Порядок та умови призначення страхових допомог

       Допомога по безробіттю виплачується  залежно від тривалості безробіття  у відсотках до визначеного  розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед пенсійного віку ( за 2 роки до настання права на пенсію ) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

  Отже, значення страхового стажу є беззаперечним  у визначенні розміру страхових  допомог у зв'язку з безробіттям. Разом з тим, законодавством передбачено  винятки з цього правила. Йдеться  про випадки, коли допомога по безробіттю надається без врахування страхового стажу та у дещо інших розмірах. Це, зокрема, стосується:

  1) осіб, звільнених з останнього місця роботи з підстав, передбачених ст. 37, пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, статтями 41, 45 Кодексу законів про працю України. їм виплата допомоги по безробіттю розпочинається з 91-го календарного дня;

  2) осіб, які протягом 12 місяців, що  передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів;

  3) осіб, які бажають відновити трудову  діяльність після тривалої (понад  6 місяців) перерви;

  4) осіб, які брали участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали або займалися підприємницькою діяльністю і сплачували страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування по безробіттю менше 26 календарних тижнів;

  5) осіб, які протягом 12 місяців, що  передували безробіттю, працювали  або займалися підприємницькою  діяльністю не менше 26 календарних  тижнів і не сплачували страхових  внесків до Фонду загальнообов'язкового  державного соціального страхування  України на випадок безробіття, але мали раніше набутий стаж, що прирівнюється до страхового, або страховий стаж¹⁷.  
Виплата  допомоги  по  безробіттю  припиняється у разі:

  1) працевлаштування безробітного;

  2) вступу до навчального закладу на навчання з відривом  від виробництва;

  3) проходження професійної підготовки,  перепідготовки  або підвищення  кваліфікації   за   направленням   державної   служби зайнятості;

  4) призову    на   строкову   військову   або   альтернативну (невійськову) службу;

  5) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;

  6) призначення чи отримання права на  призначення пенсії  за віком,  у тому числі на пільгових умовах,  пенсії за вислугу років або досягнення  особою  встановленого законом пенсійного  віку;

  7) призначення виплати на  підставі документів,  що містять неправдиві відомості;

  8) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;

  9)  зміни місця проживання;

  10) закінчення строку їх виплати;

  11) зняття з обліку за  невідвідування  без поважних  причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;

  12)  відмови безробітного  від двох  пропозицій  підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки,  підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не  мають професії  (спеціальності);

  13) відмови від роботи за спеціальністю,  професією,  набутою після   професійної   підготовки,  перепідготовки  або підвищення кваліфікації   за   направленням   державної   служби  зайнятості;

  14) смерті безробітного.

  Таким чином, законодавство про соціальне  страхування передбачає різні варіанти надання допомоги по безробіттю, у  тому числі і щодо визначення її розміру. Однак варто пам'ятати, що допомога по безробіттю, незалежно  від того, якій категорії застрахованих  осіб надається, передбачає верхню та нижню межу¹⁸. Це означає, що вона не повинна перевищувати середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць і водночас не може бути нижчою за законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати¹⁹. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  2.4.Страхові допомоги Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

  Фонд  соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань передбачає найбільшу серед усіх соціальних фондів систему страхових допомог. Система страхових виплат за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків за своєю природою є нічим іншим, як страховими допомогами, а тому з огляду на особу одержувача можна назвати декілька видів таких допомог. Це зокрема:

• допомоги, що надаються потерпілому від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Такими є допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого (щомісячна страхова виплата), виплата потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу роботу, виплата потерпілому під час його професійної реабілітації;
• допомоги сім'ї потерпілого, особам, які були на його утриманні чи мали на це право. Сюди належать одноразова допомога у разі смерті потерпілого, щомісячна страхова виплата особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого, витрати на поховання потерпілого;
• допомога дітям, які народилися інвалідами внаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання їх матерів під час вагітності²⁰.

  Страхові  допомоги потерпілому є найчисленнішим видом виплат за рахунок Фонду  соціального страхування від  нещасних випадків. Вони надаються  особам, які зазнали нещасного  випадку на виробництві чи професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності²¹.

  До  відновлення працездатності або  встановлення інвалідності потерпілому  надається допомога у зв'язку з  тимчасовою непрацездатністю. Вона виплачується за місцем роботи застрахованої особи. Якщо особа працює ще й за сумісництвом, то допомога призначається за місцем роботи, де стався нещасний випадок  чи професійне захворювання. Виплачується допомога у розмірі 100 % втраченої  середньої заробітної плати (сумісникам при цьому враховують втрачений  заробіток за іншим місцем роботи) за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності. Як і у випадку  з допомогою по тимчасовій непрацездатності у разі втрати останньої від загального захворювання або каліцтвом не за місцем роботи, виплата цієї допомоги за перші 5 робочих днів тимчасової непрацездатності здійснюється за кошти  самого роботодавця.  
Особам, які беруть участь у системі соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання на добровільних засадах, допомога призначається й виплачується відділенням Фонду, у якому вони зареєстровані.

  Законодавством  передбачено перелік обставин, за яких допомога не виплачується. Це відбувається у випадках, коли:

• застрахована особа одержала травму або захворювання під час вчинення нею злочину або інших правопорушень, якщо це встановлено судом;
• соціальний ризик настав внаслідок навмисного наміру заподіяти собі травму, що встановлено комісією із розслідування страхового випадку;
• тимчасова непрацездатність спричинена отруєнням алкоголем, наркотичними або іншими речовинами, а також внаслідок їх дії (асфіксії, інсульту, зупинки серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах, або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від роботи згідно з установленим порядком.

  Відомо, що нещасний випадок на виробництві  та професійне захворювання можуть призвести  до стійкої втрати працездатності. Такою вважається, зокрема, встановлення групи інвалідності потерпілому, або  ж встановлення ступеня втрати ним  професійної працездатності, за висновками медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) на обумовлений термін чи безстроково. У зв'язку з цим в особи, яка  постраждала, виникає право на одноразову допомогу та щомісячну грошову суму, що компенсує потерпілому втрату заробітку (щомісячна страхова виплата)²².

  Одноразова  допомога в разі стійкої втрати працездатності виплачується потерпілому Фондом соціального  страхування з втрати працездатності у сумі, яка обчислюється з розрахунку його середньої заробітної плати (доходу) за кожний відсоток втрати професійної  працездатності. При цьому варто  пам'ятати, що законодавством встановлено  для неї верхню межу, яка не повинна  перевищувати чотирикратного розміру  граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду  на дату настання права потерпілого  на призначення одноразової допомоги. Виплачується одноразова допомога у  місячний термін з часу встановлення МСЕК стійкої втрати професійної  працездатності у день, що визначений постановою відділення Фонду соціального  страхування від нещасних випадків.

  Ще  однією допомогою, яка надається  потерпілому у зв'язку зі стійкою  втратою працездатності, є щомісячна  грошова сума, що компенсує втрату заробітку (щомісячна страхова виплата). Право на цю грошову допомогу виникає  у потерпілого з дня стійкої  втрати працездатності. Щомісячна грошова  виплата обчислюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, але не більше середньомісячного  заробітку (доходу).

  Реалізація  потерпілими права на щомісячну  страхову виплату не перешкоджає  йому одержувати пенсію по інвалідності. Сума пенсії та щомісячної виплати  при цьому не повинна перевищувати середньомісячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. В іншому разі розмір щомісячної виплати зменшується на таку суму, щоб разом з пенсією вона не перевищувала середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого. Виплачується щомісячна страхова виплата впродовж усього часу, на який МСЕК встановила стійку втрату працездатності, починаючи з наступного місяця після її призначення.

  Нещасний  випадок на виробництві чи професійне захворювання, крім стійкої втрати працездатності, можуть бути підставою  для переведення працівника на легшу  нижче оплачувану роботу. У такому разі Фонд соціального страхування  від нещасних випадків призначає  потерпілому страхову виплату у  розмірі, що покриває різницю між  його попереднім середньомісячним заробітком та заробітком за новим робочим місцем. Надається така допомога починаючи з 15-го дня після переведення працівника. До цього впродовж 2 тижнів відповідну доплату здійснює роботодавець власним коштом.

  Ще  одним видом допомог, яка надається  потерпілим особам, є страхова виплата, що виплачується під час їх професійної  реабілітації. Вона призначається особі, яка проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації, якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної  працездатності минуло не більше одного року. Виплата здійснюється Фондом соціального страхування від  нещасних випадків у розмірі середньомісячного  заробітку, впродовж часу, визначеного  програмою реабілітації.

  Крім  виплат, що виплачуються з метою  компенсації втраченого заробітку  Фондом від нещасного випадку  чи професійного захворювання, надаються  також страхові допомоги сім'ям потерпілих осіб, які перебували на їх утриманні  чи мали на це право. Чинним законодавством передбачено 3 види таких допомог. Насамперед — це одноразова допомога, що надається  сім'ї померлого, у тому числі  й дитині, яка народилася не пізніше  десятого місяця з дня його смерті, а також утриманцям, до яких законодавець зараховує:

  1) дітей, які не досягли 16 років,  дітей віком від 16 до 18 років,  які не працюють або старші  за цей вік, але через вади  фізичного чи розумового розвитку  самі не спроможні заробляти,  а також дітей, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами,  стажистами) денної форми навчання  до досягнення ними 23 років;