Страхування транспортних засобів і вантажів

 У зв'язку з тим, що зростає обсяг перевезень пасажирів і вантажів водним транспортом, усе більшого значення набуває морське страхування. До його складу входять такі основні види: страхування суден (каско), страхування вантажів (карго). В Україні до морського страхування відносять ще страхування відповідальності судновласників та особисте страхування від нещасних випадків на морському транспорті.

 

 Через це об'єктами морського страхування виступають:

1. Судно (як транспортний засіб) — каско.

2. Вантаж, який перевозиться цим  судном, — карго.

3. Фрахт (доходи від фрахту, які  отримує судновласник).

4. Правова (цивільна) відповідальність  судновласника або вантажоперевізника.

 

Разом із тим, суто страховий інтерес  щодо збереження майна мають два перших види, які можна вважати майновими видами страхування. Решта відносяться до інших галузей страхування, а саме: особистого та відповідальності.    [11].

 

                                                                                                         

 

 

 

 

 

 

 

 Таблиця 1.2.

 Основні види морського  страхування

 

1.	страхування каско суден  на термін;
2.	страхування каско суден  на період будівнивцтва;
3.	страхування військових та страхових ризиків;
4.	страхування особливих  майнових інтересів;
5.	страхування ризику втрати фрахту;
6.	страхування відповідальності судновласників;
7.	страхування додаткової відповідальності;
8.	страхування контейнерів;
9.	страхування відповідальності судових агентів;
10.	страхування відповідальності судових брокерів;
11.	страхування відповідальності фрахтувальників.

 

Види збитків. Усі страхові ринки надають покриття від небезпек, які можна поділити на три групи:

 

1. Безпосередньо пов'язані  з фізичною загибеллю, ушкодженням  чи ламанням корпусу, машин  або устаткування судна;

2. Пов'язані з виникненням  відповідальності перед третіми  особами;

3. Витрати судновласника.

  Особливості морського страхування:

- на страхування приймаються  великі ризики, тому воно проводиться  не окремими страховиками, а об'єднаннями  страховиків, які беруть на себе морські ризики на принципах співстрахування і перестрахування.

- міжнародний характер  морських перевезень, що призводить  до існування міжнародних угод  і правил, на основі яких проводиться  страхування національними страховиками;

 

- договори укладаються переважно на основі Морського страхового поліса Ллойда та застережень Інституту лондонських страховиків;

- договори морського  страхування через їхню складність  укладаються за посередництвом  страхових брокерів;

- елементом ринку морського  страхування є Клуби взаємного страхування судновласників.

 

  Основне місце серед майнових  видів морського страхування  займає страхування суден (каско), що зумовлене як підвищеними  ризиками використання цих засобів,  так і їхньою високою вартістю. Страхування каско суден охоплює страхування корпусу судна (включаючи машини і обладнання), фрахту та деяких інших витрат, пов'язаних з ризиками плавання на морях, річках та озерах. Під фрахтом розуміють плату за перевезення судном вантажу та пасажирів.

 Обсяг страхового покриття встановлюють на основі однієї з таких умов:

- з відповідальністю за повну  загибель і пошкодження;

- з відповідальністю за повну  загибель;

- без відповідальності за пошкодження;

- без відповідальності за часткову  аварію.

 

Огляд судна, вантажів чи іншого майна, що приймається на страхування, здійснює сюрвеєр — експерт, який є агентом страховика. На підставі його висновку страховик приймає рішення про укладання договору страхування. Розподіл витрат по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом здійснюється диспашером — спеціалістом у галузі морського права, яким складається спеціальний розрахунок, який називається диспашею.

При настанні страхового випадку страхувальник  повинен довести документально  цей факт, надати всі претензійні  документи та розрахунки, необхідні страховику для визначення страхового відшкодування.

 

Виплата страхового відшкодування  в повному обсязі за договором  відбувається у таких випадках: у  разі повної фактичної, повної конструктивної загибелі судна і при пропажі  судна безвісти.

 

При страхуванні вантажів (карго) застосовують такі поширені умови страхового покриття:

- з відповідальністю за всі  ризики;

- з відповідальністю за часткову  аварію;

- без відповідальності за пошкодження,  крім випадків кругаіння;

- додатково — протиправні дії третіх осіб.

 

Страхувальник — це юридична або  фізична особа — відправник або  одержувач вантажу.    [9].

Об'єкт страхування — це вантаж страхувальника при його транспортуванні  від місця відправлення до місця  призначення.

 

Особливості страхування  вантажів у морському страхуванні:

- договір може бути  укладений на окремий рейс (від  одного пункту до іншого) і  на визначений період часу. Укладається  за Генеральним полісом, за  яким страховик зобов'язується  протягом визначеного строку забезпечувати страховий захист усіх вантажів без оформлення поліса страхування за кожною окремою партією вантажу;

- страховий поліс видається  страховиком лише від свого  імені та набирає чинності  з моменту сплати страхувальником  страхової премії;

- договір може бути укладений не тільки в інтересах самого страхувальника, айв інтересах іншої особи;

- права й обов'язки  за договором страхування можуть  передаватися страхувальником без  відома страховика іншій особі.

 

Вантаж приймається  на страхування в сумі, заявленій страхувальником. Страхова сума має відповідати дійсній страховій вартості вантажу.

 Страхові тарифи при страхуванні вантажів залежать від:

- виду вантажу та  транспортного морського засобу; —- способу відправлення вантажу;

- маршруту;

- вартості вантажу;

- обсягу страхової  відповідальності (умов страхування).

 

Умовами страхування  вантажів передбачені також випадки  відмови у відшкодуванні збитків, а також принципи відшкодування  збитків.

Зазначимо, що страхування  вантажів є найбільш поширеним у  морському страхуванні. Водночас договори страхування вантажів класифікують за різними ознаками:

1)за видами транспорту  — договори залізничних, морських, автомобільних, внутрішньоводних  і повітряних перевезень;

2) за територією —  внутрішньодержавні та міжнародні;

3) за кількістю перевізників, що беруть участь у перевезенні,  — місцеві перевезення, перевезення  в прямому сполученні, прямі змішані  перевезення тощо.

 

1. 4 Страхування при авіаційному виді транспорту

 

Авіаційне страхування  — страхування ризиків, пов'язаних із використанням авіаційної та космічної техніки.

Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами.   [1].

 

Добровільні види авіаційного  страхування – це широкий спектор  в основному страхування майна  та страхування відповідальності різниї підприємст і організацій, котрі  беруть участь у функціонуванні цивільної  авіації.

Авіаційне страхування включає такі види:

1. Страхування літаків,  вертольотів та іншої авіатехніки  від пошкодження і знищення (авіа-каско).

2. Страхування відповідальності  експлуатантів повітряних суден.

3. Страхування відповідальності  власників повітряних суден.

4. Страхування інших  ризиків.

 

                                                                                                            Таблиця 1.3.

Особливості проведення авіаційного страхування.

 

1.	авіаційне страхування  має справу з особливими, відмінними від інших видів майна ризиками;
2.	значний розмір страхових  сум передбачає узгодження дій страховиків  і перестраховиків;
3.	авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні  та кумулятивні збитки;
4.	авіаційне страхування  тісно пов’язане з міжнародним страховим ринком;
5.	авіаційне страхування  регулюється як національним, так  і міжнародним правом;
6.	для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура;
7.	авіаційні ризики висувають  високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування.

 

 Отже, авіаційне страхування  є досить складним за своєю  суттю, а його реалізація потребує  від страховика особливого підходу.

Страхування авіаційних суден — це вид авіаційного  страхування, де об'єктами страхування виступають повітряні судна, зареєстровані у Департаменті повітряного транспорту та які мають сертифікат льготної придатності         [4].

 Страхувальником з цього виду страхування може виступати фізична або юридична особа — власник повітряного судна чи перевізник, що експлуатує повітряне судно. Такий вид страхування в Україні передбачено здійснювати в обов'язковій формі.

Умови страхування охоплюють  такі страхові випадки:

1. Пошкодження повітряного  судна.

2. Повна загибель повітряного судна.

Для координації діяльності національних страховиків у галузі авіаційного страхування, збору  статистичних даних, розробки програм  та методів страхування авіаційних ризиків в Україні створено Авіаційне  страхове бюро України.

 

1. 5 Страхування при залізничному виді транспорту

 

Договір страхування  можуть укласти:

- юридичні й фізичні  особи, у тому числі суб’єкти  підприємницької діяльності, які  є власниками залізничного транспорту, розпоряджаються або користуються  ним згідно з умовами договорів найму, оренди, лізингу тощо;

- особи, які прийняли  залізничний транспорт для ремонту,  транспортування, зберігання або  в заставу.     [7].

 

Страхуванню підлягають технічно справній зареєстровані відповідно до державних стандартів:

- локомотиви (електровози, тепловози, паровози, газотурбовози, мотовози тощо);

- моторвагонний рухомий  склад (електросекції, дизель-поїзди, турбопоїзди, акумуляторні поїзди  тощо) або його окремі одиниці; 

- вантажний вагонний  парк (піввагони, платформи, цистерни, криті, ізотермічні вагони, вагони спеціального призначення, рефрижератори тощо);

- пасажирський вагонний  парк (вагони пасажирські, багажні,  поштові, багажно-поштові, службові, вагони-ресторани, вагони спеціального  призначення тощо).

 

 Страхові ризики - події, що можуть призвести до пошкодження, знищення або втрати залізничного транспортного засобу:

- порушення безпеки  руху;

- пожежа або вибух; 

- стихійні лиха, а також  природні явища незвичайного  для даної місцевості характеру; 

- наїзд незалізничних  транспортних засобів, або падіння пілотованих літальних апаратів, їхніх частин, уламків;

- протиправні дії третіх  осіб:

- пошкодження, знищення  залізничного транспорту;

- крадіжки зі зламом, грабіж, розбій.

 

За згодою сторін договір  страхування може покривати ризики пошкодження, повного конструктивного знищення й повного знищення засобів залізничного транспорту, викликаних під час:

- випробувань транспортного  засобу або його агрегатів; 

- навчання персоналу  з метою одержання допуску  до керування транспортним засобом.

 

 Розмір страхової суми визначається на підставі дійсної, балансової або заявленої вартості транспортного засобу.

Договором страхування  може бути передбачена безумовна  франшиза – частина збитку, яку  ПРОВІДНА не відшкодовує і яка  у всіх випадках віднімається від суми страхового відшкодування.

Розмір страхового платежу  залежить від розміру страхової  суми й величини страхового тарифу, що визначається на підставі:

- типу й моделі транспортного  засобу;

- технічного стану  й строку експлуатації транспортного засобу;

- виду діяльності Страхувальника;

- переліку страхових  ризиків;

- наявності систем  безпеки; 

- розміру франшизи;

- території й строку  дії договору страхування; 

- умов сплати страхового  платежу; 

- інших чинників, що  впливають на ступінь страхового ризику.

 

Сплата страхового платежу  можлива декількома частинами.

Строк дії договору страхування - до 1 року.  Територія дії договору страхування - Україна.  [8].

 

Розмір страхового відшкодування  визначається в межах страхової  суми з урахуванням умов договору страхування, виходячи з розміру фактичного збитку.