Правова держава: поняття і ознаки. Конституційні засади формування держави в Україні

 

 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський  національний університет імені  Івана Франка

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему:

“Правова держава: поняття і ознаки. Конституційні засади формування держави в Україні”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів-2012 
ЗМІСТ

ВСТУП……………..………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження принципів, ознак та еволюції поняття правової держави…………………………………………..…5

РОЗДІЛ 2. Аналіз конституційних засад формування держави в Україні……………………………………………………………………………15

РОЗДІЛ 3. Основні проблеми розбудови правової держави в Україні та рекомендації щодо їх вирішення…………………………………………….…25

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Розбудова Української  держави, поворот суспільства до засад гуманізму і справедливості, пошук шляхів його демократичного розвитку актуалізує використання і наповнення новим змістом багатьох суспільствознавчих і державознавчих понять – це стосується, у першу чергу, поняття правової держави. Проголошення України правовою державою, розвиток парламентаризму, ознаки цивілізованого функціонування влади, незалежкості правосуддя і, водночас, складні й суперечливі тенденції розвитку сучасної правової держави в Україні надають досліджуваній проблематиці, попри всю її складність і багатоаспектність, особливої актуальності. Україна прагне увійти в європейську і світову спільноту. Обов’язковими умовами такого входження є економічна, політична і культурна інтеграція.  Проте без волі і свободи для індивіда і народу жодний з напрямів інтеграції є недоступний, а сама інтеграція стає нездоланним бар’єром. Механізмом, який повинен реалізувати право, є держава. Сучасна Українська держава ще далека від досконалості та потребує ґрунтовного реформування, хоч і формується на правильних теоретичних й правових засадах.

Метою курсової роботи є дослідження проблеми правової держави, її основних понять і ознак, а також вивчення конституційні засад формування держави в Україні. Дане питання потребує детального розгляду та аналізу з позиції того, що адаптація України до вимог моделі правової держави повинна здійснюватися з урахуванням її історично-політичних, соціальних, культурних особливостей, національної самобутності нашої держави.

Реалізація мети курсової роботи визначила необхідність вирішення наступних завдань:

– розкрити суть поняття “правова держава”;

– дослідити еволюцію поняття “правова держава”;

– проаналізувати ознаки та принципи правової держави;

– вивчити конституційні засади формування держави в Україні;

– розкрити основні проблеми розбудови правової держави в Україні та запропонувати рекомендації щодо їх вирішення.

Об’єктом дослідження є розвиток та формування правової держави.

Предметом  дослідження є розкриття ознак та поняття правової держави із врахуванням конституційних засад формування держави в Україні.

Методи дослідження обрані з огляду на поставлені у роботі мету і завдання, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження. Так, в роботі використовувалися функціональний, системний метод, методи синтезу та аналізу, а також історичний метод, що дав змогу проаналізувати процес становлення та розвитку правової держави. Використовуючи метод історизму, слід зважати на досвід минулого, його позитивні та негативні аспекти, щоб не припускатися помилок під час розбудови правової соціально-відповідальної держави в Україні.

Питання стосовно правової держави досліджували такі вчені, як Аристотель, І. Кант, Р. Моль, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.Ж. Руссо, К. Маркс, П. Макіавеллі, Б. Спіноза, Г.Ф. Гегель, Ш.Л. Монтеск’є, В. Гумбольдт,О. Ф. Скакун, В.Н. Хропанюк, А. П. Заєць, В. П. Колісник, С. Г. Рябов, В. М. Кириченко, О. М. Куракін та інші.

Теоретичну та інформаційну базу дослідження становлять законодавчі й нормативні акти України, дані інтернет-ресурсів, посібники, підручники, монографічна література та періодичні вітчизняні видання.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження правової держави: еволюції поняття, основні принципи та ознаки.

Ідея правової держави  пройшла складний і тривалий еволюційний шлях. Поняття “правова держава” у науковий обіг увійшов на початку XIX століття. Проте ідеї, що відбивали сутність та основні риси правової державності, мають більш давні історичні коріння. Ще в стародавні часи античними мислителями було розроблено ряд положень щодо правової держави. Ідею поєднання сили та права в афінській державі свідомо проводив Солон у своїх реформах вже у VI ст. до н.е. Думка про те, що державність взагалі можлива лише там, де панують справедливі закони, послідовно розвивалась Платоном. Концепцію правління розумних законів обґрунтував і Аристотель. Він же вказав і на необхідний зв’язок права і держави. Великий крок у напрямку теорії правової держави зроблений у політико-правовому вченні Цицерона, який проголосив правовий принцип – під дію закону повинні підпадати всі.

Проте ідеї піднесення ролі права у Стародавній Греції, Стародавньому Римі та інших рабовласницьких країнах були позбавлені гуманістичної основи, вони відбивали інтереси лише пануючої частини тогочасного суспільства − рабовласників, а доля рабів майже не бралась до уваги.

Після розпаду Римської імперії тривалий час політико-правове вчення не розвивалось, однак поширення у Європі римського права призводить до зміцнення підвалин державності та розуміння закону як волі народу.

З ХІІ-ХІІІ ст.ст. пов’язані витоки середньовічного конституціоналізму у формі парламентських органів, формується представницька влада та законодавчі збори. Подальшого розвитку знаходить ідея обмеження правителя законом і справедливістю, але через боротьбу між світською і церковною владою, відповідальність правителя зводиться переважно до відповідальності його лише перед Богом. Незважаючи на зазначене, ідеї середньовіччя стали фундаментом, на якому виросло систематизоване вчення про правову державу. У ті часи було здійснено обґрунтування світського характеру держави, державного суверенітету та верховної влади.

У період ранніх буржуазних революцій у розробку концепції  правової держави значний внесок зробили прогресивні мислителі  Г. Гроций, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Д. Локк, Ш. Монтеск’є, Д. Дідро, П. Гольбах, та інші [5, c. 110-118].

В епоху переходу від  феодалізму до капіталізму вирішального значення набувають проблеми політичної влади та її поділу. Виразником правових уявлень буржуазії був англійський мислитель ХVІІ ст. Дж. Локк, який обґрунтував правовий принцип індивідуальної свободи як свободи слідування власному бажанню в усіх випадках, коли цього не забороняє закон. У його трактуванні ідея панування права повинна була втілитися в державі, в якій здійснено поділ влади на окремі гілки. При цьому передбачалося, що діяльність кожної з них повинна бути обмежена законом, який відповідає природному праву і забезпечує невід’ємні права і свободи людини. Д. Локк також говорив про панування закону, як забезпечуючого природні, невідчужувані права власності, індивідуальної свободи і рівності [10, c. 5-8].

Висловлені Дж. Локком ідеї були розвинуті французьким юристом XVIII ст. Ш. Монтеск’є і трансформовані у принципи поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, розглядається як одна з найважливіших засад правової державності. Ш. Монтеск’є пояснював установлення правової державності необхідністю свободи в цивільному товаристві. Свобода – це право робити усе, що дозволено законами. Якби громадянин міг робити те, що забороняється законами, то в нього не було б свободи, тому що теж саме могли б робити й інші громадяни. Таким чином, політична свобода в Ш. Монтеск’є означає встановлення законності і безпеки.

Невід’ємним елементом теорії правової держави є розроблена Ж.Ж. Руссо концепція народного суверенітету, що заснована на ідеї виникнення держави внаслідок суспільного договору і яка перебуває на службі у суспільства.

Сформовані Дж. Локком, Ш. Монтеск’є та Ж.Ж. Руссо ідеї були сприйняті і використанні у практиці державного будівництва ще наприкінці XVIII ст., свідченням чого є Конституція США (1787 р.) і Французька Декларація прав людини та громадянина (1789 р.), а також ряд інших правових актів.

Г. Гроций був першим видатним теоретиком школи природного права. Ціллю держави він вважав охорону приватної власності за допомогою таких право встановлень, що забезпечували б кожній людині вільне користування своїм надбанням за згодою усіх.

Б. Спіноза одним із перших дав теоретичне обгрунтування демократичної держави, що, будучи обмежена законами, забезпечує дійсні права і свободи громадян. Він підтверджував, що держава могутня тільки тоді, коли вона гарантує кожному громадянину не тільки цілісність життя, але і задоволення його інтересів, і застерігав сучасних йому правителів від зазіхань на власність, безпеку, честь, свободу та інші блага підданих.

Філософську концепцію  сучасної теорії правової держави розробив німецький філософ І. Кант, хоча він і не вживав термін “правова держава”, а обґрунтовував ідею розуміння держави як правової організації. І. Кант вважав, що держава забезпечує торжество права, вимогам якого сама підпорядковується. I. Кант обгрунтував і детально розробив філософську основу теорії правової держави, центральне місце в якій займає людина, особа. Найважливішою ознакою публічного права філософ вважав прерогативу народу вимагати своєї участі у встановленні правопорядку шляхом прийняття конституції, що виражає його волю. Верховенство народу обумовлює свободу, рівність і незалежність всіх громадян в державі, яка виступає як “об’єднання безлічі людей, підлеглих правовим законам” [2, c.52-55]. Там, де держава діє на основі конституційного права, відповідає загальній волі народу, там держава правова, там не може бути обмеження прав громадян в області особистої свободи, совісті, думки, господарської діяльності. Філософська концепція правової держави згідно філософського вчення І. Канта зробила значний вплив на подальший розвиток політикою правової думки і в практику державно-правового будівництва.

Термін “правова держава” вперше було вжито у працях німецьких вчених К. Т. Велькера (1813 р.) та І. X. Фрайхер фон Аретіна (1824 р.). А створення юридично завершеного поняття “правова держава” пов’язують з ім’ям німецького мислителя Р. фон Моля (1833 р.), який ввів його до загального державноправового і політичного вжитку. Він визначив правову державу як конституційну, яка заснована на конституційному закріпленні прав і свобод людини, на забезпеченні судового захисту особи [10, c.11].

Необхідно зазначити, ідеї правової держави не були чистим надбанням окремої країни. Вже наприкінці ХІХ ст. у більшості європейських країн дослідження з даного питання набули великого розмаху. Різноманітні аспекти правової держави активно досліджувались і у дореволюційній Росії та Україні (М. Коркунов, П. Новгородцев, Б. Кістяківський, С. Котляревський, М. Палієнко, М. Драгоманов та ін.). Одні з них більш акцентували увагу на праві кожної людини на гідні умови життя, відстоюючи ідею активного втручання держави в соціальні відносини, інші, навпаки, піддавали їх критиці та надавали пріоритетного значення свободі особистості, принципу формальної рівності. Так, М. Драгоманов наголошував на ідеях про пріоритетне значення прав і свобод людини, на критиці централізму і відстоював ідею про розвиток місцевого самоврядування. Він довів, що людина не може відчувати себе посправжньому вільною тоді, коли пригнічується весь народ. Наголошував М.Драгоманов і на необхідності поділу влади в державі, підкреслюючи, що належний захист прав і свобод людини може забезпечити тільки незалежна судова влада, урівноважена з законодавчою і виконавчою владами. Обґрунтування М. Драгомановим взаємозв’язку між громадянськими і природними правами і свободами людини стало суттєвим оновленням західних ліберальних учень [10,c.12].

У пореволюційний період, теорія правової держави в Радянському Союзі піддається критиці і офіційно засуджується як буржуазна. В противагу даної теорії пропонується теорія законності.

Активізація досліджень в СРСР аспектів правової держави  припадає на кінець 80-х рр. XX ст. Однак, особливої актуальності ці розробки набувають після утворення нових суверенних держав на території колишнього СРСР.

Ідея правової держави  в Україні отримала могутній імпульс  після прийняття Декларації про державний суверенітет, в якій було проголошено прагнення українського народу до побудови правової держави, та прийняття Конституції 1996 р., в якій було продекларовано курс на розбудову України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.

Щодо правової держави, то передумовами її створення є свідома потреба народу брати участь у державних та суспільних справах; наявність в суспільстві міцного правопорядку, непорушної законності та конституційності; затвердження принципа плюралізму думок в усіх сферах життя суспільства і держави; розвиток системи самоуправління народу. Поступове розширення та поглиблення в економіці, політиці, культурі, науці, соціальній сфері принципів реальної демократії. Отже, формуваня правової держави можливе лише на основі розвинутого громадянського суспільства.