Моніторинг інвестиційних проектів

Фінансовий моніторинг проводиться інвестором, замовником, фірмою-девелопером за його дорученням, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівництво) за такими показниками, як: загальний обсяг інвестицій за проектом; витрати на земельну ділянку, проектно-дослідницькі роботи; вартість будівельно-монтажних робіт (договірна ціна); контрактова вартість обладнання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту; власний, акціонерний капітал та інші залучені кошти; запозичені кошти; кредити банку та інші боргові зобов’язання; лізинг та інші запозичені кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів.

          За умов України оцінювання виконання річної програми може проводитися на місцях відповідно до прийнятого порядку розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи. Під постійний нагляд потрапляють поелементно вироблені витрати на відчуження землі під забудову (оренда або купівля земельної ділянки; витрати на проектно-дослідницькі роботи; оплата будівельно-монтажних робіт за договірними цінами; розрахунки за поставлене, установлене та невстановлене обладнання; інші (які не збільшують вартість основних фондів) витрати). ¹

Моніторинг  здійснюється за використанням джерел фінансування — власних, запозичених або залучених коштів. У процесі моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів, додаткове залучення або запозичення коштів.²

Технічний моніторинг, крім інвестора та його представників, здійснюють звичайно генпроектувальник, інші проектувальники — у межах авторського нагляду. Технічний моніторинг проводиться для забезпечення відповідності об’ємно-планувальних і конструктивних рішень.

 

3. МЕТОДИ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ТА ЇХ  УДОСКОНАЛЕННЯ

 

 Існує кілька способів, щоб визначити, які саме проекти приносять гроші, задовольняють потреби споживачів на конкуруючих ринках. Основою твердження, що метою підприємства є створення позитивного грошового потоку за умови, коли продажна вартість виробленої продукції більша за вартість витрат на виробництво. Також вважається, що максимальна суспільна вигода досягається у тому разі, коли підприємства намагаються якомога повніше задовольнити бажання споживача, ніж «потреби» суспільства, що диктуються урядом.

 Найважливішими методами оцінки капітальних проектів є:

- чиста теперішня вартість;

- внутрішня норма дохідності;

- рентабельність;

- період окупності;

- дисконтований період окупності;

- дохідність (прибутковість) залученого капіталу;

- дохідність на акцію.

Теорія фінансового менеджменту  стверджує, що метою фірми є створити стільки багатства, скільки можливо. Багатство утворюється тоді, коли ринкова вартість виробленої продукції (товару) перевищує вартість ресурсів, витрачених на його виробництво. В оцінці капітальних проектів необхідно користуватися правилом чистої теперішньої вартості, яке стверджує, що проект є прийнятним, якщо теперішня вартість очікуваних додаткових грошових потоків перевищує теперішню вартість прогнозованих негативних грошових потоків.

   Вивчення поведінки керівників свідчить, що вони переслідують цілі, пов’язані з обсягами продажу, часткою на ринку, кількістю працівників, зростанням активів, дохідністю залученого капіталу, збільшенням дохідності акцій та задоволенням власних амбіцій. Проте фундаментальним завданням виробничого або торговельного підприємства є: створення багатства (благ); виробництво товарів і надання послуг, що споживаються, які коштують більше, ніж заплачено за їх виробництво; управління проектами, що коштують більше, ніж на них витрачено; створення позитивного грошового потоку; заробляння грошей шляхом задоволення потреб споживачів на конкурентних ринках. Менеджери створюють багатство, забезпечуючи перевагу ринкової ціни продукції над вартістю витрат. Гроші надходять від споживачів і спрямовуються на оплату постачальникам, зарплату, розрахунки за послуги і капітальними статтями. Всі проекти можуть бути оцінені шляхом визначення чистих грошових потоків, що виникають на фірмі, з використанням правила чистої теперішньої вартості після того, як будуть враховані ризик і розподіл у часі грошових потоків, пов’язаних з проектом. ¹

    Чиста теперішня вартість. Метою фірми є створення максимального  багатства шляхом використання  існуючих і майбутніх ресурсів для виробництва товарів і послуг зараз і у майбутньому вартістю більшою, ніж на них витрачено. Для того щоб створити багатство зараз, теперішня вартість прогнозованих грошових потоків повинна перевищувати теперішню вартість усіх прогнозованих негативних грошових потоків. ²

Чиста теперішня вартість (NPV) проекту розраховується як сума всіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за певною ставкою дохідності, за винятком дисконтованої вартості вкладених інвестицій. Правило чистої теперішньої вартості ілюструється формулою:

,

де R_t — очікувані чисті грошові потоки;

k  — ставка дохідності, що вимагається від проекту;

С — початкова витрата капіталу, що здійснюється зараз (або ж теперішні вартості всіх витрат).

Інакше кажучи, чиста теперішня вартість (NPV) є сумою всіх очікуваних грошових потоків (R_t), починаючи з першого року (t = 1) до кінця життєвого циклу проекту (n), дисконтована за ставкою дисконтування проекту k, зменшена на вартість коштів, інвестованих у проект.

Внутрішня норма дохідності. Правило чистої теперішньої вартості дає теоретично обґрунтовану відповідь на запитання щодо прийняття або відхилення інвестиційної пропозиції. Альтернативним підходом є розрахунок внутрішньої норми дохідності. Внутрішньою нормою дохідності (IRR) є ставка дохідності, яка прирівнює очікувані чисті грошові потоки до початкових витрат. Для розрахунку IRR необхідно обчислити щодо R таку формулу:

,

де r — ставка дохідності, яка дає NPV = 0.

Проект приймається  за умови, що значення його внутрішньої норми дохідності більше за ставку дохідності, що вимагається за проектом. У даному разі величина k з формули чистої теперішньої вартості являє собою ставку дохідності, що потребується. 
У переважній більшості випадків IRR — метод оцінки капітальних проектів. Він дає таке саме рішення стосовно прийняття чи відхилення пропозиції щодо інвестування. Проекти з позитивними значеннями чистої теперішньої вартості матимуть вартість r більшу за вартість k.

Індекс прибутковості. Третім за важливістю методом оцінки рішень стосовно капіталовкладень вважається індекс прибутковості, який ще інколи називається співвідношенням витрат і доходів. Індекс прибутковості (РІ) є часткою від ділення очікуваних майбутніх грошових потоків на початкові витрати:

.

Єдина різниця між чистою теперішньою  вартістю та індексом прибутковості  полягає в тому, що при використанні показника NPV початкові витрати віднімаються від теперішньої вартості очікуваних грошових потоків, а при розрахунку показника РІ теперішня вартість очікуваних грошових потоків ділиться на початкові витрати. Проект приймається за умови, якщо його прибутковість більше за одиницю. Відповідно, якщо за проектом індекс прибутковості перевищує одиницю, чиста теперішня вартість є позитивною.

Період окупності. Правило NPV дає керівникам можливість приймати правильні рішення. Проте існує кілька інших прийомів оцінки капітальних проектів, використання яких може призвести до сумнівних рішень стосовно прийняття або неприйняття проектів. До поширених прийомів належать період окупності проекту, дисконтований період окупності, дохідність залученого капіталу та показник впливу на дохідність акції. Період окупності є проміжком часу, необхідного для того, щоб відшкодувати початкові інвестиції. Проте метод періоду окупності є недостатнім з огляду на те, що він включає завдання суб’єктивного встановлення терміну періоду окупності, не надає інформації стосовно того, чи створює цей проект багатство, а також може ігнорувати значні виплати поза межею (у часі) точки окупності. Хоча на практиці значення показника періоду окупності дає змогу керівнику оцінити, протягом якого часу кошти знаходяться у зоні ризику.

Дисконтований період окупності різниться від періоду окупності тільки тим, що він розраховується після дисконтування грошових потоків. Таким чином, він завжди буде довшим ніж період окупності, який ігнорує дисконтування. Так само як і період окупності, дисконтований період окупності позначений таким недоліком, як неможливість точно визначити прийнятне значення періоду окупності. Дисконтований період окупності не показує, чи дійсно інвестиція приносить гроші, задовольняючи потреби споживача на конкурентних ринках.

Дохідність залученого капіталу (ROCE), або облікова ставка дохідності, широко застосовується як показник ефективності. Керівники використовують багато різних коефіцієнтів для оцінки успішності підприємницької діяльності. Коефіцієнти пропонують емпіричні правила, які допомагають керівникам у:

- порівнянні результатів поточного року з результатами минулого року;

- зіставленні результатів діяльності підприємства з результатами діяльності конкурентів;

- порівнянні фактичних показників діяльності з плановими;

- розробці фінансових планів.

Немає сенсу використовувати показник дохідності на залучений капітал, який є лише емпіричним правилом, при прийнятті рішень стосовно прийняття чи неприйняття проекту. Дохідність залученого капіталу — це просто величина балансового прибутку у відсотках щодо суми залученого капіталу. Коефіцієнт ігнорує грошові потоки, їх розподіл у часі та ризик.

Дохідність на акцію розраховується шляхом ділення балансового прибутку на кількість акцій в емісії. Такий метод розрахунку не враховує грошові потоки, їх розподіл у часі та ризик. Крім того, є інший поширений коефіцієнт, що показує балансовий прибуток, отриманий компанією за рік на кожну випущену компанією акцію. ¹

В цілому вибір методу аналізу інвестиційних  проектів залежить від значної кількості факторів, таких як складність проекту, його тривалість, доступність і повнота інформації, рівень підготовки фахівців, що здійснюють цей аналіз, та ін. Проте за наявності можливості вибору методу для оцінки реальних інвестиційних проектів варто зупинитися на тому з методів, який задовольняє якнайбільше критеріїв, наведених у схемі на рис. 3.1.

 

Рис. 3.1. Оцінка методів аналізу інвестиційних проектів¹

Традиційно інвестиційні проекти  оцінюють за допомогою таких показників. Проте оцінка інвестиційного проекту на основі лише фінансових показників не відображає всіх характеристик проекту: економічні, технічні та інші аспекти. Більшість проектів мають як позитивні, так і негативні сторони. Використання лише фінансових показників не дозволяє ґрунтовно зробити комплексну оцінку інвестиційного проекту. Було запропоновано удосконалення системи оцінки інвестиційних проектів на основі застосування системи збалансованих показників.^{1, 2} Запропонована система оцінки інвестиційного проекту основана на визначенні множини характеристик проектів, включаючи наступні:

1) Фінансові показники: внутрішня  норма доходності та чиста  приведена вартість. Вкладаючи кошти,  інвестор бажає знати, який  прибуток на них він отримає.  В абсолютному вираженні це  відображає показник чистої поточної вартості інвестиційного проекту. Внутрішня норма доходності дозволяє оцінити потенційний рівень доходності інвестиційного проекту та порівняти його з бажаним інвестором рівнем доходності вкладених коштів. Обидва зазначені показники враховують вартість грошей в часі. Проте фінансові показники є лише частиною загальної системи оцінки інвестиційного проекту.

2) Економічні показники: інвестиційні  витрати, період окупності інвестицій, вплив на екологічну ситуацію. Хоча фінансові показники найбільш  важливі в процесі прийняття рішення про доцільність вкладання коштів в проект, вони не дозволяють в повній мірі оцінити інвестиційний проект. При обмеженості інвестиційних ресурсів дуже важливим критерієм є інвестиційні витрати.³

 Водночас від обґрунтованості визначеної суми інвестиційних витрат залежить рентабельність інвестиційного проекту, врешті решт – прийняття рішення про проект. ¹

 Не менш важливим є період окупності інвестицій, оскільки за межами даного періоду проект буде приносити чистий прибуток інвестору. ¹

 Дуже актуальним є врахування впливу інвестиційного проекту на екологічну ситуацію. Більшість інвестиційних проектів, здійснюваних на промислових підприємствах, тою чи іншою мірою впливають на екологічну ситуацію. Остаточне фінансове відображення впливу проекту на екологію позначиться в зміні податків та штрафів, сплачуваних підприємством  за забруднення навколишнього середовища.

3) Технічні показники: життєвий  цикл інвестиційного проекту,  період будівництва об’єкту,  період експлуатації проекту. Період існування інвестиційного проекту визначається його життєвим циклом, на який, в свою чергу, впливають період будівництва об’єкту та період його експлуатації.

Під час будівництва об’єкту  відбувається відволікання капіталу у  формі інвестиційних витрат. Чим менше тривалість періоду, тим більше часу залишається на експлуатаційну фазу інвестиційного проекту – період грошових надходжень від проекту. Розрахунок будь-яких показників інвестиційного проекту не буде достовірним без врахування впливу ризику та невизначеності на інвестиційний проект .

4) Інші показники: ризик інвестиційного  проекту на етапі його проектування  та будівництва об’єкту, ризик  повернення  інвестицій, соціальні  фактори. Ризик інвестиційного  проекту, як на етапі проектування  та будівництва об’єкту, так і на етапі повернення інвестицій залежить від об’єктивних (зовнішніх), так і суб’єктивних (внутрішніх) факторів, які визначено автором в першому розділі роботи. На кожному етапі життєвого циклу інвестиційного проекту склад зазначених факторів є різним. Проте всі вони тою чи іншою мірою включають вплив соціальних факторів на інвестиційний проект. У більшості випадків соціальні результати проекту піддаються вартісній оцінці та включаються до складу загальних витрат і результатів проекту .³Пропонується включати соціальні результати від реалізації інвестиційного проекту окремим критерієм оцінки проекту, визначеним експертною оцінкою по результатам аналізу проектних даних, що дозволить врахувати окремий вплив зазначеного критерію на привабливість проекту.