Феномен книги як «пам’яті поколінь»

Після укладання орієнтовного списку осіб, що в подальшому погодилися написати спогади, ми переходимо до пошуку необхідних матеріалів у пресі, адже після загибелі Леоніда Васильовича Куценка в багатьох регіональних (а подекуди й всеукраїнських) періодичних виданнях були надруковані спогади про нього. Під час виконання цієї частини роботи варто було використовувати метод відбору інформації. Інколи в періодиці були надруковані невеликі замітки, які вже тільки за розміром не входили в концепцію нашого видання. Інші матеріали були досить великі за розміром, але мали більшою мірою нахил до документалістики, а не до спогадів. Часто в газетах траплялися матеріали про куценківські читання на честь вшанування його пам’яті. Але все ж серед надрукованих в періодиці матеріалів про Л. Куценка було знайдено ті, що нам підійшли, і які й стали основою першої частини книги-реквієму.

Паралельно з пошуком  матеріалів у періодиці відбувався постійний зв’язок з людьми, які  мали написати свої розповіді про  Леоніда Васильовича. Дехто в  процесі збору відмовлявся, інші навпаки – поповнювали список бажаючих залишити свій спомин. Таким чином поступово формувався основний текстовий контент видання.

Важливо підкреслити, що спогади про цю людину не дублюються: кожен виокремлював те найважливіше, найцінніше у стосунках з ним  як колегою, викладачем, другом.

Попри спільність поглядів на Леоніда Куценка як непересічну  людину, багату інтелектуально і духовно, кожен спогад акцентує важливі риси, які в сукупності увиразнюють  цілісність його особистості і важливість для кожного, кому доля дарувала можливість називати його другом, колегою, сучасником.

Також у книзі є  додаткові текстові відомості. Це, в  першу чергу, примітки. В примітках  ми перелічили список осіб, спогади  яких увійшли до книги із зазначенням  їх регалій. Укладання цього переліку теж зайняло немало часу, оскільки, наприклад, необхідно точно подати науковий ступінь та посаду кожного окремо взятого викладача. І це стосується кожного з тих, хто погодився написати спогад. В додатки до книги увійшов і список періодичних видань, з яких було використано спогади про Леоніда Куценка.

На одному з останніх етапів формування текстового наповнення книги було вирішено окрім передмови (написаної упорядником), додати автобіографію  Леоніда Куценка, а також останнє  в його житті інтерв’ю.

Щодо створення графічного контенту книги, то фотографії, розміщені у книзі окремим блоком, були зібрані з декількох джерел. Одним із них, яке найбільше послугувало нам при збиранні графічної інформації, став фотоархів міського літературно-меморіального музею ім. Карпенка-Карого. Деякі фото були взяті зі сторінок інтернет-видань. Також свій внесок в цю справу зробили й колеги Леоніда Васильовича Куценка.

Робота над  архітектонікою видання

Внутрішня будова матеріалу книги, що виражається в поділі книги на частини, розділи, параграфи і т. д., називається архітектонікою книги. Термін «архітектоніка», вже багато років вживаний в теорії і практиці видавничої справи, перенесений в книгознавство з літературознавства й архітектури. У літературознавстві під архітектонікою художнього твору розуміють систему поділу цього твору на окремі частини, розділи і т. д. Таким чином, якщо в літературознавстві під архітектонікою розуміють систему побудови художніх творів, то в книгознавстві цей термін отримав ширше застосування, і під архітектонікою книги прийнято розуміти будову не тільки творів художньої літератури, але й будь-якої літератури незалежно від її змісту. Архітектоніка видання, її побудова, складність визначається залежно від типу книги. Так, наприклад, архітектоніка наукової книги нерідко буває дуже складною. Складна також архітектоніка довідкової літератури. Абсолютно іншою буде архітектоніка художньої і дитячої літератури. Середньою по складності архітектоніка буде в науково-популярній книзі.

Зміна системи  архітектоніки може залежати і від кваліфікації читачів, на яких розрахована книга.

Таким чином, зміст  і тип книги в цілому визначають архітектоніку книги. У свою чергу, архітектоніка видання впливає  і на вибір тих або інших  елементів оформлення. Залежно від  складності архітектоніки ускладнюється і рубрикація; ускладнення рубрикації спричиняє за собою розширення шрифтового асортименту, необхідного для її оформлення, введення шмуцтитулів, спускових смуг, шапок і так далі. Архітектоніка книги визначається її типом і у свою чергу вимагає застосування тих або інших засобів і прийомів оформлення.

Архітектоніка нашого меморіального видання не є дуже складною. Як вже попередньо згадувалося, наше видання складається  з передмови, автобіографії, двох частин, останнього інтерв’ю з Л. Куценком, приміток та списку періодичних видань, з яких було використано спогади про Леоніда Васильовича. Перша частина містить спогади, які в часовому відношенні були створені першими, незадовго після смерті Куценка. Друга частина була сформована через майже через п’ять років після цієї трагічної події. Тобто головним є часовий показник.

 Загалом,  до елементів, що характеризують будову самого тексту книги, відносяться таблиці, виводу, формули, умовні позначення, внутрішньотекстові виділення, додаткові і допоміжні тексти, ілюстрації і т. д. Все це характеризує зміст поняття «структура видання». Перераховані вище елементи визначають собою складність або, навпаки, спрощеність структури тексту. Структура тексту нашої книги є спрощеною, оскільки звичайний текст становить приблизно 90 відсотків від загального обсягу видання. Зрозуміло, що у виданні відсутні таблиці, виводи, формули, умовні позначення, мінімалізовано кількість допоміжних текстів, наявна невелика кількість ілюстрацій.

Найважливішим у цьому виданні є спогади: через особистість людини, якій вони присвячені, цьому виданню не потрібні зайві декоративні елементи чи оригінальний дизайн. Слово, спогад, емоції, пам’ять – це ті складові, які формують концепцію книги-реквієму. Звичайно, що за умови якісного поліграфічного відтворення дизайн книги можна продумати яскравіший дизайн, але з урахуванням того, що це навчальний проект, який не тиражуватиметься великим накладом, дизайн книги розроблявся з урахуванням здешевленого способу друку.

Художньо-технічне виконання книги

Для створення  книги-реквієму «Леонід Куценко: книжка без автографа» ми використали декілька програм. По-перше, це програма набору тексту Microsoft Word 2007. По-друге, це програма обробки ілюстрацій Microsoft Office Picture Manager. QuarkXPress – це програма верстки, в якій здійснювалася верстка нашого видання.

 Формат цього  видання 60x84 1/16. Обкладинка цупка, її функції це: захист видання від різних ушкоджень, естетична та інформаційна. На обкладинці вказані відомості, за якими можна ідентифікувати видання. Це такі відомості, як назва видання. Також на обкладинці розміщено фотографію Леоніда Куценка та його вислів. Такий варіант оформлення, на нашу думку, є доцільним, оскільки досить часто меморіальну літературу оформлюють саме за таким зразком. Основний фон обкладинки світло-фіолетовий. Під час оформлення обкладинки ми експериментували як з кольорами, так і взагалі з усіма елементами, розташованими на обкладинці, і в результаті отримався саме такий варіант.

 У книговидавництві одним з важливих з точки зору технічного виконання видання є такий елемент як форзац. Форзац – це подвійний сфальцьований в один згин аркуш цупкого паперу, розміщений між сторонками оправи і блоком книги, який служить для з’єднання книжкового блока з палітуркою та захисту першої і останньої сторінок видання від забруднення. Також форзац може виконувати естетичну (якщо на ньому зображено певний малюнок, графіку, що служить прикрасою) або інформативну роль (наприклад, коли на форзаці надруковано основні відомості із видання, які можуть бути зведені у таблицю). У виданні, яке аналізується, форзаци  відсутні, оскільки видання складається з невеликої кількості сторінок і використання форзацу є просто недоцільним.

 Після форзацу у виданні розташовані титульні елементи. До обов’язкових титульних елементів належить титульний аркуш та, звичайно, зворот титульного аркуша. Факультативними елементами вважаються авантитул, контртитул, фронтиспис та шмуцтитули. Серед всіх вище зазначених елементів титульної групи у виданні присутній лише титульний аркуш та зворот титульного аркуша.

 На титульному  аркуші розміщені елементи, які  мають свою чітку класифікацію  та правила розміщення на сторінці. Згідно класифікації, яку подає  В. І. Сава [30, 16] є п’ять основних груп елементів титульного аркуша: надзаголовкові дані; відомості про авторів; назва видання; підзаголовкові дані; вихідні дані.

Надзагологовкові дані – це елемент вихідних відомостей, які вміщують у верхній частині титульного аркуша над прізвищем автора і назвою видання. У цих даних міститься така інформація: назва організації, від імені якої випускається видання; назва серії (підсерії), до складу яких входить видання. На титулі нашого видання ці дані відсутні, немає потреби нічого зазначати.

 Відомості  про авторів (або так званий  заголовок видання), що за правилами розміщується вгорі на титульному аркуші, також відсутні, оскільки наше видання – це збірка спогадів і замість автора в необхідному для цього місці вказано відомості про упорядника.

Назва видання вказана на титульній сторінці і відокремлена від інших вихідних відомостей за допомогою шрифтових засобів.

Підзаголовкові  дані містять відомості, що пояснюють  заголовок (вид видання). Підзаголовкові дані розміщують на титульній сторінці під заголовком. В підзаголовкових даних розміщено (окрім зазначення, що це меморіальне видання) також відомості про упорядника.

Вихідні дані включають  місце випуску видання, та рік  випуску видання й наводяться у нижній частині титульної сторінки. Назву видавництва не вказано, оскільки наше видання вийде в світ самвидавом.

На звороті титульного аркуша зазначено обов’язкові вихідні відомості: бібліографічний шифр зберігання (ББК, УДК, авторський знак) та макет анотованої каталожної картки, яку складають:

1) заголовок  бібліографічного опису;

2) бібліографічний  опис видання;

3) анотація;

4) авторський  знак;

5) міжнародний  стандартний номер видання (ISBN);

6) УДК, ББК.

Кожен з текстових  елементів, розміщених на титульних  сторінках, подано різним шрифтовим  виконанням. Головні елементи, наприклад  назва видання, подано жирним накресленням і курсивом, до того ж значно збільшеним (в порівнянні з іншими елементами) кеглем.

Після звороту титульного аркуша розміщено передмову від упорядника видання, розміщену на непарній (третій) сторінці видання, яка, як і титульна сторінка та зворот титулу, не нумерується. Передмова складена зі спуском. Також, щоб виділити передмову від основного тексту було використано такий декоративний елемент як колонлінійка синього кольору, шириною  1,5 пункти.

Після передмови, з нової непарної сторінки, у книзі зверстано автобіографію Леоніда Куценка. Декоративними елементами тут послугували вертикальні лінійки синього кольору.

 Після автобіографії  розміщено основний текст видання,  який в свою чергу умовно  можна поділити на основний та допоміжний. Основний текст складено шрифтом гарнітури Times, яка широко застосовується при наборі текстів для підручників, навчальних посібників та іншої літератури. Цей шрифт є помірно контрастним, світлого написання, прямий, нормальної ширини. У виданні застосовано 11 кегль даного шрифту. Важливі з точки зору авторів моменти у тексті подано жирним накресленням.

Оскільки наше видання складається з близько  трьох десятків спогадів, то їх варто  було якось відокремлювати. Таким  чином, ми вирішили подати кожний спогад з нової сторінки, що забезпечує поетапне сприйняття тексту і водночас  підкреслює самодостатність кожного зі спогадів. У заголовках до спогадів ми використали дві гарнітури – Georgia та Cambria. Імена авторів ми подали зверху сторінки гарнітурою Georgia, 12 кеглем накреслення, курсивом. Нижче гарнітурою Cambria (14 кегль, жирне накреслення) подано назву спогаду. Поміж цими двома заголовковими елементами ми вставили горизонтальну лінійку синього кольору, шириною 1,5 пункти, довжиною 5,2 см. Всі ці елементи виконані з втяжкою по лівому краю. Така верстка заголовків простежується протягом всього видання, що забезпечує його цілісність, а отже й уніфікує його. Загалом у тексті немає перенасичень шрифтами різних гарнітур, а це основна вимога до нього з точки зору технічного виконання.

Також не менш важливим елементом на шпальті є колонцифра. Це обов’язковий елемент кожного  видання, без якого ми не можемо уявити сучасну книгу. Цей елемент виконує  важливу роль у пошуку інформації у виданні за змістом. Колонцифри у цьому виданні розміщені по центру рядка внизу шпальти.

 Загалом способом унаочнення інформації та в певній мірі прикрасою видання є ілюстративний матеріал. У цьому виданні розміщено 11 ілюстрацій. Деякі з них чорно-білі, більша частина – кольорові. Фотографії досить різнопланові, що має забезпечити якнайкраще пізнання Леоніда Куценка. Адже саме візуальне сприймання будь-чого часто є найефективнішим. У виданні присутні одночасно кілька видів верстки ілюстрацій. Насамперед є ілюстрації, які верстають на повний формат шпальти. Вони називаються сторінковими. При цьому ілюстрація не виходить на береги. Деякі ілюстрації зверстані по дві на одній сторінці. До кожної ілюстрації додано обов’язково підрисунковий підпис.

Після основного  тексту на прикінцевих сторінках  видання розміщено допоміжні тексти: примітки та список використаної періодики. Шрифтова гама та що й в основному тексті, відмінністю є лише зменшений кегль та вирівнювання заголовків по центру шпальти. Також тут розміщений зміст видання, в якому за допомогою шрифтового різноманіття в оформленні вибудована чітка структура книги.