Страхування транспортних засобів і вантажів

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. РИЗИКИ В ПРОЦЕСІ ТРАНСПОРТУВАННЯ   ВАНТАЖІВ        

 

2.1 Поняття   транспортних ризиків

   Транспорт надає специфічні послуги, пов'язані з переміщенням товарів або людей у просторі. Транспортна діяльність не супроводжується створенням нових речей (предметів матеріального світу), її результатом є економічний ефект, створений внаслідок переміщення вантажів і пасажирів. Відносини по перевезенню виникають за наявності потреби в територіальному переміщенні об'єктів (людей) за допомогою транспортних засобів. їх суб'єктами є транспортна організація і особа (продавець і покупець), зацікавлена в транспортуванні. Проте не кожне територіальне переміщення товару за допомогою транспортних засобів призводить до виникнення зобов'язань перевезення (наприклад, переміщення матеріальних цінностей власними транспортними засобами між окремими підрозділами підприємства або філіями, якщо вони розміщуються на різних віддалених).

Транспортні операції супроводжують різні етапи виробничого процесу:

постачання  сировини,

матеріалів,

енергоносіїв,

обладнання,

збут продукції

Тому ризики, пов'язані  з перевезеннями, виокремлюють в  самостійну групу.

   Транспортний ризик — ризик, який виникає у зв'язку з транспортними операціями, тобто процесом переміщення матеріальних цінностей (продукції, сировини, обладнання тощо) і людей в просторі, і пов'язаний з потенційною можливістю зниження споживчих властивостей об'єктів і порушенням умов їх переміщення (терміни, кінцевий пункт тощо).  [1]

  Транспортні ризики тісно пов'язані з логістичними (постачальницькими і збутовими), оскільки перевезення є джерелами їх виникнення. Ці ризики вивчає логістика — наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання переміщення матеріальних та інформаційних потоків у просторі і в часі від їх первинного джерела до кінцевого споживача.

  Ризик  неправильного визначення моменту  передавання відповідальності за вантаж пов'язаний з можливими втратами (неповне врахування витрат транспортування у реалізаційній ціні) або зниженням доходів (занижена або завищена ціна реалізації) внаслідок неадекватного вибору місця (часу) передачі відповідальності за об'єкт перевезення від продавання до перевізника або покупця.  [5]

Основними учасниками транспортних перевезень є:

- відправник (вантажовідправник) – фізична  або юридична особа, що відправляє  належний йому вантаж;

- одержувач  – фізична або юридична особа,  яка має право отримати цей  вантаж. Це право надає йому  відправник, позначивши одержувача в товарно-транспортних документах.

                                                                                                 Таблиця 2.1. Варіанти страхового покриття

Покриття  А «З відповідальністю за всі ризики».	Страховим випадком є пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини внаслідок будь-яких подій.
Покриття В «З відповідальністю за окрему аварію».	Страховим випадком є  пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини внаслідок наступних подій: пожежі, блискавки, бурі, вихору (інших стихійних явищ, що передбачені Договором страхування), катастрофи чи зіткнення суден, літаків та інших перевізних засобів між собою, або удару їх об нерухомі чи плавучі предмети, посадки судна на мілину, провалу мостів, вибуху, ушкодження судна льодом, заходів, вжитих для  рятування чи гасіння пожежі; зникнення транспортного засобу без вісті; нещасних випадків при навантаженні, укладанні, вивантаженні вантажу і прийомі транспортним засобом палива.
Покриття С «Без відповідальності за пошкодження окрім випадків аварії».	Страховим випадком є  повна загибель (втрата) всього вантажу  або його частини, окрім випадків аварії, коли відшкодовуються збитки і при пошкодженні вантажу.
Покриття «З відповідальністю за узгоджені ризики».	При страхуванні на вказаних умовах страховим випадком є пошкодження  або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини внаслідок  будь-яких подій з переліку згідно покриттів А, В, С, а також інших  подій, пов'язаних з особливостями вантажу та процесом його транспортування, які однозначно повинні бути визначені в Договорі страхування.

  

  Страхова сума встановлюється за згодою сторін в межах  дійсної вартості вантажу на момент укладення Договору на підставі документів, які підтверджують його вартість.

  До таких  документів відносяться:

- при перевезенні  вантажу автомобільним транспортом  – договір на перевезення (контракт), товарно-транспортна накладна (ТТН)  або CMR-накладна;

- при перевезенні  вантажу по залізниці – залізнична накладна (ЖДН);

- при морському  перевезенні – коносамент;

- при перевезенні  авіаційним транспортом, або при  мультимодальному перевезенні з  використанням на одній з ділянок  авіаційного транспорту – авіаційна  накладна;

- інвойси  або специфікації з зазначенням кількості місць, ваги та вартості вантажу, що транспортується;

- експертна  оцінка.

  Страхова  сума може бути збільшена на  суму очікуваних витрат на  перевезення.    [3]

 На розмір  тарифу по страхуванню вантажів  та багажу впливають:

- характер  вантажу;

- маршрут та тривалість  перевезення;

- вид транспорту;

- ряд інших чинників, що характеризують можливість  настання ризику.

 

 

 

 

 

 

 

 

 2.2  Види транспортних ризиків

 

Основними видами транспортних ризиків є:

1. Ризик неправильного визначення моменту передавання відповідальності за вантаж у процесі транспортування,

2. Ризик вибору транспортного засобу,

3. Ризик пошкодження  вантажу при перевезенні.

  

   1. Ризик неправильного визначення моменту передачі відповідальності за вантаж у процесі транспортування. [ 6]

   Зі становленням  і поширенням капіталістичних  відносин, які супроводжувалися розвитком промисловості, поширенням міжнародного поділу праці виникла необхідність у класифікації і диференціації транспортних ризиків. Вперше це зробила Міжнародна торгова палата в Парижі (1919), в 1936 р. були запроваджені перші правила зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу (ІНКОТЕРМС), які надалі коригувались у 1953, 1967, 1976, 1980, 2000, 2010 роках.

ІНКОТЕРМС — базові умови  зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу, які встановлюють базові ціни залежно від того, чи включаються витрати на транспортування та інші супутні витрати в ціну товару чи ні. Вони встановлені з метою мінімізації ризиків, законодавчого розподілу відповідальності за їх виникнення між продавцем і покупцем.

    Інкоте́рмс  встановлюють правила, які регулюють  питання пов'язані з доставкою  товарів від продавця до покупця.  Це включає в себе власне  перевезення, відповідальність за  експортне та імпортне очищення  товарів. Ці правила визначають відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів у залежності від означених стандартних умов поставки.                                                                                                                          

ІНКОТЕРМС 2000                                                                           Таблиця 2.2

 

Группа Е   Отправление	EXW	Франко завод  (название места)
Группа F   Основная  перевозка не оплачена	FCA     FAS       FOB	Франко перевозчик  (название места назначения) Франко вдоль борта  судна  (название порта отгрузки) Франко борт (название порта отгрузки)
Группа С    Основная  перевозка оплачена	CFR     CIF       CPT       СIР	Стоимость и фрахт  (название порта назначения) Стоимость страхование  и фрахт  (название порта назначения)  Фрахт/перевозка оплачены до  (название места назначения) *  Фрахт/перевозка и  страхование оплачены до  (... название места назначения)
Группа D   Прибытие	DAF     DES     DEQ      DDU       DDP	Поставка до границы  (...название места поставки) Поставка с судна  (... название порта  назначения) Поставка с пристани  (...название порта назначения) Поставка без оплаты пошлины  (...название места назначения) Поставка с оплатой пошлины  (...название места назначения)

 

 Базові  умови ІНКОТЕРМС визначають:

- хто (продавець,  покупець, перевізник) і за чий  рахунок забезпечує транспортування товарів по території країн — продавців, покупців, транзитних країн, а також при перевезені товару морським, річковим і повітряним транспортом;

- обов'язки  продавців щодо пакування та  маркування товарів, страхування вантажів, оформлення комерційної документації відповідно до існуючих вимог;

- місце і  момент переходу від продавця  до покупця права власності на товар;

- заходи, пов'язані  з ризиком випадкової втрати  чи пошкодження товару, та витрати, пов'язані з цим.

Базові умови  спрощують укладання і узгодження контрактів, особливості яких регламентовані міжнародною практикою. Знання та застосування наведених в ІНКОТЕРМС торгових термінів полегшує здійснення торгових операцій.

Застосування умов ІНКОТЕРМС  підпорядковується таким правилам:

 вони не регулюють  наслідки, які може мати контракт щодо права власності на товар, і не містять засобів правового захисту у разі порушення контракту однією із сторін;

 тільки пряме посилання  на застосування умов ІНКОТЕРМС у тексті контракту є підставою для тлумачення цього контракту відповідно до ІНКОТЕРМС;

 за наявності у  контракті посилання на умови  ІНКОТЕРМС і водночас статей, які суперечать їм або обмежують їх, такі статті не є визначальними.

6 вересня 2010 Міжнародна торговельна палата оголосила про випуск нової редакції для Вашого національних і міжнародних торгових термінів. Правила Інкотермс 2010 відображають сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі, що склалися з моменту випуску останньої редакції Правил у 2000 році.  [4].

Загальна кількість термінів скорочено з 13 до 11. Також у Правилах з'явилися 2 нових терміну: DAT (Постачання на терміналі) і DAP (Постачання в пункті) замінили правила DAF, DES, DEQ, DDU Інкотермс в 2000 (Incoterms 2000). Крім того, нова версія містить невелике керівництво до кожного терміна, щоб допомогти користувачам Правил Інкотермс 2010 вибрати потрібний термін.

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов'язань щодо відповідальності за транспортні ризики та поставку товару умови ІНКОТЕРМС поділяють на 4 групи: Е (відправлення), F (основне перевезення не оплачено), С (основне перевезення оплачено), D (прибуття).

До групи Е належать умови, що передбачають мінімальні зобов'язання для продавця, які полягають у тому, що постачальник тримає товар на своїх власних складах, ризики приймають на себе постачальник і його банк до моменту прийняття товару покупцем (ЕХW — франко-завод). Ризик транспортування від приміщення продавця до кінцевого пункту покладається на покупця і його банк.

Відповідно до умов групи  F продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання, після передавання товару перевізнику згідно з інструкціями, отриманими від покупця. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає договір перевезення і дає продавцеві інструкції: кому, коли і як передати придбані товари (вся процедура повинна бути чітко визначена для обох сторін). Група F містить 3 конкретні умови (ситуації) передавання відповідальності і ризиків, які означають:

- умова FСА (вільний до визначеного місця або франко-перевізник): ризик і відповідальність продавця і його банку переносяться на покупця в момент передавання товару в домовленому місці;

- умова FАS (вільний біля борту корабля): відповідальність і ризик за товар переходять від постачальника до покупця у визначеному договором порту. При цьому товар доставляється до борту корабля на причал або на ліхтери, до цього моменту усі витрати і ризики покладено на продавця (розмитнення, одержання експортної ліцензії). Покупець зобов'язаний забезпечити подачу в обумовлений порт зафрахтованого ним корабля;

- умова FОВ (вільний на борту судна): продавець і його банк знімають з себе відповідальність після вивантаження товару на борт корабля. Ризик втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент перетину ним лінії релінгу (поручня) корабля. Продавець зобов'язаний одержати за свій рахунок експортну ліцензію або інший документ, що дозволяє експорт товару, і нести усі інші витрати, необхідні для його відвантаження на корабель, включаючи вартість відвантаження товару на борт. Покупець повинен забезпечити подання в обумовлений порт зафрахтованого ним корабля і нести усі наступні витрати.

  За умовами групи С (відвантажувальні контракти) продавець самостійно укладає договір перевезення, оплачує перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також повідомляє покупця про деталі відправлення й очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прийняття поставки. Продавець звільняється від відповідальності та ризику з моменту передавання товару перевізнику у своїй країні, хоч і приймає на себе витрати за доставку товару у країну покупця. Укладаючи контракт за умовами С, сторони повинні домовитись, хто сплачуватиме відвантаження товару у місці призначення. До групи С належать 4 умови (ситуації), що означають:

- умова СFR (вартість і фрахт): продавець і його банк оплачують вартість транспортування до порту прибуття, але ризик і відповідальність за товар і додаткові витрати беруть на себе покупець і його банк. Ризик і відповідальність переходять в момент завантаження корабля;

- умова СІF (вартість, страхування і фрахт): крім зобов'язань СГК, продавець і його банк додатково повинні забезпечити і оплатити вартість страхування ризиків протягом транспортування;