Стан страхового ринку України

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЄКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра фінансів

Курсова робота з дисципліни

«Фінанси»

На тему: «Стан страхового ринку України»

 

 

 

 

 

          Виконала:

студентка  заочного ф-ту

3 курсу спеціальність  104-1

№ з.к. 114116

Ушакова О.О.

Перевірила:

к.е.н., доцент Кузенко Т.Б.

 

 

 

 

 

2012

 

Зміст

1. Стан страхового ринку України………………………………………..…...3
1. Вступ……………………………………………………………...……...3
2. Суть та проблеми сучасного страхового ринку України……….........….6
3. Розвиток страхового ринку України…………...………………….…...11
4. Висновок ……………………………………………………….…....…17
2. Аналіз видаткової та дохідної частини бюджету….………...……..……...25

2.1Висновок.………………………………………………..…….……..…35

3. Список використаної літератури…………………………………………38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

 

Страхування – один з  важливіших засобів мінімізації  та ліквідації економічних втрат  в суспільстві, що є наслідком  настання несприятливих явищ та подій. Сукупний обіг сучасного міжнародного страхового ринку перевищує 2,4 трлн. дол.

Маючи давню історію, страхування в сучасній економіці  відіграє роль стабілізатора і основного  гаранту безперервності суспільного  відтворення, забезпечуючи виплати  постраждалим, що становлять більше трильйона доларів США щорічно.

Світовий ринок страхування  давно перестав бути простою сукупністю національних страхових ринків. Маючи  доступ на ринки інших країн в  системі Світової організації торгівлі, використовуючи міжнародне перестрахування, страховики різних країн світу виконують економічну функцію збереження та відтворення накопиченого суспільного багатства у всіх країнах світу. Часто при настанні крупних збитків в окремих країнах світу у виплаті страхового відшкодування приймають участь страховики і перестраховики, зареєстровані в інших країнах та на інших континентах.

У третє тисячоліття  страхування ввійшло як одна з  найбільш розвинених і ефективних сфер фінансової діяльності.

Сучасний страховий  ринок України формується в умовах економічної не стабільності, але поступового покращення базових макроекономічних показників (зростання валового внутрішнього продукту, підвищення зацікавленості юридичних та фізичних осіб в захисті власних майнових інтересів), що дає можливість забезпечити його динамічний розвиток.

Проблема раціоналізації соціального навантаження на економіку  є дуже актуальною для України. Перед  нашою державою стоїть важливе завдання побудови такої системи соціального  захисту, яка б змогла швидко і  якісно підняти рівень життя соціально незабезпечених верств населення, у той же час не стримувати розвиток економіки. На сучасному етапі потенційна роль і необхідність всебічного розвитку страхування є особливо важливим, оскільки для усунення наслідків реалізації прямих та опосередкованих збитків саме відшкодування останніх через систему страхування має позитивні макроекономічні наслідки.

Сьогодні страхування  в нашій державі, як сфера специфічних  відносин, реалізується у фінансовій системі через ланку децентралізованих  фінансів. У страхуванні відображається вся сукупність протиріч, проблем і тенденцій, які притаманні економіці країн.

Розвиток вітчизняного страхування має створити сприятливі умови для подальшого інтегрування України в світову страхову інфраструктуру шляхом гармонізації та адаптації національного страхового законодавства до прийнятих в країнах Європейського співтовариства страхових традицій.

До вітчизняних  і зарубіжних спеціалістів та учених, які на сучасному етапі займаються дослідженнями системи страхування належать: В. Базидевич, К. Базидевич, С. Осадця, С. Гуцуляк, Е. Коломина, М. Тайлмайера, М. Дворак та багатьох інших. Ці роботи присвячені теоретичному обґрунтуванню та уточненню визначення поняття «страхування», його суті та значення в сучасних економічних відносинах.

В даній роботі розглядається  сучасний стан страхового ринку України, його основні учасники, законодавство, процеси, що відбуваються на ринку. Аналізуються проблеми розвитку страхування в  Україні, перспективи міжнародного співробітництва у сфері міжнародного страхового бізнесу, формуються пропозиції щодо подолання проблем розвитку та інтеграції страхової компанії у міжнародний страховий бізнес. Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства неможливе без ефективного функціонування ринку страхових послуг.

Міжнародний досвід засвідчує, що про розвиток країни часто судять на підставі того, як у ній організовано страхову справу, яка за дохідністю в багатьох країнах посідає друге місце після туризму, випереджуючи рентабельність у промисловості та в банківському бізнесі. У країнах з розвиненою ринковою економікою страхування є важливим механізмом залучення в економіку інвестиційних ресурсів. Зважаючи на те, що страховий ринок в Україні не повною мірою реалізує свої функції, дослідження даної проблеми є актуальним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Суть та проблеми сучасного страхового ринку України

 

Світовий досвід свідчить, що страховий ринок сприяє розвитку економіки і розв'язанню соціальних проблем. Проведення економічних реформ і структурної перебудови економіки зумовлюють необхідність подальшого розвитку страхового ринку України як частини фінансового ринку. Через страхування реалізується державна політика соціально-економічного захисту населення, а також формуються значні інвестиційні ресурси.

На сьогодні страховий  ринок України демонструє значний  розвиток і піднесення, що супроводжується  зростанням кількості страхових  компаній, розширенням напрямків  страхової діяльності, збільшенням обсягів страхових операцій.   

 Проте, вітчизняний страховий ринок також має ряд недоліків. До них слід віднести:   

- недосконалість нормативно-правової  бази у сфері страхових послуг;   

- недостатність фінансових  ресурсів для забезпечення довгострокових зобов'язань з приводу страхування життя;  

- відсутність обов'язкового  медичного страхування за участю  страховиків;  

- чисельна кількість  випадків шахраювання з боку  страхових компаній, а також їхніх  спроб ухилення від податків;  

- недостатня прозорість фінансової звітності страхового сектора та відсутність якісної стратегічної інформації.  

Для нинішнього стану страхового ринку  України з його однотипними продуктами і технологіями професійні продавці є головним чинником конкурентної переваги страхової компанії. Проте, рідкий вітчизняний страховик може похвалитися вибудуваною системою професійної підготовки страхових агентів. І лише одиниці можуть заявити, що мають корпус високопрофесійних продавців страхових продуктів.

Доводиться констатувати, що переважна частина вітчизняних страховиків по суті закриває очі на досить реальну проблему якості страхових послуг.

Однією з основних несприятливих характеристик сьогоденного стану вітчизняного страхового ринку  є й нерозвиненість регіональної мережі.

Політика держави стосовно розвитку страхування залишається непослідовною і часто суперечливою. Вона спрямована переважно на виконання контролюючих і фіскальних функцій. Тоді як інформаційно-аналітична та стимулююча функції практично не реалізуються. Нестійкість же системи державного регулювання вітчизняного страхового ринку зумовлюється не лише внутрішніми чинниками його розвитку, а й є прямим наслідком макроекономічних процесів в Україні.

Поряд з цим сьогодні і на вітчизняних підприємствах  і в організаціях відсутня чітка страхова політика, керівники і спеціалісти не мають точного уявлення про перелік обов’язкових і добровільних видів страхування. Це призводить до недостатнього страхового захисту майнового комплексу, працівників, знижує інвестиційну привабливість цих об’єктів.

До проблемних питань формування ринку страхових послуг, на мій погляд, слід віднести і дефіцит  ефективних власників засобів виробництва  й нестачу кваліфікованих топ-менеджерів у страхових компаніях.

До цього часу страхування  ще практично не отримало належного розвитку в сільській місцевості.

Абсурдом можна вважати  спробу запровадження обов’язкового  страхування всіх і вся. Звичайно, обов’язкові види страхування, що реалізуються згідно з нормативними актами, можуть якоюсь мірою стати поштовхом  для розвитку ринку, але, з іншого боку, можуть привести і до зворотного результату, тобто відштовхнути людей від ідеї страхування. Суспільство виявилося недостатньо підготовленим до впровадження масового страхування відповідальності, по-перше, в силу низького страхового менталітету, а по-друге – в силу того, що в Україні низький рівень усвідомлення особистої економічної відповідальності в принципі внаслідок недалекого минулого, коли за все відповідала держава, і низький рівень життя (якщо в тебе немає власності, то тобі і нема чого втрачати). У цих умовах страховики недооцінили важливість належного інформаційного забезпечення впровадження цього виду страхування. Безліч видів обов’язкового страхування, як і безліч відомчих страховиків, породжує непотрібну конкуренцію не стільки між самими страховиками, скільки між відомствами, що їм покровительствують, за перерозподіл фінансових потоків і відволікає від основної мети страхування – захисту населення, господарюючих суб’єктів і довкілля.

Можна стверджувати про  відсутність загальнонаціональної системи розкриття фінансової інформації учасниками страхового ринку України. При цьому у більшості страхувальників викликає плутанину багатоманітність валових показників фінансової діяльності страхових компаній, в яких обсяги класичного страхування розчинені в неризикових  фінансових операціях.

Доцільним є запровадження  звітності перестраховиків, де б  відображалися страхові премії –  внески-нетто, збитки, що відбулися, - нетто-перестрахування  й власні кошти перестрахової  компанії.

Необхідно ширше впроваджувати  в страхових компаніях інтегровані  автоматизовані системи бухгалтерського, податкового й управлінського обліку, що дозволить:

формалізувати бізнес-процеси;

уникнути подвійного введення, вивірення даних, розходжень у звітах страхових і фінансових підрозділів;

підвищити оперативність  отримання достовірної інформації;

пришвидшити та поліпшити  якість обслуговування клієнтів;

поліпшити якість управління компанією та ефективність роботи її підрозділів;

підвищити прозорість компанії та збільшити її ринкову вартість.

Неготовність державних  органів вибудовувати складну інфраструктуру, необхідну для повноцінної реалізації переваг технологій обов’язкових видів  страхування, призводить до заміщення  їх спрощеними схемами. Взаємодія  ж  обов’язкового страхування з його добровільним аналогом не настільки глибока, як могло б бути.

Введення нових обов’язкових видів страхування – це найменш  ефективний спосіб просування й розвитку страхової культури. А відтак, найкращою  альтернативою є розвиток і регулювання окремих видів господарської діяльності, які б передбачали страхування сполучених ризиків. Наприклад, страхування вантажів як обов’язкова умова здійснення міжнародних перевезень, страхування цивільної відповідальності організацій, що створюють підвищену небезпеку для оточуючих, як умова здійснення ними господарської діяльності, страхування будівельно-монтажних ризиків тощо.  

Страхові компанії доволі ефективно працюють в системі  недержавного пенсійного забезпечення, акумулюючи і виплачуючи кошти. Проте, на сьогодні на державному рівні спостерігається лобіювання інтересів виключно недержавних пенсійних фондів у цій сфері.

Україна залишається  чи не єдиною країною у Східній  Європі та СНД, яка не має належних механізмів державної підтримки  страхування і фінансування експорту, частка якого у вітчизняному ВВП становить понад 60%.

Нерозвиненість в Україні  титульного страхування¹ зумовлена фактичною відсутністю системи державної реєстрації права власності на нерухомість, а також нерозвиненістю системи професійної відповідальності юристів, включаючи страхування відповідальності юристів за професійні помилки. Водночас титульне страхування на Заході розвивалось як альтернатива висунення позову юристу і/або органу, що реєструє право власності на нерухомість, з вимогою відшкодувати збитки, викликані допущеними професійними помилками. 

Внаслідок вузьких місць  чинного законодавства, статистичної невизначеності і консервативності мислення страхування кредитного ризику й досі залишається недосяжною розкішшю для абсолютної більшості вітчизняних компаній.  

В Україні практично  відсутнє страхування відповідальності працедавців.

Отже проблем формування вітчизняного страхового ринку вистачає. А відтак, для їх подолання необхідна  обґрунтована стратегія розвитку ринку страхових послуг в Україні.