Матеріальна відповідальність працівника за шкоду,заподіяну підприємству, установі, організації

причинний зв'язок між порушенням і шкодою та вина працівника.[ 2,68 ]

Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення 

працівника до матеріальної відповідальності.

Працівник не може бути притягнений  до матеріальної відповідальності, якщо

він не порушив свої трудові  обов'язки. Трудові обов'язки працівника можуть

визначатися законодавством, колективним, трудовим договором, іншими

локальними нормативними та індивідуальними актами. Поширена практика

визначення кола трудових обов'язків працівників у посадових  інструкціях,

документах, котрі визначають порядок проведення робіт, вимогах  до якості

виготовленої продукції, виконаної роботи.[ 12,109 ]

Аби запобігти непорозумінь, пов'язаних із встановленням нормативного

обов'язку працівника забезпечувати  цілість майна підприємства,

законодавець у частині  другій ст. 131 КЗпП сформулював обов'язок

працівників бережливо ставитись  до майна підприємства, установи,

організації та вживати заходів  щодо запобігання шкоди, хоча подібний

обов'язок сформульований і  в ст. 139 КЗпП.

Невиконання незаконно покладених на працівника трудових обов'язків  не

може бути підставою для  притягнення працівника до матеріальної

відповідальності.

Протиправність поведінки  працівника не може бути підставою  для

притягнення працівника до матеріальної відповідальності у тих  випадках,

коли працівник діяв у  стані крайньої необхідності. Законодавство  про працю 

визначення крайньої необхідності не надає. Тому до правовідносин з 

притягнення до матеріальної відповідальності за аналогією має  вживатися 

визначення крайньої необхідності, передбачене в ст. 16 Кримінального 

кодексу України (дія з  метою усунення небезпеки, що загрожує інтересам 

держави, громадським інтересам, особі або правам громадян, якщо цю

небезпеку за даних обставин не можна усунути іншими засобами і коли

заподіяна шкода менш значна, ніж шкода, якої вдалося запобігти).

Безспірним підтвердженням протиправності дій чи бездіяльності  працівника,

який заподіяв матеріальну  шкоду, є притягнення його за це до кримінальної,

адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. Але матеріальна 

відповідальність може бути покладена на працівника не тільки у випадках,

коли його притягнуто до інших видів юридичної відповідальності. Тому

відмова в порушенні кримінальної справи, адміністративного провадження, а 

також непритягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не

свідчить про відсутність  умов для притягнення його до матеріальної

відповідальності. [ 16,93 ]

Пряма дійсна шкода —  це основний елемент юридичного складу, який

спричинює обов'язок працівника покрити матеріальну шкоду і  надає право 

підприємству, установі, організації (або власнику підприємства, установи,

організації чи уповноваженому ним органу) притягнути працівника до

матеріальної відповідальності.

Поняття прямої дійсної шкоди  у законодавстві не розкривається. При 

першому наближенні пряма  дійсна шкода може розумітися як збитки (у 

розумінні визначення, наданого у ст. 203 Цивільного кодексу за відрахунком 

неодержаних доходів). На неприпустимість  покладення на працівника

відповідальності за неодержані доходи прямо зазначається у частиш

четвертій ст. 130 КЗпП. Інших  обмежень на стягнення з працівника будь-

яких видів матеріальної шкоди законодавство про працю  не установлює.

 

 

 

 

ІІ. Види матеріальної відповідальності

Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності

працівників: обмежену і повну . Деякі правознавці також виділяють:

підвищену матеріальну відповідальність і відповідальність у межах 

середнього місячного  заробітку.

а)Обмежена матеріальна відповідальність.

Обмежена матеріальна  відповідальність при заподіянні шкоди  працівником 

полягає в обов'язку відшкодувати заподіяну з його вини шкоду в  розмірі 

прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного  заробітку.

Цей вид відповідальності є основним і настає в усіх випадках, коли чинним

законодавством не передбачений більш високий розмір відшкодування.

Названа відповідальність є  обмеженою тому, що вона обмежується  розміром

середнього місячного  заробітку працівника. Її не можна  назвати неповною,

оскільки при заподіяні  шкоди меншого розміру, ніж середня  заробітна плата 

працівника, він буде нести  відповідальність у повному розмірі  шкоди. Ця

відповідальність не є  і частковою, оскільки розмір відшкодування 

визначається не часткою  шкоди, а залежно від розміру  середньої місячної

заробітної плати працівника. Розмір середнього заробітку становить 

заробітну плату за два  останні календарні місяці роботи працівника, що

передували дню виявлення  шкоди, а якщо шкода виявлена після  звільнення

— дню звільнення. В разі, коли працівник пропрацював на даному

підприємстві менше двох місяців, середня заробітна плата  обчислюється із

заробітку за фактично відпрацьований час. [ 17,123 ]

Обмежена матеріальна  відповідальність на підставі п. 1 ст. 133 КЗпП настає у 

випадку, коли шкода заподіяна  зіпсуттям або знищенням через  недбалість

матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції) працівником в  ході

трудового процесу. На інших  працівників з числа службових  осіб (наприклад 

майстра, технолога), якщо шкода  від зіпсуття або знищення матеріальних

цінностей сталася через  недбалість, заподіяна внаслідок  їх службових дій чи

бездіяльності, матеріальна  відповідальність може бути покладена  також у 

межах середнього місячного  заробітку, але не на підставі п. 1 ст. 133 КЗпП, а 

на підставі ст. 132 КЗпП. Відповідальність у тому ж розмірі за зіпсуття або 

знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів,

спеціального одягу та інших предметів покладається на працівника, якщо

названі цінності були видані йому в користування в зв'язку з  виконанням

трудових обов'язків. [ 2,70 ]

На підставі п. 2 ст. 133 КЗпП за шкоду, заподіяну зайвими грошовими 

виплатами, неправильною постановкою  обліку і зберігання матеріальних чи

грошових цінностей, невжиттям  необхідних заходів до запобігання  простоям,

випускові недоброякі-. сної продукції, розкраданню, знищенню і  зіпсуттю

матеріальних чи грошових цінностей, матеріальну відповідальність в межах 

прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного  заробітку, несуть

винні у цьому директори, начальники та інші керівники підприємств  та їх

заступники; керівники та їх заступники будь-яких структурних  підрозділів,

передбачених статутом підприємства чи іншим відповідним положенням.

До зайвих грошових виплат відносяться суми стягнених штрафів, заробітної

плати, виплачені звільненому  працівникові в зв'язку з затримкою  з вини

службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним

формулюванням причин звільнення, а також заробітної плати, виплаченої

працівникові за зайве  надані дні чергової відпустки без  виключення днів

прогулу. При виявленні  безпосередніх заподіювачів шкоди, викликаної

виплатою зайвих сум, знищенням  чи зіпсуттям матеріальних цінностей, вони

зобов'язані відшкодувати шкоду в межах, встановлених законодавством.

Керівні службові особи в  цих випадках несуть матеріальну  відповідальність в 

межах свого середнього місячного  заробітку за ту частину шкоди, що не

відшкодована безпосередніми заподіювачами. При цьому загальна сума, що

підлягає стягненню, не повинна  перевищувати заподіяну шкоду. На керівних

працівників може бути покладена  матеріальна відповідальність у  межах 

середньомісячної заробітної плати, якщо з їх вини не було своєчасно  вжито 

заходів до стягнення шкоди  з безпосередніх її заподіювачів й таку

можливість підприємство втратило.[ 20,107 ]

Працівники, які не є керівниками  підприємства і структурних підрозділів  на

підприємстві або їх заступниками, за шкоду, заподіяну зайвими грошовими 

виплатами, викликаними неналежним виконанням ними трудових обов'язків,

несуть матеріальну відповідальність за ч. 1 ст. 132 КЗпП, крім випадків, для 

яких ст. 134 КЗпП передбачена  повна матеріальна відповідальність.

Якщо працівник уклав  з підприємством письмовий договір  про взяття на себе

повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна  та

інших цінностей, переданих  йому для зберігання або інших  цілей, але він не

віс носиться до категорії  працівників, з якими згідно зі ст. 135' КЗпП може

бути укладений такий  договір, матеріальна відповідальність такого

працівника у разі нестачі  чи зіпсуття настає в обмеженому розмірі  за умови,

що відсутні інші підстави для повної матеріальної відповідальності.

При заподіянні шкоди приписками та іншими викривленими даними про 

виконання робіт до матеріальної відповідальності можуть притягуватись  як

працівники, що вчинили ці дії, так і службові особи, через  винне невжиття

якими заходів до їх запобігання  вони вчинені. Залежно від обставин

заподіяння шкоди в  цих випадках матеріальна відповідальність може настати 

як в межах середньої  місячної плати, так і в повному  розмірі (п. п. З, 6 ст. 134

КЗпП).

У  відповідності  з   законодавством обмежену   матеріальну відповідальність

несуть:

1. працівники - за зіпсуття  або  знищення  через  недбалість матеріалів,

напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому  числі при їх виготовленні, 

- у розмірі заподіяної  з їх вини шкоди,  але   не більше  свого  

середнього місячного  заробітку.  В такому ж розмірі працівники несуть

матеріальну  відповідальність  за  зіпсуття  або знищення  через 

недбалість інструментів,  вимірювальних приладів, спеціального одягу 

та  інших  предметів,  виданих  підприємством, установою,  організацією

працівникові в користування;

     2) керівники   підприємств,   установ,   організацій   та   їх заступники,   а  

також   керівники   структурних  підрозділів  на підприємствах,  в установах, 

організаціях та їх  заступники  -  у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не

більше свого середнього місячного   заробітку,   якщо   шкоду   підприємству,   

установі, організації заподіяно  зайвими  грошовими  виплатами, 

неправильною постановкою  обліку  і   зберігання   матеріальних   чи  

грошових цінностей, невжиттям  необхідних заходів до  запобігання 

простоям, випускові  недоброякісної  продукції,  розкраданню,   знищенню   і 

зіпсуттю матеріальних чи  грошових  цінностей.

Згідно з п. 2 ст. 133 КЗпП обмежену матеріальну відповідальність несуть

також керівники підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники 

структурних підрозділів  і їх заступники за шкоду, спричинену надмірними

грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання

матеріальних та грошових цінностей, невжиттям заходів до запобігання 

простоїв, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, зниженню і 

псуванню матеріальних та грошових цінностей. [ 15, 217 ]

б) Повна матеріальна відповідальність.

Повна матеріальна відповідальність працівника - це покладення на

працівника обов’язку  повністю відшкодувати заподіяну підприємству,

установі, організації  чи фізичній особі (яка виступає власником  як сторона 

трудового договору) пряму  дійсну шкоду без будь-яких обмежень.

  Повна матеріальна  відповідальність  може бути індивідуальною  і 

колективною. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну

відповідальність у повному  розмірі  шкоди, заподіяної з їх вини

підприємству, установі, організації, у випадках, якщо:

1. Коли між працівником і підприємством укладено письмовий договір про прийняття працівником па себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або з іншою метою. Відповідно до ст. 135-1 КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатися підприємством лише з працівниками, що достигли 18 років і які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих їм цінностей. [ 13,58 ]

Крім Індивідуальної повної матеріальної відповідальності законодавством передбачене встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності у випадках, коли неможливо розмежувати  матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність. Регламентація колективної (бригадної) матеріальної відповідальності встановлена наказом Мінпраці України від 12.05.96 р. № 43 "Про затвердження переліку робіт, при виконанні яких може вволитись колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умов її застосування і типового договору про колективну (бригадну) відповідальність". Вона вводиться власником (уповноваженим ним органом) за узгодженням з профспілковим комітетом. Оскільки колективна матеріальна відповідальність розподіляється між всіма членами колективу (бригади), то їм належить право прийняття нових членів чи відводу окремих працівників, які, па їх думку, не можуть забезпечити збереження цінностей.