Характеристика іноземних інвестицій

Міжнародний інвестиційний кредит - це економічні відносини між державами, іноземними банками і фірмами з приводу фінансування інвестиційної діяльності на засадах повернення у певні строки та, зазвичай, з виплатою процента (детально ця форма інвестиційного кредиту розглядається в сьомому розділі роботи)

3.4 Фінансовій лізинг.

Однією з форм інвестиційного кредиту у товарній формі виступає фінансовий лізинг - це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає, відповідно до договору фінансового лізингу (оренди), передання орендарю майна, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних із правом користування та володіння об'єктом лізингу. Лізинг вважається фінансовим, якщо об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 % його первісної вартості, за нормами амортизації, а орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або у момент його закінчення за ціною, визначеною у такому договорі.

Основними ознаками, що характеризують фінансовий лізинг є  те, що:

• лізингодавець  придбаває майно не для власного користування, а спеціально для передавання  його в лізинг;

• право вибору майна та його продавця належить користувачу (лізингоотримувачу);

• продавець  майна знає, що майно спеціально купується для передавання його в лізинг;

• майно безпосередньо  постачається користувачу та приймається  ним в експлуатацію;

• об'єкт лізингу  зараховується на баланс лізингоодержувача;

• претензії  за якість майна, його комплектність та виправлення дефектів протягом гарантійного терміну лізингоотримувач спрямовує безпосередньо продавцю майна;

• ризик випадкової загибелі та пошкодження майна переходить до лізингоотримувача після підписання акту приймания-передачі майна в експлуатацію.

Об'єктами лізингу  є елементи активної частини основних фондів. В лізинг маже передаватися майже будь-який об'єкт, якщо він  не знищується у виробничому циклі. Залежно від характеру об'єкта лізингу розрізняють лізинг рухомого майна (машинно-технічний лізинг) та лізинг нерухомого майна.

Об'єктами рухомого майна лізингу є: транспортні засоби (вантажні та легкові автомобілі, літаки, гелікоптери, морські суди); будівельна техніка; верстати; обчислювальна техніка; інше виробниче обладнання, механізми та пристрої.

Об'єктами лізингу  нерухомого майна є будівлі та споруди виробничого призначення.

Суб'єктами (учасниками) фінансового лізингу є:

1) власник майна,  що надає об'єкт лізингу в  користування на умовах лізингової  угоди (лізингодавець). В його  особі можуть виступати:

• установи банків, у статуті якого зазначений цей вид діяльності;

• фінансова  компанія, створена спеціально для здійснення лізингових операцій, основною та фактично єдиною функцією якої є сплата майна, тобто фінансування угоди;

• спеціалізована лізингова компанія, яка в доповнення до фінансового забезпечення угоди бере на себе весь комплекс послуг не фінансового характеру (утримання та ремонт майна, заміна зношених частин, консультації з його використання тощо);

• будь-яка інша організація, для якої лізинг не профілююча, але і не заборонена статутом сфера діяльності, і яка має достатні фінансові кошти для проведення лізингових операцій.

2) користувач  майна - лізингоодержувач, яким може  бути будь-яка юридична особа незалежно від форм власності: державне, приватне чи колективне.

3) продавець  майна лізингодавцю (постачальник) - виробник обладнання, що передасться  в лізинг, або підприємство торгівлі.

Крім зазначених суб'єктів, у лізингових операціях  можуть бути задіяні й інші учасники:

· страхові компанії, які забезпечують захист майнових та фінансових прав лізингодавців, лізингоотримувачів та виробників;

· комерційні банки, що кредитують лізингодавця, або виступають гарантами лізингових операцій;

· інші фінансові  установи, які акумулюють грошові  кошти з метою інвестування їх у перспективні лізингові проекти;

· консалтингові  фірми, що допомагають лізингоотримувачу  отримувати якісні консультаційні послуги, тобто бути обізнаним у сфері  лізингового бізнесу.Використовуючи механізм фінансового лізингу, підприємства мають можливість заощадити значні оборотні кошти, необхідні для закупівлі основних засобів.

Висновок

Розділ 4 (Запитання 9)

Інвестиційна  привабливість об’єкту  ринку інвестицій;

Вступ

Одним з головних завдань, які стоять перед інвестором на ринку інвестицій, є вибір об'єктів  інвестування компаній та фірм тих  галузей, які мають найкращі перспективи  розвитку та можуть забезпечити найбільшу  ефективність інвестицій. Основою такого вибору є оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості регіонів, окремої сфери діяльності (галузі) та підприємств чи фірм

Значна частка факторів інвестиційної привабливості  та їх показників с спільною для  переважної більшості структурних  рівнів економіки, наприклад, таких, як обсяги внутрішніх інвестиційних ресурсів підприємства, темпи зміни прибутку та обсягів промислового виробництва, відсоток збиткових підприємств порівняно із загальною їх кількістю в країні, або в регіоні, або в конкретній галузі. Інші ж фактори характерні лише для одного або декількох структурних рівнів економіки. Наприклад, ставлення населення до курсу економічних реформ, яке можна визначити за результатами президентських або парламентських виборів, - є фактор, спільний лише для макроекономічного та регіонального рівнів.

Для розрахунку міри інвестиційної привабливості  будь-якого об'єкта дослідження, необхідно врахувати велику кількість факторів, що чинять суттєвий вплив на його діяльність. Тому, кожен об'єкт повинен розглядатися як багатомірний та такий, що описується системою показників.

Наприклад при  розгляді мірі інвестиційної привабливості регіону повинна використовуватись якомога більша кількість показників, що характеризують потенційний об'єкт інвестування, однак у реальних умовах існують певні обмеження. Врахування великої кількості показників, з одного боку, збільшує трудомісткість розрахунків, а з іншого - підвищує якість інформаційної моделі, що описує регіональну економічну систему.

Існують різні підходи до проблеми відбору показників, які повинні бути враховані при аналізі інвестиційної ситуації в регіоні.

Найчастіше за базу оцінки використовуються показники, запропоновані І. Бланком, які містять:

1) Рівень загальноекономічного розвитку регіону:

• питому вагу регіону  у ВВП і національному доході;

• обсяг виробленої промислової продукції на душу населення;

• рівень самозабезпечення регіону основними продуктами;

• обсяг та динаміку капітальних вкладень у регіоні  на душу населення; ❖ число компаній та фірм різних форм власності та ін.

2) Рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону:

• кількість  підрядних будівельних організацій усіх форм власності;

• обсяг місцевого  виробництва основних видів будівельних  матеріалів;

• виробництво  енергетичних ресурсів на душу населення;

• забезпеченість залізничним та автомобільним транспортом.

3) Демографічну  характеристику регіону:

• питома вага населення  регіону в загальній кількості  жителів України;

• співвідношення сільських та міських жителів;

• питома вага населення, яке зайняте у громадському виробництві  на підприємствах усіх форм власності;

• рівень кваліфікації працівників регіону.

4) Рівень розвитку ринкових відносин та комерційної інфраструктури регіону:

• питома вага приватизованих підприємств у загальній кількості підприємств;

• питома вага компаній та фірм недержавних форм власності  у загальній кількості виробничих підприємств;

• чисельність  спільних підприємств, банківських установ, страхових компаній та бірж (фондових, товарних, спеціалізованих).

5) Рівень кримінальних, екологічних та інших ризиків: рівень економічних правопорушень;

• питома вага підприємств зі шкідливими виробництвами;

• середній радіаційний  фон тощо.

4.1Інвестиційна привабливість галузей - це інтегральна характеристика окремих галузей економіки з позицій перспективності розвитку, дохідності інвестицій та рівня галузевих інвестиційних ризиків.

Інвестиційна  привабливість окремої сфери  діяльності (галузі) містить: важливість галузі (значення продукції, її особливість, частку експорту, залежність від імпорту, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни тощо); характеристику споживання продукції галузі; рівень конкуренції чи монопольності; особливості ринку збуту; фактичні та потенційно можливі обсяги ринку; рівень державного втручання у розвиток галузі (законодавство, податки, амортизаційна та кредитна політика тощо); соціальну роль галузі (кількість робочих місць, середню зарплатню, екологічну забезпеченість виробництва); фінансові умови роботи галузі (середній рівень прибутковості, оборотність активів тощо) та ін.

Зазначені вище показники можна  згрупувати за такими критеріями:

1) ринкові - розмір сегменту ринку, що охоплює галузь, темп його росту та потенціал, циклічність попиту, еластичність цін, прибутковість та диференціал продукції;

2) конкуренція  - стан конкуренції галузевого  ринку, наявність рівних конкурентів, інтенсивність конкуренції, міра спеціалізації конкурентів, наявність товарів-замінників, завантаження потужностей тощо;

3) бар ери  входження у галузь - наявність  каналів розподілу та доступу  до них, доступ до сировинних  ресурсів, захищеність з боку  держави, соціальні проблеми галузі, які можуть здійснити вплив на входження у галузь та ін.;

4) бар'ери виходу  підприємства із галузі - наявні обмеження державного та соціального порядку, які перешкоджають виходу із галузі, спеціалізації активів і можливості їх перепрофілювання та використання за іншим призначенням;

5) взаємовідносини  із позичальниками - наявність місцевих  постачальників, матеріалів-замінників, інтенсивність конкуренції серед  постачальників, можливість формування  стратегічних союзів та інших  взаємовідносин з постачальниками  сировини і матеріалів, рівнем вертикальної інтеграції з постачальниками;

6) технологічні  фактори - рівень технічних нововведень у галузі, складність продукції і виробництва, патентно-ліцензійна ситуація у галузі, капіталомісткість і наукомісткість продукції.

Визначення інвестиційної  привабливості окремого підприємства (фірми) полягає у визначенні інтегральної характеристики окремого підприємства як об'єкта інвестування з позицій перспективності розвитку, менеджменту, обсягів і перспектив збуту продукції, виробничого та експортного потенціалу, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності та фінансової стійкості, див. рис. 5

Основним джерелом інформації для визначення інвестиційної  привабливості є бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства за два останні  календарні роки та останній звітний  період, а саме: бухгалтерський баланс Ф.1 (річний або квартальний), звіт про  дебіторську або кредиторську заборгованість (Ф.1-б), звіт про фінансові результати діяльності підприємства (Ф2), звіт про  фінансово-майновий стан (Ф3), примітки до річної фінансової звітності (Ф5) та, за необхідності, розшифровки дебіторсько-кредиторської  заборгованості, структури запасів, готової продукції, основних фондів тощо.

Рис. 5. Фактори інвестиційної привабливості підприємства

4.2 Оцінка фінансового стану підприємства складається з таких етапів:

– оцінки майнового  стану підприємства та динаміки його зміни;

– оцінки фінансових результатів діяльності підприємства;

– оцінки ліквідності;

– аналізу ділової активності;