Рух робочої сили за правом ЄС

     ПЛАН  ДИПЛОМНОЇ

                                                                                                             401 МП

                                                                                                             Гасанов Ємин 

     Тема: Вільний рух робочої сили за правом ЄС 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ЗМІСТ

     ВСТУП………………………………………………………………...3

     РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РУХУ РОБОЧОЇ СИЛИ ЗА ПРАВОМ ЄС……………………………………………………..7

     1.1 Поняття “робітник” і “громадянство” за правом ЄС…………....7

     1.2 Гарантованість права на зайняття трудовою діяльністю……....12

     1.3 Проблема соціального захисту  робітників……………………...24

     РОЗДІЛ  2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЇ (РОБОЧОГО  РУХУ) В РАМКАХ ЕВРОПЕЙСЬКИХ СТРУКТУР (РАДИ ЄВРОПИ, ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Й ОБСЄ) ………..……………………….32

     2.1 Особливості міжнародно-правової регламентації міграційних процесів у рамках Ради Європи та Євросоюзу……………………………….32

     2.2 Специфіка міжнародно-правового регулювання міграційних процесів у рамках ОБСЄ…………………………………………….................45

     РОЗДІЛ  3. ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ, ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РУХУ РОБОЧОЇ СИЛИ………………………........52

     3.1 Робоча імміграція громадян України………………………….…52

     3.2 Робоча імміграція іноземних  громадян та осіб без громадянства  та їх працевлаштування…………………………………………………………59

     ВИСНОВКИ…………………………………………………………...66

     СПИСОК  ВИКОРИСТОНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..69 
 
 

     Вступ

     Актуальність  теми. В сучасних умовах домінуючою тенденцією у  міжнародних відносинах є глобалізація, одним з проявів якої виступає міжнародна міграція робочої сили. Все більшого поширення і значення набуває переміщення людських ресурсів, зумовлене соціально-економічними, військовими, етнічними та релігійними чинниками. Істотне зростання масштабів міжнародної міграції, залучення до неї значних обсягів трудових ресурсів актуалізує дослідження міжнародної міграції робочої сили як однієї з форм світових господарських зв'язків та її впливу на  світове господарство.

     Важливість  дослідження міграційних процесів зумовлена також стрімким зростанням їх обсягів, нарощуванням інтенсивності, поширенням на всю територію нашої  країни, вагомим впливом на її економічний  та соціальний розвиток. Особливе місце  міграції робочої сили в сучасних умовах визначається насамперед її динамізмом, швидким реагуванням на зміни  у суспільстві та економіці.

     У цій науковій роботі досліджено розвиток правового регулювання  переміщення  робочої сили Європейського Союзу. Так, спочатку, Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства 1957 не ставив перед собою за мету створення розвиненої структури  соціальної політики в рамках формування правової системи ЄЕС. Основне завдання полягало в гармонізації національних соціальних систем держав-членів для  усунення перешкод внутрішньо-європейської мобільності. Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства передбачав у якості однієї з основних цілей створення спільного ринку  і максимальне сприяння вільному пересуванню товарів, осіб, послуг і  капіталів між державами-членами. Ця мета залишалася пріоритетною і  після приєднання до спільноти нових  держав у 1970-х роках. Єдиний Європейський акт 1986 р., Маастрихтський договір 1992 р., Амстердамський договір 1997 р. і Ніццький договір 2001 р., Хартія Співтовариства про  основні соціальні права працівників 1989 знову підтвердили, що зайнятість, адаптація, навчання та мобільність повинні бути ключовими моментами у розбудові спільного європейського ринку, економічного і валютного союзу і в цілому розвитку європейської інтеграції в XXI столітті. Оскільки законодавство Європейського Союзу, виходячи з принципу субсидіарності, регулює трудові відносини у випадку взаємодії декількох держав-членів або їхніх громадян, область цих відносин багато в чому зливається з питаннями свободи пересування працівників на території Союзу. Особливо виразно це проявляється в рішеннях Суду Європейських співтовариств, що випливають із соціально-трудових спорів, що нерідко ґрунтуються на нормах, що регулюють свободу пересування працівників. Питання, що стосуються свободи пересування на національному рівні, неодноразово в минулому ставали об'єктом досліджень російських правознавців і їхніх закордонних колег. Проте комплексних досліджень, що розглядають свободу пересування робочої сили і прирівняних до них осіб на рівні наднаціональної організації, такий як Європейський Союз, в рамках вітчизняної науки європейського права не проводилося. Звідси виникла необхідність всебічного, комплексного та системного розгляду питань, пов'язаних з пересуванням робочої сили в Європейському Союзі, її правових режимів, а також регулювання цієї області в залежності від суб'єкта. На вирішення цих завдань спрямовано дане наукове дослідження.

     Також надзвичайно актуальним є вивчення суспільних відносин у рамках міжнародної  міграції, її вплив на соціально-економічний  розвиток країн, світовий досвід регулювання  міграційних процесів та можливості його використання в Україні. Важливість цих проблем визначила тему бакалаврської  роботи і структуру викладу матеріалів дослідження.

     Мета  і задачі дослідження. Основною метою цієї роботи є вивчення  пересування руху робочої сили  в Європейському Союзі, а також тенденції перспективи її розвитку.

     Об'єктом  наукового дослідження виступають суспільні відносини в міжнародній міграції пов'язані з виникненням, становленням та перспективами розвитку свободи пересування робочої сили Союзу.

     Предметом даного дослідження виступають законодавство, доктрина, судова практика та реалії Європейського Союзу, а також законопроектні роботи, що здійснюються в Європейському Союзі, по відношенню до різних категорій громадян і прирівняних до них осіб, при регулюванні свободи їх пересування з тим, щоб сформулювати висновки та положення про їх характер, зміст і динаміку розвитку.

     Методи  дослідження: в якості методологічної основи дослідження використовувалися як загальнонаукові методи пізнання реальності, так і спеціальні способи та прийоми, характерні для юридичних наук: діалектичний, історичний методи, логічної дедукції і індукції, системний підхід, статистичний аналіз, порівняльний (порівняльно-правовий), формально-юридичний метод та ін. Порівняльно-правовий метод дослідження застосовувався автором на кількох рівнях. По-перше, це міжгалузевий порівняльний аналіз, що дозволив, зокрема, виявити єдиний сенс категорії "працівник" для цілей різних нормативних документів права Європейського Союзу. По-друге, порівняльно-правовий аналіз застосовувався в аспекті зіставлення норм про свободу пересування фізичних осіб, встановлених у праві Європейського Союзу, до норм держав-членів. Цей метод дозволив знайти як особливості в регулюванні права на свободу пересування конкретних категорій осіб у державах-членах, так і розуміння свободи пересування як загальноєвропейської категорії, виходячи з цілей Європейського Союзу з побудови внутрішнього ринку.

       Новизна наукового дослідження  обумовлена, насамперед, його предметом,  метою і завданнями. Дане дослідження  є всебічним комплексним дослідженням  правового регулювання пересування  робочої сили на території  Європейського Союзу. У науковій  роботі зроблена спроба виведення  та аналізу визначення руху  робочої сили в Європейському  Союзі. 

     Джерельною  базою дослідження  є: теоретичну основу наукового дослідження склали, перш за все, праці російських і зарубіжних вчених-юристів в області міжнародного та європейського права: К.А. Бекяшева, М.М. Бірюкова, В. Думона, П.А. Калініченко, А.Я. Капустіна, С.Ю. Кашкина, А.А. Ковальова, Д. Коллінса Л. Лістера, В.В. Маклакова, М. Мітчела, К. Пьерсона, Г.С Стародубцева, Е.С. Смирнової, Г.П. Толстопятенко, Е.А. Чегрінца, А.О. Четверикова, Д. Хендола, Л.М. Ентіна, М.Л. Ентіна, Ю.М. Юмашева та ін. Безсумнівну допомогу у розробці обраної теми зробило ознайомлення з роботами представників загальної теорії держави і права і галузевих юридичних наук, у тому числі з дослідженнями понять свобода і свобода пересування: С.С. Алексєєва, С.А. Авакьяна, М.В. Баглая, П.П. Баранова, А.Г. Бережнова, Н.С. Бондаря, І.А. Ісаєва, О.Є. Кутафина, В.М. Капіцина, В.А. Кряжкова, Є.І. Козлової, В.В. Лазарева, В.В. Лапаевой, В.М. Лебедєва, Е.А. Лукашова, Н.І. Матузова, О.О. Миронова, Н.А. Михайльова, Т.Г. Морщаковой, М.А. Мітюкова, B.C. Нерсесянц, A.M. Тихомирова, Б.Н. Топорніна, та ін. Нормативну основу дослідження склали джерела первинного права Європейського Союзу (Договір про Європейський Союз 1992 р., Договір про заснування Європейського Співтовариства 1957 р., Договір про Євратомом 1957 р.) з урахуванням останніх змін, передбачених нормами Лісабонського договору 2007 року, і джерела вторинного права , такі як регламенти, директиви, рамкові рішення та інші нормативні акти, видані інститутами Європейського Союзу. Величезне значення в дослідженні даної теми відведено судовій практиці ЄС.

     Структура та обсяг роботи. Наукова робота загальним обсягом 76 сторінок складається із вступу, трьох розділів, висновків, містить список використаних джерел із 81 найменування. 
 
 
 

     Розділ  1

     ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА РУХУ РОБОЧОЇ СИЛИ ЗА ПРАВОМ ЄС 

     1.1Термін  “ робітник ”і  “громадянство” за правом ЄС

     Теорія  міграції є необхідним елементом  пізнання самої проблеми міграції, тому що вивчення її є необхідним підґрунтям для вирішення проблеми на практиці. Тому вважаю за необхідне висвітлення  загального поняття робочої міграції. Найбільш поширеними термінами, що висвітлюють  поняття міграції є термін “ робітник ”і “ громадянство ”.  Визначаючи рамки ст.48(ЄС) [47, C.143] і вторинного законодавства, прийнятого на її основі, важливо визначати поняття “ робітник ”, оскільки Договір ЄС і законодавство ЄС роз’яснюють його. Незважаючи на це, Європейський суд зазначив, що термін – поняття у праві ЄС, яке відбиває його суть [46, C.24]. Воно стосується кожного, хто шукає або бажає знайти справжню й ефективну роботу, навіть з неповним робочим днем, якщо тільки грошова компенсація нижче мінімально гарантованої заробітної плати або зовсім відсутня [62, C.32].

     У справі Lawrie-Blum позивачем виступала громадянка Великої Британії, після того як вона склала у німецькому університеті перший іспит на посаду учителя  середньої класичної школи, їй відмовили у випробному терміні, що давав право на складання другого іспиту, за яким назначаються кандидати на посаду вчителя. Підставою для відмови був закон землі Баден-Вюртемберг, за яким випробний термін можуть проходити лише громадяни Німеччини. Позивачка заявила що, відмовляючи їй у стажуванні на основі громадянства, органи влади землі Баден-Вюртемберг порушили її права згідно ст.48(2). У відповідь влада зауважувала, що відповідно до визначення у ст48 (ЄС) стажер не є "робітником ” [63, C.54].

     Суд висловився на користь позивачки; школа, де вона проходила випробний термін, контролювала її діяльність, позивачка надавала послуги, які мали певне економічне значения, за що й отримувала заробітну платню. Таким чином виконувались усі три критерії поняття "робітник " [61, С.22].

     У справі Levin позивачка - громадянка Великої Британії, чоловік якої не був громадянином жодної з країн Співтовариства, звернулася 1978 р, за дозволом на проживання у Голландії. Її прохання було відхилене, оскільки вона не була "робітницею". Тоді жінка найнялася на низькооплачувану роботу з неповним робочим днем і вдруге подала заяву. Голландські власті знову відмовили її у дозволі на проживання, стверджуючи, що заробіток працівника з неповним робочим днем є недостатнім для самозабезпечення і нижчим від встановленого мінімального рівня. Європейський суд заявив, що термін " робітник " стосується навіть тих, хто має неповноцінну роботу (наприклад, неповний робочий день) за умови, що праця була " реальною ", а не номінальною чи мінімальною: права поширюються тільки на тих, хто здійснює будь-яку діяльність економічного характеру або прагне це робити. Такий принцип застосовується, коли робітниця забезпечує сама себе, коли вона має намір це зробити, маючи прибуток, нижчий за національний мінімальний рівень [63, С.57].

     Пізніше справа Кеmрf стосувалася німецького музиканта, який проживав у Нідерландах упродовж року. Спочатку він працював учителем музики неповний робочий день, даючи 12 уроків на тиждень і отримуючи менш як 240 екю на місяць. Його прибуток зростав за рахунок державної допомоги. Пізніше він захворів і не міг працювати, отримуючи допомогу на лікування, соціальне забезпечення і виплати по безробіттю. Його заява про дозвіл на проживання була відхилена на підставі того, що він не був робітником. Європейський суд прийняв рішення: оскільки він мав гарантовану і ефективну роботу з неповним робочим днем, його не можна позбавити статусу робітника тому, що заробітна платня була нижчою за офіційний прожитковий мінімум і його прибуток поповнювався іншими "законними засобами існування". Більше того, не має значення, чи надходять ці додаткові кошти з приватних джерел або з державних фондів. Отже справа Кемф - розширений варіант " формули Левін " [61, С. 27].