Синонімія і антонімія в сучасній англомовній пресі

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………..…………………..…3

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження синонімії та антонімії в англомовній пресі………………….……………….……..............................5

    1.1. Явище синонімії  та антонімії у світі лексикологічних  досліджень ....................................................................................................................   5

1.2. Поняття «синонімії» з позиції різних лінгвістичних підходів ……………………………………………………..….......................................7

     1.3. Осмислення категорії «антонімія» в теоретичних джерелах ……..13

Розділ 2. Аналіз синонімії та антонімії в англомовній пресі……..….....18

     2.1.Особливості англомовного медіа дискурсу………………………..18

    2.2.   Дослідження синонімії  та антонімії в англомовному  медіа-дискурсі  

…….………………………………....………………….………………….28

Висновки…………………………………………………………..……..…...34

Список використаної літератури…………………………………………….38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

   Проблема даного дослідження носить актуальний характер в сучасних умовах. Про це свідчить часте вивчення порушених питань.  
  Для сучасного стану науки характерний перехід до глобального розгляду проблем тематики теми. Питанням дослідження присвячено безліч робіт. В основному матеріал, викладений у навчальній літературі, носить загальний характер, а в численних монографіях з даної тематики розглянуті більш вузькі питання проблеми "Синонімія і антонімія в англомовній  пресі". Однак, потрібен облік сучасних умов при дослідженні проблематики означеної теми.

 Висока значимість і недостатня практична розробленість проблеми "Синонімія і антонімія в англомовній пресі" визначають безсумнівну новизну даного дослідження.

Подальша увагу до питання про проблему нашої теми необхідно з метою більш глибокого і обгрунтованого дозволу приватних актуальних проблем тематики данного дослідження.

Актуальність цієї роботи зумовлена, з одного боку, великим інтересом до теми "Синонімія і антонімія в англомовній пресі " в сучасній науці, з іншого боку, її недостатньою розробленістю. Розгляд питань пов'язаних з даною тематикою носить як теоретичну, так і практичну значимість.  
   Результати можуть бути використані для розробки методики аналізу "Синонімія і антонімія в англомовній пресі".  
   Теоретичне значення вивчення проблеми полягає в тому, що обрана для розгляду проблематика знаходиться на стику відразу кількох наукових дисциплін.  
   Об'єктом даного дослідження є аналіз умов "Синонімія і антонімія в сучасній англомовній пресі". При цьому предметом дослідження є розгляд окремих питань, сформульованих в якості завдань даного дослідження.  
    Метою дослідження є вивчення теми "Синонімія і антонімія в  сучасній  англомовній пресі " з точки зору новітніх вітчизняних і зарубіжних досліджень з подібною проблематикою.

У рамках досягнення поставленої мети були поставлені для вирішення наступні завдання:

1. Вивчити теоретичні аспекти та виявити природу синонімії та антонімії;

2. Сказати про актуальність проблеми синонімія і антонімія  в сучасних умовах;

Робота має традиційну структуру і включає в себе вступ, основну частину, що складається з 2 розділів, висновок та бібліографічний список.  
У вступі обгрунтовано актуальність вибору теми, поставлені мета і завдання дослідження, охарактеризовано методи дослідження і джерела інформації.  
   Таким чином, актуальність даної проблеми визначила вибір теми роботи "Синонімія і антонімія в сучасній  англомовній пресі", коло питань і логічну схему її побудови.

 Джерелами інформації для написання роботи по темі "Синонімія і антонімія в сучасній англомовній пресі " послужили базова навчальна література, результати практичних досліджень відомих вітчизняних і зарубіжних авторів, статті та огляди у спеціалізованих та періодичних виданнях, присвячених тематиці " Синонімія і антонімія в  сучасній англомовній пресі  " довідкова література та інтернет ресурси.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I.  Теоретичні засади дослідження синонімії та антонімії в англомовній пресі

 

1. Явище синонімії та антонімії у світі лексикологічних досліджень   

  Лексикологія взагалі – це лінгвістична наука, що вивчає лексику як систему. Системні відношення лексики виникають на основі смислових або формальних відносин. У першому випадку говорять про синоніми і антоніми (їх об'єднує близькість або протилежність сенсу), у другому - про омоніми і пароніми (їх об'єднує тотожність чи подібність зовнішнього вигляду). Смислові та формальні особливості власних імен досліджує ономістика. Крім того, лексикологія досліджує відмінності в лексиці загальновживаної і спеціальної, що знаходиться у використанні груп - територіальних (говірки), професійних, вікових (жаргон, сленг), а також вивчає співвідношення лексики літературної , офіційної та розмовної. Лексикологія уважно стежить за мовний життям суспільства і осмислює всі зміни в словнику: його поповнення фіксує і осмислює неології.    

  Лексикологія вивчає як сучасний стан словника (власне лексикологія, фразеологія), так і його історію (історична лексикологія, етимологія).

   Предметом лексикології, як випливає з самої назви цієї науки, є слово (грец. leksis, leksicos - слово, вираз; logos - вчення). Таким чином, лексикологія розглядає словниковий (лексичний) склад мови в різних аспектах. Прийнято розрізняти загальну і часткову лексикології. Перша, іменована по-англійськи general lexicology, є розділом загального мовознавства, що вивчає словниковий склад будь-якої мови, те, що відноситься до лексичних универсалый. Часткова лексикологія (special lexicology) займається дослідженням питань, пов'язаних з вокабуляром одного, в нашому випадку англійської, мови. Так, загальна лексикологія може розглядати, наприклад, принципи синонімічних або антонімічних відношень у мові, в той час як лексикологія часткова займеться особливостями саме англійських синонімів або антонімів. 
   І загальні, і часткові проблеми словникового складу можна аналізувати в різних аспектах. Перш за все до будь-якого явища можна підходити з синхронічного або діахронічного підходу. Синхронічний підхід передбачає, що характеристики слова розглядаються в рамках певного періоду або якогось одного історичного етапу їх розвитку. Таке вивчення словникового складу називають ще описовим, або дескриптивним (англ, descriptive lexicology). Діахронічна, або історична, лексикологія (historical lexicology) займається вивченням історичного розвитку значень і структури слів. 
   Зіставленням лексичних явищ однієї мови з фактами іншого або інших мов зайнята лексикологія зіставна, або контрастивна (contrastive lexicology). Мета таких досліджень-простежити шляхи перетину або розбіжності лексичних явищ, властивих обраним для зіставлення мов. 
   Вибір підходу до вивчення лексичного складу мови обумовлений тими завданнями, які ставить перед собою дослідник. При цьому часто залучаються дані, отримані в суміжних з лексикологією розділах мовознавства. Так, на значення слова або визначення його кордонів впливають його фонетичні характеристики, такі як якість фонем, наголос, порядок фонем і т. д. Для прикладу достатньо порівняти пари сміття / смітті, hut / heart або згадати, що на початку англійських слів неможливі звуки [dl], [ŋ], або [Θl], а в кінці - звуки [h] або [w]. Фонетичні зміни в діахронії і редукція закінчень нерідко призводили до збігу основ, як це сталося, наприклад, з давньоанглійській дієсловом carian та іменником сurа, відомим у сучасній формі сазі. У кінцевому рахунку такі зміни сприяли зміні флективної ладу мови на аналітичний, появі нових словотворчих способів, наприклад конверсії[6, с.4]. 
   Необхідність відбору лексичних засобів залежно від обставин мови обумовлює зв'язок лексикології зі стилістикою, хоча лексикологія вивчає причини та способи розвитку нових відтінків значень, які надають мови виразність, а стилістика головним чином займається характером функціонування цих засобів у тексті. Наприклад, з точки зору лексикології слова father і dad є синонімами, які відрізняються відтінком значення, але для стилістичного аналізу важливо те, що даний відтінок змушує ці слова функціонувати в різних сферах мовлення (розмовний стиль передбачає вживання слова dad, а офіційний - слова father). 
   У будь-якому випадку, в центрі уваги дослідників залишається слово або еквівалент слова.

 Ми можемо стверджувати , що лексикологія як лінгвістична дисципліна існує в тісному контакті з іншими аспектами мовознавства, вирішуючи різні проблеми, пов'язані зі словом - основною одиницею мовної системи.

 
1.2.Поняття «синонімії» з позиції різних лінгвістичних підходів

    Синоніми - це слова однієї частини мови, які позначають одне і те ж, але відрізняються один від одного відтінками лексичного значення і вживанням у мовленні. Синоніми в мові утворюють угруповання слів і словосполучень, що носить системний характер.  
    Синонімами називають слова з рівним значенням [1, с.169], з подібним значенням [5, с. 211], слова, подібні за значенням, але збігаються або дуже близькі в одному або декількох своїх значень [12, с.318], слова з єдиним або дуже близьким предметно-логічним змістом [10, с.156], слова, однакові за номінативною віднесеностю, але, як правило, розрізняються стилістично [11, с.126], слова, здатні в тому ж контексті або в контекстах, близьких за змістом, заміняти одне одного [7, с.167].

    Сутність синонімії, синонімічних відношень між словами здавна привертає увагу лінгвістів, які розробляють проблеми семасіології, оскільки рішення проблем синонімії, тісно пов'язане з антонімією і полісемією та її вивчення важливо не тільки для семасіології, але також і для лексикографії, літературознавства, методики викладання мови.  
     Незважаючи на існування, порівняно великого числа досліджень, присвячених розкриттю різних сторін синонімії, до цих пір немає єдності поглядів щодо визначення синонімів, методів їх вивчення, принципів виділення і класифікації синонімів, меж синонімічного ряду.  
   У своєму дослідженні, присвяченому аналізу семантичних і функціональних зв'язків та слів і їх синонімії в сучасній англійській мові. В.Г. Вілюман, докладно розбираючи всі ознаки синонімії, приходить до висновку, що необхідними і достатніми для визнання слів синонімії є загальні цим словам семантичні та функціональні ознаки, а проблема синонімії зводиться до виявлення на основі сполучуваності слів подібностей та відмінностей сходжень і розбіжностей у їх значеннях і функціях. 
  Розуміння сутності синонімічних відносин тісно пов'язане з розумінням сутності та структури мовного значення слова. У теорії лексикології відомі різні способи трактування семантичної структури слова. В.Г. Вілюман визначає семантичну структуру слова як набір семантичних ознак, які виявляються при встановленні семантичної суміжності слів - синонімів.

   У якості одного з можливих  способів визначення семантичної  суміжності слів пропонується аналіз опису значень цих слів в тлумачних словниках. Два слова вважаються семантично суміжними один одному, якщо дається їх словникове тлумачення одного через інше. Зв'язок між словами може бути безпосередньою і опосередкованою. Вивчивши семантичні зв'язки між дієсловами, об'єднаними значеннями look, В.Г. Вілюман будує матрицю семантичних структур дієслів - синонімів. Матричне подання семантичних структур служить не тільки наочним зображенням матеріалу, але також створює картину приватної системи в мові - синонімії, так як семантична структура кожного слова в матриці являє собою впорядковану безліччю взаємопов'язаних і протиставленених один одному значень. Глибокому проникненню в сутності мовних явищ, їх характеру і законів розвитку сприяє зіставлення цих явищ у двох і більше мовами. Проблеми порівняльного вивчення лексики в різних мовах знайшли відображення в роботах А.В. Щерби, Р.А. Будагова, В.Г. Гака, Б.А. Успенського, В.М. Ярцевої, Ш. Баллі, С. Ульмана, У. Вейнрейха та інших лінгвістів.

    Багато лінгвістів вважають за доцільне зіставляти між собою невеликі системи, члени яких пов'язані між собою семантично. Це дає можливість дослідницько визначити лексичні елементи кожної системи, відзначити моменти збігів між ними, а також пояснити, чому семантичні контури кожного слова чи слів, що мають однакову предметну віднесеність в порівнювана мовах, виявляються різними. Порівняльні дослідження служать базою і для типологічних досліджень, вироблення типологічних універсалій, тому що в результаті зіставлень встановлюються тотожні і нетотожні з певної точки зору елементи. М.М. Маковський у статті «Типологія лексико-семантичних систем підкреслює, що типологічний аналіз лексики не повинен зводитися лише до констатації зовнішніх, найбільш доступних спостереженню, але часто випадкових збігів окремих елементів словника і семантики. 
    У ході досліджень необхідно з'ясувати, чи існують загальні структурні лексико-семантичні моделі, притаманні, незалежно від конкретного складу лексики, ряду мов, і якщо так, то такі їхні особливості закономірності[9, с.13-16]. . 
   Таким чином, ми бачимо, що проблема синонімії вивчалася і вивчається, але, на жаль, більшість досліджень в цій області належить зарубіжним лексикології. Вибір теми цієї роботи обумовлений тим, що синонімія, зокрема дієслівна, є однією з найбільш маловивчених проблем лінгвістики.

   Вважаючи необхідними ознаками  синонімії семантико-смислову спільність  лексичних одиниць та їх часткову  взаємозамінність, тобто, сумісність  в одних умовах контексту і  несумісність в інших, ми тим самим стверджуємо, що синонімами senso, stricto не є слова взаємозамінні у всіх контекстах, бо коли два слова вживаються байдуже, то зніметься проблема вибору між ними Посилаючись на Аристотеля, С. Ульман підкреслює, що синонімія слів - категорія стилю; стиль ж завжди передбачає вибір між, щонайменше, двома словами, сумісними або несумісними, звідси випливає, що там, де немає підстав для вибору між словами, не може бути мови про їх синонімію. Серед суджень про співвіднесення синонімії та взаємозамінності є такі, які зводять синонімію до необмеженої взаємозамінності. Так, А. Черч пише, що якщо два імені (мова йде про імена, які подаються поєднаннями слів) є синонімами (мають у всіх відношеннях один і той же зміст), то завжди можна замінити одне з них іншим, приклад, що наводиться А.Черчем з цього приводу, показує, що взаємозамінність синонімів (сер Вальтер Скотт, автор «Веверлея») обмежена, сер Вальтер Скотт є автором «Веверлея» не дорівнює за змістом сер Вольтер Скотт є сером Вальтером Скоттом. У літературі з синонімії взаємозамінність лексичних одиниць розглядається як наслідок спільності їх лексичних та граматичних значень. Так, А.Л. Демидова, займаючись синонімію прийменників, приходить до висновку про те, що одні синоніми, смисло-розлічувальні, невзаємозамінні, інші, стилістичні, допускають взаємозаміну.

А.Л. Демидова виділяє також третю  групу синонімів, які суміщають  ознаки перших двох і, отже, взаємозамінних в одних випадках і невзаємозамінних в інших. Відповідно до прийнятої  нами концепції, синонімія має місце за двох умов - семантико-смислової спільності, а ті слова, які відповідають лише одній з цих умов, синонімами не є.

  Синонімія грунтується на здатності мовної системи мати кілька означаючих для одного означуваного і допомагає відображенню в мові різноманітних властивостей об'єктивного світу з використанням мінімуму мовних засобів. Синонімія проявляється на всіх рівнях мови, тому розрізняють синонімію фразеологічну, граматичну, словотвірну й лексичну. Лексична синонімія розуміється вузько як повне, а широко як частковий збіг значень мовних одиниць при збереженні відмінностей у смислових відтінках і стилістичному забарвленню. У багатозначних словах кожен лексико-семантичний варіант може входити в самостійний синонімічний ряд[6, с.24].

 Підхід до проблеми синонімічності змінювався неодноразово протягом багатьох століть вивчення мовних законів. Ряд лінгвістів, особливо лексикографів, схильні трактувати поняття синонімії дуже широко, включаючи в нього навіть масив десятків слів і виразів, які можуть бути використані замість якого-небудь слова для передачі відтінків його значення, як це робить, наприклад, П. Роже, укладач знаменитого тезауруса. Ще Л. Блумфілд стверджував, що синонімічні відносини не можуть носити мовного характеру, так як будь-яка мовна форма закріплена за певним значенням і її зміна приведе до зміни значення слова. Висловлювалася й думка, що історично існували відносини синонімічності, але в процесі становлення вокаб`юляру значення розійшлися, зникла їхня взаємозамінність, а разом з нею і синонімічнысть. Однак факти мови показують, що навіть у максимально систематизованої області вокаб`ляру, термінології, можуть уживатися слова різної форми, але одного значення (spirants / fricatives; Сибілянти / шиплячі; лінгвістика / мовознавство і т. д.). Референціал'ний підхід до вирішення цього питання дозволяє побачити, що відносини синонімічності пов'язані з таким компонентом значення, як концепт (поняття), які виділяються в трикутнику Огдена-Річардса. Слова, що утворюють синонімічний ряд, об'єднуються за принципом спільності поняття, описуючи його з різних сторін. Так чи інакше у всіх визначеннях синонімії виявляється загальна ознака - «семантична спільність словникових одиниць» , причому в це визначення входить і спільність понятійна, і спільність денотата. Основною ознакою синонімічності слів може вважатися, таким чином, тотожність або близькість їх смислів. Іншим необхідним ознакою можна визнати часткову взаємозамінність синонімів, тобто їх сумісність в одних умовах контексту і несумісність в інших. Так, прикметники rotten і addled синонімічні в сполучуваності з іменником egg, але не синонімічні в сполучуваності з brain або head. Для синонімів характерна також різна сполучуваність з іншими словами. Наприклад, іменник jail, будучи синонімом prison, може входити в інші в порівнянні з останнім поєднання (be in jail / prison; put in jail / prison; але jail bird / -). Інші приклади різної комбінаторики - tongue / language: mother tongue / language, але dead language / -; to wage / carry: to wage / carry on straggle, campaign, але to wage / - war. Подібна взаємозамінність відбувається із спільності лексичних та граматичних значень синонімів[6, с.24].