Моніторинг інвестиційних проектів

- проекти освоєння  нової продукції;

-проекти вдосконалення  (або впровадження нової) технології;

-проекти значного нарощення обсягів виробництва продукції, включно з регіональною диверсифікацією цього виробництва;

-проекти освоєння  нових ринків збуту продукції; 

-проекти розширення  сировинної бази (для підприємств  добувних галузей економіки). 
    У більш узагальненому вигляді всі інвестиційні проекти за напрямками виробничого розвитку може бути поділено на дві категорії: інвестиційні проекти, що збільшують потенціал виробництва продукції (товарів, послуг), та інвестиційні проекти, що збільшують потенціал збуту (реалізації) продукції.

 

 

 

 

 

 

 

         2. ПЛАНУВАННЯ ТА МОНІТОРИНГ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

 

     Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли є ряд альтернативних чи взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного або декількох проектів, грунтуючись на якихось критеріях. Очевидно, що таких критеріїв може бути декілька, а ймовірність того, що якийсь один проект буде найкращим за всі інші по всім критеріям, як правило, невелика. Тому виникає задача оптимізації інвестиційного портфеля. Інвесторам необхідно надати економічне обгрунтування капіталовкладень, тому діяльність з розробки системи оцінки інвестиційних проектів є актуальною.

     Формування портфеля виробничих інвестицій, відповідно до міжнародної практики, здійснюється виходячи з системи пріоритетних цілей, головною з яких є забезпечення проектованого об'єкта інвестиційними ресурсами. Завдання підприємства полягає у виборі найбільш ефективних і безпечних проектів, які створюють найбільший приріст вартості акцій па одиницю фінансування.

     Формування інвестиційного портфеля капіталовкладень повинно забезпечити: ріст капіталу; зростання доходу; мінімізацію інвестиційних ризиків; достатню ліквідність інвестиційного портфеля.

    Система планування інвестиційного портфеля має призначення сформувати такий портфель виробничих інвестицій, який буде сприяти максимальному зростанню фінансової стійкості підприємства.Застосування системного підходу до визначення економічної ефективності інвестиційних проектів дозволяє сформулювати такі основні етапи дослідження:¹

1) Постановка завдання формування оптимального інвестиційного портфеля: вибір досліджуваної системи та визначення її меж, формулювання цілей управління;

2) Складання математичної моделі системи планування інвестиційного портфеля;

3) Вибір методу розв'язання задачі формування оптимального інвестиційного портфеля;

4) Прогнозування руху системи: визначення можливих альтернатив в залежності від керуючих можливостей.

     Формування оптимального інвестиційного портфеля реальних проектів можна розглядати як рішення задачі в умовах невизначеності. ¹

     Методика формування оптимального портфеля виробничих інвестицій включає наступні етапи:

1) Пошук варіантів реальних інвестиційних проектів для можливої ​​реалізації.

2) Розгляд бізнес-планів  інвестиційних проектів і формування  вихідної безлічі інвестиційних  проектів, що розглядаються для  включення в інвестиційний портфель.

2.1. Аналіз джерел фінансування інвестиційних проектів та перевірка на виконання наступного обмеження: сальдо накопичених реальних грошей В (t). У будь-якому часовому інтервалі діяльності учасника проекту має бути позитивним

В (t)> 0

де В (t) - становить  вільні грошові кошти на 1-му кроці реалізації інвестиційного проекту.

  У разі заперечності величини сальдо накопичених реальних грошей може знадобитися переглянути джерела фінансування проекту.

2.2. Відбір реальних інвестиційних проектів, що задовольняють обмеження.¹

3. Декомпозиція проблеми формування оптимального портфеля виробничих інвестицій у повну чи неповну домінантну ієрархію наступним чином:

3.1. Проблема формування інвестиційного портфеля реальних проектів, розподілених за напрямами інвестування.

3.2. Рішення задачі вибору оптимального щодо розглянутих критеріїв інвестиційного проекту здійснюється в послідовності:

- Визначення загальної мети проблеми - вибір інвестиційного проекту з найбільшим пріоритетом;

- Формування рівня критеріїв, що характеризують ступінь досягнення поставлених перед підприємством цілей;

- Визначення елементів рівня альтернатив. У разі великої кількості інвестиційних проектів угруповання їх у кластери відповідно до ступеня переваги.

3.3. Обчислення пріоритетів, які оцінюють ефективність інвестиційних проектів для підприємства з економічної, технічної сторони, з точки зору екологічної безпеки і з урахуванням невизначеності.

4. Визначення узгодженості кожної матриці суджень і всієї ієрархії. У разі якщо відношення узгодженості перевищує величину 10%, якість суджень при проведенні парних порівнянь може бути покращено.

5. Реалізація однієї з моделей в залежності від проблеми розподілу інвестиційних ресурсів підприємства здійснюється поетапно.

5.1. Вибрати оптимальний щодо розглянутих критеріїв інвестиційний проект (проект, що має найбільший пріоритет):

Wi = max {w1, w2 ,..., wn}                                                                 ( 2.1)

де i = {w1, w2 ,..., wn} - порядковий номер інвестиційного проекту, що володіє максимальним пріоритетом:¹

w1, w2 ,..., wn - пріоритети  порівнюваних інвестиційних проектів.

  У разі вирішення проблеми доцільності розміщення інвестиційних ресурсів у певний інвестиційний проект можна вибрати з двох варіантів альтернативу, що володіє великим пріоритетом.

Wi = max {w1, w2 ,..., wn}                                                                 (2.2)

 

 

де i = {1, 2} - порядковий номер варіанта, що володіє максимальним пріоритетом;

w1, w2 - пріоритети варіантів розміщення інвестиційних ресурсів.

5.2. Обчислити відносини пріоритетів інвестиційних проектів до капіталовкладень на реалізацію цих проектів і розподілити інвестиційні ресурси в порядку убування цих співвідношень: ¹

W^p_{i =} w_i / J_i                                                                                                                                           (2.3.)

де i = 1,2 ,..., n - порядковий номер інвестиційного проекту; Ii - дисконтовані до поточного моменту часу інвестиції, що направляються на реалізацію i щось інвестиційного проекту;

wi - пріоритети реалізації  інвестиційних проектів.

5.3. Вибрати для фінансування інвестиційні проекти, які є рішенням наступної моделі:

∑ⁿ_i=1v_ix_{i →} max                                                                                  (2.4)

при обмеженнях за періодами реалізації інвестиційних проектів:

∑ⁿ_i=1K_itx_i ≤ B_t                                                                                                                                   (2.5)

де Xi - мінлива Буля;

x1 = 1, якщо r'-n інвестиційний проект затверджено;

Хi = 0, якщо i - n інвестиційний  проект не затверджено;

t = [1, 2 ,..., Т] - порядковий  номер періоду реалізації i-го  інвестиційного проекту;

К - капіталовкладення, що направляються в i-й інвестиційний  проект;

В - бюджетні обмеження, що накладаються на капіталовкладення в періоді t;

   Розглянута модель ієрархічно являє собою окремий випадок задачі лінійного цілочисельного програмування - завдання вибору варіантів.    

   Рекомендується вирішувати економіко-математичну модель планування оптимального інвестиційного портфеля реальних проектів лісопромислового підприємства методом фільтруючого обмеження.

  6. Формування оптимального інвестиційного портфеля реальних проектів шляхом відбору інвестиційних проектів у відповідності з рішенням однієї з моделей, розглянутих у пункті 5.

    У період освоєння інвестицій (реалізації інвестиційного проекту), особливо якщо він тривалий, ринкова кон’юнктура зазнає значних коливань: змінюються ціни на інвестиційні товари, а іноді й самі суб’єкти інвестиційного процесу. У цей період усі суб’єкти інвестиційної діяльності, що виконують свої функціональні обов’язки щодо проекту, повинні постійно контролювати проект та нагляд за процесом його реалізації, оцінювати поточні результати (відхилення) та вносити корективи в бізнес-план, проекти робіт і організації будівництва, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, з допомогою яких можна спостерігати та регулювати освоєння інвестицій.

    Механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій заведено називати моніторингом інвестиційних проектів. Загальний моніторинг проекту здійснює інвестор (замовник) або від їхнього імені дирекція підприємства, яке будується. Такий моніторинг за угодою з інвестором можуть здійснювати фірма-девелопер або генеральний підрядчик відповідно до договору про консорціум. ¹

     Залежно від функцій інших учасників інвестиційної діяльності можна спеціалізувати моніторинг за видами та відповідно рекомендувати порядок його проведення (табл.2.1).¹

    Наприклад, маркетинговий моніторинг проводиться для забезпечення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ресурсів, і його здійснюють ті учасники, на яких покладено обов’язки в контрактах з матеріально-технічного забезпечення будов.

Програма маркетингу має містити:

• строки, тактичні та стратегічні завдання;
• організацію збуту;
• методи просування на ринок за рахунок низької ціни (лідерство у витратах); новизни товару (диференціація); товарів кращої якості або сервісу (концентрація на головних точках або стратегія ніш);
• заплановані витрати на маркетинг;
• наявність експортних квот;
• наявність пільг;
• оцінку доходу від прогнозованих витрат.

Таблиця 2.1

ВИДИ МОНІТОРИНГУ  СУБ’ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Суб’єкти інвестиційної   діяльності	Види моніторингу
	маркетинговий	фінансовий	технічний
Інвестори	+	+	+
Замовник (дирекція підприємства, яке будується)	+	+	+
Генеральний підрядчик	+		+
Субпідрядні організації	+		+
Постачальники обладнання	+		+
Генеральний проектувальник	+		+
Інші проектувальники			+
Фірма-девелопер	+	+	+
Керуючий проектом	+		+
Інжинірингова фірма			+
Фінансуючий банк		+
Страхова і перестрахова   компанії		+
Іпотечний банк, інвестиційний консорціум або промислово-фінансова група	+	+	+
Аудитори		+
Міністерства та інші центральні та місцеві органи влади	+	+	+

 

Більшість маркетингових  досліджень охоплюють збирання й  аналіз таких складових:

1. загальноекомічних показників, що мають відношення до попиту на запропонований продукт;
2. державної політики, практики й законодавства у сфері економіки, що пов’язані зі споживанням, виробництвом, імпортом і експортом продуктів;
3. існуючих рівнів вітчизняного виробництва та імпорту запропонованого продукту;
4. виробництва та імпорту продуктів-субститутів;
5. наявного рівня експорту.