Синонімія і антонімія в сучасній англомовній пресі

 

1.3.Осмислення категорії «антонімія» в теоретичних джерелах

 

   Англійська мова  має багатий словниковий запас, який ми використовуємо, коли описуємо свої почуття, предмети і явища оточуючого нас світу, викладаємо свої вимоги і намагаємося щось довести. Для цього в своїй промові ми використовуємо антоніми і конверсиви, які є лексичними способами вираження категорії "протилежності" у мові. 
  До цих пір стоїть питання про те, чи тільки різнокорневі слова вважаються антонімами. У мові вся лексика систематична, і антонімія є одним з найважливіших проявів системних відносин у мові і мисленні. Слова та їх значення існують не окремо один від одного, вони з'єднуються в нашій свідомості в різні групи, причому підставою для угруповання служить подібність або пряма протилежність за схожим значенням. 
Антонімія являє собою семантичне явище, пов'язане з відображенням у мові однією і тією ж сутністю, однак на відміну від синонімів подібність значення антонімічних слів виявляється насамперед у їх протиставленні в нашій свідомості. Слід зазначити, що одне і теж явище, ознака, якість можуть бути позначені антонімічними словами в залежності від зовнішньої ситуації, тобто від того з якими реаліями вони співвідносяться. При цьому одне і теж властивість або якість, або оцінка, властиві різним реаліям, а так само приписувані їм, можуть істотно відрізнятися за своєю концептуальною значущістю.

Антонімія - яскравий показник системності лексики, упорядкована в різних напрямках відносинами протилежності слів по їх семантичним властивостям. 
   Антонімія містить у собі слова, що позначають протилежні полюси однієї якості, контрастні явища і предмети. І в міру збільшення ступеня абстрактності найменування, і, у зв'язку, з виникаючою необхідністю оцінювати ті або інші предмети і явища розширюються можливості протиставлення, використовуваних для позначення слів і можливо стає виникнення регулярних антонімічних відносин між ними. 
   Антонімія є яскравим засобом для антитезних протиставлень великої художньої виразності, а універсальний характер дозволяє використовувати її в якості метамови для опису різних лексичних фактів. 
   Важливо підкреслити, що антонімія являє собою одну з мовних універсалій: вона властива всім мовам (російська: хорошо-плохо, італійський: pace - querra (світ - війна), англійська: day - night, турецький: olumlu - menfi (позитивний - негативний), іспанський: pobre - rico (бідний - багатий) і так далі), а одиниці виявляють принципово загальну структуру протилежних значень і велику схожість в структурній і семантичній класифікації антонімів. В наслідок цього, потрібно сказати, що проблемою антонімії в різні роки займалися такі вчені лінгвісти, як: Л.A. Новіков, Е.І. Родичева, В. Н. Комісаров, А. А. Кіреєв, І. О. Грицько, А.А. Уфімцева та інші.

   Антонімами можуть  бути визнані слова, які протиставлені  по загальній й істотній для їхнього значення семантичною ознакою. Як критерії виділення антонімів були висунуті наступні: можливість уживання слів у даному висловленні при протиставленні, однакова сфера лексичної сполучуваності.

Булаховський Л.А. зазначав, "антоніми, в основному, відносяться  до вираження якостей, але можливі так само при назві дій і станів негативного характеру"[4]. Не можна, однак, погодитися з тим, що "під антонімією розуміють не просте протиставлення, яке може бути виражене додатком заперечення (говорити - не говорити, білий - небілий), а протиставлення допускають це значення виражених різними коренями (сухий - мокрий, життя - смерть ) "[4]. Досить чітко розрізняються дві групи слів, значення яких є антонімічними. Їх відмінності обумовлені тим, як у значеннях слів представлені членування різних відрізків дійсності і співвідношення виділених у них ознак. Членування різних частин "семантичного простору" засновано на різних принципах. Будь-яка частина його може бути представлена ​​подвійно: по-перше, шляхом виділення більш-менш стійких відрізків цього простору, що здобувають відносно самостійні характеристики. По-друге, шляхом антонімічної поляризації, тобто встановлення двох полярних точок, характеристики яких взаємообумовлені. Для позначення конкретних предметів і явищ у мові використовується, головним чином, перший спосіб членування "семантичного простору", а при виділенні різноманітних якісних і оцінних ознак – другий спосіб.

 Основну групу антонімів являють слова, що позначають певні якості, саме виділення яких можливе тільки як розчленовування даних якостей за допомогою протилежних один одному значень. Антонімічна противопоставленість слів є в такому випадку конструктивно необхідною для них. Особливий тип антонімів представлений парами слів, між значеннями яких "без залишку" розподілена певна семантична область; член такої групи протипоставлені один одному: бути присутнім-відсутнім, одружений - неодружений. 

Тож повторимося,що як і синонімія, антонімія є мовною універсалією, але заснована вона не на схожості, а на протиставленні понять. Контекстні форми, в яких можуть проявлятися антонімічні відносини, в цілому зводяться до декількох типів:  
1) не А, але В: not tall but short;

2) або А, або В: (I'll tell you if you are) right or wrong,

3) X це A, a Y це В: (Jack is) tall, but (Jim is) short.

    Ознаковими словами можуть бути не тільки прикметники, але й інші частини мови - іменники (wisdom - foolishness), дієслова (mingle - separate), прислівники (quickly - slowly), прийменники (up - down) і т. д.  
      Протиставлені можуть бути тільки слова, що належать одній граматичній чи стилістичній категорії. Так, пара crown-discrown антонімічна тільки в тому випадку, якщо перше слово - дієслово, а не іменник, тобто належить до тієї ж граматичної категорії, що й друге. Пара слів truth - fib не є антонімічної, хоча члени пари і висловлюють протилежні поняття, оскільки truth відноситься до нейтрального стилістичному пласту, a fib являє собою одиницю сленгу, тобто належить іншій стилістичній категорії[6, c.26].

Суть антонімічних відношень між словами не дозволяє їм об'єднуватися в ряди, як при синонімії, а передбачає тільки бінарну опозицію. Конотативні значення в такій опозиції ролі не грають, оскільки об'єкт не розглядається з різних сторін, а протиставляється за однією ознакою. Як і синонімія, антонімія заснована на наявності загальної ознаки, але, оскільки більшість слів мови ознаки, здатного до протиставлення, не містить, антонімічні відносини для них неможливі.

      Ознака, за якою поняття протиставлені, може виявлятися в різномому ступені. Так, у прикладі tall - short поняття зростання виражено гранично в позитивній і негативній мірі, як і в іншій парі ознакових слів hot - cold. Між ними можливі проміжні протиставлення типу short - medium або hot - warm, cool - chilly, warm - cool і т. д. Відзначимо, що всі наведені вище приклади являють собою так звані кореневі антоніми, тобто слова з різними коренями. Вони можуть виражати як полярні поняття (так звані полярні антоніми), так і поняття проміжні (у цьому випадку антоніми називаються градуальний).

      Однак протиставлення можливо і без залучення слова іншого кореня, шляхом додавання афікса, що додає основі того самого кореня протилежне значення: happy - unhappy; regular - irregular. У подібних випадках ознака не вичерпана і полярність значення не досягається, тобто антоніми градуальні, висловлюють несхожі поняття; за способом утворення вони протиставлені кореневим і іменуються дериваційними антонімами. Таким чином, типи антонімів розрізняються перш за все за ступенем, у якій поняття протиставлені (полярні і градуальний антоніми), а також за способом, яким досягається їх антонімічності (кореневі та дериваційні антоніми).

У літературі відзначаються також і інші види відносин протиставлення. Перш за все це так звані додаткові, або комплементарні, антоніми, тобто пари слів, що виражають протиставлення двох видів одного роду (mother - father (родове поняття parent); employer - employee (родове поняття person at work) і т. п. ). До антонімів відносять і пари слів, що описують одне і те ж явище, але з протилежних позицій (give - take (передача - прийом об'єкта), lay - lie (активність - пасивність об'єкта) і т. п.). Такі пари називаються конверсівамі[6, c.26]. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II АНАЛІЗ СИНОНІМІЇ ТА АНТОНІМІЇ В АНГЛОМОВНІЙ ПРЕСІ

2.1 Особливості  англомовного медіа дискурсу

Дискурс – складне  комунікативне явище, що охоплює  і соціальний контекст, який дає  уявлення про учасників комунікації  і про процеси творення й сприйняття повідомлення. Хоча ґрунтовний структурний  аналіз є важливим при вивченні процесу  масової комунікації, проте головним є розширенне розуміння контекстуальної перспективи дискурсу, особливо значимої у дослідженні текстів масової комунікації. Перевага такого розуміння полягає у тому, що дискурс, порушуючи інтуїтивні або лінгвістичні підходи до його визначення, обмежується не рамками мовного висловлювання, а саме рамками тексту. При визначенні суті дискурсу враховуємо значення, загальнодоступні для учасників комунікації, знання мови, знання світу та уяви. Тобто у випадку писемної комунікації письменники і читачі беруть участь у процесі соціокультурної ваємодії.

Тлумачення прикладів англомовного медіа-дискурсу вимагає розмежування трьох мовленнєвих актів: репрезентуючого (автора-журналіста), репрезентованого (реальної дійової особи) та реального  світу. Це – репрезентуючи мовленнєва подія (публіцистичний текст), репрезентована мовленнєва подія, оригінальна мовленнєва подія (з-поза меж тексту), яка є дійсним висловлюванням.

Будь який медіа-текст являє собою чітко структуровану єдність з явно окресленими внутрішньо текстовими рамками (спочатку для позначення подібної єдності використовували термін «суперструктура» (запропонував цей термін Т. ван Дейк), але як наслідок більш широкого значення в літературі набув термін «макроструктура». Очевидно, що відносно жорстка структурна схема побудови газетного тексту поєднується з досить гнучким динамічним змістом. Медіа-текст представляє собою структуру із чотирьох частин, включаючи такі обов’язкові структурно-композиційні категорії як заголовок, вступна частина, основна частина та висновок. В основній частині можна виокремити такі підкатегорії як основна подія, контекст, історія події, попередня подія, коментар та деякі інші.

Послідовність застосування зазначених компонентів може змінюватись в  залежності від специфіки статті, а також інтересів журналіста. Найголовніша інформація зазвичай подається в першу чергу, далі використовується стратегія, яка формує релевантну структуру подачі тексту.

Комплексне функціонально-стилістичне  дослідження дозволило повніше  виявити функції синонімів у різних типах тексту, набір яких у них не однаковий. Остання обставина дає підставу говорити про стилеутворюючу функцію синонімів. Воно також дало можливість визначити специфіку синонімії в конкретній лексичної сфері, простежити основні джерела поповнення її провідних синонімічних рядів (СР), виявити найбільш протяжні і найбільш короткі СР, уточнити стилістичні зони використання окремих елементів цих СР завдяки конкретизації значень або їх відтінків.

Виділяють три основні функції  синонімів: функція заміщення, пов’язана перш за все з прагненням уникнути небажаних повторень одних і тих же лексичних одиниць; функція уточнення, пов’язана з бажанням одержувача більш чітко передати думку; функція експресивно-стилістична, пов’язана з виразом різноманітних оцінок.

Розглянемо докладніше умови актуалізації елементів, ці зони СР у різних типах  тексту, а також специфічні функції  коштів синонімії в різних функціональних стилях.

Синонімія в науковому  юридичному тексті насамперед торкається області тлумачення, коли той чи інший термін потребує суворої, чіткої дефініції. У цьому випадку неминуче залучення більш відомих слів відповідного СР. У цьому сенсі синонімії тут відводиться функція уточнення. Наприклад «victim» (жертва) може мати такі єквіваленти: bab bab bab e in woo oo ds, butt, casual al ty, clo lo wn, dupe, easy make, easy mark, fatal al ity, fool ool ool , ga ga mbit, go go pher, gudgeon, gull ll , hireling, hunted, immola ola ola tion, injured party, innocent, mark, martyr, patsy, pawn, pigeon, prey, pushover, quarry, sacrifice, scapegoa goa goa t, sitting duck, sitting target, soft touch, stoog oog oog e, sucker, sufferer, wretch, але не зважаючи на це, найчастіше в юридичній термінології використовується слово «victim».

На відміну від ділових  і наукових текстів, публіцистичні матеріали відрізняються достатньою різноманітністю синонімічних засобів, хоча окремі відомі жанри диктують свої умови, визначають свої канони і вимоги. Всі інші слова і вирази відрізняються підкресленою офіційністю.

Деякі журналісти, схильні до епатажу, можуть включити у свою статтю навіть такі елементи СР, що кваліфікуються як табу-лексика. Таким чином, синонімія може використовуватися тут як засіб особливого емоційно-експресивного впливу на читача, що більш характерно для новин зі сфери шоу-бізу.

У цілому ж перевагу в медіа статтях  і в кримінальної хроніці віддається нейтральній лексиці. Книжкова лексика  в цих текстах використовується досить рідко.

Всупереч очікуванням не дуже часто  використовуються тут і знижені  елементи СР. Для прикладу слово «turnkeys» в суворому науковому сенсі пояснюється нейтральною домінантою (a prison guard)¹.

Незважаючи на численні роботи в  області синонімії, тут залишається  ще велика кількість невирішених  питань і проблем. На наш погляд, рішення деяких з них стає цілком реальним при гнучкому комплексному підході, який при визначенні синонімічних кореляцій рівною мірою враховує як власне семантичний аспект, так і валентність відповідних словникових одиниць.

Багато елементів лексичної  підсистеми юридичної тематики утворюють парадигми, так звані СР (слово «judge», як іменник, має такий синонімічний ряд:adjudicator, appraiser, arbiter, assessor, authority, bench, chancello llo llo r, conciliator, court, critic, eval al uator, expert, honor, inspector, intercessor, intermediary, interpreter, judiciary, justice, justice of peace, legal gal gal official al , mag ag ister, mag ag istrate, marshal al , moderator, nego go tiator, ombudsman, peacemaker, reconciler, referee, umpire, warden, якщо це дієслово — СР буде таким: act on, adjudge, adjudicate, appraise, appreciate, approximate, arbitrate, arrive, ascertain, assess, check, coll oll oll ect, conclude, condemn, consider, criticize, decide, decree, deduct, derive, determine, discern, distinguish, doo oo m, draw, esteem, estimate, eval al uate, examine, find, ga ga ther, give a hearing, make, make out, mediate, pass sentence, pla la ce, pronounce sentence, put, rate, reckon, referee, resol ol ve, review, rule, sentence, settle, sit, size up, suppose, test, try, umpire, val al ue).

Останні являють собою  мікросистеми, в яких головним типом  відносин між членами ряду є субституції  або вільне варіювання. В СР досить чітко позначені і вторинні семантико-стилістичні  співвідношення.

Якщо синонімічна домінанта (СД) утворює ядро СР, то в його периферійну зону потрапляють слова-модифікації або квазі-сіноніми. Під останніми розуміються різні варіанти вихідної лексичної одиниці або вихідного вираження, найчастіше це скорочення, пестливо-зменшувальні слова і т.д.

Досить чітко в СР простежується наявність великої кількості паралельних СР, утворених елементами, що мають загальний сігніфікатор, але відносяться до різних частин мови. Цілком виразно виявляють себе і реверсивні кореляції між окремими СР. Мова насамперед іде про дієслівні СР, які організовують зворотні по відношенню один до одного агентивно-об’єктні співвідношення у відповідних контекстах. Деякі СР утворюють антонімічні кореляції.