Інвестиції в Україні: стан і проблеми

Зміст 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Інвестиціями  є всі види майнових та інтелектуальних  цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів  діяльності, в результаті якої створюється  прибуток або досягається соціальний ефект.

     Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування  та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

     Інвестиції  є (в образному змісті) як би воротами науково-технічного прогресу. Науковий потенціал країни, що раніш відрізнявся  світовим рівнем досягнень у різних областях фундаментальної науки і техніки, з поновленням інвестиційної активності одержить новий подих. Ефективно вирішити проблему зниження ресурсо- і енергоємності можна тільки шляхом широкого впровадження нових технологій сучасної техніки, зв'язавши воєдино інтереси наукових досліджень і практики через потреби ринку.

     Сьогодні  від ефективності інвестиційної  політики залежать стан виробництва, положення  і рівень технічної оснащеності  основних фондів підприємств народного  господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних і екологічних проблем. Інвестиції є основою для розвитку підприємств, окремих галузей і економіки в цілому. Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Попит на інвестиції падав значно швидше чим виробництво валового продукту.

     Однією  з причин цього, було те що інфляція значно знецінювала інвестиційні засоби. Протягом останніх років, незважаючи на значне уповільнення темпів інфляції, зменшується частина довгострокових кредитів, наданих суб'єктам господарювання усіх форм власності в загальному обсязі кредитів в економіці країни. Це свідчить про відсутність у комерційних банків економічних стимулів кредитування виробничих інвестицій, наявності підвищеного ризику при наданні таких кредитів і обтяженні кредитних портфелів банків директивними кредитами, своєчасне повернення яких проблематично. Великі кредитні ресурси банків відтягаються також на ринок облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), де відсотки більш привабливі в порівнянні з кредитами для інвестиційних проектів.

     На  етапі трансформації економіки  розвиток інвестиційно-інноваційного  комплексу країни є визначальним фактором рейтингової динаміки як внутрішньої  так і зовнішньої конкурентоспроможності країни. Трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України, дедалі більшою мірою включають її до загальносвітових процесів глобалізації фінансових потоків. За таких умов ефективна економіка повинна стати підсумком реалізації стратегії, у рамках якої необхідно погодити і гармонізувати цільові настанови перетворень, антикризового регулювання, структурно-технологічної перебудови, входження у світову економіку, створення умов для підвищення конкурентоздатності інвестиційного клімату української економіки на світових ринках капіталу.

     Найважливішою умовою активізації інвестиційної  діяльності є створення соціальних передумов підприємницької активності в сфері виробництва. Так, у даний  час важливим фактором реалізації наявного виробничого потенціалу стає приведення у відповідність інституціональної та індивідуальної поведінки керівників промислових підприємств. Особливо важливим є масовий перехід на принципово вищий рівень керування фірмами. Мова йде про створення ефективної системи маркетингу; органічне оволодіння стратегічним мисленням і методами керування, розрахованими на перспективу, на постійне відновлення продукції і технологій; стимулювання розвитку ініціативи людей у всіх сферах — від інновацій до організації діяльності.

     З боку накопичення інвестиційних  ресурсів підприємств необхідно здійснити наступні першочергові заходи:

     • на найближчі 3-4 роки з метою відновлення  дійсної економічної вартості реальних активів розробити методику і  нормативну базу для щоквартальної  індексації амортизаційних відрахувань  на підприємствах;

     • передбачити порядок формування податкової бази, розширеної внаслідок  зростання вартості виробничих фондів підприємств;

     • ввести особливий порядок використання коштів, що накопичуються в амортизаційних фондах підприємств, з метою жорсткості цільового використання коштів на нестатки капітального ремонту, модернізації і реконструкції виробництва.

Ключовою  проблемою української економіки, що так і не була вирішена за роки реформ, є наявність істотного  розриву між галузями, орієнтованими  переважно на експорт, і галузями, орієнтованими на внутрішній ринок. У перших утвориться свого роду «надлишок» фінансових ресурсів, другі ж, більш численні, навпроти, випробують їхній недолік (хоча й через різні причини). Багато в чому це розшарування є наслідком деформованої структури внутрішніх цін, у тому числі і валютно-фінансових параметрів. У результаті «надлишковий» капітал витікає з країни.

     Відсутність механізму перерозподілу капіталу з капітало-збиткових до капітало-дефіцитних галузей, а також процес експорту капіталу за кордон визначається низьким рівнем розвитку фінансового ринку країни. Сумарна капіталізація компаній складає до 20% річного ВВП. Для порівняння: в США сумарні активи корпорацій у 2,5 - 3 рази перевищують ВВП. Це означає, що власники грошового капіталу мають дуже обмежений вибір інструментів для фінансових вкладень усередині країни.

     Галузева  й секторна структура розподілу  інвестицій демонструє, що значна частина  капіталовкладень приходиться на ПЕК., транспорт, торгівлю і харчову промисловість, що свідчить про гостру стадію «голландської хвороби» української економіки, яка в умовах значного зносу основного капіталу створює загрозу падіння виробничого потенціалу як з обсягу та розмаїтості продукції, що випускається, так і зі складності використаних технологій. Тобто відбувається закріплення гіпертрофованої сировинно-експортної структури української економіки.

   Головними основами державної інвестиційної  політики у найближчий перспективі  мають стати:

• збільшення обсягів капітальних вкладень суб'єктів господарювання за рахунок прибутку і нової амортизаційної політики;
• розвиток інфраструктури ризикового фінансування (венчурне інвестування);
• посилення впливу держави на активізацію інвестиційного процесу через збільшення обсягів бюджетного фінансування капітального будівництва великих інфраструктурних об'єктів і введення кредитних основ бюджетного фінансування інвестицій;
• створення умов для залучення довгострокових кредитів комерційних банків, упорядкування діяльності інвестиційних і інноваційних фондів, перехід від сертифікації до грошової приватизації;
• збільшення інвестиційних ресурсів, що формуються на фондовому ринку і за рахунок заощаджень населення; введення економічного механізму страхування ризиків внутрішніх і зовнішніх інвестицій;
• утворення відповідних інститутів з питань інтеграції промислового і банківського капіталу, мобілізації засобів під ефективні інвестиційні проекти в пріоритетні галузі економіки.

     Український фінансовий ринок має ряд безумовних цінностей: стабільні гроші і  стабільні ціни. З визначеною часткою впевненості можна сказати, що Україна, як демократична держава, сформувала свою грошову і банківську систему, а це надійний фундамент для фінансової стабілізації, що формує базові умови для розгортання інвестиційних процесів в Україні. Велике значення має той факт, що стабільність гривни - це результат дії ринкових механізмів саморегуляції економічних процесів суспільства. А результат стабільності гривни - це ряд якісно нових процесів на ринку капіталу, у тому числі реальне збільшення строкових вкладів населення України, що можуть стати важливим джерелом національних інвестицій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Інвестиції в Україні: стан і проблеми 

     Україна,  як  країна  з  трансформаційною  економікою,  потребує  значних  обсягів  інвестиційних ресурсів,  у  т.ч.  –  іноземних.  Тому  формування  сприятливого  інвестиційного  клімату  є  одним з  головних  завдань  і  напрямів  державної  політики.  Проте,  за  показниками,  що  характеризують інвестиційну привабливість національного середовища, Україна перебуває на останніх позиціях серед країн, що на початку трансформаційних процесів мали схожі з нею стартові умови, а зараз досягли переважно успішних результатів.

     Серед  причин  такого  стану  речей  можна  назвати  обмеженість  та  неефективне  використання

внутрішніх  інвестиційних ресурсів, несприятливий  інвестиційний клімат, який перешкоджає  залученню ПІІ,  зволікання  реструктуризації  вітчизняного  економічного  комплексу,  збереження  регіональних

диспропорцій  в  економічному  розвитку  загалом  та  залученню  інвестицій  зокрема,  недостатнє врахування  світового  досвіду  та  сучасних  тенденцій  розвитку  інвестиційних  процесів, що  суттєвим чином погіршує результативність заходів інвестиційної політики держави.

     У цьому розділі наводяться загальні характеристики інвестиційних процесів у вітчизняній економіці, аналізуються  стан,  динаміка  і складові  інвестиційного  розвитку  та  його  регіональні відмінності, визначаються чинники та суперечності інвестиційної підтримки, формулюються головні проблеми, що перешкоджають інвестиційному розширенню в Україні. Для окреслення конкурентних позицій України у світовому інвестиційному просторі наводиться порівняльний аналіз відповідних показників України та окремих країн Балтії, ЦСЄ, а також Російської Федерації. 

     1.1. Місце інвестицій в українській економіці 

     Інвестиції  є складовою ВВП країни,  їх динаміка в багатьох  аспектах  визначає передумови  забезпечення стійкого економічного розвитку. Проте, рівень інвестицій у структурі ВВП  України та спрямування інвестиційних ресурсів дозволяють, у кращому разі, лише відновлювати виробничий потенціал. Інвестиції поки що не стали ні дієвим чинником реструктуризації вітчизняної  економіки,  ні  сталим  підґрунтям  економічного зростання країни.

     Інвестиції  та  економічне  зростання.  В українській економіці,  як  і в економіці будь-якої  країни, через інвестиційні процеси відбувається процес накопичення капіталу, що  є найвагомішим джерелом  економічного  розвитку.  Інвестиції  чутливо реагують  на інституційні, політичні, соціальні процеси, прискорюючи чи уповільнюючи економічний розвиток загалом. Як свідчать дані, наведені в діаграмі “Динаміка ВВП та  інвестицій в основний капітал”, в Україні економічна динаміка позитивно пов’язана  з  інвестиційною динамікою.

     Водночас,  хоча  протягом  останніх  років  нарощування  інвестицій  відбувалося  випереджаючими темпами  (порівняно  із  загальноекономічною  динамікою),  але  й  сьогодні  частка  інвестицій  у  структурі ВВП залишається  низькою. По суті, нинішній рівень інвестицій не створює міцного підґрунтя для забезпечення довгострокового стійкого розвитку країни (таблиця  “Структура ВВП  за  категоріями  кінцевого використання”).