Стан страхового ринку України

В світовій практиці для  фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і не інфляційні джерела. 

Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетізация  дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку уряду і купівлі центральним банком державних коштовних паперів.

Дефіцит бюджету також може бути покритим додатковою емісією грошей. Але унаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимул-реакції для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.

Зміни про які йшла мова вище вирішуються на рівні країни, якщо казати про район ми бачимо, що фактичні видатки на соціальну сферу подекуди нижчі за заплановані : пільги на медичне обслуговування, райцентр соціальних служб для молоді, РДА (по пільгах громадянам, що постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи), райлікарня держветмедицини, тощо.

Також моємо заплановані  видатки на управління с/г і продовольства (селекція в рослинництві), реальні ж видатки дорівнюють 0. Управління с/г і продовольства (фінпідтримка тваринництва) також за планом мало отрімати коштів значно більше.

Отже це свідчить про  не досить раціональне розподілення коштів. Значно більша частина бюджетних  коштів має буті направлена на соціальну сферу та на сільське господарство. Натомість ми бачимо, що найбільша частина коштів витрачається недоцільно, а саме на районну державну адміністрацію, санітарно-епідеміологічну станцію тощо.

Деякі державні інстанції  потребують реорганізації, можливо скорочення робочих місць. Дуже часто у державних установах є дубльовані посади, тож не доцільно виділяти кошти на утрамання непотрібних робітників та перенаправлення вільних коштів на вітрати соціальної сфери.

Виходячи з того, що район є сільскогосподарським, адже витрати на підтримку сільського господарства, а саме тваринництва, складають 4,13% загальних витрат (76090 грн. на рік) треба вдосконалювати цю сферу, адже прибутки від ціеї діяльності може бути досить значним. Якщо за рахунок розширення сільськогосподарського сектору збільшити кількість робочих місць – вирешимо одразу 2 проблеми. По-перше - значний вплив на бюджетний дефіцит робить таке явище як безробіття. Його зростання призводить до збільшення витрат держави. А унаслідок зниження безробіття відбувається зростання доходів держави (працюючі громадяни отримуючи заробітну плату, мають можливість більше купувати товарів і отримувати послуг, а також сплачувати  податки). Тому, зниження безробіття є важливим напрямом зниження бюджетного дефіциту, по-друге – можна зменшити частину імпорту товарів за рахунок власного виробництва, що дає здешевлення сільськогосподарської продукції, а також додаткові надходження до бюджету району. Загалом інвестування у народне господарство бюджетних коштів є доцільним при боротьбі з бюджетним дефіцитом, як і впровадження нових технологій у існуюче виробництво (зменшуються витрати через більш раціональне використання ресурсів). Окремо слід виділити те,  що на даний момент дотації не можуть значно допомогти господарсту так як воно потребує сто відсоткової амортизації і значних інвестицій.

1. Висновок

Бюджетна система  є провідною ланкою державних  фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної  політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу. Тому питанням, що стосуються видаткової частини державного бюджету України приділяється дедалі більше уваги.

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами — дефіцит бюджету.

Важливо наголосити, що не завжди розроблені державними органами влади і управління заходи і прийоми у сфері місцевих фінансів, або тактика фінансової політики, відповідають інтересам місцевих органів самоуправління.

До найбільш гострих проблем у сфері формування місцевих бюджетів , а також їхніх  відношень із держбюджетом України, у першу чергу, варто віднести використання вільних бюджетних коштів, нестабільність доходної бази, неефективну систему вилучення надлишків загальнодержавних податків, недостатнє фінансування з держбюджету. Формування місцевих фінансів, як і всієї фінансової системи України, відбувається в жорстких умовах. Це гальмує процес становлення основ фінансової автономії місцевих органів влади.

На низькому рівні знаходяться також фінансування закладів охорони здоров’я, освіти культури. Так, за даними міністерства охорони здоров’я, у розрахунку на одного жителя наша країна посідає 111місце серед 191 країни СНД . З огляду на це місцеві органи самоуправління повинні мати можливість на рівних з урядом права вирішувати свої соціально–економічні проблеми в парламенті і брати активну участь у розробці стратегії і тактики фінансової політики держави, а також визначати і відстоювати особливості проведення фінансових заходів у конкретному регіоні, виходячи з інтересів його соціально – економічного розвитку. Цього можна досягти шляхом надання певної кількості місць у парламенті країни представникам місцевих органів самоуправління тобто створити двопалатний парламент, де одна палата відстоювала б загальнодержавні інтереси, а друга - інтереси регіонів країни. Система збалансованості місцевих бюджетів повинна передбачати дві складові. Перша стосується збалансування доходів, що передбачає розподіл надлишкових доходів бюджетів територій з вищою за середню податковою забезпеченістю між територіями з нижчою за середню податкову забезпеченість. Причому трансфертні платежі доцільно надавати територіям з чітко визначеними напрями їх витрачання, що буде забезпечувати цільове використання коштів.

В даний час  регіональні фінанси знаходяться  в стані близькому до розрухи. Комплекс проблем можна умовно поділити на дві частини: проблеми, які неможливо розв’язати при чинному законодавстві і проблеми, які можна розв’язати , але у віддаленій перспективі. Прибуткового податку і плати за землю явно недостатньо навіть для підтримки комунального господарства на більш – менш пристойному рівні, не говорячи вже про його розвиток. Різноманітні збори з дрібних підприємців настільки незначні і нерегулярні, що в багатьох фінансових управліннях майже не беруться до уваги.

Фінансова проблема місцевої влади набула великої гостроти. Хронічна нестача грошей, фінансових ресурсів у органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх доходних джерел стали проблемою справді загальнодержавної ваги. Як наслідок, на місцях не вирішуються найболючіші життєві проблеми людей, занепадають міське господарство, соціально – економічна сфера, освіта, охорона здоров”я , погіршується стан доріг та інших засобів комунікацій. До цього додається ще й надзвичайно неефективна, збанкрутіла система менеджменту як у центрі, так і на місцях, що базується на старих управлінських традиціях, коли все намагались вирішувати з єдиного центру.

Одним із важливих питань податкового реформування є  подальше посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів  місцевих бюджетів, що вимагає розробки та реалізації регіональної податкової політики, яка повинна ґрунтуватися на чіткому законодавчому розподілі повноважень, відповідальності та фінансово – економічної бази між державними , територіальними і місцевими рівнями управління. Удосконалена податкова система на макро- та мікроекономічному рівнях має здійснюватися шляхом встановлення стабільних ставок податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів та розширення прав місцевих органів виконавчої влади щодо формування і використання місцевих податків та зборів.

За цих умов саме процес прискореного формування місцевих фінансів має стати серйозним  фактором стабілізації ситуації в країні. Він дозволить залучати активність та енергію багатьох тисяч громад, які з прохачів грошей перетворяться на суб’єкти , що заробляють ці гроші.

У більшості  розвинених країн світу місцеві  податки становлять 5-30% усіх податкових надходжень до державних бюджетів і  досить значну частку надходжень –  до місцевих бюджетів.

Загальний фонд бюджету, тобто податкові і не податкові надходження, - це кошти, що надходять до міського бюджету від місцевих економічних суб’єктів 

Не зважаючи на те, що частину проблем можна спробувати вирішити на місцевому рівні все ж конче необхідно вжити загальнодержавних заходів з метою покращення стабілізації ситуації в рамках місцевих бюджетів зокрема, та в країні вцілому.

Список використаної літератури:

1. Мухіна О. В. Страховий ринок України: стан та проблеми розвитку. // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №3. - С.50-52.   
2. Попрозман О. І. Стан страхового ринку України в умовах кризи. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №6(109). - С. 140-142.
3. Сіренко І. Аналіз розвитку страхового ринку та оцінка його перспектив / І. Сіренко // Страхова справа. - 2009. - № 3(35). - С. 23-25.
4. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua
5. Аберніхіна І.Г. / Ринок страхових послуг України: стан та проблеми розвитку. -[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/NPM_2006/Economics/3_abernihina%20i%201.doc.htm
6. В. Д. Базидевич, Л.О.Баластрик. Державні фінанси. Навчальний посібник/ За загальною редакцією Базилевича В. Д.—К .: Атака , 2002.—368с.
7. Огонь Ц. Г. Реальнісь суспільного вибору у прийнятті бюджетних рішень //Актуальні проблеми економіки.2005.—№4.– c.17-26.
8. Сова. О. Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її

розв`язання // Фінанси  України.—2004.—№5.с. 83-87.

¹ Сутність титульного страхування полягає в тому, що страховик зобов’язується виплатити відшкодування у випадку втрати страхувальником права власності на нерухомість внаслідок визнання угоди з її придбання недійсною.