Синонімія і антонімія в сучасній англомовній пресі

Наївні знання людини про КІНЕЦЬ та існування у світі вербалізуються іменником death (“смерть”), який вживається, коли говорять про кінець життя людини чи тварини. Заголовок  статті One Sure Thing: Death To Taxes (Newsweek 14.04.2008, 32) промовисто проголошує кінець зборам податків. Смисл кінця передається на основі позначення смерті як кінця фізичного існування. Хоча, зважаючи на те, що у більшості культур тема смерті залишається табу, спостерігається зворотний процес, коли дієслово end вербалізує смерть, що зафіксовано у словниковій дефініції “end – a word meaning death to avoid saying this directly”⁷.

Проаналізовані вище приклади свідчать, що ПОЧАТОК і  КІНЕЦЬ не лише відображають світ, а  й слугують засобами конструювання  складних ментальних структур і смислів.

Це дає підстави розглядати ПОЧАТОК і КІНЕЦЬ як конструкти буденної свідомості, спрямовані на відображення ідей вдачі й невдачі, щастя і нещастя, гарного і поганого.

Конструювання таких  смислів здійснюється на основі концептуалізації щоденного перцептивного досвіду, який відображається у концептах ПОЧАТКУ та КІНЦЯ, котрі, в свою чергу, слугують базою для творення асоційованих з отриманим досвідом оцінних смислів. Так, у прикладі ”Dr. Doom” warned as early as 2006 of imminent housing crash […], forecasting stock-market collapse (Newsweek 19.01.2009, 33) вживання іменників crash і collapse засновується на ідеї кінця. У денотативному значенні названі одиниці позначають руйнування – аварії, провали, занепад, внаслідок яких об’єкт, явище або подія припиняють існування. І, як правило, описані події унеможливлюють повернення до попереднього стану, тобто позначають КІНЕЦЬ. Руйнація часто пов’язана з негативними наслідками та деструктивним емоційно-фізичним станом, і, як правило, асоціюється наївною свідомістю з поганою долею-роком. Тому концептуалізація КІНЦЯ в термінах руйнації призводить до формування, співвіднесеного з ним смислу невдачі. Так, у наведеному вище прикладі йдеться про невдачу у сфері житлобудівництва та на фондовій біржі як перші ознаки глибокої економічної кризи.

Водночас, семантика КІНЦЯ є підґрунтям для конструювання позитивного смислу вдачі, на основі концептуалізації результатів певної діяльності як бажаного завершення справи, що на мовному рівні позначається іменником вторинної номінації fruit/плід. У прямому значенні ця одиниця означає фрукт, вирощення якого вимагає часу та зусиль, котрі приносить свої плоди та позитивні емоції. Таке переосмислення денотативного значення іменника fruit сприяє його використанню як основи для формування одного зі значень кінця як позитивного результату зробленої справи. Так, лексична одиниця fruit фіксується в англійській мові як засіб вторинної номінації для вираження ідеї вдалого, продуктивного кінця, залучаючи органічну концептуальну метафору ВДАЛИЙ КІНЕЦЬ – ЦЕ ПЛІД⁸. У журнальному дискурсі зазначена метафора залучається лише для повідомленнях позитивного змісту, напр., The fruit of all that flesh trading is a concise lesson in the 20-th century art history (Time 27.10.2008, 56). У цьому реченні іменник fruit вказує на сприятливі наслідки малювання людських тіл для розвитку мистецтва у ХХ сторіччі. Так, виділена метафора формується на основі сконструйованого за допомогою семантики КІНЦЯ смислу вдалого результату діяльності, який супроводжує наполегливу, плідну працю. Все вказане дає підстави говорити про одну з важливіших категоріальних якостей семантики ПОЧАТКУ і КІНЦЯ: породження нових смислів в різних типах дискурсу сучасної англійської мови. Матеріалом для їх конструювання є семантична структура вторинних засобів вербалізації концептів ПОЧАТКУ і КІНЦЯ. На відміну від первинних засобів, які безпосередньо експлікують ПОЧАТОК чи КІНЕЦЬ, вторинні засоби ґрунтуються на переосмисленні знань про навколишній світ і досвід, отриманий внаслідок пізнавальної діяльності.

 

 

 

 

                                  ВИСНОВКИ

Лексикологія взагалі – це лінгвістична наука, що вивчає лексику як систему. Системні відношення лексики виникають на основі смислових або формальних відносин. У першому випадку говорять про синоніми і антоніми (їх об'єднує близькість або протилежність сенсу), у другому - про омоніми і пароніми (їх об'єднує тотожність чи подібність зовнішнього вигляду). Ми можемо стверджувати, що лексикологія як лінгвістична дисципліна існує в тісному контакті з іншими аспектами мовознавства, вирішуючи різні проблеми, пов'язані зі словом - основною одиницею мовної системи.

        Синонімами називають слова з рівним значенням [1, с.169], з подібним значенням [5, с. 211], слова, подібні за значенням, але які збігаються або дуже близькі в одному або декількох своїх значень [12, с.318], слова з єдиним або дуже близьким предметно-логічним змістом [10, с.156], слова, однакові за номінативною віднесеністю, але, як правило, розрізняються стилістично [11, с.126], слова, здатні в тому ж контексті або в контекстах, близьких за змістом, заміняти одне одного [7, с.167].

А.Л. Демидова, займаючись синонімію прийменників, приходить  до висновку про те, що одні синоніми, смисло-розлічувальні, невзаємозамінні, інші, стилістичні, допускають взаємозаміну.

А.Л. Демидова виділяє також і третю групу синонімів, які суміщають ознаки перших двох і, отже, взаємозамінних в одних випадках і невзаємозамінних в інших. Відповідно до прийнятої нами концепції, синонімія має місце за двох умов - семантико-смислової спільності, а ті слова, які відповідають лише одній з цих умов, синонімами не є.

Антонімія являє собою  семантичне явище, пов'язане з відображенням  у мові однією і тією ж сутністю, однак на відміну від синонімів  подібність значення антонімічних слів виявляється насамперед у їх протиставленні в нашій свідомості.  Антонімія містить у собі слова, що позначають протилежні полюси однієї якості, контрастні явища і предмети. І в міру збільшення ступеня абстрактності найменування, і, у зв'язку, з виникаючою необхідністю оцінювати ті або інші предмети і явища розширюються можливості протиставлення, використовуваних для позначення слів і можливо стає виникнення регулярних антонімічних відносин між ними.

 У нашій роботі  ми звернулися до англомовного медіа-дискурсу, так як використовували і зверталися саме до медіа текстів. Дискурс – складне комунікативне явище, що охоплює і соціальний контекст, який дає уявлення про учасників комунікації і про процеси творення й сприйняття повідомлення. Хоча ґрунтовний структурний аналіз є важливим при вивченні процесу масової комунікації, проте головним є розширене розуміння контекстуальної перспективи дискурсу, особливо значимої у дослідженні текстів масової комунікації. Перевага такого розуміння полягає у тому, що дискурс, порушуючи інтуїтивні або лінгвістичні підходи до його визначення, обмежується не рамками мовного висловлювання, а саме рамками тексту. При визначенні суті дискурсу враховуємо значення, загальнодоступні для учасників комунікації, знання мови, знання світу та уяви. Тобто у випадку писемної комунікації письменники і читачі беруть участь у процесі соціокультурної взаємодії.

Будь який медіа-текст  являє собою чітко структуровану  єдність з явно окресленими внутрішньо текстовими рамками. Медіа-текст представляє собою структуру із чотирьох частин, включаючи такі обов’язкові структурно-композиційні категорії як заголовок, вступна частина, основна частина та висновок. В основній частині можна виокремити такі підкатегорії як основна подія, контекст, історія події, попередня подія, коментар та деякі інші.

Нами було розглянуто умови використання синонімії в  різних функціональних стилях. Було помічено, що синонімія в науковому юридичному тексті насамперед торкається області  тлумачення, коли той чи інший термін потребує суворої, чіткої дефініції. У  цьому випадку неминуче залучення більш відомих слів відповідного СР. У цьому сенсі синонімії тут відводиться функція уточнення. Наприклад «victim» (жертва) може мати такі єквіваленти: pigeon, prey, pushover, quarry, sacrifice, sucker, sufferer, wretch, але не зважаючи на це, найчастіше в юридичній термінології використовується слово «victim».

На відміну від ділових  і наукових текстів, публіцистичні  матеріали відрізняються достатньою різноманітністю синонімічних засобів, хоча окремі відомі жанри диктують свої умови, визначають свої канони і вимоги. Всі інші слова і вирази відрізняються підкресленою офіційністю.

Деякі журналісти, схильні  до епатажу, можуть включити у свою статтю навіть такі елементи СР, що кваліфікуються як табу-лексика. Таким чином, синонімія  може використовуватися тут як засіб особливого емоційно-експресивного впливу на читача, що більш характерно для новин зі сфери шоу-бізу.

У цілому ж перевагу в  медіа статтях і в кримінальної хроніці віддається нейтральній  лексиці. Книжкова лексика в цих  текстах використовується досить рідко.

Фразеологічна синонімія  тісно пов’язана з фразеологічною антонімією. Це пояснюється тим, що фразеологізмам, які вступають у  синонімічні та антонімічні зв’язки, притаманний однаковий або подібний семний склад. Різниця полягає лише в тому, що при фразеологічній синонімії спостерігається граничне зближення семантичних ознак. На відміну від синонімії, антонімія в сучасному англомовному дискурсі базується на повній протилежності тих самих семантичних ознак.

Субполя,  представлені в фразеосемантичному полі "час" і "простір", як визначальному у англомовному медіа дискурсі (де, коли) мають антонімічний характер. Використання цих полів характерне для всіх видів медіа-дискурсу, але найбільш вирішальну роль вони відіграють у політичних та економічних новинах:  Час: (past time – futurity (минуле – майбутнє); newness – oldness (новизна – старість); простір: (distance – nearness (віддаленість – близькість); length – shortness (довжина – те, що належить до поняття "короткий, куций"); breadth – narrowness (ширина – вузькість); front – rear (передня частина – задня частина). Так виникає синонімо-антонімічний ряд фразеологізмів, що виражають дистанцію в субполі "виміри".

У роботі ми визначились, що субполя часу і простору є визначальними. В цьому аспекті нам цікаво було розглянути використання антонімів ПОЧАТОК і КІНЕЦЬ  в англомовному медіа дискурсі, що можуть належати до обох субполів. До засобів, які представляють семантику ПОЧАТКУ і КІНЦЯ на рівні примітивів ми зараховували дієслова to begin/start, to end/finish та похідні іменники end/ beginning, start/finish.

Проаналізовані нами приклади у даній практичній частині робити свідчать, що дієслово end не тільки експлікує кінець, а й описує ситуації, що розгортаються у часі і просторі, залучаючи темпорально-просторовий контекст та ідею межі, а тому досліджувана одиниця не може бути зведена лише до семантичного примітиву. На користь цієї думки свідчить походження семантики ПОЧАТКУ та КІНЦЯ від синкретичного поняття “кінців, кінця-початку”.

 

 

 

 

 

                              СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М. 1974. – 368 c.
2. Артюнова Н.Д. Вступление. В целом о целом. Время и пространство в концептуализации действительности // Логический анализ языка. Семантика начала и конца. – М.: Индрик, 2002. – С. 3-18
3. Богуславская О.Ю. Подведение итогов в русском языке // Логический анализ языка. Семантика начала и конца. – М.: Индрик, 2002. – С. 36-49.
4. Булаховский Л.А. Введение в языкознание. - М. Политиздат,1953.-Ч.2,С.45
5. Зиндер Л.Р. Общая фонетика. - Учеб.   пособие.— 2-е   изд., перераб. и доп. —  М.: Высш. школа, 1979. — 312с.
6. Елисеева В.В. Лексикология английского языка(учебник). — СПб: СПбГУ, 2003.  – 74 с.
7. Кодухов В.И. Рассказы о синонимах. – М.: Просвещение – 2е изд., перераб. И допол, 1984. — 144с.
8. Колонтаевская И.Ф. Англо-русский криминально-юридический словарь / И.Ф. Колонтаевская. — М.: Экмос, 2000. — 192 с.
9. Маковский М.М. Теория лексической аттракции. М.: Наука, 1971. – 251 с.
10. Фонетика, лексикология, словоообразование, синтаксис, пунктуація: Современный руський язык: Учебник для вузов( под. ред. Новикова Л.С.) СПб: Лань Изд.2-е, стереотип. – 864 с.
11. Палевская М.Ф. Синонимы в русаком языке – Москва: Просвещение, 1964. - 128 с. Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. – М.: Просвещение, 1976. – 543 с.
12. Смирницкий А.И. Лексикология английского язика. – М.: Изд-во лит-ры иностранных языков, 1956. – 260 с.
13. Степанова М.Д. Методы синхронного анализа лексики. – М.: Высшая школа, 1968. – 201 с.
14. Хидекель С.С., Гинзбург Р.З., и др.  Лексикология английского языка 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая школа, 1979. – 269 с.
15. Шанский Н.М. Очерки по русскому словообразованию. М.: Высшая школа, 1968. С.267
16. Шнирельман А.И. Синонимы и антонимы в научной и технической литературе. - М.: ВИНИТИ, 1987. – 176 с.
17. Литературная энциклопедия: Словарь литературных терминов: В 2-х т. / Под ред. Н. Бродского, А. Лаврецкого, Э. Лунина, В. Львова-Рогачевского, М. Розанова, В. Чешихина-Ветринского. – М.: Изд-во Л. Д. Френкель, 1925.
18. Longman Dictionary of Contemporary English: New Edition. – Harlow: Longman, 2005. – 1950 p.
19. Roget’s Thesaurus of English Words and Phrases. – London: Penguin Group, 2000. – 810 p
20. Weinreich U., Lexicology, «Current Trends in Linguistics», The Hague, 1963, v. 1.

 

 

 

 

 

 

¹ Колонтаевская И.Ф. Англо-русский криминально-юридический словарь / И.Ф. Колонтаевская. — М.: Экмос, 2000. — 192 с.

² Roget’s Thesaurus of English Words and Phrases. – London: Penguin Group, 2000. – 810 p.

³ Longman Dictionary of Contemporary English: New Edition. – Harlow: Longman, 2005. – 1950 p.

⁴ Арутюнова Н.Д. Вступление. В целом о целом. Время и пространство в концептуализации действительности // Логический анализ языка. Семантика начала и конца. – М.: Индрик, 2002. – С. 3–18.

⁵ Longman Dictionary of Contemporary English: New Edition. – Harlow: Longman, 2005. – 1950 p.

⁶ Longman Dictionary of Contemporary English: New Edition. – Harlow: Longman, 2005. – 1950 p.

⁷ Longman Dictionary of Contemporary English: New Edition. – Harlow: Longman, 2005. – 1950 p.

⁸ Богуславская О.Ю. Подведение итогов в русском языке // Логический анализ языка. Семантика начала и конца. – М.: Индрик, 2002. – С. 36-49.