з трудовою діяльністю.

       Все вищезазначене обумовлене тим, що в  рамках трудових відносин працівник  вступає у відносини з іншими працівниками, які працюють поряд. Створюються трудові колективи, трудящі об'єднуються в професійні спілки, що в інтересах працюючих вступають у відносини з власниками підприємств, установ, організацій або уповноваженими ними органами. Виникають колективні правові відносини, які є похідними від трудових відносин. Такі відносини створюються за участю працівників і службовців в управлінні виробництвом, при встановленні умов праці, застосуванні цих умов і законодавства про працю.

       Виробництво матеріальних благ теж викликає виникнення певних трудових відносин, які стосуються розподілу цих благ. Такий розподіл, коли він здійснюється у формі заробітної плати, є елементом змісту трудових правовідносин. Але відносини щодо розподілу існують і тоді, коли конкретний працівник через вік, хворобу чи інвалідність тимчасово або постійно не може виконувати своїх обов'язків.

       Таким чином, трудове право встановлює порядок виникнення, зміни та припинення трудових відносин працівників і  службовців, міру їх праці і міру винагороди за працю, правила внутрішнього трудового розпорядку підприємств, установ і організацій, заохочення і дисциплінарні стягнення, правила охорони праці, порядок розгляду трудових спорів і укладення колективних договорів. Предмет же трудового права складають трудові і супутні їм чи похідні від них суспільні відносини, існування яких обумовлене безпосереднім зв'язком з трудовими відносинами. 

       1.2. Система трудових відносин, що становлять предмет трудового права

       Всі трудові відносини, що становлять предмет трудового права, утворюють складну систему, в якій виділяється система індивідуальних відносин трудового найму і система колективних трудових відносин. Критерієм для виявлення всіх елементів в цій системі виступає структура трудової діяльності, що склалася в суспільстві.

       Індивідуальні трудові відносини характеризуються безпосереднім зв'язком між працівником  і роботодавцем. Головна їх мета - виконання працівником певної трудової функції⁶. Елементами цих відносин виступають усі ланки суспільних зв'язків, без яких індивідуальні трудові відносини не можуть нормально функціонувати. Потрібно відмітити, що не всі елементи є однопорядковими, зв'язки між ними носять складний, супідрядний характер. Особливе місце в цій системі займають відносини, що опосередковують трудовий договір між працівником і роботодавцем. Ці відносини можна розглядати як у вузькому, так і в широкому значенні. У широкому значенні трудовий договір є базою, основою всіх інших індивідуальних трудових відносин - щодо оплати праці, робочого часу, дисципліни праці тощо. Всі названі відносини виникають і протікають тільки в рамках дії трудового договору, з його припиненням припиняються і всі елементи, що його становлять. Навіть випадки невчасного розрахунку з працівником, трудові спори про незаконне звільнення пов'язані з минулими трудовими відносинами в рамках трудового договору. Розглядаючи трудовий договір у вузькому значенні, потрібно обмежитися відносинами щодо його укладення, зміни і припинення. Це - ядро всіх індивідуальних відносин трудового найму.

       До  індивідуальних трудових відносин, на нашу думку, належать відносини щодо:

       - професійної орієнтації і професійного добору кадрів, що здійснюється роботодавцем; укладання, зміни та припинення трудового договору;

       - відсторонення працівників від роботи роботодавцем; нормування праці у рамках трудового договору; оплати праці;

       - робочого часу; часу відпочинку; охорони здоров'я працівників у процесі праці; дисципліни праці; оцінки результатів праці та атестації працівників; професійного навчання працівників і підвищення їхньої кваліфікації; дисциплінарної відповідальності працівників;

       - матеріальної відповідальності сторін трудового договору.