Правова держава: поняття і ознаки. Конституційні засади формування держави в Україні

Від рівня досконалості організаційно-правових та процедурно-процесуальних форм, у яких здійснюється діяльність органів державної влади, їх посадових осіб, безпосередньо залежить дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина.

Розділ 3. Основні проблеми розбудови правової держави в Україні та рекомендації щодо їх вирішення

У незалежній Україні створені конституційно-правові  засади функціонування правової держави, її основні механізми: закладені основи парламентаризму, реалізовано принцип поділу влади, створені Конституційний Суд, Вища рада юстиції, Рахункова палата України. Тим самим сформовані основні структурні елементи правової держави, що створило умови для цивілізованого функціонування влади, для відмови від силового вирішення спорів між окремими гілками влади. Проте потребує реформування судова влада з метою досягти незалежності суду, перетворення його з каральної системи на ефективний засіб вирішення спорів; потребують зрушень оцінка прав і свобод людини, а саме їх конституційно-правове регулювання, визначення шляхів їх реалізації та створення відповідних правових механізмів. Україна повинна врахувати досвід європейських інститутів захисту прав і свобод людини; має відбутися глибока трансформація національної системи законодавства. Важливим є оновлення правових інститутів, які забезпечують реалізацію прав і свобод громадян. Вартує удосконалити конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне, земельне законодавство, а для цього розробити і опрацювати нові проекти більшості існуючих кодексів. Потребують реформування засади функціонування місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, Кабінету Міністрів України, правові основи статусу Автономної Республіки Крим, а також Конституція Автономної Республіки Крим. Прийняті закони, які визначають статус Збройних Сил України, не ефективно регулюють питання національної безпеки, захисту державного кордону, діяльності правоохоронних органів. Створена основа для плідного функціонування так званого третього сектора, тобто громадських організацій, як одного з найважливіших елементів громадянського суспільства, проте на практиці ця система є мало дієвою. Забезпечена ідеологічна і політична свобода, вільна діяльність політичних партій, проте вони забюрократизовані і порушують норми закону і права [14, c.425-428].

Певні ознаки правового характеру української держави мають формальний характер, а побудувати правову державу лише за формальними ознаками неможливо. Без органічного поєднання легітимної влади з забезпеченою у суспільстві свободою, ефективного функціонування гілок влади з дотриманням ними вимог закону і забезпечення верховенства закону у діяльності держави та усіх сферах суспільного життя, без законодавства, яке базується на суспільній етиці, правова держава залишиться формальним гаслом, недосяжною мрією [11].

Фундаментом, передумовою правової держави є  формування громадянського суспільства, тобто суспільства, в якому був би забезпечений вільний і всебічний розвиток кожної особистості, в якому б функціонували демократичні громадські інститути, що забезпечують свободу слова та інформації, гарантують силою громадської думки і суспільною мораллю вільні вибори, наявність легальної опозиції і багатопартійність, унеможливлюють узурпацію влади. Традиції демократії в Україні ще досить слабкі. Показовим є те, що на теоретичному рівні чимало питань функціонування демократичних інститутів докладно розроблені, але справа з їх втіленням у життя значно відстає.

Україна варто нарешті стати на шлях розбудови громадянського суспільства. Свобода засобів масової інформації задекларована, проте належить докласти багато зусиль, аби вони отримали справжню незалежність. Були поширеними явища порушення виборчого законодавства на президентських та парламентських виборах [15, c. 109].

Численними  є порушення основних прав і свобод, у тому числі фундаментальних  прав (на свободу, особисту недоторканність, на життя, на власність тощо). Ратифікація численних конвенцій ООН і європейських конвенцій з питань захисту прав і свобод особи не сприяла створенню ефективних механізмів дотримання вимог цих конвенцій та їх ефективного впровадження. Не набуло розвитку право громадян на підприємництво, а самі підприємці зазнають великого тиску з боку як держави, так і кримінальних структур. Законодавство не має необхідного рівня стабільності, що негативно впливає на захищеність громадян. Не викорінена практика прийняття без подальшого опублікування актів, що стосуються прав і свобод громадян.

Суспільство в цілому дуже криміналізоване, що перешкоджає формуванню стійкої суспільної моралі, прагненню і надалі йти шляхом розвитку демократії.

Побудова  правової держави тісно пов’язана зі зміцненням демократичних традицій функціонування державної влади. Ці традиції лише формуються і досягнення стабільності у здійсненні влади є досить довготривалим процесом. З часом традиції вільних виборів, демократичного політичного режиму, свободи преси, формування поваги до прав і свобод громадян з боку держави та її посадових осіб, безсумнівно, сформуються. Саме вони стануть найбільшою запорукою правової держави та її спадкоємності [13, c.34-38].

Побудова  правової держави значною мірою  залежить від рівня соціально-економічного розвитку країни, накопичення матеріальних благ, що дозволить здійснювати ефективну соціально-економічну політику, забезпечити соціально-економічні права громадян, надати правовій державі соціального характеру. Адже не випадково поняття “правова держава”  в багатьох країнах є  невід’ємним  від поняття  “соціальна держава”.

Однак загострення  соціально-економічної кризи в Україні стримує ефективне здійснення соціально-економічної політики. Населення розчароване нездатністю держави забезпечити соціальні гарантії, достатній життєвий рівень для особи та її сім’ї, проголошені Конституцією України. Це негативно впливає на підтримку населенням державної політики, актів законодавства, що приймаються парламентом, позначається на легітимності самої влади. Знижується рівень законослухняності громадян, поваги до закону.

Традиції  демократії і правової держави в  Україні ще не досить міцні, але є підстави сподіватись, що Україна не зверне з обраного шляху. Адже цс європейська держава з багатими історичними і культурними традиціями. Рівень культури її народу, “правового почуття” дає можливість побудувати політичну організацію суспільства, яка не поступалась би за рівнем забезпечення прав і свобод людини і громадянина, ефективністю функціонування влади сучасним цивілізованим державам. Звичайно, процес розбудови правової держави в Україні не буде простим. Для реальної дієвості механізмів правової держави, формування стійкого демократичного політичного режиму, що гарантував би неможливість повернення до авторитаризму, необхідні гігантська напруга сил усього народу, мудрість, далекоглядність, патріотизм політичної та культурної еліти суспільства, відмова від авторитарної спадщини, В. Ларцев, аналізуючи відображення в реальних діях українських політиків такої азійської риси як авторитаризм і потяг суспільства до демократії, дійшов висновку, що така подвійність має певну історичну закономірність, зумовлену боротьбою східної і західної традицій. Очевидно, що мають враховуватись усі фактори, що впливають на процес побудови правової держави. Це зробить його більш усвідомленим і прогнозованим. Необхідно звернути увагу на дві обставини [12, c.167-184].

Це, по-перше, необхідність продовження досліджень з проблем правової держави. Зміцнення засад і розбудова правової держави в Україні вимагає активного проведення, насамперед, відповідних правових досліджень. Досліджень, які дали б змогу реформувати відносини влади, державний механізм, систему законодавства на науковій основі. Чимало аспектів розбудови правової держави залишились поза увагою проведеного нами дослідження. З огляду на спектр проблем розбудови правової держави, в одній роботі висвітлити їх, звичайно, було неможливо. З цією метою необхідно об’єднати зусилля всього загону юристів: фахівців у галузі теорії права, конституційного, адміністративного, трудового, кримінального та інших галузей права.

Сьогоднішні реалії буття Української держави визначають необхідність формування правової держави в Україні з такими напрямками:

1. організація діяльності правової держави та її органів на правових засадах за принципом: дозволено лише те, що прямо передбачено законом;
2. формування правового механізму з ліквідації відчуження людини від засобів виробництва, власності і державного управління;
3. чітка робота законодавчих і виконавчих органів;
4. створення незалежної судової системи.

В Україні на сьогодні створено лише правові передумови для  встановлення і подальшого розвитку даних напрямів. Щоб побудувати в Україні правову державу, треба передусім, аби ті вимоги, які становлять її зміст, були реально втілені в життя, що у свою чергу потребує завершення правової, політичної, економічної, економічної та соціальної реформ. Метою проведення правової реформи має стати: скасування тих законів, які не відповідають потребам суспільного життя; розроблення нових нормативних актів, прийняття яких продиктоване сучасними умовами і об’єктивно існуючими потребами правового регулювання; здійснення адаптації національного законодавства до норм міжнародного. Однак слід мати на увазі, що правову державу не можна побудувати, обмежившись прийняттям нових законів. Необхідно забезпечити систему суворого дотримання законів усіма суб’єктами правової діяльності держави. Не менш важливою є підвищення якості юридичної практики, яка у свою чергу залежить від правової, професійної культури тих, хто створює і застосовує законодавство. Зміцнення платформ становлення правової держави – соціальної держави та громадянського суспільства – має стати пріоритетним планом діяльності нашої країни. Ідея розбудови України, як соціальної, правової держави повинна стати цільовою настановою діяльності не тільки політиків і державних діячів, а й суспільства в цілому в центрі якого буде людина, її потреби та інтереси, а також максимальне дотримання встановлених принципів та функцій правової держави на практиці [17, c.32-35].

На особливу увагу заслуговує тема формування громадянського суспільства і діяльності його відповідних інститутів (засоби масової інформації, захист прав людини, громадські організації, політичні партії тощо).Слід зазначити, що необхідно проводити нe тільки правові, а й соціологічні та політологічні дослідження, що дало б змогу вивчити глибинні закономірності функціонування суспільства, дозволило б оптимізувати процес здійснення влади і державний механізм на основі наукового інструментарію і реальних оцінок.

По-друге, проблема побудови демократичної, правової держави існує в усіх постсоціалістичних країнах. В країні немає соціально-економічних і політичних умов, морального клімату, культурного рівня, які дозволяють реалізувати принципи проголошеної правової держави. Вона залишається для мас поки що ідеалом, але у той самий час служить і програмною вимогою, орієнтиром. Створення передумов для розбудови правової держави навряд чи можливе без досить тривалого перехідного періоду. Проблема ця не тільки і не стільки правова, скільки соціально-політична.

Труднощі  на шляху побудови демократичних суспільств і реалізації елементів правової держави супроводжують усі країни. Природно, що особливо ці труднощі відчувають країни, які не мають тривалих демократичних традицій. Країни Центральної та Східної Європи (Польща і Угорщина, країни СНД, Латвія, Литва, Естонія, Словенія і Хорватія, Словакія, Чехія і Македонія) пристали до ідеалів свободи і правової держави, обрали шлях, який має привести до гарантування прав і свобод громадян, раціональної організації влади − влади, яка слугувала б народу. Ці народи насамперед творять свою історію і своє право. Але через творення історії і права вони стають творцями спільних Європейських і світових правових традицій, які знаходять своє відображення у понятті “правова держава”. Ось чому вивчення особливостей становлення правової держави в окремих країнах, без сумніву, буде корисним як для окремих країн, так і для спільного усвідомлення поняття “правова держава”, наповнить його новим змістом.

ВИСНОВКИ

1. Ідея правової держави пройшла складний і тривалий еволюційний шлях. Термін “правова держава” вперше було вжито у працях німецьких вчених К. Т. Велькера (1813 р.) та І. X. Фрайхер фон Аретіна (1824 р.). А створення юридично завершеного поняття “правова держава” пов’язують з ім’ям німецького мислителя Р. фон Моля (1833 р.), який ввів його до загального державноправового і політичного вжитку. Він визначив правову державу як конституційну, яка заснована на конституційному закріпленні прав і свобод людини, на забезпеченні судового захисту особи.

2. Правова держава − це підсумок світового досвіду розвитку цивілізації, це новий стан у становленні і розвитку державності. Правову державу не можна проголосити − вона повинна скластися як результат реформи економічних, політичних, державних і правових інститутів, реальної зміни характеру взаємовідносин між громадянським суспільством, державою і особистістю. Правова держава − це організація політичної влади, діяльність якої заснована на принципах верховенства права і закону, взаємній відповідальності держави і особи, визнанні та реальному забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, окремих груп людей і громадянського суспільства в цілому.

3. Основними принципами правової держави є:

1. верховенство закону в усіх сферах соціального життя;
2. обов’язковість закону для всіх державних органів,громадських організацій,офіційних осіб і громадян;
3. захист і гарантії свободи особи, її прав , інтересів, честі й гідності;
4. взаємна відповідальність особи і держави;
5. контроль і ефективний нагляд держави за додержанням законів та інших нормативних актів.