Облік і аналіз фінансових інвестицій

- поточні фінансові інвестиції - інвестиції, які утримуються підприємством на строк, що не перевищує один рік, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

В свою чергу довгострокові  фінансові інвестиції поділяються  на: інвестиції пов'язаним¹  сторонам за методом участі в капіталі, інші інвестиції пов'язаним сторонам і інвестиції непов'язаним сторонам.

Поточні фінансові інвестиції включають в себе еквіваленти  грошових коштів, тобто короткострокові  високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та інші поточні інвестиції.

Згідно з П(с)БО 2, пов'язані  сторони - це особи, стосунки між якими  обумовлюють можливість однієї сторони  контролювати іншу або здійснювати  суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. Під суттєвим впливом слід розуміти повноваження підприємства брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

В даному випадку слід зазначити, що чіткого розподілу  між еквівалентом грошових коштів та іншими поточними інвестиціями не існує. Як правило, підприємство в Наказі про  облікову політику визначає поточні  фінансові інвестиції, які будуть віднесені в бухгалтерському обліку до еквіваленту грошових коштів (наприклад, інвестиції, строк погашення яких не перевищує трьох місяців з дати їх придбання і відносно яких існує впевненість у незмінності їх вартості) та інших поточних інвестицій (наприклад, інвестиції, строк погашення яких більше трьох місяців з дати їх придбання, але утримуються вони підприємством на строк, що не перевищує один рік).

Залежно від придбаних паперів фінансові  інвестиції прийнято поділяти на пайові та боргові.

Пайові  фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:

  - засвідчують  право власності підприємства  на частку у статутному капіталі  емітента корпоративних прав;

- виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;

- мають  необмежений термін обігу; 

- утримуються  підприємством з метою одержання  доходу за рахунок дивідендів  або придбані з метою перепродажу чи одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

На  відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності. До них відносять інвестиції, які:

  - виступають  як боргові цінні папери (облігації);

  - мають  боргову природу; 

  - мають  установлений термін обігу; 

  - утримуються  підприємством до їх погашення  з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродажу й одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

 

 

 

 

 

 

 

2. Порівняльна характеристика П(с)БО та МСФЗ, які регламентують облік фінансових інвестицій

 

Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності банківська система України розпочала з 1 січня 1998 року. Важко переоцінити важливість впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності, адже система бухгалтерського обліку – це основа формування будь-якої економічної інформації.

Методологія обліку інвестиційної  діяльності підприємств України  базується на принципах бухгалтерського  обліку, що є загально прийнятими у  міжнародній практиці. До них відносять: принцип автономності підприємства; безперервності діяльності; подвійного запису; нарахування; собівартості; грошового вимірювання; реалізації; обачності; суттєвості; відповідності; безперервності; періодичності.

Інвестиційну діяльність як об’єкт обліку регулюють ряд  стандартів. Для визнання й оцінки інвестицій у боргові цінні папери, інвестицій в інструменти власного капіталу, інвестицій у землю і будівлі, інші матеріальні і нематеріальні активи, утримувані як інвестиції, застосовувався МСБО 25 «Облік інвестицій». Він діяв до 1. 01. 2001 р. Сьогодні більшість його положень подані в інших стандартах. МСБО 25 щодо інвестицій у нематеріальні активи замінює МСБО 38 «Нематеріальні активи», щодо інвестицій у боргові цінні папери та інвестиції у власний капітал – МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», щодо інвестиційної нерухомості – МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість».

МСБО 25 поширюється лише на інвестиції в товари і матеріальні  активи, які збирають колекціонери. Він містить вимоги щодо підходу  до змін вартості інвестицій спеціалізованих  інвестиційних підприємств (крім тих, що повністю інвестують у фінансові активи), а також вимогу розкривати аналіз портфеля інвестицій у підприємства, основою діяльності яких є утримання інвестицій. Рада МСБО не вважає, що є потреба в окремому МСБО для застосування до таких статей, і тому починаючи з 1. 01. 2001 р. вилучено МСБО 25 для складання річних фінансових звітів [2].

Загальні рекомендації щодо відображення в бухгалтерському  обліку інвестицій у дочірні підприємства, асоційовані компанії і спільні  підприємства викладені в МСБО 27, 28, 31 відповідно.

В МСБО27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти» визначено  вимоги щодо підготовки і надання  консолідованої фінансової звітності  підприємств, які знаходяться під  контролем материнської компанії.

В МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані компанії» встановлено вимоги з розкриття інформації щодо обліку інвестицій в асоційовані компанії.

В МСБО 31 «Частки у  спільних підприємствах» визначено  вимоги з розкриття інформації щодо участі у спільних підприємствах, а  також вимоги щодо звітності підприємств, які беруть на себе ризик, і підприємств-інвесторів.

Розвиток всесвітнього ринку інвестицій сприяє розробці загальних  принципів обліку і звітності, тобто  впровадженню міжнародних стандартів фінансової звітності. В міжнародних  стандартах регламентуються основні моменти того напряму обліку, який розглядається в певному стандарті та які використовуються при розробці національних стандартів. Саме тому П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» має ряд спільних моментів з МСФЗ 25 «Облік інвестицій».

Згідно з проведеним аналізом національного та міжнародного стандартів, визначено, що в зарубіжній практиці обліку фінансових інвестицій рекомендовано використовувати один із методів обліку фінансових інвестицій, а в Україні оцінка фінансових інвестицій на дату балансу здійснюється лише за методом участі в капіталі. Даний факт ускладнює процес обліку інвестицій в Україні. Згідно МСФЗ дана оцінка здійснюється або за собівартістю, або за ринковою вартістю таких інвестицій. При продажі фінансових інвестицій МСФЗ чітко врегульовані можливі варіанти відображення в обліку та впливу на фінансовий результат підприємства даної господарської операції, при цьому український бухгалтер на власний розсуд визначає результати такої операції, що може негативно вплинути на фінансовий результат, призвести до маніпулювання прибутком та недостовірності фінансової звітності. Відображення інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності в Україні має узагальнюючий характер, носить переважно теоретично-інформаційний характер (перелік підприємств, розмір їх частки в капіталі, підстави для визначення справедливої вартості фінансових інвестицій тощо). МСФЗ передбачає, що у фінансовій звітності повинна міститися інформація економічної природи, що характеризує облік фінансових інвестицій на підприємствах. Отже, вважаємо, що Міжнародний стандарт фінансової звітності 25 містить доречніші рекомендації при веденні обліку фінансових інвестицій та сприяє уникненню фальсифікації фінансової звітності, що прямо впливає на достовірність облікової інформації.

Реформування бухгалтерського обліку і звітності і впровадження МСФЗ в економіці нашої країни зумовлено:

• необхідністю входження економіки України як провідного фінансового інституту до світової економічної спільноти;
• зростанням уваги потенційних інвесторів до фінансового ринку України;
• потребою користувачів фінансової звітності в отриманні достовірної, чіткої інформації;
• необхідністю підвищення ефективності управління підприємствами;
• встановленням нагляду за діяльністю підприємств і розробленням регулятивних інструментів;
• створенням передумов для організації внутрішнього і зовнішнього аудиту за міжнародними стандартами [1].

Стандарти обліку інвестиційних  операцій є міжнародно уніфікованими. Однак, під час здійснення реформи  бухгалтерського обліку і звітності, потрібно враховувати той факт, що трактування міжнародних стандартів значною мірою відрізняється у різних країнах з перехідною економікою. Причинами цього є відмінності політичного і економічного середовища в якому здійснюється господарська діяльність, різні традиції бухгалтерського обліку, інвестиційна діяльність відбувається в умовах невизначеності. Крім того, гострими є проблеми неузгодженості або відсутності законодавчої і нормативно-правової бази; відсутності активного ринку багатьох фінансових інструментів; узгодження бухгалтерського обліку, що ґрунтується на МСФЗ, і податкової звітності, обумовлену фіскальною політикою держави.

Сьогодні в Україні  національні стандарти бухгалтерського  обліку, розроблені щодо обліку інвестиційних операцій, не в повній мірі задовольняють потреби користувачів. Зберігаючи основні положення відповідних МСФЗ, вони повинні конкретизувати їх з урахуванням рівня економічного розвитку України.

Потрібно зазначити, що не можна механічно переносити міжнародні стандарти у ту чи іншу економіку. Впровадженню міжнародних стандартів повинно передувати глибоке розуміння їх економічної сутності. Адже, міжнародні стандарти фінансової звітності – це не просто зміна правил відображення економічної інформації в бухгалтерському обліку, а переосмислення багатьох аспектів підприємницької діяльності.

Приведення національних систем обліку і звітності до вимог  міжнародних стандартів сприяє розвитку фінансових ринків через надання  користувачам зрозумілої фінансової інформації; розвитку інформаційних технологій для забезпечення обліку нових фінансових інструментів; гармонізації та інтернаціоналізації обліку; міжнародному визнанню банків країни.

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

2.1. Організація  обліку фінансових інвестицій

 

Оскільки стрімкі економічні зміни в Україні вимагають  звернення особливої уваги на ведення обліку фінансових інвестицій, тому доцільно розглянути організацію  їх обліку на підприємстві.

Задачами  бухгалтерського  обліку фінансових інвестицій є:

1. Відповідно до мети  придбання фінансових інвестицій  правильно їх класифікувати для  подальшого обліку.

2. Юридично правильно  сформувати первинні документи  з обліку інвестицій, заключати  вигідні договору з придбання  інвестицій, своєчасно і відповідно до облікової політики  робити переоцінку до справедливої вартості.

3. Не втрачати контролю  за інвестиціями, які обліковуються  за методом участі в капіталі.

4. Своєчасно та достовірно  відображати в звітності операції  з придбанням, переоцінкою та  погашення фінансових інвестицій.

Порядок обліку фінансових інвестицій i розкриття  інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності повинні  відповідати вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові  інвестиції" (П(С)БО 12).

П(С)БО 12 повинні застосовувати ті підприємства, які володіють акціями, іншими, ніж акції, цінними паперами (наприклад, облігаціями підприємств, облігаціями державних i місцевих позик), а також є засновниками інших підприємств, створених як на території України, так i за кордоном тощо.

Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» фінансові інвестиції визнаються активом, відображаються на рахунках бухгалтерського  обліку та у відповідних статтях  балансу за умови того, що:

- очікується одержання  в майбутньому економічних вигод,  пов’язаних з їх використанням;

- їх оцінка може  бути достовірно визначена. 

Придбані (або отримані в будь-який інший спосіб) фінансові  інвестиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені  в балансі.

Формування первісної  вартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання. Згідно з П(С)БО 12, існує три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, повинні охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості:

  а)  за кошти; 

  б)  в обмін на інші активи, відмінні від коштів;

  в) в обмін на  цінні папери власної емісії (табл.2.1.)

 

 

Таблиця. 2.1. Оцінка фінансових інвестицій при їх придбанні