Порядок та умови призначення страхових допомог

Розділ  II. Матеріальне забезпечення в системі страхування.

2. 1. Допомога з тимчасової втрати працездатності.

  Фонд  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності передбачає виплату  п'яти страхових допомог. З них  найбільш поширеною є допомога по тимчасовій непрацездатності. Вона надається  працівникам та іншим застрахованим  особам, які втратили заробітну плату (дохід) у разі настання передбачених законодавством України обставин⁸. До цих обставин (страхових ризиків) належать: захворювання або травми, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві, необхідність догляду за хворою дитиною чи хворим членом сім'ї, карантин та деякі інші випадки, зазначені у ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і у ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

  Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності, як це й прийнято для страхових  допомог, залежать від страхового стажу. Зокрема, передбачено, що вона становить 60 % середньої заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які мають  страховий стаж до 5 років, 80 % середньої  заробітної плати (доходу) при страховому стажі від 5 до 8 років; за наявності  страхового стажу понад 8 років розмір допомоги дорівнює 100 % середньої заробітної плати (доходу).  
Вітчизняне законодавство передбачає винятки з правила про залежність цієї допомоги від страхового стажу особи. Так, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу застрахованим особами, які належать до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також одному з батьків чи особі, яка їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Аналогічно обчислюються допомоги ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

  Правила визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності однакові для всіх застрахованих осіб і не залежать від підстав набуття права  на неї. Однак умови та тривалість її надання істотно різняться  й залежать від обставин, що спричинили тимчасову втрату працездатності⁹. Найпоширенішим випадком надання допомоги по тимчасовій непрацездатності є захворювання або травма, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві. За таких обставин допомога по тимчасовій непрацездатності призначається та виплачується за основним місцем праці до відновлення працездатності або до встановлення ступеня її втрати, за винятком осіб, які працюють на сезонних чи тимчасових роботах. їм допомога по тимчасовій непрацездатності надається не більше як за 75 календарних днів протягом календарного року.

  За  чинним законодавством допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується впродовж перших 5 робочих днів непрацездатності підприємствами, установами, організаціями  за рахунок власних коштів. І тільки з 6-го дня непрацездатності цей обов'язок переходить до Фонду соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності.

  Ще  однією обставиною, яка слугує підставою  для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, є необхідність догляду  за хворою дитиною. У цьому разі допомога надається, якщо дитині не виповнилося 14 років. Виплачується вона з першого  дня протягом періоду, коли дитина за висновком лікаря потребує допомоги, але не більше 14 календарних днів. Якщо дитину переводять на стаціонарне  лікування, то допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується особі  за весь час її перебування у стаціонарі разом з хворою дитиною.

  У разі хвороби інших членів сім'ї  допомога виплачується з першого  дня, але не більше як за 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з  урахуванням тяжкості хвороби та побутових умов, — не більше як за 7 календарних днів.  
При захворюванні матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, допомога по тимчасовій непрацездатності надається на весь період захворювання, починаючи з першого дня.

  Якщо  тимчасова непрацездатність спричинена карантином, тобто адміністративними та медико-санітарними заходами, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, внаслідок чого працівник вимушений залишили роботу, допомога надається на весь час його відсутності.

  Коли  працівника відповідно до медичного  висновку тимчасово переведено на легшу  і разом з тим нижче оплачувану роботу, допомога по тимчасовій непрацездатності надається з першого дня такої  роботи, але не більше як за 2 місяці. Обчислюється вона за загальними правилами, але розмір її при цьому разом  із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного  заробітку до часу переведення.

  Допомога  по тимчасовій непрацездатності у разі здійснення протезування за медичними  показаннями в стаціонарі протезно-ортопедичного  підприємства надається застрахованій  особі за весь період перебування  у цьому підприємстві з урахуванням  часу на проїзд до протезно-ортопедичного  підприємства і назад.  
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається також для здійснення особою санаторно-курортного лікування, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і повернення з нього. За цих обставин допомога надається лише за час проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Якщо лікування здійснюється за рахунок власних коштів застрахованої особи або інших джерел, допомога надається за весь період перебування в санаторії з урахуванням часу на проїзд¹⁰.

  Виплачується  допомога по тимчасовій непрацездатності і у випадку відсторонення  від роботи особи, яка є бактеріоносієм. Це стосується людей, в організмі яких виявлено збудників інфекційної хвороби, за відсутності її симптомів, якщо вони виконують роботу, пов'язану з обслуговуванням населення. За наявності зазначених обставин особі необхідно запропонувати іншу тимчасову роботу і за її згодою перевести на роботу, не пов'язану з обслуговуванням інших осіб. Якщо ж перевести неможливо, то людина відсторонюється від роботи з виплатою їй на час відсторонення допомоги у зв'язку з втратою працездатності¹¹.

  Допомога  по тимчасовій непрацездатності виплачується на підставі виданого в установленому  порядку листка непрацездатності, який є єдиним документом, що засвідчує  факт тимчасової втрати людиною працездатності¹². За його наявності працівник має право звернутися до комісії із соціального страхування, а інші застраховані особи — до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за призначенням допомоги. Рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності повинно бути ухвалене впродовж 10 днів з дня надходження необхідних для цього документів. Органи, що її призначають, можуть відмовити у виплаті допомоги. Зазвичай таке трапляється:

  1) коли особа захворіла або травмувалася при вчиненні злочину;

  2) у разі умисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

  3) за час перебування особи під  арештом чи за час проведення  судово-медичної експертизи;

  4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

  5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

  6) за період перебування застрахованої  особи у відпустці без збереження  заробітної плати, творчій відпустці,  додатковій відпустці у зв'язку  з навчанням.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. 2. Допомога по вагітності та родах.

  Крім  виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, іншою, не менш важливою, функцією Фонду  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є допомоги, спрямовані на захист материнства та виховання дітей. Законом передбачено, що Фонд зобов'язаний надавати допомоги по вагітності та пологах, при народженні дитини, а також по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

  Допомога  по вагітності та пологах надається  жінкам за весь період перебування  в однойменній відпустці, а також  застрахованим особам у разі усиновлення  дитини впродовж 2 місяців з дня  її народження.

  Нагадаємо, що відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами надається тривалістю 126 календарних днів, з яких 56 — після  пологів. У разі ускладнення пологів  чи народження двох і більше дітей  відпустка збільшується до 140 календарних  днів за рахунок подовженого — 70 календарних днів — післяпологового  періоду. Жінкам, які належать до 1—4 категорій осіб, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами надається тривалістю 180 календарних днів (90 днів до і 90 днів після пологів).

  Допомога  по вагітності та пологах виплачується сумарно, незалежно від кількості  днів відпустки, фактично використаних до пологів.  
При усиновленні дитини допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі, яка усиновила дитину, протягом 2 місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів.

  Рішення про призначення працівникам  допомоги по вагітності та пологах  ухвалюється комісією (уповноваженим) із соціального страхування, а іншим  застрахованим особам — виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем , їх реєстрації як страхувальників. Виплачується допомога у ' розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу) і не залежить від тривалості страхового стажу.  
Ще однією виплатою, яка здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, є допомога при народженні дитини¹³. Така допомога є особливою формою соціального захисту сімей з дітьми, адже надається з метою створення належних умов для утримання та виховання дітей, що надзвичайно актуально для нашої держави, коли нерідко народження дитини (дітей) може поставити сім'ю на межу виживання.  
Залежно від форми участі у сплаті страхових внесків допомога при народженні дитини призначається комісією (уповноваженим) із соціального страхування або виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з втрати працездатності одному із застрахованих батьків (усиновителю, опікуну). Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що сплачують єдиний податок, набувають право на допомогу за умови сплати ними податку встановленого розміру.

  Законодавство України передбачає, що сума допомоги при народженні дитини надається частинами, (найбільша з них — дев'ятикратний розмір прожиткового мінімуму) — відразу після народження дитини. Решта виплачується впродовж 12 місяців після місяця народження дитини. За перший місяць допомога призначається у розмірі прожиткового мінімуму, а за кожний наступний збільшується на 2,2 % у порівнянні з попереднім. На дванадцятому місяці виплачується залишок допомоги. Якщо впродовж терміну виплати допомоги при народженні дитини її отримувача позбавляють батьківських прав, чи він відмовляється від виховання дитини, або ж не за цільовим призначенням використовує кошти, виплата допомоги припиняється.

  Дещо  іншу мету ставить законодавець, надаючи  допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Частково вона є компенсацією одному із батьків (усиновителю, опікуну, дідусеві, бабусі чи іншому родичу), який фактично здійснює догляд за дитиною, втрати заробітної плати (доходу) і, крім того, є матеріальною підтримкою для цих осіб у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

  Підставою для призначення цієї допомоги є  наказ (розпорядження) роботодавця  про надання застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, відпустки, а для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, — розпорядження  виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності за місцем їх реєстрації як страхувальників.

  Виплачується  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку щомісяця, починаючи з дня надання відпустки  по день її закінчення, але не більш  як до досягнення дитиною трирічного віку. Розмір допомоги визначається правлінням Фонду, але при цьому вона не може бути меншою за прожитковий мінімум, встановлений законом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  2. 3. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

  Допомога  по безробіттю – це періодичні виплати, які надаються протягом встановленого  законом строку особам, визнаними  безробітними, за рахунок коштів соціального  страхування в розмірі пропорційному  страховому стажу і втраченому заробітку¹⁴.

  Допомога  по безробіттю є відносно новим видом  матеріального забезпечення працівників. Умови і порядок забезпечення цією допомогою регламентуються  Законом України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття» від 2 березня 2000р¹⁵. Мова йде про надання допомоги тим застрахованим працівникам, які втратили роботу з незалежних від них причин.

  Законом установлена залежність розміру  допомоги з безробіття від сплати страхових внесків, інакше кажучи, від  страхового стажу працівника. Страховий  стаж  -  період (строк), протягом якого  особа підлягала страхуванню  на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески. Право на допомогу по безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або  неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від  страхового стажу. Розмір допомоги встановлюється в такий спосіб: при страховому стажі працівника менше 2 років – 50% його середньої заробітної плати, при стажі від 2 до 6 років – 60%, більше 10 років – 70%¹⁶.