Розвиток діяльності інвестеційних фондів як фінансових посередників грошового ринку

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему:

 

Розвиток  діяльності інвестеційних фондів як фінансових посередників грошового ринку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

                                 ПЛАН

Вступ…………………………………………………………………………3

Розділ 1. Визначення поняття інвестиційних фондів як фінансових посередників грошового ринку. … …………………………………………..5

1.1. Поняття інвестиційного фонду як інституту спільного інвестування та іх переваги ……………………………………………………..5

1.2. Історія розвитку ринку спільного інвестування в Україні та світі…….13

1.3.  Інвестиційне законодавство: стан, проблеми, перпективи ……………15

Розділ 2. Діяльність інвестиційних фондів в Україні ………………………..

2.1. Динаміка розвитку інститутів спільного інвестування ………………    

2.2. Аналіз діяльності відкритих інтервальних та закритих фондів.………

Розділ 3. Проблеми функціонування та шляхи оптимізації діяльності інвестеційних фондів як фінансових посередників ………………………..…35

3.1 Перспективи розвитку інвестиційних фондів в Україні…………………………………………………………………………35

3.2 Удосконалення регулювання діяльності інвестиційних фондів……………………………………………………………………….…43

Висновок………………………………………..…………………………….47

Список використаної літератури…………………...………………………..49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Фінансовий ринок в Україні є новою системою акумулювання та перерозподілу грошових накопичень, що прийшла на зміну механізму розподільчих відносин у директивній економіці. Його агенти ще не мають достатнього досвіду, як професійного, так і простого життєвого. Фінансові інструменти повністю не сформувалися, традиції тільки складаються, а участь громадян у процесі формування та розвитку фінансового ринку є мінімальною. Як наслідок, фінансовий ринок практично не розвивається, що, своєю чергою, стримує процес стабілізації національної економіки.

Однією із найголовніших складових фінансового ринку є фондовий ринок, який, як показує світовий досвід, здатний акумулювати та перерозподіляти значні фінансові ресурси. Нестабільність на фондовому ринку призводить до ситуації, коли більшість потенційних інвесторів не хоче вкладати свої кошти в реальну економіку.

Водночас, в умовах традиційних ринкових відносин саме заощадження приватних інвесторів або домогосподарств, як їх прийнято називати в сучасній економічній літературі, формують основний обсяг позикового капіталу, що забезпечує функціонування фондового ринку в розвиненій ринковій економіці.

В Україні процес акумуляції та подальшого інвестування приватних заощаджень робить тільки перші кроки. Механізм управління пайовими фінансовими інститутами ще не сформований, через специфічні умови господарювання йому притаманні характерні особливості.

Саме тому надзвичайно важливе значення для сучасної української економіки має дослідження такого сектору фондового ринку, як акумуляція заощаджень приватних інвесторів.

З огляду на це зростає актуальність досліджень, присвячених питанням залучення в інвестиційний оборот коштів приватних інвесторів (через

структури взаємних інвестиційних фондів), а також перспектив їх розвитку в Україні.

Недосконалість правового поля та економічних умов, у яких сьогодні функціонують інвестиційні фонди, суттєво зменшують економічний ефект, на який вони потенційно спроможні. Проблемні аспекти формування, розвитку й удосконалення інвестиційних фондів ґрунтовно досліджувались у працях багатьох науковців, зокрема Р. Б. Прилуцького , О. М. Мозгового , Ю. Я. Кравченка , В. В. Корнєєва , В. Р. Чернишука та ін. Результати наукових досліджень знайшли своє відображення у становленні державної політики щодо розвитку фондового ринку. Проте цей процес потребує постійного зв'язку із сучасними надбаннями теоретиків та практиків.

Предметом нашого дослідження є господарсько-правові відносини, які виникають при здійсненні інвестиційними компаніями діяльності по спільному інвестуванню, а також при здійсненні інвестиційними компаніями в якості торговців цінними паперами діяльності по випуску цінних паперів, комісійної та комерційної діяльності по цінних паперах.

Об'єктом дослідження є особливості діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній на ринку цінних паперів в Україні.

Метою дослідження є визначення поняття та видів інститутів спільного інвестування, аналіз правового режиму та особливостей їх господарської діяльності, а також виявлення недоліків та розробка основних напрямків вдосконалення діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній на ринку цінних паперів.

Дослідження проблем діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній має не лише важливе наукове значення, воно також може бути корисним і в практичних справах, зокрема в справі державно-правового та інституційно-правового регулювання цієї області відносин.

Методологія дослідження: в роботі використовуються наступні методи: історичний, аналітичний, раціональний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системно-структурний.

Сформульовані в роботі теоретичні висновки і практичні рекомендації спираються на праці як вітчизняних так і іноземних вчених, які досліджували питання діяльності фінансових посередників та інститутів спільного інвестування на ринку цінних паперів.

 

Розділ 1 Визначення поняття інвестиційних фондів як фінансових посередників грошового ринку

1.1. Поняття інвестиційного фонду як інституту спільного інвестування та їх переваги

Інвестиційний фонд - один з учасників фондового ринку. Інвестиційний фонд акумулює кошти інвесторів та передає їх в управління інвестиційному управляючому. Поряд із депозитами в банках, вклади в інвестиційних фондах є найпопулярнішими інструментами для збереження та примноження заощаджень приватних осіб.

Інвестиційний фонд -- це спосіб інвестування грошей для групи інвесторів за якого вартість інвестування цільових об'єктів розподіляється поміж всіх них. Такий фонд може мати за мету набагато ширше коло об'єктів для інвестування, ніж можуть собі дозволити окремі інвестори.

Термінологія щодо інвестиційних фондів відрізняється у різних країнах, але в більшості випадків їх називають колективним інвестуванням, інвестиційними фондами, керованими фондами, взаємними фондами, або просто фондами (примітка: термін «взаємний фонд» має особливе значення у США). У всьому світі великі ринки мають розвинену інфраструктуру інвестиційних фондів, які складають велику частину від усього обсягу комерційної діяльності на фондових біржах.

Інвестиційні фонди керуються широким діапазоном інвестиційних цілей, які можуть бути або спрямовані на специфічні географічні регіони (наприклад країни Європи що розвиваються), або такі що стосуються специфічних областей життєдіяльності (наприклад, інформаційні технології). Зазвичай, у тій чи іншій країні існує чітко виражена тенденція інвестувати значною мірою у свій власний ринок, тобто у національні компанії. Це зумовлено законодавчою базою, політикою країни, національною близькістю до об'єкта інвестування, а також зниженим ризиком щодо можливих валютних коливань. Ті чи інші інвестори під час обрання фонду для інвестування частіш за все керуються саме заявленими інвестиційними цілями, стратегією, історією минулих досягнень керівників фонду, а також іншими факторами, такими як, наприклад, винагорода керівництву фонду.

В Україні інвестиційні фонди звуться Інститути Спільного Інвестування (ІСІ). Інститут спільного інвестування (ІСІ) -- це інвестиційний фонд, який провадить діяльність зі спільного інвестування -- об'єднання (залучення) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. В Україні юридично активами Інститутів Спільного Інвестування мають контролюватися компаніями керування активами (ККА) (альтернативна назва компанія з управління активами (КУА)). В Україні діяльність ІСІ регулюється Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)». Згідно з даними порталу Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу (УАІБ) в Україні є більшим 1000 інвестиційних фондів.

Залежно від форми організації ІСІ поділяються на:

пайові інвестиційні фонди;

корпоративні інвестиційні фонди.

венчурні інвестиційні фонди.

Пайови́й інвестиці́йний фо́нд (ПІФ) -- це інвестиційний фонд, активи якого належать інвесторам на правах спільної часткової власності, та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і враховуються окремо від результатів її господарської діяльності.

Корпорати́вні інвестиці́йні фо́нди (КІФ) -- це інститут спільного інвестування, який створюється у формі публічного акціонерного товариства і проводить діяльність виключно зі спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд:

- юридична особа у формі публічного акціонерного товариства (ПАТ);

- статутний капітал фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів та цінних паперів інших емітентів, що допущені до торгів на фондовій біржі або торговельно-інформаційній системі та об'єктів нерухомості, збільшення статутного капіталу здійснюється виключно за рахунок грошових коштів;

- не менше 70 % середньорічної вартості активів повинно інвестуватись у цінні папери;

- управління фондом (відповідно, його активами) здійснює Компанія з управління активами (КУА) на підставі договору, органи управління фонду такі, як у ВАТ -- загальні збори акціонерів та наглядова (спостережна) рада.

Венчурний інвестиційний фонд -- це корпоративний або пайовий недиверсифікований інвестиційний фонд, активи якого більше, ніж на 50 % складаються з корпоративних прав і цінних паперів, які не котируються на фондових біржах, здійснює виключно приватне розміщення емітованих ним цінних паперів і провадить досить ризиковану інвестиційну стратегію, зокрема, інвестиції у інноваційні проекти.

Інвестиційні фонди бувають відкритими, закритими і інтервальними. Залежно від порядку здійснення діяльності ІСІ поділяються на три типи:

- відкриті -- якщо фонд або його КУА беруть на себе зобов'язання у будь-який час здійснювати викуп на вимогу інвестора цінних паперів, емітованих цим фондом (або його компанією з управління активами); відкри́тий інвестиційний фонд створюється на невизначений час і здійснює викуп своїх інвестиційних сертифікатів у терміни, встановлені статутними документами фонду.

- закриті -- якщо фонд або його КУА не беруть на себе зобов'язання щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або його компанією з управління активами) до моменту припинення цього фонду. закри́тий інвестиційний фонд створюється на визначений час і здійснює викуп своїх інвестиційних сертифікатів після закінчення терміну своєї діяльності.

- інтервальні -- якщо фонд або його КУА беруть на себе зобов'язання здійснювати викуп на вимогу інвестора цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або його компанією з управління активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік:

- викуповує свої цінні папери в терміни, які вказані в проспекті емісії, але не рідше аніж один раз на рік;

- за цінними паперами дивіденди не нараховуються

- чисті активи розраховуються на день прийому заявок на розміщення або викуп цінних паперів, але не рідше аніж один раз щоквартально

- при проведенні відкритої передплати -- не менше 10% активів містяться в д/с

За періодом діяльності ІСІ поділяються на строкові та безстрокові:

- строковий ІСІ -- створюється на певний термін, зазначений у проспекті емісії цінних паперів цього ІСІ, після закінчення якого зазначений ІСІ припиняє свою діяльність;

- безстроковий ІСІ -- створюється на невизначений час.

ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

Залежно від структури активів, ІСІ поділяються на два види:

- диверсифіковані ІСІ -- інвестиційні фонди, структура активів яких відповідає спеціальним вимогам законодавства, що направлені на зменшення ризику вкладників, зокрема, не більше 5 % активів в цінні папери одного емітента;

- недиверсифіковані ІСІ -- інвестиційні фонди, структура активів яких не відповідає спеціальним вимогам. Відсутність обмежень, встановлених вимогами, дає можливість здійснювати гнучкіше управління активами.

Відкриті та інтервальні ІСІ можуть бути лише диверсифікованими. Закриті ІСІ можуть бути як диверсифікованими, так і недиверсифікованими.

Фізичні особи не можуть бути учасникам венчурних КІФ та ПІФ, а також недиверсифікованих ПІФ.

В компаніях з управління активами працюють атестовані, кваліфіковані фахівці з багаторічним досвідом роботи в галузі інвестицій. Інвестуючи в ІСІ, немає необхідності вивчати ситуацію на ринку та фінансовий стан різноманітних підприємств. Не потрібно безперервно слідкувати за новинами в політиці та економіці. Замість інвесторів даними питаннями займаються професіонали. Одна з найбільших переваг інвестиційних фондів - це їхня інформаційна відкритість. Зокрема, відкриті фонди щодня оголошують інформацію щодо вартості чистих активів та надають контролюючим органам звітність про порядок розрахунку вартості цінних паперів та склад портфелю фонду. А ознайомившись з головними документами фонду - Проектом емісії, регламентом та Інвестиційною декларацією, інвестор зможе легко зрозуміти стратегію фонду на ринку, його позицію щодо ризику та дохідності. КУА оприлюднюють і надають усім зацікавленим особам (інвесторам) інформацію про свою діяльність щодо управління інвестиційним фондом. Огляди діяльності фондів за тиждень, місяць, квартал, півріччя, рік, що публікуються компанією з управління активами, дозволяють інвестору визначити, як змінюється вартість чистих активів (ВЧА) і, відповідно вартість цінних паперів обраного інвестиційного фонду, порівняти досягнуті фондом результати з результатами інших фондів.