Матеріальна відповідальність працівника за шкоду,заподіяну підприємству, установі, організації

 

Міністерство освіти і  науки України

Сумський державний університет

Юридичний факультет

Кафедра АГПФЕБ

 

 

Курсова робота

З трудового права України

На тему: ,,Матеріальна відповідальність працівника за шкоду,заподіяну підприємству, установі, організації ”

 

                                     

                                                                                                 Виконав:

                                                                                     Студент ІІ курсу

                                                                                       Група Ю-84           

                                                                                  Скиданенко М.А.                                                                                                    

                                                                                           Перевірила:

                                                                 Старший викладач

                                                                               Чередниченко Н.В.

                                       

                                                 2011р.

                                                      Зміст

   Вступ………………………………………………………………………………2

І.Поняття матеріальної відповідальності, підстави та умови її виникнення…4

ІІ. Види матеріальної відповідальності………………………………………10

а) Обмежена матеріальна відповідальність;

б) Повна матеріальна відповідальність.

ІІІ. Визначення розміру шкоди заподіяної однією із сторін трудового

договору та порядок її відшкодування ………………………………………19

 а) Матеріальна відповідальність працівників;

б) Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу.

Висновок………………………………………………………………………….28

Практичне завдання……………………………………………………………31

Список використаних джерел…………………………………………………33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми: тема курсової роботу з дисципліни: “ Трудове право

України” являється досить актуальною і важливою в питаннях її

дослідження,підтвердженням її актуальності, на сьогодення,виступають

декілька чинників,а саме  донині залишається спірним питання щодо поняття

юридичної відповідальності взагалі та матеріальної відповідальності зокрема.

Ще і досі чітко не визначені  критерії відмежування об’єктивної  і суб'єктивної

матеріальної відповідальності, не дано розмежування активної і позитивної,

активної і пасивної матеріальної відповідальності, необхідно також 

розрізняти поняття ретроспективної  і негативної відповідальності, в  тому

числі матеріальної, перспективної  або «проспективної» і позитивної

матеріальної відповідальності. Розмежування цих понять дасть змогу чітко

визначити поняття юридичної  відповідальності та матеріальної

відповідальності в трудовому  праві.    

Актуальним залишається на сьогодні і дослідження підстави матеріальної

відповідальності в трудовому  праві, якою традиційно вважається майнове 

трудове правопорушення, оскільки виникає питання, наскільки ця точка  зору

є аксіомною і непорушною в зв'язку з появою матеріальної відповідальності

за заподіяння немайнової або так званої «моральної» шкоди  сторонам

трудових правовідносин. Отже виходячи з цього можна говорити що ця тема

являється актуальною на сьогодні.

Предмет дослідження: говорячи про предмет дослідження не можна не

згадати,що саме ми розуміємо  під  матеріальною відповідальністю які умови 

її виникнення,а також  яка саме існує матеріальна відповідальність сторін

трудового договору і за які вчинки настає ця відповідальність.

Об’єкт дослідження: до об’єкта дослідження  в курсовій  роботі слід

віднести в першу чергу, підстави та умови виникнення матеріальної

відповідальності сторін трудового договору, в яких випадках згідно з 

законодавством  вона може наступати. А також визначення видів 

матеріальної відповідальності та відшкодування заподіяної шкоди однією із 

сторін трудового договору.

Завдання: найважливішим завданням,яке є висвітленим в курсовій

роботі – це матеріальна  відповідальність працівника за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації , а саме чи здійснюється воно на сьогодні в повному обсязі.

Залишаються дискусійними окремі питання відповідальності, які

хоч і достатньо висвітлювались у літературі, проте не знайдено єдиного 

підходу щодо їх вирішення. Як відомо, думок багато, а істина одна. Завдання

полягає в тому, щоб знайти цю істину. Так, потребує свого уточнення 

поняття юридичної відповідальності, його двоаспектне розуміння.

Мета: метою курсової роботи являється аналіз і дослідження норм 

чинного законодавства України  що стосується норм,які регулюють 

матеріальну відповідальність сторін трудового договору, чи відповідає воно

тим критеріям,яким повинно  відповідати,чи потребує воно змін і  доповнень.

А також як саме здійснюється матеріальна відповідальність  на сьогоднішній

день,чи  здійснюється вона в повному обсязі.А також метою курсової

роботи було дослідити  в яких розмірах і за які порушення  сторони трудового 

договору будуть нести  матеріальну відповідальність,повну  чи часткову.

 

 

 

 

І. Поняття матеріальної відповідальності, підстави та умови її виникнення

          Відповідно до ст. З Конституції України людина, її життя і здоров'я, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. В повній мірі це стосується права працівника на безпечні і здорові умови праці і права власника на захист його прав власності.[ 1, 8 ]

Наведені конституційні  положення знаходять свій розвиток в актах трудового законодавства, зокрема в гл. IX (ст.ст. 130—138) КЗпП України, яка встановлює матеріальну  відповідальність, як один із видів  юридичної відповідальності за неналежне  виконання сторонами трудового  договору своїх обов'язків.

Стосовно цих обов'язків  власник або уповноважений ним  орган відповідно до ст. 131 зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні  для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна, а працівники зобов'язані бережливо  ставитись до майна підприємства (установи, організації) і вживати  заходів до запобігання шкоді. [ 2,69 ]

Суть матеріальної відповідальності полягає в тому, що якщо в результаті неналежного виконання чи невиконання  працівником або власником (уповноваженим  ним органом) встановлених обов'язків  іншій стороні трудового договору спричинено матеріальну шкоду, то остання  підлягає відшкодуванню.

В силу вищевикладеного розрізняють  матеріальну відповідальність працівника перед власником (уповноваженим  ним органом) і матеріальну відповідальність власника (уповноваженого ним органу) перед працівником. Працівник відшкодовує  шкоду, спричинену ним наявному майну  власника

(уповноваженого ним органу), а власник (уповноважений ним  орган) 

відшкодовує збитки, які  терпить працівник в результаті шкоди, спричиненої його здоров'ю, протиправного  відібрання у нього можливості виконувати трудову функцію, обумовлену трудовим договором, і заробляти таким  чином собі на життя.

Отже, матеріальна відповідальність — це встановлений законом обов'язок однієї із сторін трудового договору відшкодувати збитки іншій стороні, спричинені їй протиправними, винними діями.

Виходячи із змісту уже  згаданої ст. 130 КЗІІП України, матеріальна  відповідальність може бути покладена  на винну сторону незалежно від  притягнення ЇЇ до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Але при цьому повинні бути дотримані підстави і умови покладення матеріальної відповідальності.

Відповідно до ст. 130 КЗІІП матеріальна відповідальність встановлюється тільки за пряму дійсну шкоду лише в межах і в порядку, передбачених законодавством. Пряма дійсна шкода — це втрата, погіршення або зниження цінності майна, в результаті чого виникає необхідність, нагальна потреба для підприємства (установи, організації) нести затрати на відновлення, набуття майна чи інших цінностей. Разом з тим, необхідно мати на увазі, що на працівника не може бути покладена відповідальність за збиток, що відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за неотриманні підприємством доходи і за збиток, заподіяний працівником в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особі чи правам цієї особи або інших громадян, якщо таку небезпеку заданих обставин не можна було попередити іншими засобами і заподіяна шкода значно менша, ніж попереджена.[ 2,68 ]

До умов виникнення матеріальної відповідальності відносяться:

— протиправна дія чи бездіяльність сторони трудового  договору — така її поведінка, яка  є порушенням норм, встановлених законодавством про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також  порушенням чи невиконанням посадових обов'язків, визначених посадовими інструкціями, розпорядженнями і наказами керівництва;

— наявність причинного зв'язку між прямою дійсною шкодою і протиправними діями (чи бездіяльністю) сторони трудового договору;

— наявність вини сторони  трудового договору у виникненні чи спричиненні збитків, які підлягають відшкодуванню. Вина може виникати з  умислу чи необережності, що тягне за собою встановлення виду матеріальної відповідальності: обмеженої чи повної. [ 10, 453 ]

У ст. 130 КЗпП визначено загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівників (рис. 14.3).

Обов'язок доказування наявності  умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника відповідно до ст. 138 КЗпП України лежить на власникові або  уповноваженому ним органові.

Правові норми, бо встановлюють матеріальну відповідальність, мають  за мету не лише відшкодування майнових збитків, але і слугують засобом  попередження спричинення шкоди. Встановлення матеріальної відповідальності і ЇЇ потенціальна загроза сприяють точному  і неухильному виконанню сторонами  трудового договору їх трудових обов'язків.

Матеріальна відповідальність може бути покладена на будь-якого  працівника, який уклав трудовий договір з підприємством, установою.[14,165]

І якщо в літературі, на практиці та й у законодавчих актах зустрічається  поняття "матеріально відповідальна  особа", то з цього не можна  робити висновок про те, що лише ці особи  можуть бути притягнені до матеріальної відповідальності. До матеріальної відповідальності відповідно до норм КЗпП можуть бути притягнені всі працівники, починаючи від  державних службовців і посадових  осіб підприємств і закінчуючи некваліфікованими  працівниками.

Законодавство не виключає притягнення до матеріальної відповідальності

неповнолітніх працівників. Вони не можуть нести тільки повну  матеріальну 

відповідальність на підставі договору про індивідуальну або  колективну

(бригадну) матеріальну відповідальність. Але слід мати на увазі, що  при 

вирішенні пов'язаного з  цим трудового спору суд буде ретельно перевіряти

наявність обставин, вказаних в ст. 137 КЗпП.

Правові норми інституту  матеріальної відповідальності поширюються  також 

на випадки заподіяння прямої дійсної шкоди працівниками громадянам

(суб’єктам підприємницької  діяльності, і фізичним особам, які

використовують найману  працю у споживчому господарстві), з якими 

працівники перебувають  у трудових відносинах. [ 15,243]

Стаття 130 КЗпП характеризує юридичний склад, тобто перелічує  юридичні

факти, наявність яких дає  власнику право притягнути працівника до

матеріальної відповідальності. Таких юридичних фактів чотири: порушення 

працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди,