Інвестиції в Україні: стан і проблеми

     В економіці України у цьому відношенні склалася непроста ситуація. Держава, що збідніла внаслідок гострої економічної кризи, втрачає надійні джерела необхідного інвестування. І тепер, прагнучи, хоча б з чималим запізненням, відродити й активізувати політику відтворення як основу стабілізації та оновлення національного товаровиробництва, наразилася на протидію певних політичних і економічних сил. Концентрація фінансового капіталу у сферах нових структур, тіньового обігу та банківської системи, які не прагнуть до виробничого інвестування, по суті, гальмує відтворювальні процеси, економічну стабілізацію і зростання.

     Аналіз  надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ця молода незалежна держава ще не створила належної бази для залучення  капіталів з-за кордону. Тому найважливішими умовами залучення ПІІ є стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів і нормативних актів.  Але, водночас, дані питання не можуть бути розв'язані без загальної соціально-економічної стабілізації в країні.

     Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних  інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення  нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних  партнерів зумовили часті зміни  в українському законодавстві. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх. Це пов'язано з тим, що закони і постанови мають нерідко декларативний характер. Тому органи управління нижчих рівнів трактують їх на свій розсуд.

     До  головних факторів, що стримують формування економічного середовища, сприятливого для залучення ПІІ, можна віднести також і невизначеність пріоритетів ринкового трансформування економіки та повільність процесів приватизації. 

     Проблеми  соціально-психологічного характеру  в залученні ПІІ пов'язані з  відсутністю ринкового менталітету  у вітчизняних бізнесменів, що проявляється у їх нездатності самостійно приймати відповідальні рішення, швидко орієнтуватись  у мінливому економічному середовищі.

     Залученню ПІІ перешкоджають нерозвинутість комунікаційних засобів, незабезпеченість повною, надійною нормативно-правовою та комерційною інформацією.

     Тому  для стимулювання залучення ПІІ  та усунення негативних тенденцій в  економіці України доцільно здійснити ряд заходів, спираючись на принципи:

     стабільності  основних законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування;

     диференційованого підходу до податкових та інших пільг  для іноземних інвесторів – з  урахуванням обсягів і форм інвестування, а також пріоритетів у розвитку економіки України;

     надійності, доступності та оперативності організаційного  та інформаційного забезпечення залучення  іноземних інвестицій.

     Політика  України як молодої незалежної держави  щодо активізації процесу залучення  ПІІ, перш за все, пов'язана з ринковим соціально-економічним трансформуванням суспільства. Отже, створення загальнополітичних, правових та інституціональних умов, сприятливих для інвестування, є одночасно як передумовою, так і результатом успішних реформ у нашій державі.

     Говорячи  про іноземні інвестиції треба враховувати  світовий досвід, який показує, що найбільших успіхів у залученні іноземних  інвестицій досягають ті країни, які, по-перше, ставлять таку мету, як пріоритетну  в своїй економіці, по-друге, використовують при цьому можливо більший набір заходів. Головне тут:

     створення привабливого інвестиційного клімату;

     створення міжнародного образу країни як такої, що надає інвестору кращі, ніж  інші країни, можливості.

     Підводячи підсумок, необхідно сказати, що загалом  інвестиційно-підприємницький клімат України є складним. Залучаючи до країни іноземний капітал, не слід забувати, що з нинішньої кризи Україну виведуть лише власні зусилля. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті у тій же сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід майже не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств з формальною іноземною участю, які претендують на пільгове оподаткування.

     Необхідно намагатися створити сприятливий інвестиційний  клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб надати їм гроші  на здійснення інвестицій. Українському приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових капіталовкладень.

     Нинішня ситуація в Україні підтверджує  ту відому істину, що коли назріла потреба у загальних змінах, тоді часткові перетворення зовсім нічого не дають, а то й ведуть до негативних результатів. Пожвавлення економічної, у тому числі інвестиційної та інноваційної, діяльності і поліпшення на цій основі соціальних умов можливе тільки шляхом рішучих, комплексних, швидких, прозорих і послідовних ринкових реформ, які (як показує досвід інших країн, що реально здійснюють такі реформи) вивільнять підприємницьку ініціативу, створять конкурентне середовище й нададуть економіці стимули ефективного розвитку.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. А. В. Омельченко  Правове регулювання іноземних  інвестицій в Україні – К., 1996
2. Джерело: Інвестиції в основний капітал. – http://www.ukrstat.gov.ua
3. Джерела:  Національні рахунки України за  2003р.  – Київ,  Держкомстат,  2005,  с.19.  Валовий внутрішній  продукт за  категоріями кінцевого використання. – http://www.ukrstat.gov.ua. Оцінка: Центр Разумкова.
4. Джерело: Національна безпека і оборона, №6 (78) 2006р., Український центр економічних і політичних досліджень ім.. Олександра Разумкова.
5. Джерело: Бюлетень Національного банку України, 2006, N2, с.89,119.
6. Джерело: Моніторинг макроекономічних та галузевих показників, 2005, N12, с.93.
7. Джерела: Моніторинг макроекономічних та галузевих показників, 2005, N11, с.111; Статистичний бюлетень за січень-березень 2006р. – Київ, 2006, с.48.
8. Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” (2003р.).
9. Закон України “ Про інвестиційну діяльність” (1991р.)
10. Іваноньків О.О. Проблеми інвестування економіки України та шляхи вирішення їх //Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №11. – С.12-17.
11. Капітальні інвестиції за 2002-2005рр. – http://www.ukrstat.gov.ua/.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Варіант 8 

     Визначити більш вигідний проект по показникам NPV, PB та РІ, якщо витрати першого  року - інвестиційні, послідуючі - експлуатаційні. Ставки дисконту по рокам: 1 - 8%; 2,3,4 - 12%; 5 року - 15%.

(тис.грн.)

 
 
 
 

     Визначаємо  показних чистого приведеного ефекту :

       

     

     Проект 2 принесе найбільший прибуток. 

     Визначаємо  індекс рентабельності інвестицій:

       
 
 

 

            < 1 (проекти відхилити)