Удосконалення страхового ринку

     Класифікація  по видах страхування включає  особисте страхування, майнове страхування  та страхування відповідальності і  перестрахування.

     У відповідності до вказаного Закону (ст. 1) страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів  громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування  або чинним законодавством, за рахунок  грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами  страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). При цьому згідно із ст. 2 страховиками визначаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або  товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства» та при одержанні  у встановленому порядку ліцензії на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика може бути не менше трьох. Страхова діяльність здійснюється виключно страховиками-резидентами  України.

     В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визначаються державні організації, які створені і діють  відповідно до Закону «Про страхування».

     Страхувальниками  визначаються юридичні особи та дієздатні  громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України (ст. 3).

     При цьому страховий ринок повинен  функціонувати на конкурентній основі при постійному розширенні видів  страхових послуг і прибутковості  страхової діяльності.

     На  страховому ринку України найбільшого  розповсюдження набув прямий продаж страхових послуг, який здійснюється через страхові компанії різного типу.

     Страхова  компанія —  історично визначена  суспільна форма функціонування страхового ринку, яка являє собою  обособлену структуру, що здійснює укладання  договорів (угод) страхування та їх обслуговування, тобто бере на себе зобов’язання відшкодувати страхувальнику збитки при настанні страхового випадку. При цьому продавці страхової  послуги можуть бути представлені різними  формами власності: державною, акціонерною, кооперативною, приватною. Разом з  тим, створення державних страхових компаній є формою втручання держави в діяльність страхового ринку і монополізації його окремих функцій, які не можуть виконувати інші страхові компанії. Прикладом може бути Державна акціонерна страхова компанія з надання екстренної медичної допомоги іноземцям (м.Київ) і частково Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», як правонаступниця Укрдержстраху. До речі, основним партнером (акціонером) НАСК «Оранта» є Українська державна кредитно-інвестиційна компанія (Держінвест України), яка в 1998 р. володіла контрольним пакетом акцій (56%) НАСК «Оранта».

     Як  відомо, об’єктом страхового ринку  є специфічний товар — страхова послуга.

     Під впливом попиту і пропозиції на ринку  на конкурентній основі складається  ціна страхової послуги. При цьому, ціна є об’єктом договору і рухається в певних межах. Нижня межа ціни визначається принципом еквівалентності у страхових відносинах, яке являє собою рівність між надходженнями платежів від страхувальників і виплатами страхового відшкодування та страхових сум. Верхня межа визначається потребами страховиків. Якщо ціна страхової послуги досить висока, то страховик може опинитися в невигідному становищі порівняно з конкурентами і може втратити клієнтів на ринку або зробити свою послугу недоступною для більшості страхувальників. Ціна послуги конкретного страховика залежить від розміру і структури його страхового портфеля, очікуваного прибутку, якості інвестиційної діяльності, розміру управлінських витрат.

     Розвиток  страхового ринку відбувається в  умовах дальшого зниження валового внутрішнього продукту та спаду виробництва промислової  і сільськогосподарської продукції. На страхову діяльність значно вплинули інфляційні процеси та зниження курсу  національної валюти по відношенню до іноземних валют. На кінець 1998 р. страховий  ринок нараховував 254 страховика. Зберігалася  загальна тенденція поступового  збільшення обсягів надання страхових  послуг та видів страхування.

     При аналізі розвитку страхового ринку  використано матеріали Укрстрахнагляду  про стан та тенденції розвитку страхового ринку України за 1995-1998 р.р. (Україна  – Business №18 за 1998 рік і №15 і №17 за 1999 рік).

     За  даними Укрстрахнагляду, сума надходжень страхових платежів в 1998 р. в усіх видах страхування склала 789,2 млн. грн., або збільшилася на 193% проти  рівня 1997р.

     Виплати страхових сум та страхового відшкодування  в 1998 р. склали 178 млн. грн, що на 138% перевищує  показник 1987 року. Середній рівень виплат (відношення виплат до платежів у %) становив у 1998 р. 22,5% проти 31,7% в 1997 році.

     Середній  статутний фонд на компанію, перерахований  в ЕКЮ (ЄВРО) за діючим за звітну дату курсом, знизився з 252 тис. ЕКЮ станом на 01.01.98 до 151 тис. ЄВРО станом на 01.01.98 р. За курсом ЕКЮ, станом на 01.01.99 р. тільки у 92 страховиків статутний фонд перевищував 100 тис. ЄВРО, тобто у 36,2% страховиків, тобто на страховому ринку України  поки що мало фінансово міцних страхових компаній, а більшість є невеликими компаніями з обмеженим переліком надаваних страхових послуг. Цей висновок підтверджується також даними про те, що в 1998 р. доля перших страховиків за надходженнями страхових платежів становила 678,5 млн. гривень, або 86% до загального надходження. При цьому частка НАСК “Оранта” (Київ) в загальних надходженнях страхових платежів становили 11,5%, АТ “АКВ Гарант” (Київ) – 9,5%, Української нафтогазової СК (Кременець) – 7,3%, ЗАТ АСК “Омега”(Київ)—6,3%, “Зпхід-Резерв” (Коломия) – 5,8%, ЗАТСК “Кредо-Класік”(Київ) – 3,7%, ВАТ Українська СК “Гарант-АВТО” (Київ) – 3,7%, УАСК “АСКА” (Донецьк) – 3,1%. Коливання питомої ваги в надходженнях страхових платежів серед 50 страховиків становили від 0,37% в “Грантсервіс”(Харків) – до 11,53  в НАСК “Оранта” (Київ).

     За  обсягами страхових резервів станом на 01.01.99 р. перші 50 страховиків займали 92,7% (415,0 тис. гривень), або в них  фактично зосереджені ці резерви  і вони практично могли брати  на себе відповідальність за прийняті на страхування ризики. В цій групі  доля “ДАСК” (Дніпропетровськ) становила 22,5%,  АКВ “Гарант” (Київ) – 9,3%, НАСК “Оранта” (Київ) – 9,1%, ЗАТ АСК “Омега” (Київ) – 6,5%. Коливання питомої ваги становили від 0,3% по СК “Надра” (Київ) до 22,5 по  “ДАСК” (Дніпропетровськ).

     В східному регіоні (Сумська, Харківська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Полтавська області) розташовано 62 страхові організації, або 25%. Ними зібрано 115,2 млн. грн. страхових платежів і виплочено 49,9 млн. грн. страхових відшкодування, або відповідно 15 і 28%.

     В південному регіоні (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області та Крим) є 55 страхових організацій  або 22%. Зібрано страхових платежів 85,7 млн. грн. (16%), виплати склали 27,5 млн. грн (15%).

     В Центральному регіоні (Житомірська, Кіровоградська, Черкаська, Чернігівська, Київська область  та Київ) налічується 104 страхові організації (42%), в тому числі в Києві -- 92 (36,9%).

     Питома  вага надходжень страхових платежів за видами страхування в 1998 р. становила  з особистого страхування 9,2%, в т.ч. страхування життя – 1,6%. Відповідно майнове страхування займало 71,2%, страхування відповідальності (крім обов¢язкового) – 8,9%, обов¢язкове страхування – 8,6% і державне обов¢язкове страхування – 2,1%. По суті, основні послуги страховиків були пов¢язані з майновим страхуванням. Страхові платежі, одержані від громадян становили 129,8 млн. грн. або 16%, тобто страховики недостатньо …………. населення, а більше працювали з юридичними особами.

     Перелік видів страхування, якими може скористатися страхувальник, являють собою асортимент послуг страхового ринку. Наприклад, можуть бути такі види добровільного страхування:

     1) страхування життя;

     2) страхування від нещасних випадків;

     3) медичне страхування (безперервне  страхування здоров’я);

     4) страхування здоров’я на випадок  хвороби;

     5) страхування медичних витрат;

     6) страхування залізничного транспорту;

     7) страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту);

     8) страхування повітряного транспорту;

     9) страхування водного транспорту (морського внутрішнього транспорту  та інших видів водного транспорту);

     10) страхування вантажів та багажу;

     11) страхування від вогневих ризиків  та ризиків стихійних явищ;

     12) страхування майна (іншого, ніж  передбачено пунктами 5-9);

     13) страхування цивільної відповідальності  власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

     14) страхування відповідальності власників  повітряного транспорту (включаючи  відповідальність перевізника);

     15)  страхування відповідальності власників  водного транспорту (включаючи відповідальність  перевізника);

     16) страхування відповідальності перед  третіми особами (іншої, ніж  передбачено пунктами 11-13);

     17)  страхування кредитів (у тому  числі відповідальності позичальників  за непогашення кредиту);

     18)  страхування інвестицій;

     20) страхування фінансових ризиків;

     21) страхування виданих гарантій (поручительств)  та прийнятих гарантій.

     Характеристику  та класифікаційні ознаки зазначених видів страхування визначає Комітет  у справах нагляду за страховою  діяльністю — Укрстрахнагляд.

     Крім  видів страхування, запропонованих для широкого використання, в окремих  випадках розробляються індивідуальні умови страхування, тобто створюється персональний страховий продукт.

     В 1998 р. структура страхових послуг на страховому ринку України характеризувалася  такими показниками: страхові платежі  з добровільного страхування  становили 703,9 млн. грн. (89,3%), а обов¢язкові страхування 84,6 млн. грн. (10,7%), тобто добровільні види страхування були провідними.

     Становище на страховому ринку визначається дією багатьох факторів, найважливішими з  яких є ризикова ситуація, грошові  доходи страхувальників, страхові тарифи тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Характеристика покупців  страхових послуг 

     Сучасний  характер суспільно-виробничих відносин обумовив створення об’єктивних  передумов розвитку і функціонування ринку страхових послуг в Україні  і сформував відповідний рівень пропозиції та попиту на них. Це перш за все зміни у відносинах власності  і створенні нових форм господарювання, а також розвитку підприємницької  діяльності, конкуренції, відкриття  кордонів для переміщення людей, товарів, послуг, капіталів. Разом з  тим існують і фактори, які  стримують цей процес.

     В першу чергу сюди відносяться  нестабільність політичного становища  і економічних відносин в суспільстві, наростання інфляційних процесів, зростання  безробіття, економічна криза основних галузей народного господарства. В цих умовах основні покупці  страхових послуг — юридичні і  фізичні особи навіть в умовах настання різних ризикових ситуацій не можуть від них застрахуватися. До того ж страхування втратило довіру у населення, як основного партнера у страхуванні через бюрократизм у роботі і особливо необов’язковістю у справі своєчасних виплат страхового відшкодування та небажання ведення кропіткої роботи з страхувальниками.

     Необхідно особливо визначити, що склалося несприятливе соціально-демографічне становище  в державі та існує складна  криміногенна ситуація. Так, з постійного населення за основними віковими групами станом на 1 січня 1997 р. — 50,6 млн. чоловік населення молодше  за працездатний вік становить 21,1%, працездатного віку —  56,0 і старшого за працездатний — 22,9%. Зростає чисельність  пенсіонерів і особливо в період 1991-1998 років. Якщо на початок 1991 р. було 13,1 млн. пенсіонерів, в тому числі 9,7 млн. чоловік за віком та  1,3 млн. чоловік за інвалідністю, то в 1998 р. вже 14,5 млн. пенсіонерів, з них відповідно 10,6 за віком і 1,9 млн. чоловік за інвалідністю. В розрахунку на 1000 населення кількість  зареєстрованих шлюбів в 1990 р. становила 9,3 і в 1997 р. — 6,8 чоловік, тобто зменшується. Кількість зареєстрованих розлучень  на 1000 населення в 1990 і в 1997 рр. становила 3,7 чоловік, тобто залишається на тому ж рівні при зменшенні кількості шлюбів.

     З 1995 р. спостерігається чітка тенденція  до переважання кількості померлого  населення над кількістю народженого, що негативно відбивається на демографічній  ситуації і особливо в сільській  місцевості (табл. 3).