Розвиток страхового ринку в Україні

- прояви монополізму;

- високий рівень  інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок  чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування  в національній валюті неможливе;

- слабкий розвиток  фондового ринку, що не дає  змоги використовувати цінні  папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

- відсутність  вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії  банківського та страхового сектору  економіки, низький рівень розвитку  допоміжної інфраструктури страхового  ринку;

- неналежний  рівень інформації про стан  і можливості страхового ринку,  довіри населення до страхування.

Серйозну загрозу  нормальному функціонуванню страхового ринку України також становить  тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах окремих  міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій [12].

Зважаючи на соціальну важливість розвитку довгострокових (накопичувальних) видів страхування  до моменту зниження рівня інфляції (менш як 10 відсотків), необхідно розглянути питання використання вільноконвертованої валюти під час здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування, зокрема питання здійснення страхових платежів у вільноконвертованій валюті, формування математичних резервів у вільноконвертованій валюті та з метою диверсифікації ризиків розміщення резервів в активи інших категорій, не передбачених Законом України «Про страхування».

Враховуючи  недостатню капіталізацію страховиків, їх низькі можливості для відшкодування  за значними ризиками та зважаючи на тенденції  світового ринку страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову міцність і стабільність страховиків України шляхом:

- сплати внесків  до статутного капіталу страховика  виключно грошима, в тому числі  в іноземній валюті;

- вдосконалення  механізму формування страхових резервів, системи розміщення страхових резервів;

- розширення  ринку перестраховування, активізації  роботи з нерезидентами, щодо  взаємного перестраховування;

- законодавчого  врегулювання питань захисту  заощаджень громадян за довгостроковим  страхуванням життя, здоров'я  та пенсійним страхуванням.

Довіра до страхування  як інституту соціально-економічного захисту є однією з необхідних передумов розвитку страхового бізнесу. З метою відновлення довіри до страхової галузі необхідно:

- поступово  замінити обов'язкове державне  страхування безпосереднім відшкодуванням  з державного бюджету за рахунок  коштів, передбачених на утримання  відповідних державних органів;

- впровадити нові ефективні та привабливі для населення форми фінансових послуг, зокрема таких, як надання кредитів під заставу страхових полісів тощо;

- інформувати  населення через засоби масової  інформації про стан страхового  ринку і рівень державного  контролю за його діяльністю;

Перспективи розвитку страхової галузі вимагають докорінних змін у системі підготовки та забезпечення кадрами учасників страхового ринку. Збільшення обсягу страхових платежів до 3,5 – 4 відсотків валового внутрішнього продукту в 2010 році вимагатиме додаткового збільшення чисельності працюючих на ринку страхування до 50 тис. спеціалістів, залучення до роботи висококваліфікованих спеціалістів (менеджерів, актуаріїв, брокерів, страхових експертів, фінансових аналітиків, бухгалтерів, юристів та інших), добре обізнаних з теорією та передовою технологією страхування . У зв'язку з цим необхідно:

- визначити  кваліфікаційні вимоги до працівників  страховиків та страхових посередників;

- проводити  науково-дослідну роботу з підвищення  кваліфікації персоналу страховиків і страхових посередників.

Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка  страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятиме  підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення розміру страхових резервів [4].

Отже, актуальність питання розвитку страхового ринку України обумовлює необхідність розробки державної політики ефективного розвитку страхування у поєднанні з загальнонаціональними економічними пріоритетами.

Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки, притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і всієї системи страхування.

Уряд і представники провідних страхових компаній України мають спільно працювати для забезпечення соціального захисту населення та ефективного використання заощаджень громадян для інвестування економіки України.

Стратегічними напрямами  реформування системи страхування  в Україні та заходами, що сприятимуть її розвитку є наступні:

1. Створення нормативно-правової  бази для розвитку страхового  ринку:

а) нормативно-правове  визначення видів, механізмів, норм, стандартів страхування, в т.ч. страхування життя;

б) законодавче розмежування між обов'язковими та добровільними видами страхування;

в) внесення змін до Цивільного кодексу щодо впровадження матеріальної відповідальності за спричинені збитки третім особам;

г) невідкладне прийняття  запропонованих страховиками змін до Закону України «Про страхування».

2. Підвищення ефективності державного регулювання страховою діяльністю:

а) концептуальне визначення орієнтирів розвитку страхового ринку  в Україні, етапів та механізмів його наближення до європейських стандартів;

б) усунення відомчих бар'єрів на страховому ринку, впровадження тендерного механізму визначення операторів з обслуговування обов'язкових видів страхування;

в) зниження податкового  тиску на діяльність по страхуванню  життя, надання підприємствам права  відносити страхові внески по страхуванню  життя працівників до собівартості продукції;

г) підвищення платоспроможності  населення з метою сприяння розвитку накопичувальних видів страхування;

д) підвищення ефективності роботи органів державного нагляду  за страховою діяльністю, вдосконалення  механізмів реалізації їх функцій;

е) розмежування повноважень  держави та акціонерних страхових  компаній щодо обов'язкових та добровільних видів страхування

3. Гармонізація відносин  на страховому ринку:

а) надання дозволу  страховим компаніям тримати  страхові резерви у твердій валюті, а також розміщувати ці резерви на депозиті Національного банку України на прийнятних умовах;

б) підвищення конкурентоздатності  вітчизняних страхових компаній шляхом усунення їх дискримінації на ринку перестрахування;

в) стимулювання концентрації капіталів страхових компаній, вдосконалення їх структури шляхом усунення надмірних обмежень на придбання ними акцій інших страхових компаній [4].

Отже, зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятиме підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення розміру страхових резервів. Основні напрями розвитку і ефективного функціонування національного страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням його організаційної структури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Проведене дослідження  дає змогу зробити певні висновки і узагальнення стосовно страхової  діяльності в Україні.

Страховий ринок –  це особлива сфера грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга і на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу.

Структура страхового ринку  розглядається за організаційно-правовою, інституціональною, територіальною та галузевою ознаками. До основних суб’єктів  ринку страхових послуг відносять: страховиків, страхувальників та страхових посередників(страхові агенти, страхові брокери). Об’єкт – страхові продукти (послуги).

У становленні ринку  страхових послуг виділяють три  етапи. Перший етап – це період створення і прийняття перших законодавчих актів із регулювання діяльності на страховому ринку, розвиток страхових компаній. На другому етапі було прийнято Закон України "Про страхування". Завдання третього етапу – зміцнення системи контролю ДКРРФП та фінансового стану наявних страхових організацій і виведення з ринку страхових послуг нежиттєздатних страховиків, посилення взаємодії страховиків з реальним сектором економіки.

Правове регулювання  страхування визначається такими документами: Конституцією України; Цивільним кодексом України; Законами та постановами Верховної Ради України; Указами та розпорядженнями Президента України; декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України; нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю та інші. Головним законом, який регулює страхову діяльність є Закон України «Про страхування».

На страховому ринку надаються страхові послуги (продкути). Страхова послуга – це  вид економічної діяльності, що створює  цінність для споживача у вигляді страхового захисту. Система страхових послуг складається із майнового страхування, страхування відповідальності та особистого страхування. Фінансові посередники, які здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій – це страхові компанії. Загальна кількість страхових компаній має тенденцію до збільшення до 2008 року, у 2009 році цей показник впав, а вже у 2010 році почалось відновлення цього показника.

Щодо ключових показників страхового ринку: активи по балансу, статутний капітал, страхові резерви, страхові виплати та премії, то вони неупинно зростають. Щодо показника глибини ринку (співвідношення валових страхових премій до ВВП), то починаючи з 2005 року він зменшується, у 2010 р. становить 2,1% порівняно з 2005 – 3,1 %. Найбільшу частку в обсязі прімій та виплат займає добровільне майнове страхування та недержавне обов’язкове страхування. Динаміка основних показників розвитку страхового ринку має позитивний характер, за винятком 2009 року, коли в світі панувала глобальна фінансова криза.

Аналіз структури  ринку перестрахування показав, що ринок перестрахування в Українї  вимагає організації та вдосконалення. Цей ринок розвиваеться з класичним  ринком страхових послуг.

До основних проблем страхового ринку відносять: відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів; значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств; неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму; високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті неможливе; слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів; відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку; неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку, довіри населення до страхування.

Стратегічними напрямами реформування системи страхування в Україні та заходами, що сприятимуть її розвитку є наступні. По-перше, створення нормативно-правової бази для розвитку страхового ринку: нормативно-правове визначення видів, механізмів, норм, стандартів страхування; внесення змін до Цивільного кодексу щодо впровадження матеріальної відповідальності за спричинені збитки третім особам; невідкладне прийняття запропонованих страховиками змін до Закону України «Про страхування». По-друге, підвищення ефективності державного регулювання страховою діяльністю: концептуальне визначення орієнтирів розвитку страхового ринку в Україні, етапів та механізмів його наближення до європейських стандартів; підвищення платоспроможності населення з метою сприяння розвитку накопичувальних видів страхування; підвищення ефективності роботи органів державного нагляду за страховою діяльністю, вдосконалення механізмів реалізації їх функцій. По-третє, гармонізація відносин на страховому ринку: надання дозволу страховим компаніям тримати страхові резерви у твердій валюті, а також розміщувати ці резерви на депозиті Національного банку України на прийнятних умовах; підвищення конкурентоздатності вітчизняних страхових компаній шляхом усунення їх дискримінації на ринку перестрахування; стимулювання концентрації капіталів страхових компаній, вдосконалення їх структури шляхом усунення надмірних обмежень на придбання ними акцій інших страхових компаній.