Положення іноземців у міжнародному цивільному процесі

     Консульські посадові особи й консульські  службовці не підлягають юрисдикції судових органів щодо дій, здійсненних ними під час виконання консульських функцій. Але зазначені особи можуть бути притягнуті як відповідачі за позовами, що випливають з договорів, за якими вони прямо чи побічно не взяли на себе зобов'язань як агентів держави, яку вони представляють (тобто діють як приватні особи), а також за позовами про відшкодування заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди (ст. 43 Конвенції, п. 25 Положення).

     Дипломатичний імунітет поширюється також на представників іноземних держав, на членів парламентських і урядових делегацій іноземних держав, які прибувають в Україну для участі в міжнародних переговорах, міжнародних конференціях і нарадах або з іншими офіційними дорученнями, а також на членів їхніх сімей, що їх супроводжують і не є громадянами України (п. 27 Положення), а також на міжнародні організації.

     Висновки 

    Згідно  з ч. 2 ст. 410 ЦПК України іноземні особи мають процесуальні права та обов’язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Дане положення встановлює загальне правило щодо забезпечення іноземним особам в  цивільного процесуального захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів на засадах національного режиму, встановленого для громадян України.

    Процесуальна  правоздатність і дієздатність іноземця визначається правом держави, громадянином якої він є, а процесуальна правоздатність і дієздатність особи без громадянства — правом держави, в якій ця особа постійно або переважно проживає (ст. 411). Разом з тим, в питаннях визначення процесуальної правоздатності і дієздатності іноземних фізичних осіб також діє принцип національного режиму та «закону суду».

    Відповідно  до ст. 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту своїх особистих, майнових та інших прав.

    Що  стосується процесуальної правоздатності іноземної юридичної особи, то вона визначається правом держави, в якій її засновано, а процесуальна правоздатність міжнародної організації визначається на основі міжнародного договору, відповідно до якого її створено, її установчих документів або угоди з компетентним органом України.

    На  відміну від матеріально-правового  поняття в питаннях процесуального характеру цивільної правоздатності і дієздатності в міжнародному приватному праві немає єдності ні в термінології, ні у змістовності понять, ні в критеріях, які визначають можливості іноземних осіб приймати участь в зарубіжних цивільних процесах. В силу цієї обставини їх правоздатність і дієздатність в процесах різних держав мають суттєві відмінності.

    Говорячи  про правове становище іноземних  осіб окремо, слід спинитися на привілейованому положенні суб’єктів міжнародного цивільного процесу, особливе положення з яких займають персонал дипломатичних та консульських установ і держави.

    У силу принципу національного режиму й судового імунітету іноземної держави іноземці, як і громадяни України, можуть пред'явити позов до іноземної держави, просити про забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, що розміщене в Україні, лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або законом України.

    Дипломати, консульські посадові особи й консульські службовці не підлягають юрисдикції судових органів щодо дій, здійсненних ними під час виконання консульських функцій. Але зазначені особи можуть бути притягнуті як відповідачі за позовами, що випливають з договорів, за якими вони прямо чи побічно не взяли на себе зобов'язань як агентів держави.

    Список  використаної літератури 

    1. Цивільний кодекс України. –  Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 424 с.

    2. Цивільний процесуальний кодекс  України. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 192 с.

    3. Васильченко В.В. науково-практичний коментар Закону України «Про міжнародне приватне право» / В.В. Васильченко. – К.: Істина, 2007. – 200 с.

    4. Лунц Л.А. Курс международного частного права: в 3 т. – М.: Спартак, 2002. – 1007 с.

    5. Міжнародне приватне право: науково-практичний коментар Закону / за ред. А. Довгерта. – Х.: Одіссей, 2008. – 352 с. – (Закони України)

    6. Міжнародне приватне право [Текст]: навчальний посібник / В.Л. Чубарев. – К.: Атіка, 2008. – 608 с.

    7. Гражданский процесс зарубежных стран: учебное пособие / под ред. А.Г. Давтян; Министерство образования и науки РФ, Московская Государственная юридическая академия. – М.: Проспект, 2009. – 480 с.

    8. Міжнародний цивільний процес України [Текст]: навчальний посібник: практикум / Фурса С.Я. [та ін.]; за ред. С.Я. Фурси; Центр правових досліджень Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2010. – 328 с. – (Процесуальні науки)

    9. Нешатаева Т.Н. Международное частное право и международный гражданский процесс: Учебный курс в трех частях. – М.: Изд. дом «Городец», 2004. – 624 с.

    10. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 408 с.

    11. Федосеева Г.Ю. Международное частное право: Учебник. – М.: Остожье, 1999. – 296 с.

    12. Шак Х. Международное гражданское процессуальное право: Учебник / пер. с нем. – М.: БЕК, 2001. – 560 с.