Характеристика іноземних інвестицій

Окремо від  фінансових результатів від звичайної діяльності визначаються невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій тощо).

Таким чином, остаточний фінансовий результат діяльності підприємства - чистий прибуток (збиток) - визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.

Важливим у  процесі формування джерел фінансування інвестиційних проектів є порядок  розподілу та напрямів використання чистого прибутку, від яких залежить, яка частина прибутку піде на фінансування інвестиційних заходів, див., рис.2

Таким чином, приймаючи  рішення про необхідність використання прибутку як джерела фінансування інвестиційних  проектів, підприємство має всебічно зважити напрями першочергових  інвестиційних вкладень та стан фінансових ресурсів, виходячи з фінансового  стану підприємства, рівня його матеріально-технічної  бази, соціального розвитку колективу, можливостей прибуткового розміщення коштів на ринку цінних паперів, у  грошово-кредитній сфері тощо.

3.1.2 Амортизація

Важливим джерелом при самофінансуванні інвестиційних  проектів є амортизація, яка формуються в результаті переносу вартості основних фондів на вартість продукту та в сукупності складає амортизаційний фонд.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування  прибутку підприємств", під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань .

Рис. 2, Схема розподілу чистого прибутку

Амортизації підлягають витрати на:

◊ придбання  основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у т. ч. витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

◊ самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, у т. ч. витрати на виплату  заробітної плати працівникам, які  були зайняті на виготовленні таких  основних фондів;

◊ проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

◊ капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не  підлягають амортизації та повністю входять до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

◊ придбання  і відгодівлю продуктивної худоби;

◊ вирощування  багаторічних плодоносних насаджень;

◊ придбання  основних фондів або нематеріальних активів з мстою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

◊ утримання  основних фондів, що знаходяться на консервації.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих  для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації.

Економічна  роль амортизації полягає у фактичному відшкодуванні діючих основних фондів, крім того, відповідні амортизаційні відрахування відображають реальне знецінення основного капіталу в процесі виробництва та надання послуг і належать до витрат діяльності суб'єктів господарювання.

Податкова роль амортизації полягає у фінансовому відшкодуванні основного капіталу за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань (податкова амортизація) та одержання податкової знижки.

Таблиця 3

Норми нарахування  амортизації за групами основних фондів (в розрахунку на податковий квартал)

Важливим у  процесі нарахування амортизаційних відрахувань є визначення методу нарахування амортизації.

Під методом нарахування амортизації розуміють розподіл вартості основних фондів за роками їх служби у певному системному порядку.

Залежно від  того, що вкладається в зміст методу нарахування амортизації, вони можуть класифікуватися на:

І. Методи, що базуються  на термінах використання основних коштів, до них належать:

◊ методи рівномірної амортизації - які передбачають нарахування амортизації залежно від строку нормальної експлуатації об'єкта основних коштів, зазвичай, рівномірно, виходячи з первісної вартості цього об'єкта, тобто це метод прямолінійного списання (або лінійний метод нарахування амортизації);

◊ методи прискореної  амортизації, які базуються на прискоренні  амортизаційного процесу, виходячи з різних систем прискорення на основі залишкової вартості. До них належать: метод суми числа (цифр) років (кумулятивний метод); метод зниження залишку; метод подвійного зменшення вартості; модифікаційний (метод залишку, який зменшується з переходом на рівномірний);

◊ методи уповільненої амортизації, які передбачають уповільнення процесу нарахування амортизації, що збільшує строк використання об'єкта.

До таких методів належать: метод амортизаційного фонду та метод ануїтету.

II. Методи, що базуються па кількості одиниць продукції; одержаної від використання об'єкта основних коштів. Це метод суми одиниць продукції (виробничий метод), який не можна використовувати за відсутності певного очікуваного обсягу виробництва продукції.

Зазвичай, перелік  можливих конкретних метолів нарахування  амортизації регулюється державою, але кожне підприємство із переліку обирає ті методи, які економічно доцільні саме для нього.

                        Розглянемо детальніше зміст кожного з них.

Лінійний  метод нарахування  амортизації, або метод рівномірної (пропорційної) амортизації, є майже класичним методом, який враховує зв'язок між об'єктивною виробничою категорією - зносом та суб'єктивною фінансовою категорією - амортизацією, та визначається за формулою

                                               n=1/T_e

де n - річна норма амортизації;

T_e - нормативний строк корисної експлуатації об'єкта.

У цій формулі замість нормативного строку корисної експлуатації об'єкта можна використовувати також очікуваний строк корисної експлуатації об'єкта (T_p).

При використанні лінійного методу нарахування амортизації  вартість об'єкта основних фондів списується рівними частинами протягом періоду експлуатації цього об'єкта. Річна сума амортизаційних відрахувань може бути визначена двома способами.

При першому  способі розрахунок здійснюється діленням вартості об'єкта, за яким має нараховуватися амортизація, на строк його корисної експлуатації:

                                                  S_t=S/T_p

де S_t - сума амортизації за t-й рік;

S - первісна вартість  об'єкта основних фондів;

Т_р - строк корисної експлуатації об'єкта.

При використанні другого способу сума річних амортизаційних відрахувань визначається множенням встановленої або розрахованої річної норми амортизації на первісну вартість об'єкта:

                                              S_t = n ´ S

Перевагами цього  метолу можна вважати рівномірність, стабільність, пропорційність нарахувань амортизації та віднесень на собівартість, простоту та точність розрахунків. Недоліком є те, що він не враховує морального зносу та розбіжностей виробничої потужності основних фондів у різні роки їх експлуатації. Практика показує, що, наприклад, інтенсивність експлуатації машин спочатку збільшується, а потім, протягом відносно тривалого часу, стабілізується, після чого знову, але вже в більшій мірі, росте.Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється такими причинами:

· найбільша  інтенсивність використання основних фондів приходиться на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично та морально нові;

· швидке здійснення накопичення коштів для заміни об'єкта основних фондів, що амортизується.

В Україні передбачена  прискорена амортизація основних фондів, якщо вони належать до третьої групи  основних фондів за такими нормами: 1-й  рік експлуатації - 15 %; 2-й рік експлуатації - 30 %; 3-й рік експлуатації - 20 %; 4-й рік експлуатації - 15 %; 5-й рік експлуатації - 10 %; 6-й рік експлуатації - 5 %; 7-й рік експлуатації - 5 %.

Для основних фондів першої та другої груп прискорена амортизація  не передбачається.

Серед методів  прискореної амортизації найбільш поширеним є метод суми числа (цифр) років або кумулятивний метод, при якому річна норма амортизаційних відрахувань відповідного року множиться на різницю між первісною вартістю об'єкта та його ліквідаційною вартістю. Сума цифр років експлуатації об'єкта визначається за формулою:

                                       C_h = (T_c+1) ž T_c / 2

де С_h, - сума цифр років експлуатації об'єкта;

Т_c - нормативний строк експлуатації об'єкта.

Своєю чергою, річна норма амортизації при використанні цього методу визначається за формулою:

,

де n_t - річна норма амортизації у конкретний рік;

t - конкретний  рік амортизації.

Лінійний метод  також може бути методом прискореної  амортизації, коли прискорення здійснюється за рахунок скорочення нормативного строку експлуатації. Цей метод застосовується в країнах, де держава проводить амортизаційну політику шляхом регулювання строків експлуатації основних коштів.

Метод зниження залишку передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням балансової вартості об'єкту основних фондів на початок звітного періоду на постійну норму амортизації. Постійна норма амортизації може розраховуватися за формулою:

де L - ліквідаційна вартість об'єкта;

Т_р - кількість років корисної експлуатації об'єкта.

Різновидом методу зниження залишку є метод подвоєного шипику. при якому подвійну ставку амортизаційних відрахувань, визначену методом прямолінійного списання, використовують як норму амортизації. Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації треба помножити на балансову вартість об'єкта на початок звітного року:

                                                   A = 2nS_b

де S_b - балансова вартість об'єкта на початок звітного року, а замість балансової вартості може використовуватися залишкова вартість.

Основним недоліком  такого методу - методу зниження залишку - є збільшення строку списання амортизації  поверх строку можливого використання основних коштів, тобто неможливість забезпечення відтворення вартості основних фондів та забезпечення процесу відтворення. З урахуванням цього, більшість країн відмовились від його застосування. На зміну методу зниження залишку прийшов його різновид - метод двократного зменшення вартості, який більше відповідає інтересам виробництва та вимогам прискореної амортизації (за перші 5 років амортизується 67 % вартості основних коштів). За цим методом норма амортизації становить: